На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!
Убедительная просьба, не нужно открывать тему на одно-два сообщения по конкретному учебному заведению. Учебных заведений великое множество, невозможно по каждому иметь отдельную тему. Если у Вас нет материала на полноценную тему, которую Вы будете пополнять, то единичные сообщения публикуйте в теме: "Общая информация по разделу"
Ришельевский лицей — высшее учебное заведение в Одессе. Создан по указу императора Александра I в 1817 году. Назван в честь одесского градоначальника и губернатора Новороссии А. Э. де Ришелье, инициативе которого обязан своим существованием. Ришельевский лицей был образован согласно высочайше утверждённому 2 мая 1817 года Уставу, на базе одесского «Дворянского или Благородного института» (который, в свою очередь, был образован 1 февраля 1805 года из двух частных пансионов — пансиона Вольсея и пансиона Поцци) с присоединением к нему Коммерческой гимназии, открытой 16 апреля 1804 года..
Ришельевский лицей стал вторым по времени создания лицеем в Российской империи после Царскосельского. Первым директором лицея с 1817 по 1820 год был директор Благородного института аббат Шарль Николь. Далее директорами лицея были: Реми Акинфьевич Жилле (1820—1821)[4]; Иосиф Алоизий Иванович Гейнлет (10.10.1821—1825)[5]; Иван Иванович Дудрович (1825—1826); Иван Семёнович Орлай (01.08.1826—27.02.1829);[6] Иван Осипович Витт (1829—1831); Николай Иванович Синицын (30.11.1832—1844); Александр Григорьевич Петров (1844—17.12.1852); Николай Никифорович Мурзакевич (1853—1857); Павел Васильевич Беккер (1857—1862); Александр Михайлович Богдановский (1862—1864).
Первоначально, на основании Устава от 2 мая 1817 года Ришельевский лицей состоял из нескольких учреждений: Лицей; Начальное училище; два дополнительных училища, в которые могли поступать любые выпускники лицея для продолжения образования: одно — для правоведения и политической экономии, другое — для коммерческих наук. Кроме этого, при лицее находились: Пансион для своекоштных воспитанников и Педагогический институт для 24 учащихся. Лицей состоял из пяти отделений (или классов — по 24 воспитанника) с двухгодичным курсом для каждого. Учение в них разделялось на три образования:
Приготовительное образование — 1-й класс лицея (изучение Закона Божьего, русской грамматики, русской истории, географии и арифметики) — от 8 до 10 лет. Литературное образование: класс грамматики — от 10 до 12 лет; класс словесности — от 12 до 14 лет; класс риторики — от 14 до 16 лет. Образование в высших науках (изучение математики, физики, механики, логики, метафизики, естественного и народного права, фортификации и артиллерии) — от 16 до 18 лет. Двухклассное начальное училище давало первичные знания по ланкастерской системе и после него можно было поступать в лицей. Для детей бедных родителей предназначались т.н. «Внешние классы» лицея, где обучение было бесплатным и проводилось по той же программе и теми же преподавателями, что и во «внутреннем лицее», но в течение 8 лет и строго отдельно от пансионеров лицея. Педагогический институт, где было бесплатное обучение, находился при «внутреннем лицее», и кончившие его оставлялись при лицее на шесть лет: первые четыре года в роли надзирателей и два года — адъюнктами при профессорах. До 1829 года учебный год в лицее начинался 1 января, а затем — с 1 августа (для такого перехода учебный 1828-й год длился полтора года). С этого же, 1829 года лицей был разделён на 11 классов с переводными экзаменами: 3 класса начального училища, 4 гимназических класса и 4 лицейских (для философского и юридического отделений). К 1831 году сложилось фактическое разделение лицея на 7 гимназических (включая 1-й — приготовительный) классов и 4 лицейских класса. Только по новому Уставу от 29 мая 1837 года лицейские классы фактически стали отдельным учебным заведением, по составу и правилам весьма близким к университетам; гимназические классы действовали на основании общего российского устава от 8 декабря 1828 года. В лицейских классах преподавали профессора, в гимназических — учителя. При Лицее были учреждены отделения (физико-математическое и юридическое), имеющие характер университетских факультетов. С 25 октября 1838 года: «Государь Император высочайше повелеть желает: разрешить студентам Ришельевского лицея носить при мундирах и мундирных сюртуках шпаги и треугольные шляпы по форме, созданной для университетских студентов». На физико-математическом отделении лицея преподавались: чистая и прикладная математика, физика и физическая география, естественная история, химия, технология и коммерция; на юридическом отделении преподавались: римская словесность, энциклопедия и история правоведения и практическое судопроизводство. Кроме того на обоих отделениях читались: философия, российская словесность, русская и всеобщая история и статистика, а для православных воспитанников — догматическое и нравственное богословие, история церкви и история церковного права. Затем к лицею было присоединено существовавшее в Одессе «Училище восточных языков» и было основано отделение: институт восточных языков. Затем появилось коммерческое отделение. В 1841 году было создано ещё одно отделение — камеральное, на котором изучались политическая экономия, финансы, торговля, коммерция, физика, физическая география, химия, естественная история, сельское хозяйство, технология, архитектура и обзор русских законов. Это отделение было наиболее многочисленным; оно готовило государственных служащих и юристов в области государственного и частного права. Согласно именному указу Александра II в 1865 г. Ришельевский лицей был преобразован в Новороссийский университет.
Небольшое резюме из дела ГАОО Ф. 44. Оп.1 Дело 5 (1830 год) О казенных воспитанниках Ришельевского лицея.
Ученики, упомянутые в деле:
Георгий Зафири, Константин Попович, Лука Арабоглу, Константин Сканави, Константин Папаригопуло, Георгий Георганду (Иорганду), братья Дмитрий и Перикл Левиди, Александр Полтавцев, братья Платон и Николай Редькины.
--- Ищу сведения: Таганрогский купец Артем Емельянович Горбатенко (нач. XIXв.),
Кировы, с. Кубанка Одесского уезда,
Орловы, с. Чурюково Козловского уезда Тамбовской губернии.
ОСВІТЯНСЬКИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ В ОДЕСІ НА ПОЧАТКУ ХІХ ст.: ОДЕСЬКИЙ БЛАГОРОДНИЙ ІНСТИТУТ ДЛЯ ХЛОПЧИКІВ
О. О. СИНЯВСЬКА, канд. іст. наук, доц., Одеський національний університет імені І. І. Мечникова (Україна)
Освітянські традиції в Одесі були закладені на початку ХІХ ст. герцогом А.-Е. Рішельє, призначеним на посаду градоначальника міста у 1803 році. Коли він прибув до Одеси, міста практично ще не існувало – населення Хаджибея поступово збільшувалося кількісно, але місто притягувало до себе представників різних верств суспільства з усієї Європи. Маючи значні адміністративні здібності, А.-Е. Рішельє активно долучився до керівництва міським будівництвом. У ці роки в Одесі було закладено безліч вулиць, розбиті сади, зведені культові установи, відкрита лікарня, театр, побудовано казарми, ринок, створено водойму для прісної води тощо. Значну увагу А.-Е.Рішельє приділяв і освітянській справі. Спираючись на свій французький досвід і зважаючи на найкращі навчальні заклади Петербургу, градоначальник задумав свого роду освітянський експеримент: влаштувати навчальний заклад європейського типу, маючи на меті надати освіту місцевим дворянським дітям та залучити до Одеси молодь із інших куточків південного регіону. Першого червня 1805 року було надруковано документ «Подробное описание пансиона, установленного в г. Одессе под непосредственным покровительством военного губернатора Екатеринославского, Херсонского и Таврического Дюка-де-А.-Э. Ришелье и под смотрением Одесской гимназии директора», який став правовою основою навчального закладу під назвою Благородний інститут для хлопчиків.
Одеський Благородний інститут А.-Е. Рішельє по праву вважав своїм творінням, вважаючи його набагато кращим для здобуття освіти, утриманні дисципліни і нагляду за моральністю дітей. А. Скальковський зазначав, що герцог, подібно всьому західному тодішньому дворянству, вважав за краще замкнуті училища або так звані «конвікти», які по суті своїй були становими установами [6, с.195]. Таким чином А.-Е. Рішельє вдалося втілити в життя свій проект про відкриття виховного закладу. Він особисто неодноразово звертався до мешканців південного регіону з оголошеннями, в яких розповідав про переваги інституту. План викладання в Одеському Благородному інституті, програма основних уроків, внутрішній розпорядок були детально прописані в статуті навчального закладу [5]. В інститут приймалися діти з чотирирічного віку. Заклад мав чотири відділення. Його вихованці опановували крім елементарного ще й спеціальний курс дисциплін, спрямованих на підготовку дворянського юнацтва до подальшої військової та цивільної служби. Викладання здійснювалося за широкою програмою і було розраховане на вісім років. У перші два роки вихованці вивчали релігію, російську, грецьку, французьку, італійську та німецьку мови, географію, арифметику. У третьому та четвертому класах додавалися англійська та латинська мови, історія, початкові правила військової архітектури, плавання і малювання. Далі, крім вивчення вже названих дисциплін, викладалися: ведення бухгалтерських книг, військова екзерциція, читання різними мовами. В останніх двох класах, зокрема, вчили філософії, законознавству, комерційним і військовим наукам, які Рішельє особливо заохочував. Одеський градоначальник особисто клопотав про особливі привілеї для цього навчального закладу. В березні 1808 року Олександр І підписав указ про прийняття випускників інституту для подальшого навчання державним коштом в Петербурзький кадетський корпус, а у травні 1811 року викладачі Одеського Благородного інституту були прирівняні до державних службовців [1,с.246]. Іншими словами, приватний навчальний заклад, яким і був інститут, отримав усі права і привілеї державного навчального закладу. У 1812 році освітянські справи Одеси, якими опікувався Рішельє, знаходять ще одного покровителя – абата Ніколя, який був запрошений до міста герцогом. Абат береться за реформування Одеського Благородного інституту і складає «Начертания правил воспитания в обоих Одесских благородных институтах», маючи на увазі чоловічий та жіночий заклади. «Начертания» були опубліковані в 1814 році російською та французькою мовами [3]. До речі, це була перша друкована книга, видана в Одесі. Починалася брошура обґрунтуванням необхідності реформування освітньої системи в південному регіоні. Передбачалося, що керувати Благородним інститутом для хлопчиків буде комісія з семи осіб під керівництвом генерал-губернатора, яка матиме повноваження обирати директора, вчителів і наглядачів. Безпосереднє керівництво Благородним інститутом покладалося на директора, при якому повинен знаходитися економ для ведення господарських справ. Догляд за вихованцями доручався чотирьом наглядачам, викладання – десяти педагогам. Навчальний заклад за планом абата Ніколя складався з відділень або класів. За європейською традицією класи називалися за основними предметами навчання: I клас – граматики, II клас – словесності, III клас – риторики, IV клас – математики і військового мистецтва. Головними предметами навчальної програми визначалися: релігія, латина, французька, російська, німецька та грецька мови, словесність, риторика і філософія, міфологія, географія, історія, математика, військові науки і «приємні мистецтва» (танці, малювання, фехтування). Курс навчання в інституті тривав вісім років і поділявся на чотири дворічні класи, по 25 вихованців у кожному. На загальні предмети (так звані словесні науки) відводилося шість років, а «вищим» наукам присвячувалися останні два роки, тобто четвертий клас. Щодо викладання кожного з окремих предметів були створені спеціальні примітки. Зокрема, з приводу викладання іноземних мов було відзначено, що на вивчення грецької та німецької мов відведено один дворічний клас, а для бажаючих навчатися італійській призначається лише одне, останнє півріччя. Найбільше часу було відведено на вивчення латинської мови. Благородний інститут був закритим навчальним закладом. Навчальний рік починався 1 липня. Плата за навчання призначалася 750 карбованців на рік, вносити її необхідно було за півроку вперед, до 1 січня наступного року. Вихованці могли відлучатися з інституту тільки у свята і по неділях раз на два місяці. Директор і наглядачі проживали в одній будівлі з учнями. Обмежувалося також і спілкування вихованців один із одним, зокрема, учні різних класів у різний час відвідували заняття, брали їжу або виходили на прогулянку. Прогулянки містом при цьому дозволялися тільки в супроводі наглядачів. Для заохочення учнів вживалися ті ж заходи, що і в школі абата Ніколя в Петербурзі: розміщення учнів у класі за успіхами в навчанні, запрошення кращих учнів на обід до губернатора і заохочення їх відзнаками. Кожні три місяці вихованці мали екзаменуватися в присутності військового губернатора, педагогічної комісії і бажаючих бути присутніми на іспиті родичів. У «Висновку» стверджувалося, що загальні правила навчання засновані на благочесті віри і покликані давати освіту в глибоко релігійному дусі; що план у цілому можна назвати класичним, оскільки відповідає всім головним вимогам до подібного роду навчальним закладам, зокрема, нахил у навчанні робиться на вивчення класичних мов; що пропонована система розподілу уроків і вільного часу є найбільш прийнятною для самих вихованців тощо. Актуальним питанням було питання підпорядкування Одеського Благородного інституту. За «Планом» абата Ніколя навчальний заклад мав підпорядкуватися безпосередньо генерал-губернатору і комісії, від якої залежав вибір директора і наглядачів. Але фактично Харківський університет постійно втручався в справи управління інститутом. Адже за університетським статутом 1804 року навчальний заклад мав підпорядковуватися Харківському університету. За статутом університету було надано право обирати для кожної губернії округу директора училищ і представляти його через головне управління училищ на затвердження міністра. Доглядачів училищ і вчителів у гімназії Рада університету обирала сама або за поданням губернських директорів. Для нагляду за училищами і управління ними засновувався училищний комітет. Таке «двовладдя» тривало увесь період існування Благородного інституту. Водночас із Благородним інститутом для хлопчиків був відкритий аналогічний інститут для дівчаток. Курс навчання в дівочому інституті становив шість років. Основними предметами в ньому були: богослов’я, російська словесність, французька і німецька мови, географія, історія, арифметика, музика, малювання, танці й рукоділля. В перші роки існування в ньому навчалися до 80 дівчаток. Проте платня за навчання виявилася дуже високою – 320 крб. на рік. У зв’язку з цим кількість вихованок постійно скорочувалася. Дворянські родини були готові сплачувати за навчання хлопчиків, але просвіта дівчаток їх турбувала значно менше. Місто також не надавало міцної підтримки цьому навчальному закладу. Наприкінці 1810-х років у Благородному дівочому інституті навчалися всього 16 учениць. Що стосується чоловічого Благородного інституту, то після від’їзду Рішельє з Одеси піклування про нього прийняв на себе абат Ніколь. Він же став першим директором інституту після його офіційного затвердження у 1816 р. У лютому 1817 року на розгляд Комітету міністрів був направлений проект устрою ліцею, який розробив Ш.Д. Ніколь. За проектом склад ліцеїстів був наступним: 120 пансіонерів, які постійно повинні були проживати в будівлі ліцею, 24 учнів Педагогічного інституту для підготовки вихователів ліцею, 250 «вільних» вихованців, які могли відвідувати громадські класи ліцею, проживаючи у батьків або в пансіонах поруч із ліцеєм. Коло досліджуваних ліцеїстами предметів було традиційним для середніх навчальних закладів: релігія, граматика, словесність і риторика російської, французької, латинської, грецької, італійської мов, географія, історія, філософія, математика, фізика, військові науки, мистецтва. Навчальний заклад за проектом передбачалося очолити Раді, до складу якої увійшли б четверо батьків під керівництвом градоначальника. Гроші на будівництво нового приміщення для навчального закладу передбачалося отримати головним чином за рахунок введення додаткового митного збору за вивезення хліба з одеського порту в розмірі 10 копійок асигнаціями з кожної чверті хліба строком на десять років – абат Ніколь вважав, що таким чином можна отримати дохід до 500 тисяч карбованців. Крім того, на користь ліцею мали відійти кошти, які раніше відпускалися на утримання Комерційної гімназії, а А.-Е. Рішельє погодився перевести свою оренду від одеських митних зборів розміром у 3260 талерів на утримання Педагогічного інституту [2, с.4]. До проекту статуту міністром народної освіти князем О.М. Голіциним було укладено обґрунтування заснування Рішельєвського ліцею та направлено для затвердження імператору. Проект улаштування ліцею абата Ніколя в цей раз виявився прийнятним. Певним чином на позитивний результат справи вплинули А.-Е. Рішельє і О. Ланжерон при дворі. Потрібно зазначити, що, незважаючи на свою фізичну відсутність в Росії, А.-Е. Рішельє брав активну участь у справі заснування ліцею в Одесі і опікувався його подальшею долею. У листі до герцога Ш.Д. Ніколь повідомляв, що він вже розмовляв із О.К. Розумовським про перетворення Благородного інституту в ліцей і навіть представив йому загальний план організації освіти в Одесі. В листі до графа Гур’єва від 12 квітня 1817 року герцог пише: «Хоч і здалеку, але з пильним інтересом стежу за прогресом і заходами для збільшення добробуту Одеси; я дізнався з особливим задоволення, що план ліцею затверджений, а також метода освіти абата Ніколя, яку я вважаю за найкращу» [4, с. 465]. 28 квітня 1817 року на засіданні Комітету міністрів було заслухано та схвалено проект статуту ліцею, 2 травня того ж року статут і штат ліцею були конфірмовані Олександром I. Новий навчальний заклад отримав назву Рішельєвський ліцей. Отже, освітянський експеримент в Одесі у вигляді Благородного інституту для хлопчиків, що задуманий і розпочатий герцогом А.-Е.Рішельє, був удосконалений абатом Ніколям і знайшов своє продовження в навчальному закладі, якому через майже 50 років судилося стати першим університетом південного регіону.
Література 1. Ленц Н. И. Учебно-воспитательные заведения, из которых образовался Ришельевский лицей.1804-1817 / Н. И. Ленц. – Одесса, 1903. – 386 с. 2. Михневич И. Исторический обзор сорокалетия Ришельевского лицея / И. Михневич. – Одесса, 1857. – 200 с. 3. Начертание правил воспитания в обоих Одесских благородных институтах / составил аббат Николь. – Одесса, 1814. – 27 с. 4. Сборник императорского Русского исторического общества. – Т.54: Переписка герцога Арманда-Эммануила Ришелье с императором Александром I, его министрами и частными лицами. Бумаги извлечены из французских и русских архивов. – СПб.,1886. – 670 с. 5. Сборник постановлений по министерству народного просвещения. – Т.1. – 2-е изд. – СПб, 1875. – С.54-58. 6. Скальковский А. Материалы для истории образования в Одессе. Отд. оттиск. – Одесса, 1859. – 23 с.
