Напольские (Напольські, Napolsky)

Приглашаю представителей рода "Напольские, Напольcькi, Napolsky) к исследованию родословной.

Имеющиеся у меня сведения про род (Напольские, Напольські, Napolsky) содержатся в родословной
рода (Нецевич, Ницевич, Nicewicz).

И они таковы (на украинском языке, ниже перевод на русский):

"Село Веровка знаходилося тоді (та й знаходиться зараз) буквально поряд, менш ніж за кілометр, від села Непізнаничі. В цьому селі Веровка на ту пору мешкала дуже чисельна родина (минулих) шляхтичів, а в кінці ХІХ ст. вже просто міщан, на прізвище Напольські "окремий" .
Один із них, Йосиф Варфоломеєвич Напольський, взяв собі за першу дружину, на початку 1885 року, дворянку Анну із Венгловських, 1866 року народження, яка походила із слободи Кривотин Колцкой, і їхня родина потім постійно мешкала у тому селі Веровка [254]. Свого сина, Едварда, ця шлюбна пара народила вже 21.ХІІ.1885 р.. Другий його шлюб був з Варварою із Весельських, а народження (першого) сина, Франца, відбулася у цієї пари вже 25.Х.1887 р.. Потім в цій родині були ще принаймні чотири доньки: Валерія , яка народилася 20.ІY.1890 р., Михаліна, яка народилася 3.ХІ.1892 р., та Розалія, яка народилася 4.ІХ.1895 р., та Марія [282]. А в 1900 р. подружжя народили другого сина, Івана .
Інша особа з цього ж Дому, Олександр Напольський , 1860 року народження, одружився у 1886 році з Анелею із Савицьких , і також став мешкати родиною у тому селі Веровка. Там у цієї шлюбної пари, 30.ІІІ.1887 р., народилася на світ перша дитина, донька Олена.
Цілком вірогідно, що Розалія Миколаївна мала за подружку в слободі Кривотин Колцкой не лише одну кузену-однолітку Франціску , але також постійно спілкувалася там з іншими, наразі більш літніми від неї дівчатками, та мала їх також за своїх подруг. Тому провідати новонародженого сина старшої подруги, Анни Венгловсько, всього тільки за якихось 20 км, не могло тоді постати для молодої дівчини якоюсь серйозною проблемою. Мабуть саме на тих провідинах новонародженого Франца Напольського Розалія Миколаївна і познайомилася із своїм судженим, Іоанном Герасименко , багатим селянином із сусіднього з тією Веровкою села Непізнаничі, який мав тоді вже 22 роки.
З новим весіллям не забарилися, оскільки церковні закони такий досить ранній шлюб цілковито дозволяли, а «на виданні» в Україні-Русі, у минулі часи, вже вважалися дівки, починаючи з їхнього зовсім юного віку, в 14 років. Взагалі спочатку у великому князівстві Литовському, а потім в Речі Посполитій, громадянське повноліття молодих дівчат, починаючи з якого вони отримували усі майнові права та могли одружуватися, становило, згідно двох перших литовських Статутів, 15 років. Однак у третьому Статуті, розділ ІY, артикул 1, вік того повноліття для дівчат був зменшений до 13 років, і одночасно їм було заборонено укладати шлюбні взаємини з кревними родичами до 8 коліна. Норми тих давніх литовських Статутів були залишені діючими й на території Південно-Західної Россії. В результаті у цілком законній родині тоді ще зовсім молодої Розалії, 15.ІХ.1888 р., вже з’явився на світ її первісток, син на ім’я Михайло .
Мабуть Франціска Іванівна Нецевич, кузена Розалії , також приходила провідувати новонародженого сина подруги-однолітки, а ще заходила, «по дорозі», до старшої подруги, Анни Венгловської і вірогідно саме там, у неї вдома, осінню 1888 року, познайомилася із Олександром Напольським , який залишився на той час ще зовсім молодим удівцем із немовлятою на руках. Знову зі шлюбом ніяким затримок не сталося, в результаті чого у цієї (нової) родинної пари, 1.ХІ.1889 р., з’явилася на світ, у селі Веровка, їхня перша дитина, донька на ім’я Сабрина (Сабина) . Потім у них було ще багато дітей: син Юліан (Юліуш) народився 1.ХІІ.1890 р., донька Марія (Марьяна) народилася 3.ХІ.1892 р., донька Марцеліна народилася 11.ХІІ.1894 р., син Фабіан (Тобіяш) народився 5.YІІІ.1896 р., син Людвіг народився в 1897 (інші свідчення - у 1903) році, син Войцех народився 2.Х.1899 р., а син Франц народився в 1901 році [281]. Принаймні двоє їхніх синів, Фабіян та Людвіг , дожили до дорослого віку, при цьому Фабіян мав дві родини та народив у них чисельних нащадків.
У ті ж самі часи в родині Розалії та Іоанна Герасименко
з’являлися на світ також багато дітей: син Василій в 1890 році, донька Марія в 1893 році, донька Ольга в 1895 році, донька Катерина в 1897 році, однак померла вона вже через рік, ще одна донька Катерина в 1899 році, та син Миколай в 1900 році. Безумовно, що багатьох з цих своїх дітей три подруги-сусідки, які походили із слободи Кривотин Колцкой та усе своє дитинство провели там поруч, пестили разом, а самі їхні діти постійно росли буквально поруч одне з одним – що таке був тоді той кілометр!
Ще в селі Веровка мешкали на ту пору принаймні три родини інших родичів чоловіка Франціски, близького віку, на прізвище Напольські – Віктора Ондрієвича та Єви із Залевських , які мали 8 дітей, Антона Варфоломієвича та Теофілії із Туровських , які мали 6 (7) дітей, Івана Ондрієвича та Францішки із Залізко . Згодом пішли одружуватися вже їхні нащадки. Таким чином кожна з цих родин мала на початку ХХ ст. аж ніяк не менше ніж по 4 дитини! Тобто в тому селі таки точно існував цілий «дитячий садок» Напольських "окремий" . І однаковий з ним «дитячий садок» становили, вже у двох сусідніх селах разом, діти згаданих вище трьох жінок, які походили із слободи Кривотин Колцкой."
----
На русском языке:
""Село Веровка находилось тогда (да и находится сейчас) буквально рядом, менее чем в километре, от села Непознаничи. В этом селе Веровка в ту пору жила очень многочисленная семья (прошлых) шляхтичей, а в конце XIX в. уже просто мещан. Один из них, Иосиф Варфоломеевич Напольский, взял себе за первую жену, в начале 1885 года, дворянку Анну из Венгловских, 1866 года рождения, которая происходила из слободы Кривотин Колцкой, и их семья потом постоянно жила в том селе Веровка [254].Своего сына, Эдварда, эта супружеская пара родила уже 21.XII.1885 г.. Второй его брак был с Варварой из Весельских, а рождение (первого) сына, Франца, произошло у этой пары уже 25.Х. 1887 г.. Затем в этой семье были еще по крайней мере четыре дочери: Валерия, родившаяся 20.ІY.1890 г., родившаяся 3.XI.1892 г. Михалина и родившаяся 4.IX.1895 г. Розалия. , и Мария [282].А в 1900 г. супруги родили второго сына, Ивана.
Другой человек из этого же Дома, Александр Напольский, 1860 года рождения, женился в 1886 году на Анеле из Савицких, и также стал проживать семьей в том селе Веровка. Там у этой супружеской пары, 30.III.1887 г., родился на свет первый ребенок, дочь Елена.
Вполне вероятно, что Розалия Николаевна считала подружкой в слободе Кривотин Колцкой не только одну кузену-сверстницу Франциску, но также постоянно общалась там с другими, более старшими от нее девочками, и считала их также своими подругами. Поэтому навестить новорожденного сына старшей подруги, Анны Венгловской, всего лишь за каких-нибудь 20 км, не могло тогда стать для молодой девушки какой-то серьезной проблемой. Наверное, именно на этом посещении новорожденного Франца Напольского Розалия Николаевна и познакомилась со своим суженым, Иоанном Герасименко , богатым крестьянином из соседнего с той Веровкой села Непознанычи, который имел тогда уже 22 года.
С новой свадьбой не заставили себя ждать, поскольку церковные законы такой довольно ранний брак полностью разрешали, а «на издании» в Украине-Русе, в прошлые времена, уже считались девки, начиная с их совсем юного возраста, в 14 лет. Вообще сначала в великом княжестве Литовском, а затем в Речи Посполитой, гражданское совершеннолетие молодых девушек, начиная с которого они получали все имущественные права и могли жениться, составляло, согласно двум первым литовским Уставам, 15 лет. Однако в третьем Уставе, раздел ІY, артикул 1, возраст того совершеннолетия для девушек был уменьшен до 13 лет, и одновременно им было запрещено заключать супружеские отношения с родственниками до 8 колена. Нормы древних литовских Уставов были оставлены действующими и на территории Юго-Западной России. В результате в вполне законной семье тогда еще совсем молодой Розалии, 15.IХ.1888 г., уже появился на свет ее первенец, сын по имени Михаил.
Видимо Франциска Ивановна Нецевич, кузена Розалии, также приходила навещать новорожденного сына подруги-сверстницы, а еще заходила, «по дороге», к старшей подруге, Анне Венгловской и вероятно именно там, у нее дома, осенью 1888 года, познакомилась с оставшимся к тому времени еще совсем молодым вдовцом с младенцем на руках.
Снова с браком никаких задержек не произошло, в результате чего у этой (новой) семейной пары, 1.XI.1889 г., появилась на свет, в селе Веровка, их первый ребенок, дочь по имени Сабрина (Сабина) . Потом у них было еще много детей: сын Юлиан (Юлиуш) родился 1.XII.1890 г., дочь Мария (Марьяна) родилась 3.XI.1892 г., дочь Марцелина родилась 11.XII.1894 г., сын Фабиан ( Тобияш) родился 5.YIII.1896 г., сын Людвиг родился в 1897 (другие свидетельства – в 1903) году, сын Войцех родился 2.Х.1899 г., а сын Франц родился в 1901 году[281]. По крайней мере, двое их сыновей, Фабиан и Людвиг, дожили до взрослого возраста, при этом Фабиан имел две семьи и родил у них многочисленных потомков.
В то же время в семье Розалии и Иоанна Герасименко появлялись на свет также многие дети: сын Василий в 1890 году, дочь Мария в 1893 году, дочь Ольга в 1895 году, дочь Екатерина в 1897 году, однако умерла она уже через год, еще одна дочь Екатерина в 1899 году, и сын Николай в 1900 году. Безусловно, многих из этих своих детей три подруги-соседки, происходившие из слободы Кривотин Колцкой, все свое детство провели там рядом, ласкали вместе, а сами их дети постоянно росли буквально рядом друг с другом – что такое был тогда тот километр!
Еще в селе Веровка жили в то время по крайней мере три семьи других родственников мужа Франциски, близкого возраста, по фамилии Напольские - Виктора Ондриевича и Евы из Залевских, которые имели 8 детей, Антона Варфоломиевича и Теофилии из Туровских, которые имели 6 (7) детей, Ивана Ондриевича и Францишки из Железко.
Впоследствии пошли жениться их потомки. Таким образом, каждая из этих семей имела в начале ХХ в. отнюдь не менее чем по 4 ребенка! То есть в том селе таки точно существовал целый «детский сад» напольских "отдельный". И одинаковый с ним «детский сад» составляли, уже в двух соседних селах вместе, дети упомянутых выше трех женщин, происходивших из слободы Кривотин Колцкой."