Голубы

Виникнення та становлення роду Голубів: кінець ХV–XVI ст.
Помітний слід, що залишили представники роду Голубів у XVIІ ст., викликав не абиякий інтерес серед вітчизняних дослідників. Так, майже в усіх фундаментальних працях, присвячених подіям XVIІ ст., ця родина наводиться як приклад. У часи Речі Посполитої – це шляхта, яка за рівнем економічної могутності досягає магнатського рівня; одні з захисників православ’я; старий козачий та гетьманський рід; славні польські полковники у війні з козаками. В дослідженнях Гетьманату – це міщанський рід; шляхетський рід; рід невідомого походження; аристократичний рід, що поріднився із Самойловичами, Скоропадськими, Забілами, Марковичами, Горленками. Звісно, період XVIІ ст. несе за собою кардинальні зміни в вітчизняній історії і є занадто суперечливим, щоб вимагати від істориків детальних досліджень окремих родів. Проте, із наростаючою зацікавленістю до “доленосних” династій і генеалогії взагалі, маємо сподівання, що в майбутньому історія країни (століть) стане розглядатись і в призмі дослідження окремо взятих родин.
Дана розвідка має на меті відтворення моделі виникнення родини Голубів та її існування в XVI ст., коли представники цього роду, нарощують необхідний фундамент своєї могутності XVIІ ст.
Перші відомості про носіїв шляхетського прізвища Голуб припадає на 1528 р. Проте одні з перших відомостей про представників цього роду знаходимо під 1498 р. У цей рік Ганко Михайлович отримав від Великого князя Олександра с. Ольшаниця під Києвом. Детальнішої інформації – за що був наданий цей лен і ким був сам Ганко, – не збереглось. Можемо хіба що зазначити: на Київщині цей шляхтич або представники його сім’ї раніше не були помічені. Не набагато більшою інформацією володіємо про його сина Голубка Ганковича. Останній фіксується в документах тричі, але і з цих згадок перед нами виникає образ досить “енергійного” пана. В 1510 р. Голубко отримує 9 кіп грошей.
Причому 5 кіп грошей він отримує зі “скарбу”, а 4 копи з митних грошей. З цих відомостей можна зробити висновок про прикордонну службу Голубка Ганковича. В 1513 р. він згадується, як королівський дворянин, а 1520 р. фіксується в колі слуг князя Костянтина Івановича Острозького.
Помер Голубко Ганкович до 1528 р., залишивши по собі дружину “Голубчиную”, яка по смерті чоловіка мешкала в Новогрудському замку та зі своїх маєтків виставляла на війну двох вершників. Відомих дітей у Голубка було декілька. Всі вони використовували патронім Голубо(е)вич. Вотчина, що залишилась по смерті Голубка, була подрібнена між його дітьми та онуками. Зафіксувати в джерелах вдалось тільки двох синів Голубка Ганковича, проте, є певні факти, що говорять про існування ще кількох його нащадків. На 1520-і рр. сім’я Голубка Ганковича складалась з синів Марка та Гліба. У переписі війська ВКЛ (1528 р.) з Марком Голубовичем фіксуються два сини Войтех та Якуб Голуби.
Саме ці двоє представників родини і дали початок прізвищу Голуб. Другий син Голубка Гліб помер до 1528 р., залишивши після себе кілька нащадків чоловічої статі, серед них сина, відомого на ім’я Яцька Голубовича (у цьому разі патронім переходить у прізвище), та доньку Ганну, яка була дружиною Тимофія Гурка. Яцько Голубович помер 1569 р., передавши маєток Голубівщизну (або Дворище) своїй сестрі. Наведені вище діти та онуки Голубка володіли незначними маєтками, що розташувались чи не по всій території сучасної Білорусі. Однак кілька невідомих нам на ім’я синів Голубка, ймовірно, ще з часу його перебування під патронатом князів Острозьких, залишились на терені Волинського воєводства. Таким чином у другій половині XVI ст., коли джерельна база з історії Волині та Центральної України значно розширюється, в полі зору дослідників “виникають” кілька родин Голубів.
Вище вже було зазначено, що лише онуки Голубка фіксуються за прізвищем Голуб, діти ж – Голубовичі.
Проте трансформація Голубовичів у Голубів пройшла не на всіх рівнях. Сини Гліба Голубовича, померлого раніше за діда Голубка, іменувались так само як Голубовичі. З цієї ж сім’ї в результаті спрощення виникає і ще одне прізвище – Голубич. Слід зауважити, що і сама форма прізвища Голуб була неусталена до середини XVI ст., коли воно могло вимовлятись і як Голуба. В “загальнородинному” процесі “отримування” прізвищ виникла ще одна модифікація – Голубок (у польській традиції – Голубек). Один з Голубків, Якуб Голубок, у 1567 р. мав (вірогідно) сина, що звав себе Борис Голубков.
...
...
...
Джерело:
Олександр Алфьоров: Виникнення та становлення роду Голубів: кінець ХV–XVI ст. // Генеалогічні записки. – Львів, 2010. – Вип. VIII. С. 57.

severinn написал:

[q]

Гонза - возможно, от чешского (имя в Чехии в средние века весьма распространенное) - Гонза (Иоганн)

[/q]

о, спасибо, интересно
нашла прапра с фамилией Гомза/Гонза (в МК то так, то этак написано)
Лидский уезд, Виленская губ., теперь Беларусь
фамилия нетипичная, гадала - откуда

Valikozzz написал:

[q]

Доброго дня. Цікавлять Голуби х Полтавщини, х. Голуби. Мій дід Голуб Іван Ількович (Іліч) 1919 р.н. Був проїздом,маленьке село. Є два крила Голубів. Може в когось є більше данних

[/q]

Здравствуйте,

Очень хотела бы найти ветку Голубов, скорее всего, Полтавская губерния.
Знаю, что прадеда звали Федор Савельевич, в конце 19-начале 20 века переселились на целину в Северный Казахстан (д. Добровольское, районный центр Смирново).
Дети уже родились в Казахстане.

Краткие биографические сведения на лиц, осужденных к расстрелу в период т.н. Экспедиции в Крыму
...
Голуб Гаврил Гаврилович
подпоручик,
32 года, с. Соше-Островское Херсонской губернии,
окончил школу прапорщиков в г. Киеве (1916),
ПМВ – 38-я отдельная телеграфная рота,
во ВСЮР с октября 1919, отдельная телеграфная рота,
осужден тройкой ОО 13-й армии в Феодосии 28.11.1920 к ВМН

Голубев Евгений Иванович
капитан,
осужден тройкой ОО Южного фронта в Симферополе 22.11.1920 к ВМН

Голубев Михаил Иванович
чиновник военного времени,
35 лет, Игнатьевская волость Московской губернии,
смотритель Федоссийского вещевого склада,
осужден тройкой ОО 13-й армии в Феодосии 4.12.1920 к ВМН

Голубев Павел Ефимович
подпоручик,
осужден тройкой ОО 6-й армии в Херсоне 4.12.1920 к ВМН

Голубев Петр Тимофеевич
поручик,
осужден тройкой ОО Южного фронта в Симферополе 22.11.1920 к ВМН

Голубев Тимофей Павлович
помощник начальника госстражи,
40 лет, житель г. Карасубазар Таврической губернии,
осужден тройкой ОО 13-й армии в Феодосии 5.12.1920 к ВМН

Голубенко Николай Атемьевич
рядовой,
1892 г.р., с. Покровское Мелитопольского уезда Таврической губернии,
3-й уланский Смоленский полк,
осужден тройкой ОО 4-й армии в Симферополе 19.12.1920 к ВМН

Голубенков Павел Васильевич
58 лет, г. Симферополь.
Осужден чрезвычайной тройкой Крымской ударной группы в Ялте 21.12.1920 к ВМН

Голубов Василий Гаврилович
казак,
1877 г.р., ст. Грушевская Донской области,
42-й Донской казачий полк,
осужден тройкой ОО 4-й армии в Симферополе 28.01.1921 к ВМН.



Источник:
Ярослав Тинченко. 12 тысяч. Крымские расстрелы, 20.11.1920-18.04.1921. // Реабилитированные историей. Автономная Республика Крым: Книга десятая. – Киев: Институт истории Украины НАН Украины, 2021. С. 589 – 590.