Губарь - Черкасская область
Черкащина: Млиев, Валява, Аксанино.
| Акафий
Киев
Сообщений: 160
На сайте с 2010 г.
Рейтинг: 107
| Наверх ##
19 марта 2010 18:40 Губаревич Семен-18 лет
Андрей-16 лет
1818 г. с Оксанина, Уманского уезда, Киеевской губ.
Губаревич Симеон Иванов, 40 лет
жена его Иулиания Иванова, 30 лет
дети их:
-Аврам, 9 лет
-Акилина, 4
1840 г. с Оксанина.
Губаревич Иван Иванов, 40 лет
жена его Наталия Иванова, 24 года
-дочь их Ефросиния, 1 год
брат его Пантелимон, 18 лет
братова его, Агафия Василева? вдова, 32 года
дочери её:
-Агафия, 14 лет
-Ефросиния, 10 лет
1840 г. с. Небеливка Уманского уезда, Киеевской губ.
Губаревич Иван Иванов, 50 лет
жена Наталия Ивановна, 42 года
дети их:
-Семен, 4 года
-Ефросина, 12 лет
-Натали, 7 лет
-Дария, 1 год
Брат Пантелимон, 28 лет
жена его Екатерина Емельянова, 21 год
-сын их Виктор, 4 года
1850 г. с. Небеливка Уманского уезда, Киеевской губ.
Губаревичева Наталия Ивановна, 58 лет
дети её:
-Дария, 16 лет
-Мария, 14 лет
-Исидор, 8 лет
1866 г. с. Небеливка Уманского уезда, Киеевской губ.
Губар Авраам Семенов, 34 года
его жена, Екатерина Фомовна, 31 год
их дети:
-Севастиан,15 лет
-Фекла, 9 лет
-Ефимий, 6 лет
-Мария, 2 года
Губар Михаил Семенов, 19 лет
1866 г. с Оксанина, Уманского уезда, Киеевской губ.
Ф 127 ЦДІАУк
Губарь Иван Зосимов, 38 лет Ополч. 2-а раз.
жена Фотина Петровна, 30 лет
дети:
-Иван , 6 лет
-Матрона, 10 лет
-Параскева, 9 лет
Губарь Савва Авраамович, 29 лет н.ч. запаса
жена Мария Исааковна, 22 года
дети:
-Афанасий, 6 мес.
-Евдокия, 2 года
Отец хоз. Губарь Авраам Семеонович, 70 лет
Мать хоз. Екатерина Фомовна, 70 лет
Брат Прохор Авраамов, 26 лет
жена Мария Диамидовна, 22 года
Губарь Ефим Авраамович, 42 года Ополч. 2-а раз.
жена Степанида Никитовна, 30 лет
дети:
-Яков, 10 лет
-Карп, 8 лет
-Федот, 7 мес.
-Феодосия, 4 года
1897 г. с Оксанина, Уманского уезда, Киеевской губ.
Ф 384. Листы переписи населения. | | Лайк (1) |
| Vodnik_dnepr Модератор раздела
Украинец с деда-прадеда
УКРАЇНА
Сообщений: 1940
На сайте с 2007 г.
Рейтинг: 1149 | Наверх ##
19 марта 2010 21:04 Акафий
Очень - очень Вам признателен за такую информацию. Сейчас разложу и попытаюсь состыковать этих персон между собой и с теми, кто у меня есть в Базе(но кое-то из них уже "срастается") ...
Еще раз - СПАСИБО!!!! И удачи Вам в поиске.... ---
Мира Вам! | | |
| Акафий
Киев
Сообщений: 160
На сайте с 2010 г.
Рейтинг: 107
| Наверх ##
19 марта 2010 22:12 | | |
| Vodnik_dnepr Модератор раздела
Украинец с деда-прадеда
УКРАЇНА
Сообщений: 1940
На сайте с 2007 г.
Рейтинг: 1149 | Наверх ##
19 сентября 2010 22:22 Акафий написал: [q] 1897 г. с Оксанина, Уманского уезда, Киеевской губ.[/q]
Удалось поработать с отдельными страницами метрик 1843 года - Губарь не встретились :( ---
Мира Вам! | | |
| Vodnik_dnepr Модератор раздела
Украинец с деда-прадеда
УКРАЇНА
Сообщений: 1940
На сайте с 2007 г.
Рейтинг: 1149 | Наверх ##
7 февраля 2011 16:56 Похідні групи ОУН на ЧеркащиніНаселення Черкащини ніколи не втрачало надії на відродження української держави. Усюди майоріли синьо-жовті прапори. Але гітлерівці заходилися безжально витоптувати паростки українського відродження Уже на початку війни, у червні–липні 1941 року, Провід Організації українських націоналістів (ОУН) вислав на Центральну та Східну Україну три похідні групи, організовані у Західній Україні (приблизно 5000 осіб). Завданням цих груп було на території, звідки відійшли радянські війська, проголосити відновлення української державності, створити місцеву адміністрацію та організувати осередки ОУН. Досягши західних районів нинішньої Черкащини (Монастирищенського, Христинівського, Уманського, Звенигородського, Жашківського, Тальнівського), похідні групи розгорнули тут активну діяльність. Дещо пізніше вони з'явилися на Холодноярщині, Канівщині і в лівобережних районах нинішньої Черкаської області. Кожна з похідних груп складалася з численних оперативних загонів по 7–12 осіб. Зазвичай групи з'являлись у конкретних регіонах, уже маючи певну підготовку для виконання поставлених Проводом завдань. Вони мали чітко розроблені маршрути, адреси людей, які могли їм сприяти і надати допомогу. Члени ОУН без будь-яких роздумів бралися за створення місцевих органів влади, мало зважаючи на позицію німецьких окупантів. В Умані націоналісти із підгрупи Сидора-Чарторийського провели два віча, створили міську управу і організували міліцію. Першими з'явились члени похідної групи Володимир Коханьчук (Дмитро Тимченко) і Роман Михайлюк (Петро Думка). Буквально за перші тижні вони організували і очолили Уманський окружний провід ОУН(б). Цивільна німецька адміністрація ще не встигла прийти, і селяни проводили сходки чи не вперше за кілька десятиріч без нагляду представників влади. Всюди ініціаторами сільських зібрань були члени похідних груп ОУН. Всі ці елементи державотворення, включаючи проголошення Української держави, випуск українських газет, виконання на сходках гімну "Ще не вмерла Україна", без сумніву, мали великий вплив на широкі верстви українського населення. Вже з перших днів окупації наших міст і сіл емісари ОУН із західних областей України, а також деякі місцеві націоналісти створили широко розгалужену мережу оунівських груп, організацій і так званих "проводів", які особливо активно діяли в Умані, Золотоноші, Чигирині, Тальному, Ладижинці і Бабанці. Було створено підпільні осередки у Маньківці, Іваньках, Тальному, Поташі і Трубецькому. У Тальному організувалося націоналістичне підпілля, очолюване районним провідником ОУН "Сихарем", який підпорядковувався окружному провіднику Уманщини Олексі Губарю ("Запорожцю"), (після розстрілу німцями Володимира Коханьчука – О.В.). Від осені 1941 року діяв Звенигородський окружний провід ОУН(р) на чолі із Сивоконем. Одним із організаторів підпілля був Антін Шкільний, колишній отаман Вільного козацтва, член козачої ради, посол від ради до кубанців. Весною наступного, 1942 року, німецькі карні органи провели арешти серед членів окружного і районного проводів Звенигородщини (всього 15 осіб) і ліквідували видавництво, де друкувався націоналістичний часопис "Рідне слово". Населення Звенигородщини, як і всієї України, ніколи не втрачало надії на відродження української держави, тому випростовувалося при найменшій нагоді. Колишній політв'язень Павло Васіщев розповідав, що на початку німецької окупації 1941 року місцеві жителі Сивокінь, Ткаченко, батько і син Омельченки, Постоленко, Кисленко, Гацан та інші заснували "Просвіту", хор, українську патріотичну газету "Рідне слово". Усюди майоріли синьо-жовті прапори. Але гітлерівці заходилися безжально витоптувати паростки українського відродження. У Звенигородці заарештували 15 активістів "Просвіти" й відправили до Умані в гестапо. Там після тяжких тортур їх стратили. В центрі Звенигородки німці на щиті виставили оголошення, в якому закликали населення викривати українських буржуазних націоналістів, як місцевих, так і емісарів із Західної України. За це донощикам обіцяли 10 гектарів землі, 8 тисяч марок і корову. Те саме друкувалося і в газеті "Рідне слово", яку в той час окупанти вже перетворили на пронімецьку. Розправу над патріотами бачили жителі хутора Безим'янка. Там біля Лаптевої левади лежали убиті хлопці із Західної України та Звенигородщини з тризубами на грудях. Організувався Золотоніський окружний провід ОУН. У 1941 році в Золотоноші виходила газета "Українське слово", а в 1942–1943 роках – "Золотоніські вісті". За окупації в Золотоноші редагував газету "Золотоніські вісті" й разом з тим був районним провідником ОУН художник Микола Бондар. На Корсунщині активісти ОУН із Західної України Дмитро Дрель, Кость Гаранчук та інші змогли влаштуватися в органи влади, зустрічалися з місцевими інтелігентами та молоддю, проводили серед них національно-виховну роботу і організовували підпільні осередки ОУН і СУМ. Гестапо, довідавшись про це від своїх провокаторів, заарештувало більше сотні членів підпілля. Більшість із них загинула в Різаному яру під Корсунем та в концтаборах Німеччини. Дреля та Гаранчука німці розстріляли в Києві в Бабиному Яру в липні 1943 року. Після війни більшовики проголосили, що ці люди належали до комуністичного підпілля "Комітету-103". У Корсуні виходила повітова газета "Корсунські вісті", редактором був Йосип Павлюк: в одному з номерів був надрукований гімн "Ще не вмерла Україна". Редактора німці посадили в тюрму, а газета деякий час не виходила. У Черкаському архіві СБУ є справа №12688 про оунівське підпілля Лисянщини – у двох томах. У справі приведено понад десяток прізвищ. Зокрема – Івана Михайленка, директора школи с. Кам'яний Брід (родом він із с. Мліїв). 1943 року гестапо заарештувало Михайленка. Його вивезли до Корсуня, потім до Києва, потім Бухенвальд... Після 1945 року Михайленка засуджено до 15 років каторги. Про діяльність ОУН у Смілі відомо з протоколу допиту Приварського, розстріляного 25 листопада 1943 року: "Полицию (в Смілі – О.В.) организовали представители националистической партии Степана Бандеры. В Смеле этих представителей я видел трёх человек и одного черкасского по фамилии Голинько. Фамилии трёх бандеровцев я не знаю, так как они приехали с Западной Украины… С первых дней бандеровцы взяли в свои руки полицию и редакцию газеты. В редакцию был назначен на должность редактора учитель Мельник (националист) и секретарём Илья Затиш… Заведующим районо был назначен бандеровец Лихолай; по не-официальным данным групой руководил отец Лихолая. Мотуз также был в бандеровской организации и в его обязанности входило снабжать оружием бандеровцев. На здании полиции висел желто-голубой флаг, который был снят в конце октября по распоряжению германского командования, а также были сняты тризубы. Я слыхал из разговоров, что в бандеровской организации также был Куценко – директор машстройзавода, директор банка, фамилии которого я не знаю, кажется Дрозденко, и председатель правления райпотребсоюза Бойченко". На території, прилеглій до Холодного Яру теж почали з'являтися емісари з Західної України. На Кам'янщині організовується товариство "Просвіта", ставилися драмгуртком українські п'єси, пропагувалася ідея створення незалежної Української держави. У Чигирині з кінця 1941 року емісарами ОУН – західняками Стопою, Кузичем і Грицюк був організований провід ОУН(м). Члени націоналістичних осередків на Чигиринщині розповсюджували листівки та агітаційну літературу, проводили агітаційну роботу серед молоді. Найпомітнішою справою членів ОУН стало відродження товариства "Просвіта", створення на її базі професійного театру та проведення культурно-просвітницьких і агітаційно-пропагандистських заходів. Богдан Лепкий зазначав: "Мені ввижаються два лани збіжжя. Повіяв вітер – і збіжжя запилилося. Запилений цвіт має видати багаті плоди". Таку роль виконували похідні групи ОУН. Запилений ними лан збіжжя і нині дає добрі плоди... Підготував: Олександр ВЄТРОВ Джерело: "Прес-Центр" Газета "Прес Центр" №5 (289) від 02.02.2011 р. http://pres-centr.ck.ua/tape/17101/ ---
Мира Вам! | | |
| Акафий
Киев
Сообщений: 160
На сайте с 2010 г.
Рейтинг: 107
| Наверх ##
7 февраля 2011 18:54 ОУН на Уманщині.
Якщо проаналізувати всі досі відомі публікації в періодичних виданнях та спеціальній літературі, виданій поза Україною, то матимемо далеко не повну картину дійсного стану речей, який там на той час був.
У цих публікаціях досить складно, як на мою гадку, описано масштаби діяльності Похідних груп ОУН та їх роль в еволюційних процесах.
Одвічний потяг до волі закидав тисячі галичан на роки, а здебільшого і назавжди, далеко за поріг рідної домівки. І це закономірно. Для всіх них рідною домівкою була Соборна Україна, яка залишилась у їхньому серці. Своє місце, свою місію вони вбачали там, де треба було будити братів-українців, боротись,не шкодуючи свого життя. Опрацьовуючи матеріали про національно-визвольний рух на Центральній Україні, я проходжу до висновку, що роль місцевих людей і масштаби їхньої участи у цьому русі майже ніде ще не оприлюднені.
Настала можливість заповнити прогалини нашої історичної пам’яті тих часів.
Цей матеріал про діяльність групи ОУН в с. Оксанине Уманського району, що на Черкащині.
Традиції вільнолюбства і відваги в цьому селі побудували ще з прадавніх часів.
В буремні 20-ті в с. Оксанине перебував штаб армії УНР і командуючий армією отаман Омелянович Павленко. А як відомо, під час бойових дій штаб армії УНР розташовувався тільки в населених пунктах, де користувався абсолютною підтримкою і співпрацею місцевого населення. З Оксаниного йшли накази по оперативному веденню переможного бою з більшовиками за Умань.
Вже в часи «більшовицького щастя» 30-х років в с. Оксаниному, а саме в 1935 році, виник величезний конфуз. Загнавши людей в колгосп, більшовики надумали зробити грандіозні збори новоспечених колгоспників під відкритим небом. Знаючи, що означає розпорядження червоного начальства, оксанинці зійшлись на збори. Збори відкривав голова сільради. Тільки-но почав тираду во славу радянській владі і батьку Сталіну, як тут з юрби гримнув постріл. Голова сільради, охнувши, впав мертвий.
НКВД шаленіло. Було перетрушене все село, арештовано аж п’ять оксанинців. Протримавши підозрюваних більше року, енкаведисти, не добившись признань, змушені були їх відпустити.
Настав 1941-й…
Молодих оксанинців, Губаря і Мамалигу, доля занесла аж в Дніпропетровську область. Там вони познайомились із ОУНівцями. В Оксанине вони приїхали вже ОУНівцями і з конкретним завданням. Таким чином в с. Оксаниному почав діяти осередок ОУН, чисельність якого, з врахуванням 3-х чи 4-х осіб з поза Оксаниного, налічувала аж 31-у особу (цілком можливо, число буде доповнене).
На рахунок Оксанинської групи слід віднести і збір зброї для Української Повстанчої Армії групи Південь, і рятування людей від відправки в німецьку неволю шляхом майстерного виготовлення фальшивих документів. Було і знищення таємних агентів гестапо, і боротьба з червоними «визволителями».
Влаштований за всіма правилами конспірації, ще в 1945 році в Оксаниному діяв підпільний перевалочний пункт для новобранців в УПА. Там же був і пункт зв’язку. Спеціально призначена для зв’язкових функцій людина, постійно перебувала в с. Оксаниному, дотримуючись правил конспірації.
Підсумовуючи цю маловідому сторінку історії с. Оксаниного, не можна не згадати ціни, яку заплатило вільнолюбиве село за прагнення волі, за герць з відкритим забралом. Принаймні те, що мені зараз відомо:
Довгополий К. Ф. – розстріляний німцями за приналежність до ОУН;
Задорожній Я. А. – убитий енкаведистами;
Губар О. П. – розстріляний за приналежність до ОУН і як керівник організації.
Біля десяти чоловік з Оксаниного, за приналежність до ОУН, опинилось у сибірських таборах, з яких повернулися не всі.
Я знаю, що моя невелика публікація не задовольнить повністю цікавості небайдужих людей і, цілком можливо, варто було опублікувати більше висновків з архівних матеріалів. Це, мабуть, буде трохи згодом.
Богдан Чорномаз.
"Українське Слово" 20 березня 1997р.
| | |
| Vodnik_dnepr Модератор раздела
Украинец с деда-прадеда
УКРАЇНА
Сообщений: 1940
На сайте с 2007 г.
Рейтинг: 1149 | Наверх ##
7 февраля 2011 20:13 7 февраля 2011 20:14 Богдан Чорномаз 20 березня 1997р. написал: [q] Я знаю, що моя невелика публікація не задовольнить повністю цікавості небайдужих людей і, цілком можливо, варто було опублікувати більше висновків з архівних матеріалів. Це, мабуть, буде трохи згодом. [/q]
Акафий, спасибо! Может Вам известно публиковалась ли Черномазом(или кем-то другим) биография Алексея Прохоровича Губаря? ---
Мира Вам! | | |
| Акафий
Киев
Сообщений: 160
На сайте с 2010 г.
Рейтинг: 107
| Наверх ##
7 февраля 2011 20:46 Б.Д.Чорномаз
Діяльність національно-патріотичного підпілля на Уманщині у 1941-1945-х роках.
Умань 2002. | | |
| Акафий
Киев
Сообщений: 160
На сайте с 2010 г.
Рейтинг: 107
| Наверх ##
7 февраля 2011 20:54
Губар Олексій Прохорович,
освіта незакінчена вища;
очолював ОУН Бабанського району з 1943 р.; окружний провідник.
1910 р. н.
заарештований 7.08.1944 р.
страчений – в жовтні 1944 р. в Києві.
Справа 88. Архів УСБУ
| | |
| Vodnik_dnepr Модератор раздела
Украинец с деда-прадеда
УКРАЇНА
Сообщений: 1940
На сайте с 2007 г.
Рейтинг: 1149 | Наверх ##
15 августа 2013 13:30 14 сентября 2021 23:44 | | Лайк (1) |
|
