Эмиграция.

Вам в копилку:

Гордієнко Г. Під щитом Марса т. 1
Гордієнко Г. Під щитом Марса т. 2: Мої Подєбради (1922-1931)
Гордієнко Г. Під щитом Марса т. 3

Ретро фотографии Руссских эмигрантов 1930 е годы

http://eknigi.org/gumanitarnye...iya-v.html

Автор:Под ред. В. Поданы, Г. Барвиковой
Название: Русская и украинская эмиграция в Чехословацкой Республике 1918-1938: Путеводитель по архивным фондам и собраниям в Чешской республике
Издательство: Прага: Euroslavica
Год: 1995


[ Изображение на стороннем сайте: b9b4b81cba84.png ]



[ Изображение на стороннем сайте: 269cc0c07a02.png ]

Українці в Чехії. Хто ми і що тут робимо

12.11.2017

Процес становлення української діаспори в Чеській Республіці умовно можна поділити на чотири періоди.

1. До подій 1917 року більшість емігрантів становили представники інтелігенції та студентство, які залишали Батьківщину з політичних мотивів та з метою підвищення освітнього рівня. Українські студенти вступали до Гірничого інституту в Пршібрамі та до Карлового університету Праги. У 1902-1903 роках український професор Іван Горбачевський став навіть ректором Карлового університету,пише МЗС України .

2. Нова, велика «хвиля» української еміграції (інтелігенція, військові біженці) припадає на початок 20-х років минулого століття. Вона пов’язана з поразкою у боротьбі за незалежну Україну. У міжвоєнний період завдяки, в першу чергу, Президенту Т.Масарику Чехія стала найбільшим у Європі політичним, науковим, культурним та духовним центром закордонного українства. З Відня до Праги був переведений Український вільний університет. В Чехії виходили українські газети, часописи, діяли видавництва, середні та вищі навчальні заклади, музеї, товариства. В Празі жили і творили поети О.Олесь, Є.Маланюк, О.Ольжич, художник В.Касіян, багато інших визначних представників української культури.

Однак, після Другої світової війни, значна частина української інтелігенції під загрозою репресій з боку місцевої комуністичної влади та СРСР була змушена від’їхати далі на Захід. Чимало представників української еміграції 20-30 рр. залишили Чехію також після введення військ країн Варшавського договору в серпні 1968 року.

3. Після завершення Другої світової війни до Чехії прибували військовослужбовці сформованого в СРСР 1-го Чехословацького армійського корпусу, в якому переважали жителі міжвоєнної Підкарпатської Русі (Закарпатської України), а також волинські чехи.

4. До четвертої, сучасної «хвилі» українських мігрантів в ЧР належать наші співвітчизники, які почали прибувати в пошуках роботи до цієї країни з початку 90-х років минулого століття. Станом на кінець 2016 року на території Чехії зареєстровано близько 150 тисяч українських трудових мігрантів, частина з яких одержала дозвіл на проживання в ЧР на 10 і більше років.

Українські дипломатичні установи щорічно реєструють в Чеській Республіці близько 1000 новонароджених громадян України. Із зрозумілих демографічних причин нинішня українська діаспора в ЧР, що складається, головним чином, з громадян Чеської Республіки - нащадків згаданих українських емігрантів, постійно скорочується. Значну роль тут також відіграють процеси поступової асиміляції українців до чеського суспільства. Згідно з останнім переписом населення у 2011 році до української національності зголосилося понад 54 тисячі чеських громадян, або 0,5 відсотка від населення країни (під час попереднього перепису населення у 2001 році таких було близько 22 тисяч). Переважна частина «чеських» українців - це представники інтелігенції: науковці, викладачі, підприємці тощо. Проживають вони, головним чином, у містах: Прага, Карлові Вари, Дєчін, Брно, Пршеров, Острава і Хомутов.

З метою реалізації своїх прав, які сформульовано у схваленому в 2001 році Законі «Про права національних меншин», українською діаспорою створено низку громадських організацій. В Празі, зокрема, діють:

«Українська ініціатива в Чеській Республіці» (керівник – Василь Райчинець);
«Об’єднання українців та прихильників України в Чеській Республіці» (керівник – Ольга Мандова);
"Міжнародна громадська організація "Українська Європейська Перспектива" (керівник - Галина Андрейців) ;
«Об’єднання українок в Чеській Республіці» (керівник – Марія Прокоп’юк);
«Форум культур» (керівник – Ростислав Прокоп’юк);
«Асоціація українців в Чеській Республіці» (керівник – Павло Бубряк);
«Українські профспілки в Чеській Республіці» (керівник – Тарас Костюк);
«Міжнародна асоціація українців «Євромайдан» (керівник – Михайло Топоров);
«Український народний дім в ЧР» (керівник – В.Губчук);
«Празький Майдан»;«Рута» (керівник – Богдан Копчак);
«Український національно-культурний центр» (керівник – Г.Базаєв);
«Український бізнес-клуб в ЧР»;
«Міжнародне об’єднання «Українська свобода» (керівник – Богдан Костів);

Крім того, діють самостійні громадські організації, які по своїй суті є творчими колективами:

«Товариство трудової міграції українців в ЧР «Берегиня» (керівник – Марія Скиба); Танцювальний колектив «Джерело» (керівник – Дарія Любачівська); Творчий колектив «Родина» (керівник – Йосип Климкович).

Українські організації діють також у м. Градець Кралове – «Регіональне українське товариство Східної Чехії» (керівник – Н.Доценко), у м. Брно – «Українська ініціатива Південної Моравії» (керівник – Ільнара Дудаш), у м. Хомутов – «Дзвони надії» (керівник – В.Кулацький), у м. Карлови Вари – «Союз українців Богемії» (керівник – В.Роговий), у м. Ліберець – «Ліберецька греко-католицька харіта» (керівник – отець Іван Семотюк), м. Тепліце – «Українська світлиця» (керівник – Калісія Федорук), у м. Пардубіце – керівник Г.Величко.

Українські діти, батьки яких тимчасово перебувають у ЧР, мають можливість відвідувати українську суботню школу «Ерудит». Цей навчальний заклад працює за угодою з Міжнародною українською школою.

У 2017 році розпочав роботу "Культурно-освітній центр «Крок», метою діяльності якого є навчання дітей, які проживають разом з батьками у Чехії українській мові, літературі, культурі, географії України.

Також у лютому 2017 року, відкрився інформаційний портал українців Чехії UAPORTAL.CZ - вся корисна інформація для українців, які живуть, навчаються, працюють та відпочивають в Чехії. Сайт буде цікавий і тим, хто тільки збирається відвідати цю країну.

У містах Прага, Ліберець та Брно діють греко-католицькі церкви, в яких служба ведеться в т.ч. українською мовою.

При чеському Уряді діє постійна Комісія з питань національних меншин, в якій українську громаду у Чехії представляє сьогодні Голова організації «Українська ініціатива в Чеській Республіці» Б.Райчинець.

Уряд ЧР фінансово підтримує діяльність українських громадських об’єднань, а також видання україномовного журналу «Пороги» (заснований у 1993 році), та «Українського журналу» (заснований у 2005 році).

http://knygy.com.ua/index.php?productID=9789669765826

Коваль Роман; Моренець Віктор; Юзич Юрій «Подебрадський полк» Армії УНР. Кн. 8. Т. 2
Видатні українці
Холодний Яр 2017 р. 376 ст. , обкладинка

«Подебрадський полк» Армії УНР: До історії Українських січових стрільців, Богданівського та Гордієнківського полків військ Центральної Ради, 1-ї Сірої, 1-ї Синьої, 1-ї Запорозької, 2-ї Волинської, 3-ї Залізної, 4-ї Київської, 5-ї Херсонської та 1-ї Кулеметної дивізій Армії УНР, Галицької армії, Вільного козацтва, повстансько-партизанського руху, Запорозької Січі Юхима Божка, Окремого чорноморського коша військ Директорії, Легії українських націоналістів, УВО, ОУН та дивізії “Галичина”. Кн. 8. Т. 2

У цьому томі вміщено 325 біографій вояків регулярних та іррегулярних українських збройних формацій 1-ї половини XX ст. — студентів та випускників Української господарської академії в Подєбрадах (Чехословаччина, 1922 — 1935) — і тих воїнів, які прагнули навчатися в подєбрадській академії. Серед них було чимало творців української культури — письменників, художників, композиторів, музикантів, акторів, журналістів, редакторів, кооператорів, спортсменів, державних, громадських і театральних діячів, а головне, що всі випускники академії стали не тільки спеціалістами, а й “інженерами-суспільниками”, тобто фахівцями -патріотами, які несли українське світло на Пряшівщину, Лемківщину, Карпатську Україну, Волинь, Галичину, а в чужих світах — у Франції, Бельгії, ЧСР, Польщі, Німеччині, Африці, Китаї, США, Канаді, Південній Америці та Австралії — гідно тримали марку українського інженера.