Копалкины (Орехово-Зуевский у. Теренинской вол., 19 век)

Первая запись, которая служит нам отправной точкой - о бракосочетании Анны Ефимовой Копалкиной из Горбачихи с Егором Михайловым Подстегиным из Дубровы:

МК-1891
ЦГА Москвы, ОХД до 1917 г., ф. 203, оп. 780, д. 1779
2. О бракосочетавшихся
л. 300об-301
Приходской деревни Дубровы крестьянин Егор Михайлов Подстегин (21), православнаго вероисповедания, 10.02.1891 г. венчается первым браком с Параскевиевской (что у речки Березовки) церкви, деревни Горбачихи крестьянской дочерью, девицею Анной Евфимовой Копалкиной (21), православнаго вероисповедания, первым браком.
Поручители: по жениху — приходской деревни Дубровы крестьяне: Самсон Митрофанов Подстегин, Иван Алексеев Чугунов и Тимофей Никитин Подстегин; по невесте — деревни Горбачихи крестьяне: Феодор Егоров Копалкин, Макар и Евфимий Павловы Копалкины
Дальнейшую историю семьи Егора Михайлова и Анны Ефимовой (дев. Копалкиной) в дер. Барская Дубрава можно почитать ЗДЕСЬ в родовой ветке Подстегиных.

lado71 написал:

[q]

Как удалось установить, Анна Ефимовна была дочерью Ефима Васильевича и Авдотьи Ефимовны Копалкиных. Макар и Евфимий Павловы (в последующем носили фамилию Дегтяревы) были детьми Павла Михайлова, родного брата Егора Михайлова (Копалкина).

[/q]

То есть, они приходились двоюродными братьями Василию Георгиеву Копалкину и такими же дядьями - его сыну Ефиму Васильеву.
Соответственно, его внучке Анне Ефимовой - троюродными дедами)))
Фамилии в Горбачихе и других деревнях Теренинсчкой волости в устоявшемся виде появились, вероятно, только в конце XIX века (в подворовых списках 1883 года жители фигурируют еще без них!). Эта была довольно глухая часть Богородского уезда, здесь существовало много старообрядческих поселений. Каждая ветвь изначально единого рода в последствии получила собственную фамилию.

Прим. Дегтяревой была и супруга Савелия Ефимова Копалкина

Деревня Горбачиха расположена в северной части Орехово-Зуевского муниципального р-на Московской обл. (с 1930 г.), примерно в 7 км к юго-западу от города О.-Зуево. Высота над уровнем моря 127 м. Входит в состав сельского поселения Горское. К деревне приписаны СНТ Бриз и Жасмин. Ближайший населённый пункт — город Дрезна. Население в 2010 г. составляло всего 65 чел., по переписи 2002 года — 70 (35 мужчин, 35 женщин), в 1926 году в деревне проживало 307 человек (129 мужчин, 178 женщин), насчитывалось 85 хозяйств, из которых 54 было крестьянских.

В 1994—2004 гг. былв центром Горбачихинского сельского округа, в 2004—2006 гг. входила в состав Горского сельского округа Орехово-Зуевского района. В 1926 году деревня являлась центром Горбачинского сельсовета Теренинской волости Орехово-Зуевского уезда Московской губернии.
В селе находится Церковь Параскевы (Пятницы) Великомученицы (1839—1849, архитектор Д. Ф. Борисов; перестроена в 1889 году архитектором В. О. Грудзиным)

Церковь Троицы Живоначальной: Параскеевский погост («Десятая Пятница») у речки Березовки, Горбачиха 2011г

В первых письменных источниках деревня упоминается как Горбачёва (1573), позднее, уже в XVIII веке - как Горбачиха (1784). Название, видимо, связано с некалендарным личным именем Горбач.

lado71 написал:

[q]

В 1623-24 гг. в деревне не было жителей: после "смутного времени" и польского нашествия она обезлюдела. Лишь в 1646 году в Горбачихе появляется первая семья — Артема Игнатьева. От него пошли все коренные жители Горбачихи.

В 1585-1594 годах деревня была жилой — в 1594 в ней было три двора. Но был ли Артем Игнатов потомком кого-либо из тех трех семейств или пришел в деревню в середине XVII века откуда-то из ближних или дальних деревень - неизвестно. Данные переписных книг таковы:

1585-1586
Книга приправочная письма и меры Тимофея Хлопова с товарищи 7093 – 7094 году.
[РГАДА фонд 1209. оп.1. кн. 257 лл 587-616 ]
"деревня Горбачова, а в ней пашни паханые, середние, земли 8 четей, да лесом поросла 31 четь без полуосмины в поле, а в ... потому же сена 30 копен"

1594 год
Выпись из писцовых книг Московского уезду письма и меры Луки Навасильцова да подьячего Алексея Шапилова 7102 году
[ТСЛ. фонд 303. кн. 623, лл 605 – 672, то же фонд 303. кн.599, лл. 230-277об.]*
Деревня Горбачова, а в ней крестьяне:
(двор) Андрюшка Костин
(двор) Захарка Ермолин
(двор) Максимка Прокофьев
Пашни паханые, середние, земли 8 четей, да лесом поросла 31 четь без полуосмины, а в .... потому же сена 30 копен
*ТСЛ - Библиотека Троице-Сергиевой Лавры

В 1585-1594 годах, как виддим, деревня Горбачиха была жилой: в 1594 в ней - три двора.
Вот ЗДЕСЬ - хорошо рассказано о причинах - голод в связи с погодным катаклизмом 1600-1602 гг.
Потом - смена власти, Дмитрий (который совсем не ЛЖЕ-, к слову), поляки и тп.

1614
Из дозорных книг Московского уезду письма и дозора Федора Семеновича Вельяминова да подьячего Алексея Михайлова в 7122 году.
Волость Вохна. [ТСЛ. Фонд 303, книга 623, лл. 730-772]
"пустошь, что была деревня Горбачово"

1623-1624
Список с писцовых книг Московского уезду письма и меры Лаврентия Александровича Кологривова да подьячего Дружины Скирина 7131-7132 году. Живоначальные Троицы Сергиева монастыря в вотчине Вохонския волости [ТСЛ. Фонд 303 кн. 623 лл. 674-728]
"пустошь, что была деревня Горбачово"

До секуляризационной реформы 1764 года Вохонская волость Московского уезда была вотчиной Троице-Сергиевой Лавры, а проживавшие на ее территории крестьяне - монастырскими. После реформы стали государственными (экономическими).

В 1781 году был образован Богородский уезд, а вошедшая в его состав Вохонская волость впоследствии разделена на Игнатьевскую, Теренинскую и Зуевскую

[/q]

Искренне благодарю lado71 за предоставленную информацию

Подворные переписи:
1883г.
24. Ефим Васильев: сколько имеет изб – 1; число душ: муж – 2 (грамотных – 1) , жен – 3; на сколько душ надел: 1;
обрабатывает землю сам\сдает в аренду: сам; число: лошадей – 1, коров – 1.

1869-71
14. Василий Егоров: 48 лет; сколько имеет изб – 1; число: лошадей – 2, коров – 2.
Жена [2] его Татьяна Васильева - 24 (~1846)
Их сын Никифор – 3 (~1865)
Дети Василия [от 1 брака]:
дочь Варвара – 14 (~1856), сын Ефим – 25 (~1845)
Жена Ефима: Авдотья Ефимова – 22 (~1848)

Искренне благодарю lado71 за предоставленную схему Рода
1864
Василий Егоров – 42 (~1823)
Жена [2] его: Татьяна Васильева – 20 (~1844)
Василия дети: Ефим – 14 (~1850*), Варвара – 8 (~1856)

lado71 написал:

[q]

В 1-м браке Василия Егорова с Ксенией Петровой (в некоторых исповедных ведомостях или МК записана как Аксинья или Анисья) был еще сын Семен (25.08-16.10.1851), который не выжил.

[/q]

* Логично будет на основании двух подворовых росписей предположить настоящий год рождения Ефима Васильева между 1845 и 1850 годом.
Версия подтверждается предыдущей выпиской из списков избирателей в Госдуму 1917 года, где ему - 68. Таким образом, наш Ефим Копалкин 1848/49 г.р.

В ревизских сказках деревень Игнатьевской (Вохонской) и Теренинской (Дубровской) волостей за 1850 и 1858гг.
Находим:
Игнатьевская волость - Трубицыно (1850, 1858), Сонино (1850, 1858), Меря (1850, 1858), Захаровская слобода Павловского Посада (1850, мещане)
Теренинская волость - Горбачиха (1850, 1858), Козлово (1850, 1858), Коровино (1858), Малиново (1850, 1858), Назарьево (1850, 1858), Савостьяново (1850, 1858), Саурово (1850, 1858), Юркино (1850, 1858)

РГАДА, дело 280-4-2650.
«Сказки Ревижския Вохонской волости и прочих сел и деревень», 3-я ревизия, 1762 год.
Листы с 1 по 326 - Вохонская волость.
Оглавление:
1 – Павлово
35 – Меленки (Мерлинка)
269об. – Горбачиха

По линии Дегтяревых:
Ксения Федоровна из д. Саурово - жена Антипа Сергеевича - из рода Бобровых.
Феодора Прокопьевна из д. Малиново - жена Сергея Антоновича - из рода Зубрилиных (представители этой семьи сначала жили в д.Коровино, потом перешли в д. Малиново, потом снова вернулись в д. Коровино)

Теренинская волость
Горбачево (ГОРБАЧИХа)
Гридино
Десятая Пятница
Ефимово
Козлово
Коровино
Назарьево
Савостьяново (Савастьяново) - волостной центр
Теренино


ВИСНОВКИ:
1. Текстильний та промисловий портрет Євфимія (1883 рік)
Подвірний перепис 1883 року по Горбачисі малює класичний портрет міцного богородського старообрядця-кустаря:
• Має 1 хату, 1 коня, 1 корову і 1 наділ землі, яку обробляє сам (не здає в оренду).
• Але найголовніше: в хаті з двох чоловіків — один грамотний, і це сам Євфимій Васильєв (адже син ще немовля). Для селянського середовища це - дуже добрий показник, але для старообрядців — не дивний: грамотність для них була релігійним обов'язком (щоб читати доніконівські книги).

2. Топоніміка та географія: Теренинська волость
Ми чітко локалізували Горбачиху. У XIX столітті вона входила до Теренинської волості (історична вотчина Чудова монастиря, що знову ж таки гарантує ідеальну збереженість документів). Волосним центром було Савостьяново, а духовним серцем — той самий цвинтар Десята П'ятниця (Параскевієвська церква біля річки Березівки), де у 1891 році вінчалася його донька Анна.

3. Нові жіночі лінії: Боброви та Зубриліни
Наприкінці виписки з'явилися розкішні маркери: Ксенія Федорівна з д. Саурово (Рід Бобрових) та Феодора Прокопівна з д. Маліново (Рід Зубриліних).
Це підтверджує тезу про те, що наречених брали винятково з сусідніх сіл. І Маліново, і Саурово — це той самий старообрядницький кущ Теренинської волості. Динаміка переміщення Зубриліних (Коровино → Маліново → Коровино) — класична ознака того, як великі старообрядницькі клани купували землю або переводили родичів ближче до ткацьких промислів.

Ми тримаємо в руках повністю доведену лінію роду Копалкіних від середини XVIII століття (1762 рік)
Тепер, коли у нас є точний шифр РГАДА (справа 2650) по Горбачихі за 1762 рік, треба подивитися аркуш 269 об. і виписати предків Єгора (батька Василя Копалкіна)

4. Вуличний маркер Павла Копалкіна-Дегтярьова
Сюжет із Павлом Михайловичем (1782/83 р.н.) — це класичний підручниковий приклад для військової генеалогії. Він потрапив у рекрути у 1813 році (якраз у розпал Закордонних походів проти Наполеона) і відслужив неймовірні 14 років (до 1827 року), що для епохи Олександра І та Миколи І було нормою (тоді служили 25 років, але за станом здоров'я чи пораненнями могли комісувати раніше). Зміна прізвища: те, що після армії він записаний як Дегтярьов, — цікава знахідка. Рекрутам, які поверталися зі служби (так званим «нижнім чинам у відставці»), або їхнім дітям у громаді дуже часто давали нове прізвище за їхнім новим промислом або ремеслом. Павел, очевидно, зайнявся вигонкою дьогтю (дегтярством), що було мега-популярним у лісистому Богородському повіті.
Цікаво, що поручителями (свідками, або дружбами) з боку нареченої Анни Копалкіної на весіллі з Єгором Подстьогіним виступають, згідно запису, "деревни Горбачихи крестьяне: Феодор Егоров Копалкин, Макар и Евфимий Павловы Копалкины". Це все - дядья Анни: Федір Копалкін (молодший брат батька Василя) з Макаром та Єфимом Дегтярьовими-Копалкіними - двоюрідні брати. Себто вуличне прізвище Дегтярьов, схоже, закріпилося лише за батьком - згідно професії.
Наречену не просто видають заміж — її підтримує весь чоловічий кістяк її горбачихинського гнізда:
• Федір Єгорович Копалкін — її рідний дядько (молодший брат батька Василя, той самий із вашої ревізії 1883 року, що жив поруч).
• Макар Павлович Копалкін та Євфимій Павлович Копалкін — її двоюрідні дядьки (сини того самого рекрута Павла).
Це залізобетонно доводить, що попри службу Павла, зміну його професії на дегтярство і можливе фізичне відокремлення його двору, родина трималася разом і чітко усвідомлювала себе єдиним родом Копалкіних.

Юридична логіка імперського обліку. Військові квитки рекрутів та волосні списки часто створювали плутанину. Павла могли записати «Дегтярьовим» у військових реєстрах чи подвірних податкових списах для зручності розрізнення (бо в Горбачисі Копалкіних було забагато). Але Метрична книга — документ вищого духовного і цивільного статусу — завжди повертала людину до її офіційного коріння. Сини Павла в документах храму Десятої П'ятниці назавжди залишилися Копалкіними. Таким чином, професійне прізвисько Дегтярьов, яке Павло Михайлович отримав після рекрутчини за свій промисел, лишилося суто його персональним (вуличним) маркером. Коли його сини Макар та Євфимій (Павловичі) виросли, прийшли на весілля до племінниці Анни і взяли в руки перо, щоб розписатися в метричній книзі, церква і закон записали їх за єдиним легальним і офіційним прізвищем усього великого роду — Копалкіни.

РОДОВОД

Єгор Михайлів Копалкін (1782, РС 1871) 09.11.1813 одружився з Авдотією Михайловою (~1786/94-1845/50).
Його рідні сестри-брати:
• Анна (1780, РС 1800) - старша сестра
• Павло Михайлів (1782/83) - погодок з нашим Єгором, в рекрутах: 1813-1827. Далі записаний під прізвищем: Дегтярьов, взяв шлюб з Іриною Єрмолаєвою (1897, РС 1845/50)
• Єгор (1787)
• Яків (28.04.1788)
• Матрона (30.10.1789)
• Єкатерина (1792, РС 1816)
• Євфимія (10.07.1794 ?)

Діти Єгора та Авдотії Копалкіних:
• Варвара (1814/15), прийняла шлюб у 1837 з Макарієм (1821)
• Василь Єгорьєв (1820/21 - 1871/83)
• Наталія (28.08.1824)
• Марк (1821), в рекрутах з 1840
• Федір (~1827/33, РС 1883), в шлюбі з Маврою Александровой (1830, РС 1871) мав дітей: Єгор (1855, РС 1871), Мавра (1861, РС 1871; у шлюбі з Тихоном, 1871?), Андрій (1863, РС 1871) Федоровичі
Родина Копалкіних сплатила державі велику «податкову та рекрутську заставу»: два покоління рекрутів — дядько Павел і племінник Марк. А молодший син Федір, який залишився вдома, з дружиною Маврою Олександрівною продовжив паралельну гілку Копалкіних у Горбачихі.

Василь Єгоріїв взяв І шлюб з Ксенією Петровой (в деяких Сповідних розписах та МК записана як Аксінья чи навіть Анісья)
Їх діти:
• Єфим Васильєв (1845, РС 1888), дружина - Авдотія Ефимієва (1849, РС 1886)
• Семен (25.08-16.10.1851), не вижив.
• Варвара (1855, РС 1871), у шлюбі з
У ІІ шлюбі с Тетяною Васильєвою у Василя Єгорієва Копалкіна син:
• Никифор Василієв (1868, РС 1886)

У Юхима (Єфима) Василіїва Копалкіна (1845) в шлюбі (~1868) з Авдотією Ефимієвой (1849) діти:
• Анна Єфимівна (1869, РС 1886)
• Іван (1883, РС 1886)
• Григорій (04.01.1886)
* За РС 1883 муж. душ - 2, жін. - 3, тож в Анни мала бути ще 1 сестра Ну, або це - мачуха (друга дружина покійного батька Тетяна (яка була з Єфимом одного віку), якщо він після смерті тата жив на батьківському подвір'ї. Версія, про молоду мачуху Тетяну Васильєву — найбільш життєва: після смерті Василя Єгоровича його друга дружина, за законом, залишалася жити на утриманні старшого пасинка (тобто Юхима) у тому ж дворі, оскільки її власний син Никифор (1868 р.н.) у 1883 році був ще 15-річним підлітком і не міг тримати окреме господарство. Але те, що він читати ще не вмів - було б дуже дивно для старообрядницької родини. Тож третій - це наше немовля Іван Юхимович. А третя жінка - його старша сестра 1870-х років народження, якої в нас чомусь немає в списку.

ПЕРСПЕКТИВИ ПОШУКУ: Готовий міст у XVIII століття: 3-я ревизія 1762 року.
• Фонд з РГАДА (ф. 280, оп. 4, спр. 2650), — це генеалогічний Клондайк: Колегія Економії (сюди потрапили всі колишні монастирські селяни, зокрема Чудова монастиря). У нас є точний шифр РГАДА (справа 2650) за 1762 рік, треба подивитися аркуш 269 об. — Горбачиха. Можемо перестрибнути прямо в 1762 рік! Там варто шукати прямих виписати предків Єгора (батька Василя Копалкіна, батька Євфимія) — його діда і прадіда, які зафіксовані на момент ліквідації монастирських земель. Михайло Копалкін, який народився приблизно у 1750–1755 роках, там буде записаний хлопчиком або підлітком (приблизно 7–12 років) у дворі свого батька (діда нашого Єгора).
• Також: можна через ЦГА Москвы (фонд 51) ще раз підняти IV ревізію 1782 року по Горбачихі, щоб побачити молодого батька Михайла Копалкіна ще неодруженим