Для всех Осмоловских. Страница: 32 - Генеалогический форум

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Терсинец

Терсинец, спасибо большое за послужные!

[q]
Бонч-Осмоловский Георгий Иосифович
Бонч-Осмоловский Александр Федорович
[/q]

Стало быть, зря мы просиживали радостно штаны в РГВИА, коль теперь оцифровано?..

Только у них было обработано раньше едва ли не четверть от всего количества дел в архиве. Интересно, насколько они продвинулись? Завтра поищу по Вашей ссылке

Спасибо!

campsis59

Светлана, давно Вас не было

[q]
Бонч-Осмоловские Павел и Катрина Лиепая Северное кладбище
[/q]

Спасибо, вот это действительно абсолютно неизвестные люди. Интересно, почему я их не знаю...

Bontch–Osmolovskaia Marina написал:

[q]
Только Св. Владимир на 7 страничке, а Николай на 2-й... Неясно, та ли награда...
[/q]

Та самая.
Марина, приказы № 396, 397 и 398 - от 25 марта 1917 г., новая нумерация страничек в сборнике.
Так что Св. Владимир, как и полагается, на 1-й страничке, а Николай на 2-й.

Koenigsberg

Спасибо, Евгений! Хорошо, что Вы это знаете

Bontch–Osmolovskaia Marina написал:

[q]
из наших Осмоловичей
[/q]

Может и этот из Ваших? Правда он Осмаловский!

Осмаловський Юстиан Панасович
1915 р.н.,
Вінницька обл., Мурованокуриловецький р-н, с. Попелюхи
Українець
Селянин
Призваний у 1939 р.
Червоноармієць.
Загинув у березні 1940 р.

Полягли в снігах Суомі: Книга Пам'яті України про громадян, які загинули у воєнних конфліктах за рубежем. - К.:Пошуково-видавниче агенство "Книга Пам'яті України", 2004. - Т.2, С. 820.

Klim2018 написал:

[q]
Клим, этого Георгия (Юрия) я хорошо знаю. Я видела его послужные списки в РГВИА, и там стояла в Требовании фамилия Тинченко
[/q]

.

Bontch–Osmolovskaia Marina, с Новым Годом Вас!
Сегодня купил книгу о Чёрных Запорожцах. Там, к стати, упоминается и Юрий Осмоловский.
Приведу цитаты, где о нём речь.

На станції Бандурка Запорожцям, нарешті, вдалося встановити зв'язок з П'ятою пішою дивізією. Розмістившись у Голті, Богополі й Ольвіополі, вони виставили міцний військовий відділок на станції Бандурка, щоб зупинити просування григоріївських загонів до Бірзули.На цьому становищі Петро Дяченко, нарешті, став одужувати з тифу. Григоріївці ж далі Бандурки просунутися тоді так і не змогли. Мало того, українські війська відтіснили їх аж до Помічної. Другу Республіканську дивізію Запорожців близько того часу очолив Юрій Осмоловський.

С. Коваленко. Чорні Запорожці: історія полку. - Київ: Видавництво "Стікс", 2015. С. 76.

Отже, 1 червня 1919 р. почався наступ Запорожців на Проскурів. Чорні Запорожці, пройшовши прискореним походом з Радивилова через Почаїв та Вишнівець, прибули 2 червня у південні околиці Ланівців, де мали прикривати з півдня наступ Сьомої Запорозької дивізії, очолюваної їхнім колишнім командиром Юрієм Осмоловським. Там і відбувся перший їхній бій, Ланівецький бій 1919 року, по двомісячній перерві.

С. Коваленко. Чорні Запорожці: історія полку. - Київ: Видавництво "Стікс", 2015. С. 93 - 94.

Вночі проти 9 червня до Петра Дяченка несподівано з'явився ад'ютант Болбочана Іван Корж і повідомив, що полковника взяли під варту козаки Шістнадцятого пішого полку імені Петра Дорошенка (командир - Іван Литвиненко), роззброївши при цьому вартових-наливайківців, і повезли його до Чорного Острова, де містився уряд. Піднявши за сигналом "сполох" увесь полк, Петро Дяченко прибув з ним до штабу дивізії і, заставши там начальника дивізії Юрія Осмоловського, почав просити у нього наказу рухатися на Чорний острів виручати Петра Болбочана. Проте Осмоловський дати такого наказа побоявся. Без наказу ж Петро Дяченко нічого вчинити не міг. Такими є військові закони.

С. Коваленко. Чорні Запорожці: історія полку. - Київ: Видавництво "Стікс", 2015. С. 97.

29 липня о 7-й годині ранку козаки Петра Дяченка увірвалися до Проскурова і з допомогою Сьомої Запорозької дивізії Юрія Осмоловського після короткого бою здобули цого. Переслідуючи ворога, що втікав у напрямку Калинівка-Заруддя, чорношличники знову захопили табори з фуражем, спорядженням і великою кількістю полонених.

С. Коваленко. Чорні Запорожці: історія полку. - Київ: Видавництво "Стікс", 2015. С. 101.

Дальше упоминания про Осмоловского из той же книги.

3 листопада Сьома Запорозька дивізія пішла у наступ вздовж залізниці від Юрківки до Вапнярки, але нарвалася на рішучий протинаступ біло-московських військ, втратила Юрківку та відступила до Шпикова. Дорогу на захід було закрито залізницею, на якій порядкував ворог, а зі сходу на Шпикув почав наступ ворожий Сімферопольський офіцерський полк. Це було оточення, і разом з дивізією Юрія Осмоловського до нього потрапила і кінна бригада.

С. Коваленко. Чорні Запорожці: історія полку. - Київ: Видавництво "Стікс", 2015. С. 119.

Осмоловський Юрій
(1892 - ?)
Український військовий діяч та воєначальник.
Підполковник армії УНР.
Народився у селі Забір'я (тепер це Красногірського району Брянської області).
Служив у московському війську.
Отримав звання штабс-капітана.
У лютому 1919 р. став начальником Другої Республіканської дивізії Армії УНР, у травні 1919 - помічником командувача Запорозького корпусу. У травні-грудні 1919 р. був начальником Сьомої Запорозької дивізії. Брав участь у боях Україно-московської війни 1919-1921 років. Особливо відзначився у Проскурівських боях та Тульчинських боях 1919 року.
Від 1919 р. перебував у Польщі.
Востаннє згадується у лютому 1922 р.
Подальша доля Юрія Осмоловського лишається невідомою.

С. Коваленко. Чорні Запорожці: історія полку. - Київ: Видавництво "Стікс", 2015. С. 261 - 262.

Тульчинські бої 1919 року.
У боях з Українського боку брала участь Сьома Запорозька дивізія (начальник - Юрій Осмоловський), а з момковського боку - 42-й Донський полк. Протягом запеклих боїв 22-23.10 Сьома Запорозька дивізія таки здобула Тульчин, але втримати не змогла і, зазнавши великих втрат, відійшла до Копіївки. У Тульчині тоді було поранено Віктора Мальця, командира Дев'ятнадцятого Республіканського пішого полку. 22.10. біло-московські війська здобули Вапнярку. Українські війська на південь від неї опинилися в оточенні. Тому 25.10. Сьома Запорозька дивізіязнову повела наступ на Тульчин, щоб допомогти своїм з цього оточення вийти. Бій за Тульчин зав'язався о 9-й годині, тривав 12 годин і скінчився здобуттям міста українськими військами.

С. Коваленко. Чорні Запорожці: історія полку. - Київ: Видавництво "Стікс", 2015. С. 327.

Klim2018

Добрый вечер, Клим!
ПОздравляю Вас с Сочельником и Рождеством Христовым! Большое спасибо за инфу! Мне кажется, это материал, который относится к Георгию Осмоловскому (Бонч), чье следственное дело я заказывала и чьи похождения во время войны разыскал Б.Гузь. Спасибо большое за Вашу память!

Bontch–Osmolovskaia Marina написал:

[q]
Добрый вечер, Клим!
ПОздравляю Вас с Сочельником и Рождеством Христовым! Большое спасибо за инфу! Мне кажется, это материал, который относится к Георгию Осмоловскому (Бонч), чье следственное дело я заказывала и чьи похождения во время войны разыскал Б.Гузь. Спасибо большое за Вашу память!
[/q]

Bontch–Osmolovskaia Marina, здравствуйте!
Поздравляю Вас с Рождеством Христовым!
Здоровья, счастья и мирного неба над головой.

Если что новое по Бонч-Осмоловским попадётся, то дам знать.

В Киеве был Осмоловский, который занимался производством кирпича.

С.М. ОСМОЛОВСКІЙ – Семен Михайлович Осмоловский.
В 1894 году арендовал в Мышеловке завод, принадлежащий "Госуд. Имущ.".
По некоторым сведениям,позже с этим клеймом выпускались кирпичи на Кирилловской улице.

Источник:
П. Семилетов. Киевский кирпич. Третья редакция, 2017 г. С. 24.

Для всех Осмоловских

Друзья, оставьте, пожалуйста, в этой теме сообщение о себе - будем объединяться и искать свои корни.