Для всех Осмоловских

Bontch–Osmolovskaia Marina написал:

[q]

Виктор Дмитриевич никогда не был полковником армии УНР, не командовал Запорожской дивизией и Волынской группой.

[/q]

Возможно это просто однофамилец. Ведь в книге не указано, что он Дмитриевич. Там отчество не прописано !!!

Посмотрел у Тинченко. У него и вовсе написано Осмоловский В. А Ярослав работает сугубо по архивам. Так что, информация верная и это не тот Осмоловский, о котором пишите Вы. Это новый человек для Вашей книги.

"... Начальником Одеської Гайдамацької бригади став колишній командир 48-го піхотного запасного полку полковник М. Мазуренко, його начальником штабу - підполковник В. Змієнко. Командирами підрозділів були: 1-го Гайдамацького пластунського куреня – сотник В. Осмоловський, 2-го – сотник М. Янчевський.

Тинченко Ярослав. Українські збройні сили березень 1917 р. – листопад 1918 р. (організація, чисельність, бойові дії): наукове видання. – К.: Темпора, 2009. С. 117.

Клим, этот В. Осмоловский может быть кто-то из троих - из Вашего следующего поста.

Bontch–Osmolovskaia Marina написал:

[q]

Но в этой справке перепутана информация с каким-то другим человеком: Виктор Дмитриевич никогда не был полковником армии УНР, не командовал Запорожской дивизией и Волынской группой.

[/q]

Снова обратился к Тинченко. На самом деле, действительно, это другой человек - Осмоловский Юрий:

Осмоловський Юрій.
(1892 - ?) – підполковник армії УНР.
Народився у с. Забарське Суразького повіту Чернігівської губернії.
Останнє звання у російській армії – штабс-капітан.
З середини лютого 1919 р. м начальник Республіканської дивізії Дієвої армії УНР.
Станом на 06.05.1919 р. – помічник командувача Запорізького корпусу Дієвої армії УНР.
З середини травня 1919 р. до грудня 1919 р. – начальник 7-ї Запорізької дивізії Дієвої армії УНР.
З 18.05.1920 р. – начальник 1-ї Запасної бригади, що мала бути сформована з мобілізованих селян Одеського, Тираспольского та Ананьївського повітів. Однак бригада не була сформована, оскільки армія УНР відступила з української території.
У 1921 р. – помічник командира1-го кінного полку Чорних Запорожців 1-ї Запорізької стрілецької дивізії Армії УНР.
Станом на 28.02.1922 р. – приділений до штабу 5-ї Херсонської дивізії Армії УНР.
Подальша доля невідома.

Клим, этого Георгия (Юрия) я хорошо знаю. Я видела его послужные списки в РГВИА, и там стояла в Требовании фамилия Тинченко. Я заказывала его дело репрессированного, поэтому у меня в книге больше инфы, чем у Тимченко. Так же Б. Гузь нашел много книг о Гражданской войне с упоминанием о Георгии. И он искал место его рождения.


Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. – Київ. – 2002. С.215;
ЦДАВОУ. – Ф..1075. – Оп. 2. – Спр. 653. – С. 108;
ЦДАВОУ. – Ф..1075. – Оп. 2. – Спр. 923. – С. 41 - 44;
ЦДАВОУ. – Ф..3172. – Оп. 1. – Спр. 98. – С. 50;
Капустянський М. Похід української армії на Київ–Одесу в 1919 році;
Маланюк Є. Уривки зі спогадів. – Київ. – 2004. – С. 161, 224.

Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917 – 1921). Книга І: Наукове видання. – К.: Темпора, 2011. С. 319.

Klim2018

Клим, здравствуйте!
Я в Личке прочитала только первое Ваше письмо, потом пошла сюда.
Верно, Тимченко приводит несколько человек.
Дело в том, что у меня есть старый друг, Борис Гузь, который очень хорошо разбиратся в этой (и многих других) теме. Я сейчас позову его сюда, чтобы он внес уточнения.

Klim2018
Bontch–Osmolovskaia Marina

Я детально изучал военные биографии Осмоловских, служивших в армии УНР. Мне известно о четверых. Вся проблема была в их индентификации, поскольку в большинстве источников путаница с именами: Юрий-Виктор-Георгий Осмоловский, Георгий Бонч-Осмоловский, П.Осмоловский, просто Осмоловский, Осмяловский, Асмоловский и т.д. Поэтому идентификацию пришлось проводить, изучая послужные списки и сопоставляя разные сведения: даты, наименования воинских частей, боевые действия и т.п. Удалось установить биографии Юрия Осмоловского (Георгия Иосифовича Бонч-Осмоловского) и Виктора Дмитриевича Осмоловского . Они приведены в украинской Википедии. Статьи остались незавершенными, поскольку Марина Бонч-Осмоловская попросила не публиковать сведения до издания книги. Там нужно будет проставить ссылки, а их много, а в статье о Юрии Осмоловском добавить его дореволюционную биографию (она имеется). В статье о Викторе Осмоловском кто-то одну ссылку проставил, информация известная, но источник новый.
Промежуточные варианты этих биографий с моей подачи опубликовал Евгений Пинак, потом они дорабатывались.
В приведенной Klim2018 биографии Осмоловского Виктора действительно перепутаны две указанные биографии, большей частью написано о Юрии Осмоловском. У Тинченко также неполная биография Юрия Осмоловского.
Еще Марина написала:

[q]

Виктор Дмитриевич никогда не был полковником армии УНР, не командовал Запорожской дивизией и Волынской группой.

[/q]

Здесь она немножко ошиблась, он командовал Волынской группой и был полковником, если не армии УНР, то Русской армии (детальнее см. биографию).
Порадовала информация о Георгии Ермолаевиче Осмоловском:

[q]

У 1917 р. вступив до Української соціал-демократичної робітничої партії, був членом Ради робітничих та селянських депутатів Одеси від цієї партії.

[/q]

Я считал, что в Одесскую городскую думу был избран Юрий Осмоловский, он тогда также находился в Одессе, служил в запасном полку. Биографию подправлю, спасибо.
Имеется еще одна “темная лошадка” – Павел Осмоловский.
У Тинченко: Осмоловський Павло, сотник, піхота – підполковник.
В списках Волкова: Осмоловский Павел Дмитриевич, р. 892. Штабс-капитан. В армии УНР. Взят в плен, на особом учете с 1923 в Киевском ГПУ. /800/
В книге: Моренець, Віктор. Невідома спадщина. – Ніжин: видавець ПП Лисенко М.М., 2014 – 264 с. на стр. 13 есть фото Павла Осмоловского со следующей надписью: Сотник Павло Осмоловський, командир старшинського куріня 5-ї Херсонської стрілецької дивізії. 1921 р.
Виктор Моренец сообщал, что Юрий и Павел Осмоловские были интернированы в Польше, но документального подтверждения не привел. В его книге: Віктор Моренець, Віталій Шевченко. Ічнянці в Армії УНР: Штрихи до літопису боротьби українців проти російської окупації у перше десятиріччя після більшовицького перевороту 1917 р. – Чернігів, 2013. – С. 170-176 есть только информация о Юрии Осмоловском.

Есть ещё Осмоловские в персональной базе данных на погибших и пропавших безвести воинов Киева.

Осмоловський Віктор Лев
ГДА СБУ. Електронна база даних на військовополонених – уродженців України:
Осмоловский Виктор Лев, 10.11.1902, Київ. Табір утримання: Neues Lager Ноес-Лагер. Помер у полоні 02.01.1942.

Осмоловський Іван Іван
ГДА СБУ. Електронна база даних на військовополонених – уродженців України:
Осмоловский Иван Иван, 01.01.1910, Київ. Табір утримання: unbekannt . Помер у полоні 31.12.1943.

Осмоловський Ілля Герасимович
Кн. Пам`яті України м. Київ "Подвиг на віки". Стор. 531:
Осмоловський Ілля Герасимович, 1894, м. Київ. Призваний Московським РВК м. Києва 1941. Рядовий. Пропав безвісти, травень 1944.

Осмоловський Менхен Гершович
ВБЗ місто-герой Київ:
Осмоловський (Осмоловский) Менхен Гершович. Офіцер. Живий. НМІВВВ. – ВБЗ. – Кв-57656.
Список ГУК, 16. 3. 1948р.; Сп.ОФ-429 ст.3.

Київські адреси сповіщень про загибель: дослудження, документи, свідчення/ Ін-т історії України НАН України; Меморіальний комплекс "Національний музей історії Великої Вітчизняної війні 1941 - 1945 років"; ред. кол.: Л.В. Легасова (кер. проекту) та ін. – К.: Аеростат, 2013. – 348 с.