Леонтовичи (Леонтьевичи)

Леонтович Володимир Миколайович (Псевд. В.Левенко; 24.07(6.08).1866, хутір Оріховщина, с.Матяшівка Лубенського пов. Полтавської губ. – 10.12.1933, м. Прага, Чехо-Словаччина) – дослідник проблем археології, історії козацько-старшинських родів, землеволодіння в Україні, укр. гром.-пол. діяч, письменник. Походив з давнього козацького, згодом дворянського роду на Полтавщині. Син поміщика, штаб-ротмистра Охтирського гусарського полку.

Навчався в Лубенській та Прилуцькій гімназіях, а потім – на юр. ф-ті Московського ун-ту, який закінчив у 1888. Ще в студентські роки, захопившись археологією, разом із своїм старшим братом 1887-1889 здійснив розкопки трьох курганів у Старобільському повіті на Харківщині. Колекцію знахідок доби бронзи, здобутих під час цих робіт, брати подарували Лубенському музею К. М. Скаржинської. Пізніше (в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.) В. М. Леонтович ще не раз поповнював експозицію цього музею рідкісними археологічними знахідками й унікальними документами. Том у К. М. Скаржинська вважала його повноправним “співробітником музею”. У 1906 колекція старожитностей братів Леонтовичів була передана Полтавському губернському земству (нині вона зберігається у Полтавському краєзнавчому музеї). Успішно захистивши ( на початку 90-х ХІХ ст.) дисертацію на іст.-юр. тему “Історія землеволодіння в Україні від повстання Богдана Хмельницького до введення кріпацтва царицею Катериною ІІ”, дістав науковий ступінь кандидата права.

З 1891 і до першої світової війни – активний діяч земських установ на Полтавщині. Меценат укр. науки і культури, зокрема, матеріально забезпечував видання газ. “Громадська думка” (1906), яка згодом прибрала назву “Рада”. Співробітничав у ж. “Киевская старина” і “Літературно-науковий вісник”, фінансував і редагував часопис “Нова громада” (1906). З 1915 брав участь у роботі Комітету Союзу міст Південно-Західного фронту. Активний учасник національно-державного відродження України (1917 – 1919). З 1919 – в еміграції у Болгарії, Сербії, Німеччині, згодом у Чехії (Празі).

Автор багатьох маловідомих нині літературних, публіцистичних, наук.-іст. та мемуарних творів (“Солдатський розрух” (1891), “Пани і люди” (1893, 1929), “Старе і нове” (1900, 1913, 1914), “Хроніка Гречок” (1931, 1994), “Спомини утікача” (1922) й ін.).

Тв.: Спогади про мої зустрічі з українськими діячами старшого покоління // З минулого. Збірник. – Варшава, 1938. – Т.1. – С.71-99; Хроніка Гречок. Історія козацько-старшинського роду. – Львів, 1994.

Літ.: Ванцак Б. “Немає на землі кращого куточка...” До 60-річчя від дня смерті В.М.Леонтовича // Лубенщина. – 1993. – 26 серп.; Єременко Л. Повертаються вигнанці в Україну // Леонтович В. Хроніка Гречок. – Львів, 1994. – С.3-4; Нестуля О. Біля витоків державної системи охорони пам’яток культури в Україні. – К.; Полтава, 1994. – С.150; Довідник з історії України. Т.2. – К., 1995. – С.152; Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради. Біографічний довідник. – К., 1998. – С.115-116; Супруненко О.Б. Археологічні дослід-ження братів Леонтовичів // Історія України. Маловідомі імена, події, факти: Зб.статей. Вип.6. – К., 1999. – С.293-297; Стрельський Г. Діячі України доби національно-визвольних змагань (1917-1920 рр.) / / Історія в школі. – 2000. – № 4. – С.32-33;

Іконогр.: Е У. – Т.4. – К., 1996. – С.1285.

Геннадій Стрельський

Українські історики XX століття: Біобібліографічний довідник /
Серія "Українські історики". — Київ: Інститут історії України
НАН України, 2004. — Випуск 2, частина 2. — 382 с. Стор.231-232

Інститут історії України НАН України

http://histpol.narod.ru/person/pers-12/pers12-031.htm

ГАПО Ф.1011 Оп.1 Д.115 1911 год.
Метрическая запись о рождении Лидии Евгеньевны Леонтович.

Доброе утро ,
Ищу информацию о том, что Леонтович Александр женатом на Марии Шварц, у них было как минимум две дочери Людмила (21.10.1877- 30.12.1973 уроженки Одессы) и Мария (1869-1955). Но я больше ничего не знаю, кроме того, что Людмила моя прабабушка. Я не русский, поэтому не знаю, как найти информацию.
Большое спасибо.

Tiffosa
Источник -
Лаврентьева Е. В.
Повседневная жизнь дворянства пушкинской поры.
Этикет. — М.: Молодая гвардия, 2007. —
(Живая история: Повседневная жизнь человечества).

Ульяна Константиновна Леонтович (ок. 1737-1822), дочь золотоношского сотника К. Л. Леонтовича, в первом браке Белуха-Кохановская.
Муж 2 - Веселицкий (по некоторым архивным документам проходит как ВеселиТский) Петр Петрович (1711 Далмация — 1786)
Перепост

Tiffosa

[q]

(...) что она делала в тех краях в это время.

[/q]

Мне трудно ответить объективно, эту веточку рода Леонтовией по поколениям не прослеживала.

Повседневная жизнь дворянства пушкинской поры. Этикет
Лаврентьева Елена Владимировна
https://history.wikireading.ru/41792

Послужной список Петра Петровича Веселицкого.
Архив внешней политики Российской империи (АВПРИ)
Ф. 123. Сношения России с Крымом. Оп. 2. Д. 63. Л. 90-95 об.