Волинська шляхта у релігійних рухах

Рецензія на книгу М.В. Довбищенка «Волинська шляхта у релігійних рухах кінця xvi – першої половини XVII ст.». – К.: ПП Сергійчук М.І., 2008. – 882 с.

Автор: Борисенко Валентина
доктор історичних наук, професор, провідний науковий співробітник відділу національної культури НДІУ

Нове слово у дослідженні духовної культури середньовічної Волині.

Вихід у світ монографії М.Довбищенка є помітною подією в науковому житті України. За останній період вітчизняні дослідники видали серію наукових праць, присвячених історії окремих регіонів України. Крім того, спостерігається тенденція до перевидання наукових розвідок дослідників-краєзнавців ХІХ ст., зокрема М. Теодоровича. Ці факти свідчать про пожвавлення в наукових колах інтересу до проблем регіональної історії.
Втім більшість із згаданих наукових розвідок мають характер краєзнавчих досліджень і, попри їх наукову важливість, висвітлюють лише окремі аспекти регіональної історії, обмежені певною тематикою або хронологічними рамками. В цьому сенсі монографія М. Довбищенка відрізняється новаторським підходом до дослідження історії Церкви та релігійних рухів в Україні. Опрацювавши величезний обсяг архівних матеріалів (лише одних актових книг повітових судів Волинського воєводства було досліджено бл. 200 одиниць), автор встановив релігійну належність понад 900 осіб з числа місцевого нобілітету, поклавши ці дані в основу аналізу участі їхніх представників у релігійних рухах. Методика досліджень була вибрана вдало: висновки про релігійні симпатії, молитовні практики, доброчинну діяльність робилися на основі найавторитетніших джерел, які збереглися на сьогоднішній день – заповітів (виявлено понад 900 одиниць), а також дарчих записів на користь церков, монастирів, кляшторів, костелів та протестантських молитовних будинків. Змодельована таким чином картина участі волинської шляхти у релігійних рухах виглядає цілісною та завершеною, оскільки історичні події подаються як єдиний процес суспільного, релігійного та духовного життя християн усіх представлених на Волині конфесій – православних, уніатів, римо-католиків та протестантів.
Монографія М.Довбищенка висвітлює багато невідомих та маловідомих досі аспектів суспільно-релігійного життя волинського нобілітету. Передусім це стосується персоналій та їхньої ролі в історичних подіях того часу. До сьогодні діяльність волинської знаті на підтримку православ’я асоціювалася майже виключно з особою князя Костянтина Острозького, значно рідше – з іменами Атанасія Пузини, Анни Гойської та Лаврентія Древинського. Завдяки дослідженню М. Довбищенка висвітлена роль у суспільно-релігійному житті Православної Церкви Волині представників інших шляхетських родин, зокрема Єловицьких та Гулевичів, визначено нові центри духовного та релігійного життя, серед яких – монастир Різдва Богородиці у Мильцях на Кременеччині та ін. Надзвичайно важливим є дослідження суспільно-релігійної діяльності представників волинського панства неправославного віросповідання – наукової проблеми, яка досі фактично лишалася поза увагою істориків. В новому ракурсі досліджено роль у згаданих процесах суперечливих діячів свого часу – князя Януша та княгині Анни Острозьких, представників родин Радзивіллів, Єло-Малинських, Сангушок та ін.
Серед найважливіших висновків автора слід відзначити аналіз фундаторської діяльності волинського нобілітету. Досі подібні дослідження мали фрагментарний характер – істориків зазвичай цікавила фундаторська діяльність окремих шляхетських осіб або родин, у кращому разі – окремої конфесійної групи. Причому джерельна база таких наукових студій зазвичай була досить скромною. Новизною монографії М. Довбищенка є те, що на основі досліджених тестаментів, фундаційних та дарчих записів (загалом близько 1,5 тис. документів) автор провів комплексний аналіз доброчинної діяльності представників волинського панства усіх представлених в регіоні християнських конфесій. В результаті було документально встановлено потужний спалах доброчинної діяльності римо-католицького нобілітету Волині при відносно скромних пожертвах на користь Церкви вірних східного обряду – православних та уніатів. Ця інформація дозволяє по-новому оцінити дискусійні проблеми, пов’язані з релігійними конфесіями на Волині, які пояснюються, передусім, успіхами пастирської діяльності та ефективної освіти римо-католицького духовенства. Адже, згідно з даними М. Довбищенка, без фінансової підтримки місцевого нобілітету Римо-Католицька Церква просто не змогла б відкрити в регіоні навчальні заклади та кляштори, які відігравали роль місійних центрів.
Важливими та актуальними є висновки автора про зв’язок релігійного життя волинського нобілітету з процесами кристалізації національної свідомості української шляхти кінця XVI – 1-ої половини XVII ст. Було, зокрема, встановлено, що, крім шляхти православного віросповідання, еволюція національної свідомості (поруч із процесами полонізації) спостерігалася також у середовищі як уніатського, так і римо-католицького панства. Особливий інтерес становлять висновки про розвиток «уніатського вектора» української національної свідомості, який уособлював органічний синтез усвідомлення «руського» походження з традиціями православної та римо-католицької релігійної духовності.
Безсумнівною цінністю монографії М. Довбищенка є публікація додатків, які складаються з реєстру тестаментів представників волинського нобілітету (понад 900 одиниць), а також коротких історичних довідок з історії церков та монастирів Волині східного і латинського обрядів – всього 477 позицій.
Водночас монографія М. Довбищенка має деякі недоліки. Найсуттєвіший з них – брак нового матеріалу з історії протестантизму на Волині. Очевидно, актовий матеріал, на який спирався автор у своїх дослідженнях, містить обмаль інформації з цього питання через слабку інтеграцію протестантських громад в тогочасне волинське шляхетське суспільство. Тому документи з історії протестантських рухів слід було б шукати також в епістолярних джерелах та інших матеріалах вітчизняних і зарубіжних архівів.
У цілому наведений автором матеріал, включно з посиланнями на архівні фонди, дає науковцям ключ для глибших досліджень з широкого кола наукових проблем – з історії Української Церкви загалом і краєзнавчих студій зокрема, шляхетських родин, в тому числі ролі українських жінок в розвитку освіти на Волині.

http://www.ualogos.kiev.ua/fulltext.html?id=1750

Волинська шляхта у релігійних рухах

Довбищенко М.В. Волинська шляхта у релігійних рухах (кінець ХVІ – перша половина ХVІІ ст.). – К.: ПП Сергійчук М.І., 2008. – 882 с.