В газеті "День" вийшла коротенька стаття Євгена Чернецького про Василя Вишиваного та його генеалогію.
Напевно чимало читачів з подивом розмірковуватимуть, чи можна віднести Габсбургів до українських родів. Вочевидь таке твердження було б перебільшенням, проте ми не можемо забувати, що цей великий рід загальноєвропейського і світового масштабу має давнє коріння в Русі-Україні та впродовж століть демонструє пієтет своїх чільних представників до української нації. Більше того, нині Габсбурги є єдиним у світі монаршим родом, що має серед своїх членів українця, який зі зброєю в руках боровся за самостійну Україну.
Габсбурги є одним із найдавніших монарших домів Європи. Впродовж тисячоліття вони правили (в різні періоди) Священною Римською імперією германської нації, Іспанією, Італією, Нідерландами, Австрійською імперією, Австро-Угорською монархією, до яких належала, зокрема, більша частини Східної Європи.
Для нашого контексту є важливим походження австрійської гілки Габсбургів від святої Ольги і великих князів київських Святослава Хороброго, Володимира Великого, Ярослава Мудрого.
Засновниками цієї гілки були імператриця Марія-Терезія (1717—1780) з дому Габсбургів та її чоловік Франц І Стефан (1708—1765) з Лотарінгського дому. Останній був нащадком герцога лотарінгського Карла ІІІ (1543—1608) і його дружини Клод, доньки короля Франції Генріха ІІ (1519—1559) і Катерини Медичі. В свою чергу Генріх ІІ був прямим нащадком короля Генріха І (1008—1060) і Анни Ярославни — доньки Ярослава Мудрого, онучки святого Володимира Великого, правнучки Святослава Хороброго і праправнучки Ігоря і святої Ольги. Таким чином, вся австрійська гілка Габсбургів, яку ще називають Габсбургсько-Лотарингським домом, зокрема імператор Франц-Йосиф І, є нащадками великих князів київських.
В останній третині XVIII ст. Європа пережила три поділи Речі Посполитої, проведені Росією, Пруссією і Австрією. Зникнення цієї польсько-литовського-білорусько-української держави катастрофічно порушило політичну рівновагу. Кордони Російської імперії опинилися в серці Європи, а Пруссія отримала потужні ресурси, які використала для домінування в німецькому світі. Габсбурги набули Галичину і частину Малопольщі, та, згодом, Буковину. Ці землі отримали назву Королівство Галичини і Лодомерії, нагадуючи про галицько-волинські володіння Данила Романовича і його корону.
Саме українська частина цього Королівства зі столицею у Львові стала в ХІХ і на початку ХХ ст. нашим П’ємонтом. Під скіпетром австрійських імператорів, які від середини ХІХ ст. стали австро-угорськими монархами, розвинулася українська преса, шкільництво і вища освіта. Саме тут у часи заборони в Російській імперії українського друку видавалися твори класиків нашої літератури. Саме до Львова спрямовувала свої пожертви на Наукове товариство імені Шевченка малоросійська аристократія, бо в Києві, Полтаві і Чернігові неможливо було провести навіть маніфестацію на честь Тараса Шевченка. Саме у Львові Михайло Грушевський отримав професорську посаду, написав і видав більшу частину своєї безсмертної «Історії України-Руси». Саме в Австро-Угорщині українці (зокрема, й селянство) здобули свій перший досвід парламентської боротьби — великої політики у демократичний спосіб.
Важко переоцінити внесок Габсбургів до цих дуже важливих для української нації і нашої державності здобутків. Їхня роль пов’язана із загальною підтримкою українства, в якому вони бачили вірну опору свого трону, а також з ліберальним законодавством, яке уможливлювало те, за що на схід від Збруча загрожувало позбавлення всіх прав і заслання до Сибіру.
На цьому тлі слід звернутися до непересічної постаті — згаданого на початку Габсбурга-українця. Ним був Вільгельм фон Габсбург-Льотрінген — праправнук імператора Леопольда ІІ та троюрідний небіж Франца-Йосифа І. Він народився 10 лютого 1895 р. поблизу м. Пула (Істрія, сучасна Хорватія) та закінчив 1915 р. військову академію в Австрії. Його військова кар’єра припала на Першу світову війну, коли в Австро-Угорській монархії відбулися величезні зміни. 1916 року помер його дядько-імператор, а престол зайняв небіж Карл І. Наприкінці 1918 р. Австро-Угорщина розпалася на кілька держав.
Це був час, коли на руїнах імперій нації починали будувати свої держави. Вільгельм фон Габсбург-Льотрінген, якому було трохи більше за двадцять років, воював на чолі, зокрема, Легіону Українських січових стрільців, перейнявся українською культурою, світоглядом і сприйняв нашу національну ідею. До українського життя, політики, а згодом й історії цей Габсбург увійшов як Василь Вишиваний.
В 1919 р. Вишиваний-Габсбург став полковником армії Української Народної Республіки та співробітником відділу закордонних зв’язків Міністерства військових справ УНР. Він пережив останні роки Української революції, останні спроби вибити більшовиків з України та 1921 року повернувся до Відня, де йому належав завод з виробництва фарб.
Слід зауважити, що Вишиваний-Габсбург був винятком із закону, що забороняв Габсбургам мешкати в Австрії. Хоча Українська революція закінчилася, як тоді вважали, поразкою, Україна назавжди залишилася в серці Вільгельма фон Габсбург-Льотрінгена. 1921 року у Відні вийшла збірка його віршів українською мовою «Минають дні». Також у міжвоєнний період Вишиваний публікував статті в українській еміграційній пресі.
Під час Другої світової війни Вишиваний-Габсбург брав участь у французькому русі Опору. Він уникнув смерті у катівнях гестапо, проте був заарештований радянською контррозвідкою у Відні в 1947 р. та опинився у Лук’янівській тюрмі в Києві. За офіційною версією тут він і помер від сухот 18 серпня 1948 року. Так далекий нащадок великих князів київських упокоївся у давній столиці своїх пращурів.
Євген ЧЕРНЕЦЬКИЙ, кандидат історичних наук, генеалог
Джерело -
http://www.day.kiev.ua/uk/arti.../gabsburgiпо русски =====================================================================
В газете «День» вышла короткая статья Евгения Чернецкого об Васыле Вышиваном и его генеалогии .
Наверное многие читатели удивятся , можно ли отнести Габсбургов в украинским родоводам . Очевидно такое утверждение было бы преувеличением , но мы не можем забывать , что этот большой род общеевропейского и мирового масштаба имеет давние корни в Руси-Украине и в течении веков демонстрирует пиетет своих главных представителей в украинской (русинской) нации . Более того, сейчас Габсбурги являются единственным в мире монаршим домом в рядах которого был украинец , который с оружием в руках боролся за независимую Украину.
Габсбурги является одним из древнейших монарших домов Европы . На протяжении тысячелетий они правили ( в разные периоды ) Священной Римской империей германской народов, Испанией, Италией, Нидерландами, Австрийской империей, Австро - Венгерской монархиями, к владениям которых принадлежала, в частности, большая часть Восточной Европы.
Для нашего контекста является важным происхождения австрийской ветви Габсбургов от святой Ольги и великих князей киевских Святослава Храброго , Владимира Великого , Ярослава Мудрого.
Учредителями этой ветви были императрица Мария-Терезия (1717-1780) из дома Габсбургов и ее муж Франц І Стефан (1708-1765) с Лотарингского дома . Последний был потомком герцога лотарингского Карла ІІІ (1543-1608) и его жены Клод, дочери короля Франции Генриха II в (1519-1559) и Екатерины Медичи. В свою очередь Генрих Второй был прямым потомком короля Генриха I (1008-1060) и Анны Киевской (Ярославны) - дочери Ярослава Мудрого , внучки святого Владимира Великого, правнучки Святослава Храброго и праправнучки Игоря и святой Ольги . Таким образом, вся австрийская ветвь Габсбургов, которую еще называют Габсбургско -Лотарингским домом, в частности император Франц Иосиф I, являются потомками великих князей Киевских .
В последней трети XVIII в . Европа пережила три раздела Речи Посполитой, проведенные Россией ,Пруссией и Австрией. Исчезновение этой польско - литовского - белорусско - украинского государства катастрофически возбудило политическое равновесие. Границы Российской империи оказались в сердце Европы ,а Пруссия получила мощные ресурсы, использовала для доминирования в германском мире. Габсбурги получили Галичину и часть Малопольши, и впоследствии, Буковину. Эти земли получили название Королевство Галичины и Володомерии, напоминая о Галицко-Волынском владении Данилы Романовича и о его короне Руси.
Именно украинская часть этого Королевства со столицей во Львове стала в XIX и начале ХХ в. нашим Пьемонтом. Под скипетром австрийских императоров, которые с середины XIX в. стали австро - венгерскими монархами, развилась украинская пресса, школьное и высшее образование. Именно здесь во времена запрета в Российской империи украинского печати издавались произведения классиков нашей литературы. Именно во Львов направляла свои пожертвования на Научное общество имени Шевченко малоруская аристократия, потому что в Киеве, Полтаве и Чернигове невозможно было провести даже манифестацию в честь Тараса Шевченко. Именно во Львове Михаил Грушевский получил профессорскую должность, написал и издал большую часть своей бессмертной « Истории Украины - Руси ». Именно в Австро - Венгрии украинцы ( в том числе и крестьянство ) получили свой первый опыт парламентской борьбы - демократические основы большой политики.
Трудно переоценить вклад Габсбургов в этих очень важных для украинской нации и нашей государственности достижения. Их роль связана с общей поддержкой украинства, в котором они видели верную опору своего трона, а также с либеральным законодательством, делало то, за что к востоку от Збруча грозило лишение всех прав и каторгой в Сибири.
На этом фоне следует обратиться к неординарной личности - упомянутого в начале Габсбурга - украинца. Им был Вильгельм фон Габсбург - Льотринген - праправнук императора Леопольда II и троюродный племянник Франца Иосифа I. Он родился 10 февраля 1895 близ г. Пула ( Истрия, современная Хорватия ) и закончил 1915 военную академию в Австрии. Его военная карьера пришлась на Первую мировую войну, когда в Австро - Венгерской монархии произошли огромные изменения. 1916 умер его дядя - император, и престол занял племянник Карл ІІ. в конце 1918 г. Австро - Венгрия распалась на несколько государств.
Это было время, когда на руинах империй нации начинали строить свои государства. Вильгельм фон Габсбург - Льотринген, которому было чуть больше двадцати лет, воевал возглавляя легион Украинских сечевых стрельцов, проникся украинской культурой, мировоззрением и воспринял нашу национальную идею. К украинской жизни, политике, а впоследствии и истории этот Габсбург вошел как Васыль Вышиваный.
В 1919 Вышиваный - Габсбург стал полковником армии Украинской Народной Республики и сотрудником отдела зарубежных связей Министерства военных дел УНР. Он пережил последние годы Украинской революции, последние попытки выбить большевиков из Украины и 1921 вернулся в Вену, где ему принадлежал завод по производству красок.
Следует заметить, что Вышиваный - Габсбург был исключением из закона, которым запрещалось Габсбургам жить в Австрии. Хотя украинское революция закончилась, как тогда считали, поражением, Украина навсегда осталась в сердце Вильгельма фон Габсбург - Лотарингена. 1921 в Вене вышел сборник его стихов на украинском языке « Минають дні ». Также в межвоенный период Вышиваный публиковал статьи в украинской эмиграционной прессе.
Во время Второй мировой войны Вышиваный - Габсбург участвовал во французском движении Сопротивления. Он избежал смерти в застенках гестапо, однако был арестован советской контрразведкой в Вене в 1947 г. и оказался в Лукьяновской тюрьме в Киеве. По официальной версии здесь он и умер от туберкулеза 18 августа 1948. Так далекий потомок великих князей Киевских упокоился в древней столице своих предков.
Евгений ЧЕРНЕЦКИЙ, кандидат исторических наук, генеалог
, тогда и Османы, как потомки Роксоланы также наши 
, а латинское название Ladomeria.
