Григорович-Барские. Страница: 7 - Генеалогический форум

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Не так давно обнаружил, что, возможно, первое художественное произведение, посвященное Василию Григоровичу-Барскому вышло еще в 1958 году в СССР. Журналист из Калинина (Твери) Глеб Николаевич Голубев (1926-1989), "Пытливый странник". Очерк был издан в составе сборника "Необычные путешествия", а фрагмент его опубликован в популярном журнале "Вокруг света" еще в 1956 г.

Василь Григорович Григорович-Барський
народився 1 (12) січня 1701 р. у сім’ї київських міщан (батько був небагатим купцем), що походила з подільського містечка Бара [5, с. 201].

Кто сказал, что "небогатым"?

У другій половині XVIII ст. родина Григоровичів переїхала з Бара до містечка Літки Броварського району,

Не в 18 в., а в середине 17 в., во время польско-казацкой войны.

один з синів якої – Григорій з сім’єю десь близько 1715 р. переїздить до Києва – спочатку до Печерської Слобідки, а потім поселяється на Подолі поблизу соборної церкви Успіння Богородиці.

Григорий переселился в Киев в конце 17-нач. 18 в. в Печерск. А в 1715 он уже живет на Подоле.

У його сім’ї народилося чимало дітей, серед яких найбільш популярними, які прославили родину і Україну, виявилися Василь (1701), який був третьою дитиною, та Іван (1713), який був шостою дитиною у сім’ї; перший з них майбутній мандрівник, другий – будівничий [3].
На Подолі в ті часи зосереджувалося ремісниче і торгове життя міста. Крім того, сюди тягнулося студентство з усього слов’янського світу – до знаменитої Києво-Могилянської академії, що здавна славилася своїми професорами та випускниками. В такому середовищі зростав Василь. Початкову освіту він здобув дома.
Читати і писати його навчив батько. Навчався він легко завдяки природним здібностям. Як згадував пізніше його молодший брат Іван, Василь з дитинства був допитливий та "мав охоту бачити чужі країни" [20]. Здобуті знання в домашніх умовах не задовольняли допитливого хлопця.
І хоч батько-купець мріяв про кар’єру священослужителя для сина, той марив наукою [12, с. 42].

Про карьеру священнослужителя придумал сам автор статейки. Скорей всего, Григорий хотел, чтобы старший сын Василий шел по его стопам и продолжал его купеческое дело.

Він таємно від батька проходив навчальні курси в Києво-Могилянській академії у Феофана Прокоповича.

Не проходил он начальные курсы у Ф. Прокоповича. Феофан был в это время ректором, а не домашним учителем у "небогатых" купцов.

Все це закінчилося тим, що 1715 р. за сприяння Феофана Прокоповича, який був ректором Києво-Могилянської академії, Василь Григорович поступив до цього навчального закладу.

Кто придумал, что нужно было участие Прокоповича в поступлении на учебу Григоровича?! Какой-нибудь экскурсовод?

Згадана академія у першій половині XVIII ст. продовжувала відігравати роль провідного наукового та культурного осередку в Україні [20]. В ній йому вдалося опанувати вступний цикл – "пройти малі школи навіть до риторики" і досягти "начал філософії" – 1721 р. він розпочав вивчати богословсько-філософські курси, які мали завершити його повну освіту.

Философия и Богословие - это уже старшие курсы. Т.е. Василий уже начал учиться на старшем курсе, пройдя большую часть обучения - перешел в 7 класс из 8-ми, а не прошел "вступительный цикл"

У 1723 р. на двадцять третьому році життя Василь Григорович раптово захворів і змушений був залишити академію [12]. Стан його здоров’я був настільки важкий, що, як згодом писав сам мандрівник, на той час він втратив надію на зцілення. Але саме ця обставина і стала одним з чинників, які спонукали його до мандрів, а саме: до подорожі до Львова – на лікування. Проте причиною цьому була не тільки недуга. За всіх позитивних рис у викладанні та змісті навчальних дисциплін академія не була позбавлена схоластичних методів навчання, а це не задовольняло живий, активний, пошуковий розум майбутнього мандрівника. Палке бажання побачити світ, відкрити його для себе, почерпнути нові знання, вигострити розум – це були не другорядні мотиви, якими керувався Григорович-Барський, залишаючи навчання в академії і мріючи про багаторічні мандри [12]. Ним рухала неймовірна жага знань.

Никогда Григорович не жаловался на "схоластичность" обучения. И в иезуитской коллегии он никакой другой тип обучения получить не мог. Кроме того, учение вовсе не было схоластичным, было достаточно практических предметов. Схоластично преподавалось богословие (8 класс), которого Григорович не успел изучить

Вибравши момент, коли батько був у від’їзді по своїх торговельних справах, Василь умовив матір відпустити його, і відправився в дорогу.

Он не выбирал момент, а присоединился к товарищу, отправлявшемуся во Львов

Але в дорозі посильний від батька наздогнав втікача, вимагаючи повернення додому. Син, однак, не звернув з обраного шляху, а написав батьку листа, просячи пробачення і повідомляючи, що їде до Львова, а може, і далі, поступаючи всупереч волі батька. Жадібний до навчання і надзвичайно наполегливий у своїх прагненнях, він і у цьому випадку залишився вірним собі.
Кілька слів щодо появи прізвища Григорович-Барський. За існуючою світовою традицією в практиці часто траплялося так, що люди з тих чи інших міркувань обирали собі прізвище, яке було пов’язане з місцем їх народження чи походження їх батьків. Причини обрання таким чином прізвища могли бути різними. В даному випадку прізвище Барський, очевидно, появилося як доповнення до батьківського, відповідно до місця його походження – місто Бар. Достеменно невідомо, коли це трапилося. Так, за однією з версій О.М. Лазаревського, на основі аналізу вченим листування Василя Григоровича, це могло статися влітку 1723 р., коли він перебував у Почаївській лаврі як паломник [4]. Не можна виключити і того факту, що обрання цього прізвища було пов’язано з його вступом на навчання 1724 р. до Львівської єзуїтської академії під вигаданим прізвищем Барського [5, с. 201].
Коли Василь дізнався, що його одноліток і однокласник Юстин Левицький вирішив навчатися у Львівській єзуїтській колегії, то вирішив спробувати і собі, до того ж він чув про добрих львівських лікарів, які могли б допомогти у його недузі.

Юстин Леницький, а не Левицький

Покинувши домівку без згоди батька, у липні 1723 р. Василь з Юстином вирушили в далеку дорогу. Мандрівник із захопленням згадував своє перебування "у славетному місті Львові, в якому є кам’яні будівлі, і чудові церкви, і дзвіниці, і школи, і чимало освічених людей", тим більше, що саме тут він і справді знайшов лікаря, який швидко допоміг йому вилікувати ногу.
Наступним кроком, до якого вдалися молоді мандрівники, було зарахування їх на навчання до єзуїтів. Блискуче володіння латинською мовою та високий рівень ерудиції дозволили створити їм правдоподібну легенду, якої навіть після тривалих розпитувань не зміг викрити перфект колегії. Хлопці представилися як рідні брати з Бара – "Барські" розповіли свою версію про попереднє навчання і були прийняті в клас риторики єзуїтської академії.
...

3. Гамалій Д. Григоровичі-Барські / Д. Гамалій // Нове життя. – 1993. – 18 верес. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.brovary.su/articles...skyi_1.htm
4. Герасименко Н. Епістолярні джерела у науковій спадщині О.М. Лазаревського / Н. Герасименко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://history.org.ua/JournALL/graf/17/6.pdf
5. Григорович-Барський Василь Григорович – мандрівник, паломник, учений, письменник // Енциклопедія історії України. – К.: Наук. думка, 2004. – Т. 2. – С. 201.
12. Місто Лева у долі Григоровича-Барського / За матеріалами НБ Львівського НУ імені Івана Франка.
13. Нескородяна О.П. Поетика тілесності у "Странствіях" Василя Григоровича-Барського / О.П. Нескородяна // Наукові записки: Філологічні науки. – К., 2013. – Т. 150. – С. 40–44.
20. Федорченко В.К. Історія туризму в Україні / В.К. Федорченко, Т.А. Дьорова. – К.: Вища шк., 2002. – 195 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tourlib.net/books_history/fedorchenko.htm

Джерело:
Білецький Б., Коцур А. Василь Григорович-Барський. Штрихи до портрету // Часопис української історії. – К., 2015. Вип. 32. С. 13 – 14.

Григорович-Барский, Василий. Пешеходца Василия Григоровича-Барскаго-Плаки-Албова, уроженца киевскаго, монаха антиохийскаго, Путешествие к святым местам, в Европе, Азии и Африке находящимся : предпринятое в 1723, и оконченное в 1747 году / В. Г. Григорович-Барский. – С. Петербург: Тип. Имп. академии наук, 1778. – 796 с.

Григорович-Барский, Василий. Странствования Василия Григоровича-Барского по святым местам Востока с 1723 по 1747 гг. Вып. 1 / Василий Григорович-Барский. – СПб: Изд. Православным Палестинским обществом по подленной рукописи под ред. Н. Барсукова, 1885. - 4 + XVI + 428 с.

Вып. 3 / Василий Григорович-Барский. – СПб: Изд. Православным Палестинским обществом по подленной рукописи под ред. Н. Барсукова, 1887. – 4 + 417+4 с.

Григорович-Барський, Василь. Мандри по Святих місцях Сходу з 1723 по 1747 рік / В. Григорович-Барський. - Київ, 2000. - 768 с.

>> Ответ на сообщение пользователя Klim2018 от 15 января 2025 9:50

Дякую. В статье Билецкого всякие ошибки.

>> Ответ на сообщение пользователя Klim2018 от 9 февраля 2025 0:30

Спасибо, но он к роду Григорович-Барских отношения не имеет. Собирать всех Григоровичей не планирую, только если есть сведения о происхождении из Бара!!!

Анна Петровна Турунжая - жена Василия Ивановича Григоровича-Барского.

Жолтого гусарского полку 4-й роты шанца Каменского
вахмистр Максим Турунжа
вахмистр Петр Турунжа

АОО 37-3-123 л. 591 1807 г. № 4, марта 8-го у помещика майора Петра Турунжи и жены его Анастасии родилась дочь, кою марта 9-го молитвовал имя ей нарек Екатериною священник Ефимий Елифериев. Оной младенеце восприемницею была помещика майора Колачевского жена Анна, а крестил младенецу объявленный священник Елифериев. МК Поповки церкви Петропавловской на 1807 г.
ГАОО 37-3-123 л. 598 об. 1807 г. № 4, марта 6-го помещика майора Петра Турунжи сын Николай умре, 1 год, натурально. МК Поповки церкви Петропавловской на 1807 г.
ГАОО 37-3-123 л. 598 об. 1807 г. № 14, июля 20-го помещик порутчик Феодор Шалгин умре, 31 год, чехоткою. МК Поповки церкви Петропавловской на 1807 г.
(прим: на 1803 г. Мавродиевка (Мамвродиевка) – помещица Мавра Салогубовка (расписывалась своеручно «крестом»; на 1807 г. помещика майора Колачевского слободы Туркистановки, помещика прапорщика Петрова слободы Константовки, помещицы вдовы Марты Леонтовичевой слободы Павловолуевской. Помещика подпоручика Максима Константиновичаи Майора Петра Турунжи слобода Турунжовая, помещика Петровского слобода Константиновая).
ГАОО 37-3-127 л. 81 об.1808 г. № 3, февраля 8-го у помещика майора Петра Турунжи и жены его Анастасии родилась дочь, кою 9-го числа молитвовал, имя нарек Анною приходский священник Евфимий Елифериев. Оной младенеце восприемницей была подполковница Елисавета Чорбина, а крестил оную младенецу показанный священник. МК Поповки церкви Петропавловской на 1808 г.
*ГАОО 37-3-127 л. 83 об. 1808 г. № 17, июня 5-го у помещика майора Феодора Колачевского и его жены Анны родился сын, коего 6-го числа молитвовал и имя ему нарек Павлом приходский священник Евфим Елифериев. Оному младенецу восприемником был помещик (плохо читается: надворный советник Егор Макаретов), а крестил тот же священник. МК Поповки церкви Петропавловской на 1808 г.
ГАОО 37-3-127 л. 88 об. 1808 г. № 5, июня 9-го помещица слободы Салогубовой Екатерина Шальгинша умре, 30 лет, чехоткою. МК Поповки церкви Петропавловской на 1808 г.
ГАОО 37-3-127 л. 88 об. 1808 г. № 6, июня 20-го села Поповки помещика прапорщика Макара Леонтовича сестра Агафия умре, 28 лет, чехоткою. МК Поповки церкви Петропавловской на 1808 г.
ГАОО 37-3-135 л. 79 об.1809 г. № 3, апреля 11-го у помещика порутчика Максима Турунжи и жены его Александры родился сын, коего 13-го числа молитвовал и имя нарек ему Василием приходский священник Евфимий Елифериев. Оному младенцу восприемником был капитан Даниил Касепов, а крестил объявленный священник Елифериев. МК Поповки церкви Петропавловской на 1809 г.
ГАОО 37-3-135 л. 85 об. 1809 г. № 26, сентября 17 у помещика подпоручика Андрея Леонтовича дочь Евдокия умре, 2 года. МК Поповки церкви Петропавловской на 1809 г.
ГАОО 37-3-141 л. 97 об.1810 г. № 1, генваря 1-го у помещика поручика Андрея Леонтовича и жены его Феодосии родилась дочь, кою 2-го числа молитвовал и имя нарек Верою, приходский священник Евфимий Елифериев. Оной младенеце восприемницей была того села Мария Евфимовичка, а крестил оную священник Елифериев.МК Поповки церкви Петропавловской на 1810 г.
ГАОО 37-3-141 л. 97 об. 1810 г. № 3, генваря 26-го у помещика майора Ивана Варавки и жены его Марии родился сын, коего 27-го числа молитвовал и имя ему нарек Лазарем приходский священник Евфимий Елифериев. Оному младенцу был восприемник прапорщик Макар Леонтович, а крестил оного младенца иерей Елифериев. МК Поповки церкви Петропавловской на 1810 г.
ГАОО 37-3-141 л. 100 об. 1810 г. № 17, ноября 7-го у помещика титулярного советника Максима Турунжи и жены его Александры родился сын, коего 8-го числа молитвовал и имя ему нарек Михаилом приходский священник Евфимий Елифериев. Оному младенцу был восприемник был капитан Михаил (Кадапов), а крестил оного младенца священник Елифериев. МК Поповки церкви Петропавловской на 1810 г.

Шифр
Ф. 1410 Оп. 1 Д. 201
Название фонда
ВЕЩЕСТВЕННЫЕ ДОКАЗАТЕЛЬСТВА ПО ДЕЛАМ МИНИСТЕРСТВА ЮСТИЦИИ
Опись
Ф. 1410 Оп. 1
Раздел описи
Раздел I. Вещественные доказательства к делам Второго уголовного отделения Министерства юстиции\1879 г.
Заголовок
Вещественные доказательства по делам Министерства юстиции (коллекция). Раздел I. Вещественные доказательства к делам Второго уголовного отделения Министерства юстиции. 1879 г. К делу о покушении на убийство шефа жандармов генерал-адъютанта Дрентельна (опись 77, единица хранения 7793/177), часть 1
Аннотация документов
Изъяты у Елены Кестельман. Письма: а/ В. Григоровича-Барского неустановленному лицу, без даты, б/ Н. Кибальчича неустановленному лицу, без даты, в/ Письмо неустановленного лица, 1878 год, на обороте стихотворение "Солнце низенько", украинский язык. Конверты писем: а/ Даниловскому, б/ Н.И. Кибальчичу. Сшиты, скреплены сургучной печатью Петербургского губернского жандармского управления
Крайние даты
1879 г.
Постоянная ссылка на данное описание:
https://fgurgia.ru/object/4418013

Русский инвалид.
№ 259
1 ноября 1824
https://ya.ru/archive/catalog/...d8988fd6/2

Переводятся.
По Кавалеріи. Ямбургскаго Уланскаго полка Порутчикъ Григоровичъ Барскій въ Пермской пѣхотной полкъ.

О ком речь? Иван Иванович или Петр Акимович, должно быть...

Тот же ранее -
Русский инвалид.
№ 103
5 мая 1817
https://ya.ru/archive/catalog/...3701d77a/2

Производятся. Въ Корнеты. По Кавалеріи. В уланскіе полки. Бывшаго Московскаго Конно Козачьего Григоровичъ-Барскій и Дьяковъ въ Ямбургской.

Тот же позднее
Русский инвалид.
№ 37
13 февраля 1826
https://ya.ru/archive/catalog/...d5c6ffc8/2

Февраля 9.
Производятся. На вакансіи: По Пѣхотѣ. Пѣхотныхъ полковъ, изъ Порутчиковъ въ Штабсъ-Капитаны: Пермскаго Григоровичъ- Барскій,

Русский инвалид.
№ 150
14 июня 1833
https://ya.ru/archive/catalog/...09cf697f/2

Увольняются. Отъ службы. По Кавалеріи. Псковскаго Кирасирскаго полка Ротмистръ Григоровичъ-Барскій, Маіоромъ. Вот это определенно Иван Иванович.

Русский инвалид.
№ 278
20 декабря 1858
https://ya.ru/archive/catalog/...b6f29bcc/2

Увольняются: Отъ службы. По Кавалеріи.
Лейбъ-Гусарскаго Павлоградскаго Его Вєличества полка Корнетъ Григоровичъ-Барскій, Поручикомъ. Вероятно, Дмитрий Васильевич

Григорович-Барские

Мой 5-прадед - киевский архитектор Иван Григорьевич Григорович-Барский.