Сумской слободской казацкий полк

сумський полковий обозний; між 1689 –96 рр. був миропільським сотником та подав від себе та козаків клопотання на землю відмежовану від Івана Безрученка (ця справа згадується і в Грамоті царів Іоана та Пєтра до білгородського воєводи П.Шереметьєва ); між 1693 – 95 рр. подав чолобитну на закріплення за ним земель обміняних у козака Якова Скребця, а також займанщини по річці Сухий Колодязь. У ці ж роки на нього подав скаргу попович Іван Безрученко зі звинуваченням у наклепництві на його батька Івана та дядьку Матвія які начебто привласнили міську землю ; у 1693 р. отримав на своє ім’я (миропільського сотника) та громади царський дозвіл на володіння миропільською землею згідно із розмежуванням 1672 р. ; у 1697 р. підписався за полковника Герасима Кондратьєва в чолобитній від слобідських полків ; між 1702 – 03 рр. на нього, як миропільського сотника, подавав скарги миропільський протопоп Матвій Іванов за «безчестя» . Цікаво що при ньому кар’єру робить Семен Андрійович Голуб, що з початку був сотенним миропільським писарем (1692 р.) , потім миропільским отаманом (1694 р.), а у 1698 – 99 рр., скоріш за все після Андрія Марковича Алфьорова стає Межерицьким сотником. Пізніше він стає і сумським полковим осавулом . Вочевидь і його син Дем’ян Голуб належав до миропільської сотенної старшини ; у 1705 р., як полковий осавул разом із іншою старшиною підписав петицію до царя з приводу земельного питання Сумського полку та утисків московськими поміщиками козацьких володінь ; 1705 – 1711 рр. сумський полковий осавул. У 1708 р., під час повстання Кіндрата Булавина, приймав участь у героїчній обороні табору сумського полка (1200 козаків проти 20 тис. «булавінців»). В цьому 2-х годинному бої було вбито близько половини сумців, розграблено все майно, вбито сумського полковника Андрія Кондратьєва. Поранений Кіндрат Маркович разом з іншим полковим осавулом був взятий у полон, але зміг втекти з-під варти ; у 1711 р. сумський полковий обозний; у 1714 р. отримав разом із братом Яковом по смерті батька с. Марківку, маєтності в сл. Ворожбі, м. Краснопілля та землі біля них ; 13 грудня 1727 р. зустрівся в м. Миропілля із генеральним підскарбієм Яковим Марковичем, який передав із Кіндратом Марковичем (як називає його автор щоденника) лист до свого брата Андрія в Суми, куди виїжджав Кіндрат Алфьоров ; у 1732 р. сумський полковий осавул; у 1732 р. володів в м. Сумах двором “для приїзду” з підданими та спільно з дружиною померлого брата Якова с. Марківкою (146 дворів, 232 будинки, 771 підданих, 3 священицькі двори на 11 підданих, одна школа з 3 учнями), піддані працююті 2 дні на тиждень . Володів до смерті 2-ма дворами у м. Миропіль, один з яких мав назву Суляшовський; за р. Вдалою двором із садом, винницею, солодовнею та броварнею; за р. Пслом 2-ма дворами (Гордіївський та Грицьковський); на р. Вдалій млин, що був куплений у сотничихи Антоніхи Донцової та біля млина ліс із землею і сінними покосом куплені у Андрія Сощенка; на р. Псел рибні ловлі (3 затони); в урочищі Зачерства хутір з лісом та лугом; під дачею Плеховською ліс та озеро; під м. Миропілля ліс та сад, що мав назву Бойківщина із Гаврилівським лугом, а з ним 2 лужки – Ковалівський та Жуковський; біля с. Огоївка ліс з садом, що куплено у Максима Нероди; біля с. Демидівка земля з сінними покосами, ставок, дубрава та винниця; с. Кондратівка, яку заснував та заселив вільними «черкасами»; в с. Марківка 70 дворів та панський дім (“по середині села, де живе Римар – права сторона, як їхати дорогою до Сум”); урочище Калинів Кущ з дібровою; під с. Марківка на р. Верхня Сула млин на 2 камені; у Ворожбі, нижче Городища луг та ліс; під Ворожбою луг, що мав назву Рашовський; володів з братами млинами у Сумському полку . 5 травня 1733 р., за донесенням від князя Шаховського, через старість був звільнений з козацької служби із нагородою рангом ; 21 січня 1736 р. склав заповіт, при якому свідками були: сумський полковий обозний Дмитро Кондратьєв, сумський полковий суддя Іван Романов, сумський полковий писар Микита Олтухов, сумський полковий писар Семен Кардашев, сумський полковий сотник Василь Іскрицький, сумського полку підпрапорний Павло Заводовський, миропільський соборної церкви священик Ілля Душенський, сумського полку підпрапорний Леонтій Дешянов, сумський фортечний писар Микола Федоров ; згадується його, як сумського полкового обозного, земля біля с. Терешковки .
х) Марія Кирилівна, народж. …

можливо він у 1685 р. значився поміщиком с. Салієвка із 12 підданими черкасами (складність патроніміальної ідентифікації через присутність на тих самих теренах сотника Андрія Марковича Линтварьова ); ймовірно у 1693 р. був межерицьким сотником ; 26 липня 1699 р. купив у сумського мешканця Харитона Івановича Богомоленка та Якима Семеновича Верченка сінокосний луг з дібровою над Бездриком та з Васильєвою дібровою та сінними покосами Даценковими, Романову діброву та Титаренківські сінні покоси за 10 рублів ; 26 липня 1699 р. купив у сумської мешканки, удови Агафії Шкурчихи сінокосний луг із дібровою на р. Бездрик, що межували із Нестеровим лугом за 2 рублі ; 17 липня 1700 р. купив у сумського мешканця Василя Максименка над р. Бездрик діброву, частину лісу, сінні покоси, що межували із землею Остапа Лагодки та його ж власними, Алфьорова, придбанними дібровами, за 3 рублі. Того ж дня купив у сумського мешканця Гната Єр’єва («а прозвание не показано») на р. Бездрик діброву з сінними покосами поруч із землями Василя Максименка та його власними, за 6 рублів . Межерицький сотник ; 31 березня 1701 р. купив у сумського мешканця Микити Лагоденка над р. Бездрик діброву з сінними покосами, між його, Алфьорова, землями, за 3,5 рублі ; 4 червня 1703 р. купив у мешканця Вищої Сироватки Івана Мисеченка за р. Бездрик повз ліс Омелянівській сіножатний луг з дібровою, що межували з його ж землями за 6 рублів. Того ж дня купив у сумських мешканців Матвія та Петра Даценків на р. Бездрик хутір з двором та будівлями, з трьома лісками обабіч річки, з дібровою, сінокосами, орним полем за 50 рублів ; 1 серпня 1703 р. продав Кондратьєвим свій хутір з рибними ставками, орними та сіножатними землями в сумській сотні на рудці що прозвана Головашчиною за 40 рублів ; 26 серпня 1703 р. продав (будучи сотником) разом із сумськими мешканцями Пилипом Рубаном, Власом Бутом, Сидором Ананченком, Яковом Литвиненком, Федором та Микитою Коротичами, Степаном Рубянським, Мироном Даниленком, Йосипом Калиничем, Василем Яковим та Миколою Нагорненковим с. Степанівка з хут. Малий Степ (всього 5 купчих) ; у 1708 р. був присутнім під час атаки «булавінців» на сумський полк. Підписався під свідченням полкових осавулів про цей бій ; у 1710 – 1714 рр. був сумським полковим суддею ; 26 квітня 1710 р. купив у сумського мешканця Івана Павленка в урочищі на р. Бездрик біля земель Василя Даценка сінокос з дібровою за 2 рублі ; 26 листопада 1710 р. купив у сумської мешканки Марини Юхимової дружини Педосенкової на р. Бездрик четверту частину сінокосного лугу що межує з її деверями Педосенками та половину болотця за 20 рублів ; 10 лютого 1713 р. купив у сумських мешканців Василя, Григорія, Івана, Івана меншого Леонтійовичів Педосенок на р. Бездрик сінокосну луку з дібровою та лісом по правій стороні с. Бездрик за 16 рублів ; 4 жовтня 1713 р. купив у мешканки сумської округи с. Красна Яруга Ірини Іванової дружини з сином покоси з різними угіддями за 2 рублі ; за батьківським спадком у 1714 р. став утримувати с. Бездрик з хуторами, володів з братами млинами у Сумському полку . А.М. ще за життя батька входить до найвищої полкової старшини, що є свідченями становища Марка Алфьорова ; 19 листопада 1714 р. обміняв сумському протопопу Остапу Васильовичу Траволинському свій хутір за с. Піщане із дібровою, сінними покосами та різними угіддями на хутір розташований на р. Бездрик із сінними покосами та дібровою, який Траволинський придбав у полковника Івана Кондратьєва ; у 1729 р. приймав участь (як полковий суддя?) в розмежуванні земель Сумського полку із путивльськими ; володів хут. Алешня Стецькова в ній: 1 двір, 3 доми і 7 підданих. В м. Краснопілля підданих: 11 дворів, 81 людина, працюють 2 дні на тиждень. В м. Межеричі підданих: 5 дворів, 6 домів, 17 осіб, працюють 2 дні на тиждень. В Межериччі сотничі 2 двори в яких 1 людина ; пом. до 1732 р.; Можливо він сумський полковий писар у 1689 р. та сотник Стецьківський на початку 1732 р.
х) Марія Михайлівна, народж. Марченко(?), ймовірно, була сестрою Андрія Марченка (сотника Сумського полку, родоначальника Роду Линтварьових ); у 1732 р. володіла с. Ільми ; У неї в с. Ільмах 22 двори, 31 будинок, 98 підданих. Піддані переселені на покупній землі у 1713 р. Працюють 2 дні на тиждень. Вона ж після смерті чоловіка утримує с. Бездрик (названа, як Мар’я Андріївська): робітників 1 двір та 2 людей, піддані 53 двори, 91 будинок, 268 підданих. При млині 1 мельник. 1 двір Попівський з 1-ю людиною. Існувала 1 школа із 4 учнями. Поселені на жалуваній вотчиній землі у 1688 р. Піддані працюють 3 дні на тиждень ; Цікавий факт переселення 98 «душ чоловічої статі» (понад 200 чоловік обох статей та дітей) на куплені у 1713 р. землі с. Ільми. Така значна кількість переселенців і куплені саме для цього землі, на наш погляд є свідченням дії «Вічного миру» (1710 р.). За ним, в період 1711 – 1712 рр. з Речпосполитського Правобережжя відбулось виселення усіх мешканців козацьких полків на Лівобережжя . 11 грудня 1734 р. продала якісь землі Андрію Васильовичу Кондратьєву, онуку полковника Герасима Кондратьєва .

сотник новоміської сотні. Новоміська сотня знаходилась в межах міста Суми. У 1714 р. отримав разом із братом Кіндратом по смерті батька с. Марківку, маєтності в сл. Ворожбі м. Краснопілля та землі біля них, а також в м. Суми будинок та торгові лавки . Як показав пізніше його син Яків Алфьоров за жеребом між трьох братів отримав 2 частини с. Марківка, в м. Краснопілля млин з приїжджим двором та в с. Ворожба млин на 1 коло з приїжджим двором . До 1716 р. купив землю в с. Злодіївка (тепер с. Верхня Сироватка) де заселив 5 дворів . Володів з братами млинами у Сумському полку ; отримав «пофальную за службы жалованную грамоту от гдрей царей и великихъ князей Їоанна Алексеевича, Петра Алексеевича и благоверной государины и великой княжны Софии Алексеевны» від 1 жовтня 1688 р. . Помер до 1733 р.
х) Марія Назарівна Марченко (“Яковиха”), у 1732 р. утримувала двір з робітниками в м. Суми та спільно з швагром Кіндратом с. Марково ; у 1742 р. склала заповіт за яким розділила майно між дітьми: Федором, Уляною та Пелагеєю та дітьми померлого сина Олексія: Василем, Григорієм, Андрієм, Петром, Федором .

старший сумський полковий осавул; 5 червня 1730 р. підпрапорний; 1733 р. вахмістр Слобідського драгунського полка; 1735 р. сотник; у 1735 р. брав участь в кримському поході при перемозі над ногайською ордою; у 1736 р. брав участь у захисті мм. Тор та Ізюм від кримського хана, та в битві під фортецею св. Феодора; у 1738 р. був у кримсько-дністровському поході; в 1739 р. у поході на Перекоп; в 1741 р. знаходився не в полку ; у 1742 р. за спадком від матері отримав: в с. Марківці – 45 дворів, поміщицький будинок і біля нього млин; хут. Біликівський, що на горі р. Сули з лісом; ліс в ворожбенських дачах, що називався Перещенин; луг в спільному володінні із дядьком Кіндратом; в м. Суми над р. Сумки будинок, біля сумської Ворожби; на пселських дачах рибні ловлі ; у 1743, 1750, а у 1753 – 1755 рр. ще двічі ходив на Українську лінію для охорони переїздів м. Тор та Барвенчиної Стінки; сотник Ворожби Сумської, на чолі 66 козаків та 5 старшин ; у 1758 – 59 рр. направлений до м. Тор для охорони під’їздів; 14 грудня 1760 р. придбав ліс прозваний «Басовщина» ; у 1762 р. як сотник присягнув разом із козаками Сумського полка імператору Пєтру ІІІ і тоді ж був співвласником с. Марківки, разом із графом Семеном Волкенштейном, полкової обозної Олени Левенцової, писарши Ганни Богаєвської та полковником у відставці Степаном Кондратьєвим ; 24 жовтня 1762 р. продав (згадується як ворожбянський сотник) поручику у відставці Гнату Микитовичу Митяріну куплену свої сіножаті у ворожбянській окрузі, що прозивались Матішківщина та Безуглівщина за 10 рублів ; у 1763 р. за проханням звільнений з козацької служби через хвороби вже як сумський полковий осавул ; у 1765 р. йому була надана царська грамота на маєтки . Володів: хут. Васьківський (104 дес., 2 підданих), пуст. Ковалівська (31 дес.) хут. Ліфовський (250 дес., 40 підданих), пуст. Переїзна (85 дес. у спільному володінні з Федосеєм Яциною та Василем Богаєвським), пуст. Ровенська (12 дес. у спільному володінні з Федосеєм Яциною та Василем Богаєвським), хут. Стражниківський та Біликівський (150 дес., 3 підданих), пуст. Пальчиківська (11 дес.), с. Великий Вистороп (7336 дес. у спільному володінні з: Василем, Андрієм, Романом, Яковом, Іваном, та Павлом Івановичами Кондратьєвими – дітей удови Настасії Алфьорової-Кондратьєвої, удовою-сотничихою Марією Олександрівною Кондратьєвою, Явдохою Яківною Парафієвською, майором Федосієм Яциною, капітаном Пилипом Демидовичем Віхторовим, капітаном Василем Назаровичем Перопяніновим, Графіною Андріївною Чернігівцевою, війсковими товаришами Степаном та Мартином Захаровичами Могилатовими) ; у 1766 р. позичив племінникам Андрію та Петру Алфьоровим 40 рублів на 1 місяць під заставу в с. Злодіївка 5 дворів, під м. Краснопілля 14 дворів із землею та торгові місця в м. Краснопілля. Племінники заставу не повернули і майно перейшло до Федора Яковича. За двори в Злодіївці розпочалась судова тягонина із Апостолом-Кигичем (представником Алфьорова був Яким Никоненко) ; вів судову справу з Петром Федоровичем Апостолом-Кигичем, за двори в с. Злодіївка (справа ще не вирішена у 1767 р. ), та із графинею Тетяною фон Волкенштейн (двоюрідна племінниця) ; у 1767 р. мав у Сумському полку понад 100 підданих ; у 1767 р. дворянин, мешкає в м. Суми ; 28 травня 1769 р. купив у дружини канцеляриста Івана Костентинова Марини хут. Попівку, Недригайлівського пов. ; у 1769 р. закріпив у вотчинному департаменті купчу від мешканців Сумської Ворожби Івана Лифина та Якова Васильовича Тендитникова на сінокосний луг та діброву в урочищі над р. Ворожба ; у 1770 р. купив у дружини вахмістра сумського гусарського полку Василя Солдатенкова Олени Михайлівни Пушкарьової хут. Лазоренків (або Жданівський) із землею та Чорним лісом за 1 тис. рублів ; купив у дружини Григорія Штепи Ганни берестовий ліс, а у Катерини Петрівни Штепи нерухомість в Недригайлівському та Лебединських округах ; після відставки в м. Ворожбі Сумській та інших маєтках має 567 підданих ; у 1771 р. мав суперечку із абшитованим полковником Степаном Кондратьєвим за хут. Попівка ; в листопаді-грудні 1771 р. викликався до сумської провінційної канцелярії через судову справу з майоршою Ганною Буровою, а по першому чоловіку осавульші Якової Романової. Як виявилось Буровій продав землю, яка вже належала Алфьорову Герасим Тендитников (брат Якова Тендитникова – див. купчу за 1769 р.). Г.Тендитников був сумський козак, який втік з служби у 1749 р. і ховався у різних людей. Тоді ж він мешкав у Романова і продав йому братівську землю. Цю купчу Бурова подала до вотчинного департаменту після смерті Якова Тендитникова, намагаючись ствердити що земля належить їй ; 12 березня 1772 р. подав чолобитну до слобідського вотчинного департаменту через повіреного Якима Нагорнєва із проханням підтвердити за ним його власність ; у 1772 р. мав суперечку із сотником Василем Даценком за землі в с. Сумська Ворожба ; мав суперечки за батьківський спадок із графинею Тетяною фон Волкенштейн ; на 1779 р. вже як за померлим числилось в: м. Ворожбі (17 підданих), хут. Ліфовщина (82 підданих), хут. Стражніківщина (1 підданий), хут. Неречка (96 підданих), с. Марківка (367 підданих) ; В спадок дітям та дружині залишив у загальній кількості 5047 дес. землі та 614 підданих чоловічої статі; помер 1775 р.
х) 1. Тетяна Корніївна, народж. … .

х) 2. Олена Матвіївна Константинова (див. додаток 13.3), н.бл. 1730 р. В першому шлюбі за лебединським козаком Моісеєм Федоровичем Ілляшенко (помер після 1754 р., у нього рідні брати Степан та Іван Ілляшенки) ; донька священика, дворянка; у неї брат Михайло – сотенний хорунжий (вахмістр) та сестра вахмістерша Пелагея, якій у 1777 р. віддала пуст. Суляцковську (4 дес.) в дачах Лебединських та купила її частину спадку по чоловіку Кирилу Степанову ; 5 вересня 1756 р. (вже як дружина Алфьорова) продала вахмістру сумського гусарського полку Івану Тимофійовичу Красовському землі в урочищі біля слоб. Новотроїцької, куплені її першим чоловіком, за 4 рублі ; на 1778 р. із дітьми та у спільному володінні з Федосієм Козмичем Яциною та Василем Григоровичем Богаєвським утримує с. Марківка, хут. Печашний та хут. Попівку, що дістались за померлим чоловіком (7912 дес., 1304 підданих) ; у 1786 – 87 р. володіла: в хут. Васьківскому 2 підданих, в хут. Бережківському 3 підданих, в м. Ворожбі 33 підданих чоловічої статі та 37 підданих жіночої статі, в хут. Ліфовському 86 підданих чоловічої статі та 82 підданих жіночої статі, в хут. Біликівщині та Стражніковщині 2 підданих чоловічої статі та 3 підданих жіночої статі, разом із синами Петром та Олексієм в с. Марківка 351 підданних та в хут. Печашному 100 підданих. Живе в слоб. Ворожбі Сумській

дворянин; 9 червня 1732 р. поступив на козацьку службу до Сумського полку і був козаком до 1739 р., коли полковник Дмитро Кондратьєв надав йому звання підпрапорного (у віці 13 р.). У 1739 р. відправлений в Кримський похід, до м. Ізюма, де у 1741 р. був скарбником при полковій канцелярії. У 1745 р. півтора місяці утримував караул у м. Ізюм . 29 листопада 1745 р. за розподілом дідівських маєтків між його тітками Наталією Ковалевською та Настасією Кондратьєвою, отримав із матір’ю: с. Бездрик із поміщичими та підданськими дворами, з млином, з рибними ставами, із землями, лісами, дібровами і всіма бездрицькими угіддями; в м. Суми двори на Перекопі із усіма будівлями та торгівельними коморами, три комори на базарі та в Ілінському приході житловий поміщичий будинок з усіма будівлями; в с. Стецьківка 2 двори і хут. Москалівщина із будівлями, млином та усіма угіддями; за дер. Піщаною пасіку із садом та сінними покосами та «Куцевським» подвірком . 18 вересня 1747 р. назначений сотником Перекопської (ІІ-а Сумська) сотні сумського полку. У 1748 р. приймав участь у ліфляндському поході; 28 травня 1750 р. придбав у сумського мешканця Василя Матвійовича Шептушача і його сина Якова орну землю в Сумській сотні між річок Ближньої та Дальньої Ільми що межують із дорогою з м. Сум через дер. Грицаковщину до с. Марківка за 25 рублів ; 27 грудня 1750 р. продав Андрію Васильовичу Кондратьєву дідівський ліс, луг та косовицю в Сумській сотні за дер. Піщаною, за 30 рублів ; у 1751 – 53 рр. відбував службу на “українській лінії” (в 1752 р. на 11 місяців за вбивство трьох невинних людей відсторонений від командування) . У час відсторонення від військової справи (1752 р.), провадить низку купівель: 4 березня у сумського мешканця, козака Степана Степановича Ходуна та його дітей Андрія, Івана, Никифора та Якима орні землі в двох місцях на 4 тижні плугом в урочищі між річками Дальньою та Ближньою Ільмами за 14 рублів; 4 березня у сумських мешканців Семена та Івана Федоровичів Берестовських сінокос з невеликою дібровою, лісом та рощею в урочищі над р. Ближня Ільма що межує з його ж землями купленими пізніше у Степана та Івана Єрченків, за 4 рублі; 5 березня придбав у сумських мешканців, козаків, Тимофія та Федора Яковичів Берестовських (двоюрідні брати вищеназваних Берестовських) сінокос в урочищі над р. Ближня Ільма за 3 рублі; 5 березня придбав у сумського мешканця Івана Васильовича Берестовського з синами Гнатом, Іваном, Петром та Степаном сіножатву з невеликою дібровою та лісом і лугом в урочищі над р. Ближня Ільма, що межує з купленими Алфьоровим землями племінниками Берестовського вищеназваних Тимофієм та Федором Яковичами Берестовськими, за 3 рублі; 9 березня придбав у священика сумської Преображенської церкви Івана Антоновича Словинського орні землі на 4 тижні плугом в урочищі між р. Дальня та Ближня Ільма, біля хутора майора Івана Кондратьєва Ближні Ільми та бездриківською землею Алфьорова, за 20 рублів; 9 березня придбав у мешканця дер. Грицаковщини Микити Семеновича Манченка з сином Омеляном орні землі на 3 тижні плугом в урочищі між річками Дальня та Ближня Ільма, що межють з двох сторін із його ж, Алфьорова, землями, за 7 рублів; 10 березня придбав у сумських мешканців, козаків, Степана, Лаврентія та Романа Гнатовичів Линтварьових орні землі на 5 тижнів плугом в двох місцях – в урочищі р. Ближня Ільма (куплені Линтварьовими у сумських мешканців Якима та Василя Ходунаєвих), що межує із землею Алфьорова купленою у сумських мешканців Степана Бабича та Карпа Шевченка та сінокоси в урочищі за великим шляхом яким прямують через дер. Грицаківщину, хут. Монастирський, хут. Ближні Ільми до м. Сум, за 6 рублів; 10 березня придбав у сумських мешканців Степана та Івана Яковичів Єрченків сінокос з невеликою дібровою, лугом біля Підгір’я та рощею біля яру що називають «Вершина п’яти дубів» за 5 рублів . У 1754 р. під с. Сироватка фіксується діброва перекопського сотника Федора Алфьорова ; у 1755 р. згадується як Перекопський сотник (чисельність сотні 42 козаки та 4 старшини) ; 7 лютого 1756 р. придбав у сумського мешканця, абшитованого канцеляриста Данила Несторовича Погребного в сумській міській окрузі, в урочищі Гнилиця пасічні місця з дібровою та косовицею, що колись придбав його дід Григорій Погребний у Павла Зубка, який у свою чергу купив ці землі у сумського мешканця Климентія Дмитренка. Земля межує із землями Алфьорова – «Котляревською» дібровою та «Ктиторськими» ярами, що доходять до земель с. Бездрик . В 1757 р. в пруському поході і у тому ж році в поході на турків у бригаді Капніста ; у 1757 – 60 рр. під с. Вища Сироватка фіксуються землі сотника Федора Алфьорова ; у 1758 р. в прикритті кордону на р. Камишеватій ; 15 листопада 1760 р. відбулась полюбовна угода між Алфьоровим та сумського Успенського монастиря архимандритом Іоакінфом Боярським, намісником Лукою Сукачевим та братією за якою було розмежовані монастирські та бездрицькі землі ; 15 грудня 1760 р. придбав у сумської мешканки Ірини Федорівни Афанасьєвої, удові по Ієвлеву, в сумській міській окрузі за алфьорівським хут. Москалівщина землю на 6 днів плугом, що межує із землями удови Настасії Андріївни Кондратьєвої, Сироватського сотника Михайла Власовського, Семена Чернецького та з землями Алфьорова купленими у сумських мешканців Мойсея Лененка та Василя Медведенка, за 4 рублі . У 1763 р. Алфьорова посаджено під варту. Алфьоров, пояснював, що наказний полковник колезький асесор Олексій Савицький з поручиком Онофриємцем вимагали хабарів. На це Алфьоров не погоджувався, за що його “у в’язниці замучили, а над сином моїм Андрієм так познущались, що навряд чи живий буде”. В цей час Савицький, що був назначений російською адміністрацію, почав масово мордувати полкову старшину, від імені якої так-само просив у влади сотник. Федір Якович зміг втекти з-під караулу, але взамін нього під караул посадили його дружину. Справу між Алфьоровим та Савицьким відклали ; у 1766 р. вийшов у відставку поручиком ; 7 березня 1766 р. придбав у сумської мешканки Наталії Панасівни, удові підпрапорного Лаврентія Винаря в Гнилицькому лісі, купленим ще її покійним чоловікому у ротмістра Георгія, сотника Михайла та підпрапорного Данила Дмитровичів Кондратьєвих, яблуневий сад і «протчихъ овощныхъ деревъ» з лісом та землею біля с. Токарівки, що межує із с. Бездрик за 25 рублів ; у 1767 р. надав до межевого департаменту документи на маєтності і отримав підтвердження ; 1767 р., дворянин, мешкає в м. Суми ; 5 травня 1768 р. подав до вотчинного департаменту чолобитну про небажання погоджуватись на мирову угоду з сумськими мешканцями по розмежуванню лісу біля його с. Бездрик ; 1768 р. йому розмежовано хут. Москалівщину (393 дес. та 1849 саж.) ; у 1772 р. поручик; за ним хут. Москалівщина (393 дес., 2 підданих, в 1772 р. 21 підданий) ; за ним в с. Бездрик та інших маєтках 60 підданих, а у Ворожбі Сумській – 567 підданих ; залишив у спадок дітям: с. Бездрик, хут. Москалівщина, пуст. Житейську та пуст. Шудрівську (Сумська округа) .
х) 1. Олена Йосипівна, народж. …; 21 лютого 1757 р. придбала у сумської мешканки Явдохи Йосипівни Бокаєвої (народж. Пархомівської) та її доньки Феодосії землі що відійшли за тестаментом покійного чоловіка, а саме: під м. Суми в яру над р. Псел сад прозваний «Стенка» із орними землями, 2 сіножатями, 2 лісками, рибні ловлі та з одним будинком за 40 рублів ; 22 лютого 1757 р. придбала у сумської мешканки Ганни Прокопівни – дружини Івана Омельяненка та її дітей Гната, Григорія старшого, Григорія меншого, під м. Суми над р. Псел яблуневий та вишневий сад з сіножатями на 60 копен, орну землю на 7 днів (біля великого сумського шляху), що межує з маєтностями Алфьорової, за 40 рублів ; 12 червня 1757 р. придбала у лебединського сотника Федора Івановича Мосеєва за 400 рублів під м. Суми, за Перекопом, в яру над р. Псел подвір’я із яблуневим, грушевим та вишневим садом, левадою «Шудрівською» (що була куплена у підпрапорного Данила Кондратьєва). На подвір’ї світлиця із кімнатою, напроти інший будинок з яслами та 4 будинки з підсусідками, сіножаттю на 200 копен сіна. Межує із сумською дорогою в бік Ворожби та землею Алфьорової . 14 грудня 1760 р. придбала у сумського мешканця Прокопа Пантелеймоновича Безсмертного орну землю в сумській міській окрузі, в урочищі біля стовбового роменського шляху навпроти хут. Москалівщина на 6 днів плугом. Земля межує із землею чоловіка Федора Алфьорова . 15 грудня 1760 р. придбала у сумського мешканця Григорія старшого Івановича Омельяненка під м. Суми, над р. Псел, яблуневий та грушевий сад з лісом що межує з її ж, Алфьорової, землями, за 16 рублів .