Исторические сведения - Генеалогический форум ВГД. Тема №81976

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

http://gorod.dp.ua/history/article_ru.php?article=108

В поселке Китайгород Царичанского района Днепропетровской области сохраняется комплекс церковных
сооружений середины XVIII века. - уникальный памятник архитектуры, старейшие культовые здания
Днепропетровщины. Церкви построены в стиле барокко, образцов которого нет в области
(кроме Самарского монастыря).

Ансамбль образуют Успенская (1754),
Николаевская (1757) церкви и
церковь - колокольня святой Варвары (1756, достройки 1796, XIX в.),

Композиционным центром ансамбля является Успенская церковь, построенная из кирпича, имеет пять куполов.
В плане повторяет традиционный для украинской народной архитектуры тип тридольного храма с помещениями,
которые прилегают к центральной части с севера и юга. Центральный объем венчает восьмерик с куполом,
фонариком и декоративным куполом. Стены церкви украшают розкреповані карнизы и пилястры, наличники окон.
Переход квадрата пространства под баней решен с помощью ступенчатых арок, вместо традиционных парусов.
Объемно-пространственная структура Успенской церкви очень оригинальна, не имеет аналогов на Востоке и Юге
Украины.

Николаевская церковь - более типичная для стиля барокко культовое сооружение.
Представляет собой образец тетраконхового однобашенного храма. Высокий барабан
увенчан небольшой главкой. На поверхности стен присутствуют пилястры, также декоративные наличники.
Ценность памятника значительно дополняет роспись в барабане, на стенах и своде храма. Характерная
для стиля барокко в целом мягкость линий оказалась здесь в форме плана, в наличии фигурных наличников,
в общих пропорциях здания.
Очень интересна в архитектурном отношении является Варваринская церковь. Кирпичная, тричастна,
с прямоугольным бабинцем, квадратным нефом и полукруглой абсидой алтаря. Над всем объемом центра
возвышается башня - восьмигранная, имеет два яруса, завершается высокой ограненою куполом.
Эта башня - колокольня повторяет характерный для народного строительства принцип - восьмигранник
на четверике. Первый ярус колокольни - глухой, второй ярус - с большими арочными проемами.
Ход на башню расположен в боковой стене, которая отделяет неф от бабинца. Массивные пропорции
башни удачно дополняют композицию всего ансамбля. В 1796 г. колокольня была перестроена
на собственно церковь великомученицы Варвары. В XIX ст. к западному фасаду был пристроен
четырехколонный портик. Редким является органическое сочетание в одной постройке церкви,
колокольни и оборонной башни.

Возникновения этого уникального архитектурного ансамбля органично связано с той ролью, что ее играло Поорілля в XVII - XVIII вв., представляя собой приграничный регион. Земли эти располагались на границе между Гетманщиной и землями Войска Запорожского. По версии краеведа В. Мороза, первые укрепленные поселения на городе Китайгород появляются в конце XIV ст., когда литовские войска во главе с великим князем Витовтом продвинулись до черноморского побережья. 2 Сам Китайгород основан, вероятно, около 1677. В это время массово переселяются на левую сторону Днепра жители Правобережья. Китайгород получил статус городка и служил важным пунктом на пути доставки правительственной почты. Название Китайгород происходит, скорее всего, от тюркского "китай" - "укрепление". Крепость была действительно нужна из-за набегов татар, которые сопровождались истреблением местного населения (1693, 1696, 1731, 1739, 1740 гг.). В течение 1731-1733 гг. была построена Украинская укрепленная линия, которая протянулась на 400 км. Укрепление Китайгорода тоже вошли как составная к этой линии. В 1750-е годы руководство Китайгородом занимает Павел Ефремович Семенов. Информация об этом незаурядном человеке сохранилась в архиве Коша Новой Запорожской Сечи. В частности, он "оборонял свои вольности" от запорожцев и жителей соседних сотен. 1754. он упрекал запорожцам на кражи лошадей из его табуна из хутора на р Протовщі и требовал ответа, что и было сделано. Внутри 1760-х. гг., когда эти земли стали объектом взаимных претензий Коша и Гетманщины, китайгородский сотник жаловался 1764 - 1765 гг. за "наезды" на его хутор и уничтожение хозяйства

Амбициозный сотник пытался держать свою линию в отношениях между казаками Гетманщины, запорожцами, российскими пікінерами и регулярными войсками на Орели. Видимо, строительством на "своей" земле трех церквей и башни-колокольни он хотел: 1) еще больше повысить свой авторитет; 2) способствовать обороноспособности поселка. Так и появились на берегу Орели церкви, из которых дошли до нас только три, а четвертая - деревянная - сгорела в результате военных столкновений. Одна из церквей, Успенская, стала в дальнейшем усыпальницей Семенова и членов его семьи. Как свидетельствуют документы, ансамбль церквей был "визитной карточкой" Китайгорода. В "Описании городов Азовской губернии" 1779. указано: "...городок Китайгород, населенное в 1677 году... В нем церквей четыре три каменных и одна деревянная...".
Церкви выстояли в огне революций и войн. Официально были закрыты лишь в 1954 г. За сорок лет произошло полное их запустение. В Николаевской церкви размещался склад запчастей колхозного автопарка, в Успенской - школьный музей.
На 70 процентов был утрачен экстерьер и интерьер памятников. "Проект реставрации храмов, разработанный по всем правилам, соответствует требованиям и канонам... Учтены все архитектурные особенности каждой церкви и комплекса в целом. Мы позаботились о восстановлении храмов если не в первоначальном их виде, то хотя бы максимально близком к нему", - рассказывает архитектор Александр Бердик. 6 Реставрационные работы проведены в сжатые сроки и завершены успешно, несмотря на ряд недостатков. Накануне Рождества 1995 г. отреставрированная Успенская церковь. Осенью 1996 г. освященные Николаевская и Варваринская церкви. В дальнейшем предусмотрено объединить их в монастырь

ф. 990, о. 2, д. 34 – Полтавская протопопия, исповедная роспись за 1775 год
https://familysearch.org/searc...%20Library
Полтава, (1-я церковь без начала), Диканька (120), Брусеи (Брусся?, 193), Стасовцы (205), Камянка (229), Гавронцы (239), || Петровка (263), Семеновка (297), Тахтауловка (323), Осмачки (337), Жуки (351), Надежда (слободка Пещаная, 383), Пещаная (392), Ивончинцы (402), Малые Будищи (421), Павленки (431), Яковцы (443), Крутой Берег (455), Ковалевка (475), Трибовка (501), Искровка (513), Нижние Млины (526), Локощина (554), Тагамлык (570), Головачи (579), Писаревка (583), Малышево (593), Полтавский монастырь (606), Козелоолшаны (?, 614), Федорки (627), Мачохи (Мачухи, 645), Куклинцы (683), Мильцы (691), Горбаневка (712), Пушкаровка (Пушкаревка, 720), Рыбцы (729), Гуджулы (744), Шостаки (764), Супруновка (770), Ивашки (786), Великие Будища (804), Старые Млины (898), Великобудищский девичий монастырь (925), Новые Млины (952), Старые Санжары (964), Новые Санжары (1081), Лелеховка (Леляховка, 1184), Белики (1210), Комаровка (1321-1327) ||

Ф. 990-2/34 (cont.) Poltava deanery parishes Parish censuses 1975Ф. 990-2/40 Domantov (Zolotonosha district) рождения, бракосочетания, смерти 1779Ф. 990-2/41 Pereyaslav-Borispol consistory parishes рождения, бракосочетания, смерти 1779 2009085 Items 1-3
во вторых скобках №фото в гугле
Комаровка оконч
Нефорощ (Нехворощ, 1340)(20+32+54), Нефорощский монастырь (1388)(71),
Маячка (1398+1412)(83+99), слободка Андреевка (1424)(112),
Царичанка (Покровская ц.1430)(120),Успенская ц.1441(132), Николаевская ц.1461(153),
Михайловская ц. 1475(167),
Царичанской? роты Китайгородской ?ц. Успения Богоматери (1488)(181),
Китайгород Николаевская ц 1498 (191), Святодуховская ц (1509)(203)
Орел (1533)(227), Карловка (1564), Федоровка (1605), Варваровка (1642), Скелька (1664), Черняковка (1678), Искровка (1719), Орчик (1736), Чутово (слобода Буцкого, 1752)
ф. 990, о. 2, д. 40 часть 2 МК1779 Домонтово Золотоношской протопопии
ф. 990, о. 2, д. 41 часть 3 МК 1779 Переяславской епархии Борисполь , Мельники,
Аврамовка ? ц.Святогеоргиевская Хорольской протопопии ?
... ? хорольская протопопия Свято Рождественская ц , Кропивна ?(22)(552), Пещанка ?Песчаное
др

ф. 990, о. 2, д. 15 – Полтавская протопопия, исповедная роспись за 1754 год

неопр. (без начала), Петровка (без начала, 7), Семеновка (43), Тахтауловка (65), Осмачки (75), Жуки (93), Ивончинцы (117), Малые Будищи (133), Павленки (139), Яковцы (148), Вакулинцы (158), Ковалевка (168), Трибовка (176), Нижние Млины (185), Локощина (203), Головачи (213), Малышево (219), Росыпнец (?, 229), Козелоолшаны (?, 233), Федорки (247), Мачохи (Мачухи, 257), Олшаны (287), Куклинцы (293), Мильцы (303), Горбаневка (323), Пушкаровка (Пушкаревка, 328), Рыбцы (338), Гуджулы (352), Шостаки (362), Супруновка (367), Ивашки (381), Великие Будища (405-510), || Великие Будища (511), Великобудищский девичий монастырь (517), Решетиловка (537), Демидовка (645), Старые Санжары (651), Новые Санжары (751), (без начала, 814), Белики (873), Комаровка (970), Нефорощ (Нехворощ, 983), Маячка (1031), Царичанка (1055), Китайгород (1111), Орел (1149), Карловка (1187), Федоровка (1211), Варваровка (1219), Скелька (1225), Черняковка (1235), Искровка (1261), Орчик (1268)

https://pomnirod.ru

https://drive.google.com/drive...kroRmehES-

http://ukrainica.org.ua/ukr/content/419
1765 р., червня 9.– Витяг зi справи про розслiдування конфлiктiв мiж запорожцями та жителями Української лiнiї.
В Канцелярию Украинского укрепления и поселения Екатерининской провинции.
Донецкого Пикинерного полку от полковых дел.

Рапорт.

Роты Китайгородской обыватели Донецкого полку к полковым делам представляем, что они за рекою Ореллю, в урочищи в Протовчи, имели свои хутора, и при них засе-ян-ной озимой и яровой хлеб; тако ж сенокосные луга, и пахотные земли, а оние де за-по-рож-цы наездом в дозволном числе их партий тем китайгородским обывателям при-чиняя немалые обыди и недопущения, и хлебопашеству, и содержанию скота, все оние земли в единственное их запорожцов завладение отнявши; // ни к какому доволство-ва-нию тех обывателей недопускаются; чем де таковы утеснения в житии их причинили; что они почти и продовольствования своего лишаются. I просим о том, куда надлежит пред-ста-вить; для того об оном в Канцелярию Украинского укрепленияи поселения Ека-те-ринин-ской провинции к разсмотрению и резолюцию представлять.

Полковник Алексей Алимов
июня 9 дня 1765 г.

РДВIА у м.Москвi.– Ф.52, оп.1, спр.2, ч.3.– Арк.14.

Китайгород http://galushkivka.com.ua/isto...itaygorod/

Цікавою пам’яткою козацької доби є Китайгородський культовий комплекс ХVІІІ ст. Державний реєстр національного культурного надбання констатує, що по вулиці Музейній с. Китайгород Царичанського району Дніпропетровської області розташовані три козацькі церкви: Миколаївська, Успенська та церква-дзвіниця Св. Варвари, збудовані відповідно у 1751, 1754 і 1756 роках. Щодо походження назви цього населеного пункту існує дві версії, які наводить у своїй історичній довідці архітектор О. Андреєва [Андреєва О. Історична довідка…С. 1-2.]. Згідно першої у княжу добу на місці сучасного села існувало укріплення, над яким майоріло червоне полотнище з китайки, яке знімалося під час небезпеки. Друга версія говорить, що ”кити” – це в’язанки хмизу, які скріплювали глиною, будуючи укріплення.

Описи Азовської губернії ( 14 лютого 1775 р., 1776 р., липень 1781 р.) засвідчують, що Китайгород був заснований у 1677 році і у ньому на кінець XVIIIстоліття було дві церкви (дзвіницю Св. Варвари, напевно, не зарахували). За іншими джерелами, перша письмова згадка про цей населений пункт відноситься до 1667 р.[Православна церква на півдні України (1775-1781). С. 447.] Полтавський вчений В. Мокляк зазначає, що Китайгородська сотня ”з часу свого створення в 1674 р. не міняла свого підпорядкування до ліквідації в 1764 р.”, а її виникнення пов’язане з міграційними процесами під час Руїни.[Мокляк Володимир. До питання про склад…С. 170.]Можна припустити більш раннє існування культових споруд у Китайгороді. Місцеві жителі згадують про Троїцьку церкву, спалену невідомо коли і чому. Очевидна також потреба китайгородців справляти релігійні обряди між 1667 та1751 роками, коли була збудована перша,Миколаївська,церква, враховуючи те, що у сусідніх селах церков не було.

На 1735 р. у Китайгородській сотні нараховувалось 88 козаків (всі кінні та озброєні) із 4906 козаків Полтавського полку.[Заїка Г. П. Українська лінія. С. 50.] За даними ревізії 1763-1764 рр. Китайгородська сотня була найбільшою серед поорільських сотень: 634 виборних козаки, 1779 підпомічників, 746 різночинців (для порівняння, тіж дані, стосовно Маяцької сотні: 606; 422; 421.) [Заїка Г. П. Українська лінія. С. 54.]

Комплекс козацьких церков у Китайгороді унікальний тим, що усі три церкви розташовані неподалік одна від одної. Місцеві жителі пояснюють цей факт так: навколо Китайгорода було багато сіл і кожне село ходило до своєї церкви.Успенська, Миколаївська церкви та церква-дзвіниця Св. Варвари були побудовані на коштикитайгородськогосотника Павла Єфремовича Семенова, а також на кошти прихожан Китайгорода[Китайгородські церкви // Прапор юності., 26 вересня 1991 .С. 7.]. Усі три споруди виконано в стилі українського бароко. Будівельний матеріал частково доставлялиз Кременчука, Полтави, Києва,хоча використаноімісцевий. Церкви споруджували майстри з Північного Лівобережжята, на думку директора Царичанського краєзнавчого музею А. Білоконя, з Чернігівщини.[Білокінь А. Пам'ятки старовини С. 3.].

Про сотників Семенових відомо наступне. “Рід його милостіпана Єрофея Семенова, сотника китайгородського“ згадується у “Поминальному синодику Нехворощанського запорозького монастиря“ в 40-ві роки ХVІІІ ст. [Поминальний синодик Нехворощанського запорозького монастиря // Яворницький Д. Твори у 20 т. – Т. 1. С. 192] Це свідчить про те, що Семеновизробили,мабуть,чималий внесокубудівництвовказаногомонастиря. Крім того, запис у синодику може вказувати на дату смерті Єрофея Семенова – скоріше за все, це 1747 р. Саме з цього року його син Павло Семенов згадується на посаді Китайгородського сотника.Павло Єрофейович (бл. 1717 р. - ?), у 1741 році брав участь у встановленні кордону між Російською та Османською імперіями від р. Кінські Води до р. Берда, у 1745 р. займався переписом дворів у Старосамарській сотні. Коли за наказом царського уряду для захисту від турецько-татарської агресії розпочалося будівництво “Української лінії” - системи опорних пунктів, фортець, валів, засік, укріплень природних рубежів, що простягалася майже на 400 кілометрів, – Павло Семенов був залучений до проектування цієї лінії, яку російський уряд планував збудувати від гирла р. Самари до р. Лугань протягом 1748-1750 рр.[Архів Коша ..Т. 3. - С. 774.]Він був обраний депутатом від Полтавського полку для участі в роботі Старосамарської комісії, яка діяла з 1752 по 1755 рр. ЇЇ завданням було вирішення питання про відмежування земель для Старосамарської сотні і виселення з них вихідців із Гетьманської та Правобережної України.У січні 1765 року Кіш надає розпорядження осавулу Андрію Порохні зайнятися виселенням П. Семенова. Запорозькі козаки, виконуючи наказ, розорили хутір біля р. Протовчої та забрали майно. До скарги, яку подав постраждалий 29 березня 1765 р. генерал-губернатору Новоросійської губернії Я.Л. Брандту, додається реєстр, в якому П. Семенов перераховує все своє майно, що “осавулом Порохнею з старшинами і козаками… забрано” Це був досить багатий хутір, якому завдано збитків на суму 1417 крб. 01 коп.[Заїка Г. П. Українська лінія. С. 53.]

Павло Семеновбув похований разом з дружиною та дочкою у сімейному склепі всерединіоднієї із збудованих ним церков - Успенської. Вона збудована, як і всі інші китайгородські культові споруди, з цегли й потинькована. Архітектори зауважують, що ця споруда досить складна і загадкова. У плані Успенська церква повторює традиційний, проте рідкісний тип тридільного храму з сильно розвинутими приміщеннями, що прилягають до центрального з півночі й півдня. Центральне приміщення майже квадратне, увінчане масивним восьмериком з куполом, ліхтариком і декоративною маківкою. Зовнішній вигляд церкви відображавплив української, російської та польської архітектури. П’ятикупольність Успенської церкви – досить характерна риса для козацьких храмів.На початку ХХІ ст. поблизуцеркви встановлений пам’ятний знак з написом: “Сотнику Павлу Семенову від вдячних нащадків з нагоди 250-річчя комплексу Китайгородських церков. Козаки Пріорілля.” (помилка у слові ”Приорілля” зроблена на плиті – О. С.)

Миколаївська церква за своєю об’ємно-просторовою структурою відноситься до тетраконхового однокупольного типу. Її вікна обрамлені декоративними наличниками. Місцями крізь сучасний розпис церкви проступає живопис XVIII століття. Характерна для бароко якість і плавність ліній виявилася у формі, плані та загальних пропорціях. Миколаївська церква – це найбільш ранній, і скоріш за все, єдиний в Україні повністю збережений зразок простого тетраконхового храму[Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Т.2. С.134.].У синодику Нехворощанського монастиря згадується “рід священно ієрея Павла Симоновського Свято-Миколаївського китайгородського”.[Поминальний синодик Нехворощанського запорозького монастиря // Яворницький Д. Твори у 20 т. – Т. 1. С. 194]

Варваринська церква – тридільна, зроблена з цегли, з прямокутним бабинцем, квадратним нефом і півкруглою абсидою вівтаря. Над масивним центром височить восьмигранна за планом, двох’ярусна дзвіниця, яка закінчується шатром із декоративною маківкою. Таким чином, у побудові цієї церкви зберігся народний принцип – “восьмерик на четверику “. Хід на вежу розташований у стіні, що відділяє неф від бабинця.У 1796 році башта-дзвіниця була перебудована і освячена у храм Св. Варвари. Саме тоді над шатром, що увінчував восьмерик, встановили глухий купол з металевим покриттям. Зараз відновлено первоначальну конструкцію верхівки. У ХІХ ст. до бабинця церкви було прибудовано дерев’яний чотирьохколонний портик з папертю (не зберігся на сьогодні). Варваринський храм – досить рідкісне, органічне поєднання в одній споруді церкви, дзвіниці та вежі.

Згідно “Відомості про населені пункти, церкви, священно-та церковнослужителів, парафії, що передані зі складу Київської до Словянської та Херсонської єпархії, складеній в Київський духовній консисторії“ від 10 жовтня 1776 року містечко Китайгород нараховувало 203 приходські двори при трьох церквах. Цікаво, що крім Успенської та Миколаївської церков, третьою вписана чомусь “Духівська“. [Відомість... //Православна церква на півдні України. С. 161-165.]

До офіційного закриття у 1954 р. усі церкви Китайгородського комплексу були ще діючими. Потім в Успенській церкві розташували музей Китайгорода, а у Миколаївській розміщувався склад запчастин колгоспного автопарку. В травні 1969 р. силами Чернігівської міжобласної науково-реставраційної виробничої майстерні почалися роботи з їх ремонту, які припинилися у 1972 р. [Ожогіна І. Зруйнована совість…С.2.]Уцейчас вУспенській церкві знайшлисклепзостанками П. Є. Семенова та членів його сім’ї.Підчасбудівництва китайгородської середньої школицерквиперетворили вскладські приміщення. Останкизісклепурозкидалипо підлозі.І. Голуб вказує, що склепів було декілька (вірогідно, це помилка) і їх було зруйновано через необачність при підготовчих роботах перед реставрацією у 1969 р. Склеп був розташований у південно-західній частині четверика будівлі.Недалеко від входу до склепу знайдені кістки людського скелета: довгі кістки рук та фрагменти черепа; а також залишки тканини китайки, фрагменти дерев’яних плах (напевно, від домовини). Вхід до склепу і безпосередньо саме приміщення були завалені будівничим сміттям. Склеп являв собою розташовану під підлогою церкви споруду, складену з цегли, з округлим кам’яним склепінням, орієнтовану по лінії північ-захід.У заповненні склепу було багато фрагментів дерев’яних (дубових) плах від домовин, кістки кількох людських скелетів, залишки різноманітних тканин (від одягу та оббивки домовин) – китайки, парчі, оксамиту, набивної тканини. Залишки праху Семенових археологи ДІМ та реставратори Укрпроектреставрації за власний кошт поховали на сільському кладовищі. За свідоцтвом зав. відділом археології та етнографії ДІМ Л. М. Чурілової, археологи замовили металевий хрест, який залишили у приміщенні сільської ради, отримавши обіцянку встановити його якнайшвидше. Обіцянка влади була виконана лише на початку ХХІ ст., та й то силами місцевого козацтва – над могилою Семенових покладено пам’ятну плит

В червні 1765 р. жителі слободи Китайгородської звернулись до кошового отамана
з проханням дозволити їм зібрати озимий хліб і ярину біля своїх хуторів, які тепер
увійшли в межі Вольностей. «При футорах наших, бывших в урочище Протовчи и Чаплинки,
якие теперь отойшли под войско Запорожское, имели мы, нижайшие, в засеве озимой и ярой
хлеб и уже к собиранию оного хлеба время наспевает, без особливого ж на то от Коша
дозволения оного собирать и упрятовать не смеем; для того Вашего высокородия з атаманами
и товариством нижайше просим, чтоб означеный наш хлеб дозволенно было безярепятственно
снять « упрятать о том кому надлежит от Коша ордером предложить, чтоб мы нижайшие в
прокормлении себе жен и детей наших нужды к голоду не претерпевали. К сему доношению
подписались козаки китайгородские».
Кіш дозволив зібрати хліб. «До Порохни. Ордер No 3229. Какого сего июня 27 дня в Кош войска
Запорожского Низового от китайгородских козаков и жителей Гридка Продана и Ивана Телевуры с товарищи доношение подано, от оного справочная копия при сем к Вам прилагается,
и повелевается вам имеющийся их китайгородцов в засеве озимой и ярынной хлеб
в урочищах Протовчи и Чаплинки при хуторах снять и упрятать по настоящему к тому
самюудоб'ному времени ни в чем не препятствовать, чтобы они не могли, не упрятав в
удобное время того хлеба, быть в обиде. 1765 году июня 27 дня»
(ЦДІА УРСР, ф. КЗС, спр. 181. арк. S9—70).
Голобуцький
«Запорізька Січ в останні часи свого існування (1734 — 1775)» стр 211

Церкви благочиния Священника о. Арсения Рудичева.

М. Китайгород при р. Орели; 3 церкви, церковно-приходские школы; волость; урядник. 4 лавки, базары и 4 ярмарки: 12 Февр., 21 Мая, 1 Августа и 26 Октября.

№ 182. М. Китайгорода, Свято-Духовская церковь, дер., два дома для причта. Земли: ½ д. усад. и 33 д. руги. Жалов. 140, 70, 36 и 30 р. Жит. 2206 — 2142 д. каз., 8 хут. и уроч. до 12 вер. Родивш. 133 — 128, ум. 88 — 89 и брак. 26.

Причт: Благоч. Священник Арсений Никиф. Рудичев.
Священник Корнилий Стеф. Токаревский.
Псаломщик Тихон Симеон. Войтенко.
Псаломщик Иаков Иоан. Симоновский.

№ 183. М. Китайгорода, Успенская церковь, 2-й престол Св. Вл. Варвары, каменная; церк.-прих. школа, Земли: 33 д. руги. Жалов. 120 и 36 р. Жителей 1042 — 1005 д. кказак., 4 хут. до 6 в. Родивш. 54 — 64, ум. 30 — 47 и брак. 16.

Причт: Священник Григорий Алек. Сементовский.
Псаломщик Александр Герас. Герасимовский.
Поном. Иоанн N Ольшанский.

№ 184. М. Китайгорода, Николаевская церковь, каменная; квартира для причта от прихожан. Земли: 33 дес. руги. Жалов. 160 и 53 р. Жителей 1027 — 1024 д. казак. 1 д. и 4 х. до 9 в. Родивш. 58 — 52, ум. 42 — 27 и бр. 18.

Причт: Священник Симеон Конст. Поповиченко.
Псаломщик Иоаким N Максимович.

1895. АДРЕС-КАЛЕНДАРЬ ДУХОВЕНСТВА. КОБЕЛЯКСКИЙ УЕЗД
Сборник необходимых сведений о всех приходах Полтавской губернии.http://histpol.pl.ua/ru/kultura/religiya?id=3783

https://www.familysearch.org/r...e=11577241
Кобелякский уезд, Полтавская губерния, Российская империя
Військові списки,Military Recruitment Lists, Poltava
Списки призывников, военные записи
Полтавский архив
ДАТА
КОЛИЧЕСТВО СНИМКОВ
ТОМ ( реквизиты дела)
15 янв. 1865 г.–13 февр. 1865 г.
342 снимки
981-1-29
1 нояб. 1863 г.–28 нояб. 1863 г.
147 снимки
981-1-26
7 мар. 1870 г.–3 апр. 1870 г.
14 снимки
981-1-37
16 янв. 1867 г.–14 февр. 1867 г.
187 снимки
981-1-33
15 янв. 1866 г.–4 февр. 1866 г.
36 снимки
981-1-31
16 янв. 1853 г.–21 янв. 1853 г.
74 снимки
981-1-19
4 февр. 1849 г.–10 февр. 1849 г.
9 снимки
981-1-16
18 янв. 1849 г.–10 февр. 1849 г.
37 снимки
981-1-14
1859
112 снимки
981-1-21
15 янв. 1851 г.–14 февр. 1851 г.
143 снимки
981-1-17
15 янв. 1853 г.–13 февр. 1853 г.
178 снимки
981-1-18
15 янв. 1866 г.–14 февр. 1866 г.
132 снимки
981-1-30
1 нояб. 1863 г.–28 нояб. 1863 г.
96 снимки
981-1-27
15 янв. 1865 г.–13 февр. 1865 г.
71 снимки
981-1-28а
2 нояб. 1863 г.–27 нояб. 1863 г.
17 снимки
981-1-28
16 янв. 1863 г.–15 февр. 1863 г.
77 снимки
981-1-25
18 янв. 1863 г.–4 февр. 1863 г.
21 снимки
981-1-23
2 нояб. 1863 г.–27 нояб. 1863 г.
21 снимки
981-1-24
1872
74 снимки
981-1-41
февр. 1871 г.
185 снимки
981-1-38
15 янв. 1870 г.–14 февр. 1870 г.
140 снимки
981-1-36
15 янв. 1869 г.–19 июн. 1869 г.
174 снимки
981-1-35
15 янв. 1855 г.–14 февр. 1855 г.
175 снимки
981-1-20
1872
20 снимки
981-1-42
1872
42 снимки
981-1-40
16 янв. 1867 г.–14 авг. 1867 г.
382 снимки
981-1-32
4 янв. 1868 г.–12 февр. 1868 г.
25 снимки
981-1-34
4 февр. 1849 г.–10 февр. 1849 г.
9 снимки
981-1-15
10 февр. 1871 г.–25 нояб. 1871 г.
22 снимки
981-1-39
20 янв. 1839 г.–6 февр. 1839 г.
20 снимки
981-1-1а
19 янв. 1839 г.–14 февр. 1839 г.
15 снимки
981-1-3
12 февр. 1846 г.–28 февр. 1846 г.
29 снимки
981-1-10
16 янв. 1841 г.–30 янв. 1841 г.
127 снимки
981-1-4
17 янв. 1849 г.–10 февр. 1849 г.
157 снимки
981-1-13
22 янв. 1841 г.–27 янв. 1841 г.
10 снимки
981-1-5
7 янв. 1846 г.–28 февр. 1846 г.
117 снимки
981-1-9
7 апр. 1812 г.–12 нояб. 1812 г.
148 снимки
981-1-1
12 янв. 1846 г.–28 февр. 1846 г.
15 снимки
981-1-11
12 февр. 1846 г.–28 февр. 1846 г.
15 снимки
981-1-12
3 янв. 1846 г.–28 февр. 1846 г.
69 снимки
981-1-7
3 янв. 1846 г.–28 февр. 1846 г.
61 снимки
981-1-8