Синодик (помяник) Межигорского монастыря

записи о Пиончинских (Пенчинских)

Полковим сотником за Силича і далі був Станіслав (Стас) Коханенко. Він мав маєтності у с. Ляховий Білоус, крім того 22 квітня 1658 р. отримав гетьманський універсал на сл. Гучин з млином.
Станіслав був одружений з Раїною Станіславівною Піончинською, донькою земського судді чернігівського. В придане батько надав їй села Сибереж і Ямище. Завдяки шлюбу доньки Ганни (? —1640–1701 — ?) з ним породичався Карпо Мокрієвич, з Параскою одружився Костянтин Дворецький, з Гафією — Микола Грембецький, з Уляною — представник відомої київської міщанської родини Іван Тадрин.
4 липня 1658 р. Станіслав Кохановський записав хутір Гучин своєму зятю Карпу Мокрієвичу і донці Ганні [1242, 570], власність Кохановського с. Білоус Євтухов як придане потрапило до роду Грембецьких, с. Листвин дісталося онуку Самійлу Мокрієвичу, с. Білоус перейшло згодом до Красовських [731, 35].
В.В.Кривошея. Козацька еліта Гетьманщини, с.131,132

10 років у Чернігові очолював полк Василь Дунін-Борковський, у 1675 р. наказним у нього був старий Станіслав Коханенко.
В.В.Кривошея. Козацька еліта Гетьманщини, с.226

Кривошея В.В. Козацька еліта Гетьманщини. 2008 г.
сс.131-132
Полковим сотником за Силича і далі був Станіслав (Стас) Коха-
ненко. Він мав маєтності у с. Ляховий Білоус, крім того 22 квітня
1658 р. отримав гетьманський універсал на сл. Гучин з млином.
Станіслав був одружений з Раїною Станіславівною Піончинською,
донькою земського судді чернігівського. В придане батько надав
їй села Сибереж і Ямище. Завдяки шлюбу доньки Ганни (? —
1640–1701 — ?) з ним породичався Карпо Мокрієвич, з Параскою
одружився Костянтин Дворецький, з Гафією — Микола Грембець-
кий, з Уляною — представник відомої київської міщанської ро-
дини Іван Тадрин.
4 липня 1658 р. Станіслав Кохановський записав хутір Гучин
своєму зятю Карпу Мокрієвичу і донці Ганні [1242, 570], власність
Кохановського с. Білоус Євтухов як придане потрапило до роду
Грембецьких, с. Листвин дісталося онуку Самійлу Мокрієвичу,
с. Білоус перейшло згодом до Красовських [731, 35].

Інструкція сеймику чернігівського воєводства 1646 року (стр. 1 )
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3

Петро КУЛАКОВСЬКИЙ
ІНСТРУКЦІЯ СЕЙМИКУ ЧЕРНІГІВСЬКОГО ВОЄВОДСТВА 1646 РОКУ
Проведення земських сеймиків було однією з основних форм реалізації права „політичного народу” Речі Посполитої – шляхти – на участь в управлінні державою, виробленні загальнодержавної політики. Шляхетський сеймик виступав одним з підставових елементів чинної у Польсько-Литовській державі системи змішаної монархії (monarchia mixta), яка полягала в розподілі владних повноважень між королем, сенатом і посольською ізбою, сформованою з послів від сеймиків. На території Корони і Галицької Русі земські сеймики склалися як органи шляхетського самоуправління протягом XIV-XV ст. У рр. внаслідок поширення польського адміністративно-територіального та судового устрою сеймики запроваджувалися й у Великому князівстві Литовському[1]. На всій території Речі Посполитої у першій половині ХVІІ ст. діяло 69 сеймиків[2]. Функціонування значної кількості власне коронних сеймиків дочекалися монографічних опрацювань; матеріали окремих були видані[3]. Гірше виглядає справа з дослідженням діяльності земських сеймиків інкорпорованих у 1569 р. до Корони українських воєводств – Волинського, Брацлавського і Київського. Поза далеко неповною, але до нині незамінною, публікацією постанов сеймиків цих воєводств кінця ХVІ – першої половини ХVІІ ст. Миколи Іванішева, доповненою оглядовою передмовою його ж пера, причинковими публікаціями ХІХ–ХХ ст.[4], існує лише ґрунтовне опрацювання інструкції волинського сеймику 1595 р.[5] Зовсім невисвітленою в історичній літературі є діяльність сеймику Чернігівського воєводства.
Територія Чернігово-Сіверщини, як відомо, увійшла до складу Речі Посполитої разом зі Смоленщиною внаслідок укладення Деулінського перемир’я 1619 р. Статус ці дві території отримали різний. Смоленщина, згідно з сеймовою конституцією 1613 р.[6], стала воєводством з правом функціонування сеймику для обрання двох послів на вальний сейм. Чернігово-Сіверщина ж переходила під безпосередню адміністративну владу королевича Владислава. Прибулій на цю територію шляхті дозволялося (прояв компромісу) роздати хоруговства та інші земські уряди[7]. Оскільки більшість прибулої шляхти складали вчорашні жовніри, які в силу регулярних затримок виплати їм жолду були добре ознайомлені з такою формою безпосередньої демократії, як рокошові з’їзди, то вона не могла погодитися з існуючим станом речей. Як справедливо зазначив Станіслав Плаза, після рокошу Миколая Зебжидовського рр. авторитет короля похитнувся, а шляхетська доктрина політичного зверхництва в державі отримала додаткові аргументи. Шляхта все менше оглядалася на центральну владу і все сміливіше започатковувала різні локальні ініціативи, що сприяло розвиткові відцентрових тенденцій[8]. Такою локальною ініціативою чернігівської шляхти стало проведення шляхетських з’їздів. З’їзди скликалися без видання королівського універсалу за ініціативою самої шляхти. За багатьма ознаками з’їзд наближався до сеймику: подібними були порядок проведення, спосіб схвалення постанов, сама їхня форма. До відмінностей, які зумовлювалися відсутністю правової підстави функціонування цих з’їздів, слід віднести: різний спосіб скликання, часто різні місця проведення, відмінний спосіб здійснення керівництва зібранням, неоднаковий підхід до законності постанов (частина шляхти могла їх ігнорувати)[9]. Перший такий, відомий нам, з’їзд шляхти Чернігово-Сіверщини відбувся в кінці 1622 або на початку 1623 р., коли були обрані два посланці на сейм: Марцін Бочковський та Адам Вишневський. 22 лютого 1623 р., під час засідання посольської ізби, вони довели до відома послів бажання чернігівської шляхти перетворити свою провінцію у воєводство та надати їм право обрання послів на сейм. Єдине, чого посланцям вдалося досягти, – це право приватно засідати в ізбі до кінця сейму[10]. Однак, фактично центральна влада змушена була піти на цілий ряд поступок. Так, ще до цієї декларації чернігівської шляхти королівська канцелярія у своїй документації де-факто визнала законним проведення нею окремих сеймиків, але не передсеймових. Один з перших королівських привілеїв на місцеві земські уряди – Марцінові Арцішевському на посаду новгород-сіверського городничого – серед інших його прав і обов’язків підкреслює необхідність присутності городничого на сеймиках, інших згромадженнях шляхти та визначає його місце серед земських урядників – після новгород-сіверського хорунжого[11]. Право засідати на сеймиках фіксує також привілей від 20 березня 1620 р. Янові Струбчевському на новгород-сіверське писарство[12].
Брак джерельного матеріалу поки що унеможливлює детальну реконструкцію подальшого конституювання шляхетського з’їзду на Чернігово-Сіверщині в сеймик. Проте, аналіз привілеїв, що видавалися з королівської канцелярії шляхті цієї провінції, свідчить про проведення у 1631 р. елекційного сеймику, який обрав серед місцевої шляхти і подав королю 4 кандидатури для номінації на посаду підкоморія Чернігівського і Новгород-Сіверського князівства[13]. Така поступка стала наслідком проштовхування королем на цю посаду королівського дворянина, генерального економа королевича Владислава Даджибога Керла. Першому привілею, виданому йому на це ж підкоморство 24 березня 1631 р., не передувало обрання на сеймику альтернативних кандидатур[14]. Д. Керло був учасником військових дій рр., але не мав на час призначення ленних володінь на території Чернігово-Сіверщини. Цей факт і використала місцева шляхта для здобуття такої важливої функції для своїх з’їздів, як представлення королю кандидатур на елекційні, згідно з правом, земські уряди.
Поступове еволюційне перетворення шляхетського з’їзду в повноцінний сеймик різко пришвидшилося у зв’язку з міжкоролів’ям (interregnum) у кінці квітня 1632 р. після смерті Сигизмунда ІІІ. Зауважимо, що для панування династії Вазів у Речі Посполитій характерне використання шляхтою міжкоролів’я для розширення своїх політичних можливостей[15]. Особливо цьому сприяла елекція viritim – вибір короля з можливою участю всієї шляхти. Як свідчить „расспросная речь” у Приказному розряді Московської держави утікача з Новгород-Сіверського шляхтича Яна Заблоцького, ініціатива запрошення послів від Чернігово-Сіверщини ще на останній за життя Сигизмунда ІІІ сейм (березень – квітень 1632 р.) належала королевичу Владиславу, який таким чином намагався збільшити число своїх прихильників. Згідно з інформацією Я. Заблоцького, вже після початку сейму до Новгород-Сіверського прибув від королевича посланець, невідомий йому на прізвище татарин, з листом, в якому шляхті Новгород-Сіверського повіту пропонувалося обрати двох послів на сейм. Того ж дня (орієнтовно 12 березня) шляхта обрала Станіслава Осінського та Макаровича (ймовірно, Криштофа) і відправила їх на сейм[16]. Проте, правдоподібно, вони запрошувалися в ранзі обсерваторів, оскільки ні серед послів конвокаційного сейму, ні серед шляхти – електорів Владислава IV – представників Чернігово-Сіверщини немає[17]. Опосередковано підтверджує це і подальша практика проведення з’їздів шляхти окремо кожним повітом протягом Смоленської війни рр.[18]
Законодавче встановлення представництва на сеймі від шляхти Чернігівського повіту відбулося на коронаційному сеймі 1633 р. Тоді, за проханням послів Київського воєводства, сейм конституцією „Ordynacya Czerniechowska” надав право чернігівській шляхті обирати двох послів на сейм, а в майбутньому і кандидатів на земські уряди – підкоморія, земських суддю, підсудка та писаря[19]. Судячи з матеріалів королівської канцелярії, у роботі сейму взяли участь і представники від чернігівської шляхти, окремі з яких після ухвали згаданої конституції почали трактуватися як посли[20].
Оформлення чернігівського сеймику як загального для воєводства було здійснене сеймовою конституцією 1635 р., що запроваджувала на Чернігово-Сіверщині воєводську ординацію. Конституція визначила місце проведення сеймику – Чернігів, представництво – від кожного повіту по два посли на сейм і по одному депутатові на Коронний трибунал у Любліні[21].
Цікаві дані щодо функціонування чернігівського сеймику подає інструкція для королівської канцелярії, складена на початку правління Владислава IV[22]. Згідно з нею, відкриття сеймику було прерогативою місцевого воєводи. Канцелярія надсилала до воєводства 63 листи, де повідомляла про час скликання сеймиків і сейму. Їх компонували у два фасцикули (пакети), які відправлялися відповідно чернігівському та новгород-сіверському старостам. У разі їхньої відсутності пакети вручалися підстаростам. Листи поділялися на опечатковані (більш урочисті, повніші за змістом) та відкриті, які могли читатися кожним шляхтичем, але передусім гродськими урядниками і возними, що доставляли їх з гроду адресатам[23]. Опечатковані листи скеровувалися канцелярією чернігівському воєводі, який був водночас і старостою, чернігівському каштелянові (що узгоджувалося з логікою розсилання таких листів) та новгород-сіверському старості – кам’янецькому, а пізніше київському каштелянові Олександрові Пісочинському. Приймаючи поширену в польській історіографії тезу про пряму залежність між кількістю листів, надісланих до повіту, землі чи воєводства, і числом шляхти, що брала безпосередню участь у роботі сеймику[24], можна визначити орієнтовну кількість шляхтичів – учасників чернігівського сеймику – 60-70 осіб[25].
Усього за час від звичайного сейму 1635 р., де була ухвалена воєводська ординація для Чернігово-Сіверщини, до 1648 р. відбулося 12 передсеймових чернігівських сеймиків, на яких шляхта обрала 48 послів на сейми. Вони представлені переважно урядниками земської ієрархії обох повітів. Серед послів від Чернігівщини були такі визначні парламентаристи часу королювання Владислава IV, як Адам Кисіль, Ґабріель Гулевич та Єжи Понентовський.
З 12 інструкцій чернігівського сеймику своїм послам на сейм сьогодні нам відома лише публікована далі інструкція 1646 р.
Рішення про проведення звичайного сейму 1646 р. у Варшаві було ухвалене на таємній нараді короля з найближчим його оточенням[26], що цілком відповідало положенню Артикулів Генрика Валуа[27]. У зв’язку з цим рішенням король Владислав IV видав 25 липня універсал, за яким сеймики мали відбутися 13 вересня[28]. Тоді ж король мав підписати листи до сенаторів і шляхти, в т. ч. і Чернігівського воєводства. Позаяк королівські коморники, які доставляли універсали і листи до міст – центрів гродових староств, долали за день у середньому 20 км[29], універсал потрапив до Чернігівського гроду і там був опублікований (оголошений) орієнтовно в кінці серпня – на початку вересня. Час, що залишався до початку сеймику, цілком відповідав вимогам права: коронні конституції 1550, 1569, 1573, 1595 і 1613 рр. визначали термін від публікації універсалу до початку сеймику в 2-3 тижні[30].
Получить полный текст
На нашу думку, сеймик 1646 р., як і попередні, проходив у костьолі домініканців, колишній кафедральній церкві Бориса і Гліба[31]. Дуже ймовірно, що сеймик 13 вересня відкрив місцевий каштелян Адам Кисіль: чернігівський воєвода Марцін Калиновський, котрий мав би це зробити, бував у Чернігові дуже рідко. Доречно зазначити, що він, сподіваючись отримати булаву польного коронного гетьмана, намагався всіляко приховати своє незадоволення військовими планами короля, через що був відсутній навіть на сеймі[32]. Тож, з огляду на це, він міг бути відсутній і на зазначеному сеймику. На користь такого припущення свідчить і те, що подана кандидатура на маршалка сеймику (прерогатива подання належала сенаторові, який відкривав сеймик; уряд каштеляна, нагадуємо, був сенаторським) була цілковитою креатурою А. Киселя – маршалком став його близький родич, чернігівський земський підсудок Якуб Война Оранський. Він був обраний маршалком, напевно, більшістю голосів, бо вимога одностайності стала обов’язковою лише в другій половині XVII ст.[33] Маршалкові належала основна роль при складанні інструкції. Допомагали йому визначені сеймиком особи, передовсім посли на сейм; вимагалася при цьому присутність сенаторів – воєводи і каштеляна. Цілком можливо, що остаточне допрацювання інструкції відбувалося вже після завершення сеймику, який тривав лише один день.
Публікований текст інструкції є копією з оригіналу, зробленою, очевидно, одним з працівників королівської канцелярії. Вона зберігається в Головному архіві давніх актів у Варшаві[34]. У літературі, присвяченій парламентаризму в Речі Посполитій, цей документ не використовувався[35]. Інструкція написана польською мовою з вкрапленням латинських слів і словосполучень. Інструкція чітко структурована, має 21 пункт. Вона подає рекомендації послам зайняти певну позицію на сеймі щодо легаційних (оголошених на сеймику королівським легатом питань, пропонованих для розгляду на сеймі) та нелегаційних питань. Велику увагу, як завжди, приділено зовнішній політиці (війна з Османською імперією, стосунки з Москвою), обороноздатності, стану скарбу, релігійному питанню. Пункти 18-21 становлять собою „петиції”, тобто прохання нагородження королем окремих заслужених представників шляхетського „народу” (наявність серед них руського воєводи Яреми Вишневецького, напевно, свідчить про присутність на сеймику його прихильників).
У всьому тексті інструкції відчувається „керівна рука” досвідченого політика Адама Киселя. Пункти інструкції вміло поєднують проблеми загальнодержавного і регіонального характеру. Зміст інструкції є виразно регалістичним, тобто прокоролівським. Навіть у питанні ймовірної війни проти Османської імперії, що викликало масове обурення магнатерії і шляхти, інструкція пропонувала послам залишити для Владислава IV можливість за певних обставин таку війну розпочати (пункт 3 інструкції). Ще в одному, вельми неоднозначно оцінюваному шляхтою, питанні – про запис королеві Людовіці Марії певних староств і сум – чернігівська шляхта вирішила підтримати короля. Значна частина інструкції присвячена стосункам з Московською державою, що пояснюється, по-перше, сусідством з нею, а по-друге, участю в польсько-московській комісії для лімітації кордону таких впливових учасників сеймику, як А. Кисіль, С. Пянчинський, Я. Пянчинський. Інструкція містить лаконічну програму реформи утримання кварцяного війська, перед яким скарб мав постійну заборгованість. А. Киселю та його прихильникам вдалося включити до інструкції пункт на захист „грецької релігії”, незважаючи на досить сильні позиції католицької шляхти на Чернігівщині. У ракурсі діяльності цієї ж групи політиків треба розглядати і вимогу інструкції від послів узгоджувати у низці питань свою позицію з послами від Волинського воєводства (пункти 8, 13). Певної інтервенції А. Киселя чи його „приятелів” варто шукати також у пункті 10 інструкції, який заборонив роз’єднання посад чернігівського старости і воєводи. Цей пункт, спрямований проти планів чернігівського воєводи Марціна Калиновського поступитись староством своєму синові Самуелеві, мав відтінок образи А. Киселя за те, що на сеймі 1635 р. король надав посаду воєводи не йому, а саме М. Калиновському[36].
Звичайний сейм 1646 р. відбувся 25 жовтня – 8 грудня у Варшаві. Опубліковані конституції цього сейму не дають підстав стверджувати про значний відсоток реалізації послами вимог інструкції чернігівського сеймику. Однак, якщо взяти до уваги й ухвали наступного, 1647 р., сейму (що закономірно, оскільки цей сейм призначався для вирішення питань, які за браком часу на сеймі 1646 р. не розглядалися[37]), то можна говорити про спроможність парламентарів з Чернігівського воєводства досягати своїх цілей (детальніше про це див. у наших примітках до інструкції).
Інструкція публікується з дотриманням правил, вироблених польськими археографами[38]. Поряд з цим, нам видавалося слушним уникнути певної модернізації, характерної для цих правил. Зокрема, у публікації „x” не передавалося як „ks”, „i” – як „j”, „q” – як „kw” і т. п. Пропущені та скорочені літери бралися в ламані дужки. Збережені і характерні для того часу скорочення: mściom – mościom, mść – mość, m., mci, mśi – mości, młściwe – miłościwe, młciwym – miłościwym, mścy – miłościwy, msca – miesiąca, i. k.m. – jego krуlewska miłość, i. m. – jej miłości, i. m. – jego mości, kr. – krуlewskiej, xcu – xiążęciu, ś. – świętej, Rzpltą – Rzecząpospolitą.
1646 р., вересня 13. Чернігів. –
Інструкція шляхти Чернігівського воєводства послам на сейм: Янові Пісочинському, Янові Пянчинському, Єжи Якубові Келчовському, Єжи Понентовському
Получить полный текст
Instructia na sejm walny warszawski1 dana ich msciom panom Janowi Piaseczyńskiemu, staroście nowogrodzkiemu2, Janowi Piączyńskiemu, podczaszemu nowogrodzkiemu3, Jerzemu Jakubowi Kiełczowskiemu, łowczemu czernihowskiemu4, Jerzemu z Ponentowa Ponętowskiemu5, posłom woiewództwa czernihowskiego zgodnie obranym w Czernihowie na sejmiku roku 1646 msca septe[m]bra dnia 13.
Przy oddaniu wiernego poddaństwa naszego młsciwe długo fortunnego panowania i za złożenie wczesne sejmu tego dla opatrzenia całości ojczyzny naszej pokornie podziękować.
1. W podziwieniu, to iest u wszystkiej Rzeczypospolitej pokoiem od Pana Boga obdarzonej, że nie wiedzieć z iakiej occaziej powstał armorum strepitus i wojny Tureckiej6 bando, że tedy od sejmu do sejmu ich msi panowie residenci communicunt z i. k.m., panem naszym młciwym, in administrandam Republica sejm ten najsłuśniej ma być zaczęty ab exigentis rationibus senatus consultorum niech się pokaże z iakiej occazyiej i przez kogo inscia Republicam7 przyszło ad eius modi motus i aby takowe nie napadał i paroxizmy na Rzpltą a bez consensu iej nie tylko nowe wojska nie były zaciągane8, ale wojsko quarciane9 i wojsko Zaporożskie10 aby nigdzie nie były obracane omni meliori modo obwarować.
2. Dla zatrzymania11 pokoiu, ogłoszeniem teraźniejszych zaciągów poruszonego, aby poseł był do Porty wyprawiony, pokój stwierdzaiąc, i ten apparat na repress Ordzie non in lusionem pactorum declaruiąc im i aby Tatarowie tak uskromnieni byli skutecznie, iako od nas Kozacy12, requiruiąc.
3. Jeżeli poselstwo nie zatrzyma pokoiu, a miał by Cesarz Turecki13 nam denuntiare hostilitatem, pieniądze gotowe na żołnierza powiatowego14 mieć chcemy i na obranie poborce15 i rotmistrzуw16 sejmik relacijny17 po sejmie we cztyry niedziele || naznaczamy, chcąc (praemissa[m] renovatione juramentów18 od wojtуw19 i atamanуw20) podymne21 wydawać ze wszystkich osad i włości, a w przypowiedzieniu służby, naznaczenia żołdu i porządków do generała woiewództw naszych ukrainnych i zgody ich na sejmie teraźniejszym stossować się.
4. Na oprawę królowej i. m. paniej naszej młciwej22, która jure debetur, nie tylko za efectów wiernych poddańskich naszych panowie posłowie naszy pozwolić maią.
5. Dług quarcianemu wojsku23, poniważ currit podatek ex euectis et inuectis24 pro supplemento do quarty, skąd urosł, maią od ie[go] mści pana podskarbiego25 panowie posłowie nasi pilne exquisitas odebrać rationes i przynieść nam rem difinitam, iak wiele ten podatek, czym, ponieważ i tu na pograniczu moskiewskim niemały baczymy prowent z tego i gdzie się to przez te dwie lecie obracowało. A co by nie dostawało do zapłaty wojsku, na dodatek zgodzić z innemi woiewództwy. A iż ie[go] mść pan krakowski26 nasz mścy pan i brat, iako wódz nawyszczy, powągą swoią zatrzymywa wojsko quarciane bez płacy będące, za to in amplissima forma publico nomine, iako i za trudy i odwagi ie[go] mci przeszłej podięte, podziękować zlecamy panom posłom naszym.
6. Z Moskwą w nabliższym będąc sąsiedztwie nie wiemy quo fato res pro-trahitur i pactom poprzysiężonym nie dzieię się dosyć w oddaniu horodiszcz im naznaczonych, obawiać się trzeba, żebyśmy w desperatię i zniesienia się z Turkami i Tatarami nie opędzili, a na siebie mallem, oraz wojny tureckiej recidywy wojny moskiewskiej nie obalili, instabunt, tedy panowie posłowie nasi aby tandem te horodyszcza27 Moskwie oddane były per constitutionem i przez comissarzów z sejmu naznaczonych, a posłowie wielej aby odprawieni byli do stolice z dokończeniem tej przerzeczonej przyiazni, ażeby tymże ich mściom panom posłom włożoni w instructię do cara, żeby poddani naszy nie były przymowani zagranice do państwa Moskiewskiego, bo alias tam wszytkie przenosić się będą noue colonie nasze28. ||
7. Wielkiemu Xięstwu Litewskiemu ich mściom panom braciej naszym nagroda za Trubeck słusznie ma być uczyniona i potomkom pana Trubeckiego29, tudziesz zakonnikom „czerńcom” trubeckim, którym fundatia, za własne ich pieniądze nabyta, odeszła w moskiewską stronę30, także wszytkim inszym, których dobra in vim commutationis za Hadziacz i włości w polach od Putywla rozszyrzone odeszli, mianowicie potomstwa ś[więtej] p[amięci] niebożczyka ie[go] mści pana kiiowskiego31, także ie[go] mści panu sędziemu nowogrodzkiemu32 i inszym obywatelom33 woiewуdztwa naszego.
Получить полный текст
8. W punctie gratitudines woiewództwa naszego posłowie z woiewództwiem wołyńskim zgadzać się maią, a w punctie o xiężnie iej mści nejburskiej34 i xcu ie[go] mści de Croy35 ze wszystkiemi woiewództwy, także względem deputatów po sejmie do sądzenia skarbowych spraw „i remissy”36 isz za zgodą „wszystkich” izby poselskiej.
9. Hiberna practycata37, ieżeliby i teraz za resistentią ich mściów panów braciej naszych wielkopolskich przyść do skutku nie miały38, tedy, aby paenas stipendiarios Reipublicae dominium a paenas Rempublicam seruitus nie zostawały, te cztery puncta podaiemy. Pierwszy, iż się żołnierz zawsze ex eusne i wyciąganie stacij dla żołdu zatrzymanego, tedy do quarty euecta z inductą semper currentis aby przyłożona była i porachowawszy quotam quantam liquidam tych dwoch podatków ordinować na to, aby nigdzie nie obracaiąc się prosto do pisarzów polnych39 te summy na wojsko quarciane odwożone były, a żołnierz żeby według dawnej constitutiej40 żył z żołdu swego. Drugi punct in casu borgowej służby41, aby pro libitu nie poczynał sobie żołnierz na stanowisku, ale żył ex praescripto legis publicae. Ponieważ dwie czwierci w obozie i w ciągnieniu wojsko trawi, a dwie in hibernis, sancire legem, aby zawsze iedna dzierżawa na stanowisko chorągwi42 w Ukrainie, a druga głębiej pro supplemento naznaczone były. A gdy przydzie chorągiew na stanowisko, żeby z onej dzierżawy albo starostwa i z drugiej przydanej dzierżawy także albo starostwa karmowe pieniądze na koń po złotych czterdzieści dane były, to iest po dwudziestu || złotych || na iedne czwierć, a po drugich dwudzieści na drugą czwierc. A żołnierz żeby iuż sub poena perpetuae banitionis rotmistrz albo porucznik43 a chorągiew wszytka sub duplici refusione damnorum najmniej rzeczy brać się nie ważyli inter causas militares na trybunale forum naznaczyć. Trzeci punct żeby nigdy w dobrach dziedzicznych w woiewództwie naszym czernihowskim lennych ziemskich44 stanowisk nie czynił sobie żołnierz sub iisdem poenis, tylko w królewszczyźnie a w duchownych dobrach. Czwarty punct, aby wciągnieniu, gdzie iedna chorągiew nocleg odprawi, tam druga iuż mieć noclegu nie ważyła się. Ale absque omni respectu personam w drugiej maiętności nocleg ani za ochrone brać upominków ważyła się sub eadem poena perpetuae banitionis na rotmistrza albo porucznika, a na companiej duplici refusione damnorum. Do którego naszego desiderium, aby je[go] mść pan krakowski45, nasz miłościwy pan, admouere manum raczył dla niesmiertelnej sprawy swoiej, że i w porządku i bez uciężenia Rzpltej wojsko zachowane będzie za szczęśliwego regimentu je[go] mści, gorąco i pilnie prosimy, gdyż i ś[wię]tej pamięci antecessor je[go] mści je[go] mści pan krakowski46 starał się o to s pilnością. A że niebo zachowało to regimentowi47 teraźniejszego wódza, pewniśmy tego, że też uznamy miłość ku ojczyźnie i swobodom naszym i gdy te cztyry sposoby staną na tym sejmie dobrego porządku, stanie to za hiberna, na które ich mść panowie bracia nasi wielkopolscy nie pozwalali. Jakoż per quam regulam w naszych ukrainnych woiewództwach stanowiska na chorągiew i chleb per eandem regulam do każdego stanowiska w Ukrainie starostów na supplement karmowych pieniędzy może być naznaczony, gdyż in aequale Republica commune et aequale onus być musi.
10. Woiewуdztwo czernihowskie48, w ordinatii wespół z starostwem perpetuis temporibus złączone49, aby nigdy nie było odłączone50, aby na tym pogranicznym woiwództwie mieli zawsze residentie swoie woiewodowie constitutią || zreassumo || reassumować51. Także chorągwie szlachty łanowej na rycerskiej fundowane przy starostwach, aby podług constitutiej warunku smoleńskie[go]52 w swym porządku zostawali propter seruitium i ktobykolwiek miał dobra takie upraszać inszym prawem a tracić to servitium, na takowych poenas w tejże constitutiej i warunku smoleńskie[go] i zamków od Moskwy recuperowanych reassumować. A ci łanowi na rycerskiej posadzeni, aby te swoie powinności wykonywali i jurisdictiej tych zamków, do których są ordinowane, podlegali.
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3

Получить полный текст

Інструкція сеймику чернігівського воєводства 1646 року...
asyan.org›potra…проведення…з…права „політичного…a…
. IV. S. 147). 3 Ян Пянчинський, новгород-сіверський підчаший (1635-1649), королівський секретар (1635), ніжинський підстароста (1640), королівський ротмістр...