Оленка15 написал:
[q]
Виталий не могли бы вы посмотреть информацию по Киевской обл. Обуховский р-н , г Обухов, список жерт голодомора фамилия Погребняк. За ранее спасибо . [/q]
м. ОбухівЦентр однойменного району. Першу згадку про нього як про Лукавицю маємо 1362 року. Назву Обухів дістав у 1580-х роках і більше її не змінював. Статус міста набув з 1979 року.
В 1923 році Обухів став районним центром Київської губернії. Радянська влада передала обухівським селянам понад 2400 десятин землі, кожна сім’я одержала від 5 до 10 десятин. 12 сімей організували товариство спільного обробітку землі (ТСОЗ), який з 23 січня 1923 року перетворили на сільгоспартіль «Спілку» (голова – С.І.Федорак). 1927 року в Обухові налічувалось 15 земельних громад, кожна з яких об’єднувала від 30 до 200 селянських дворів.
З початком колективізації в 1929 році ці громади були об’єднані в одне господарство – імені Паризької Комуни. Через деякий час засновано ще дві сільськогосподарські артілі – імені 9 Січня (голова – В.І. Сябренко) та імені Профінтерну. В 1932 році утворився колгосп імені Г.І. Петровського.
В ході колективізації було розкуркулено 54 заможні хліборобські сім’ї.
Перед голодом в районному центрі було 1100 дворів, де проживало 9300 чоловік. Після примусового вилучення всіх продуктів голодною смертю померло близько 2000 осіб – майже кожен четвертий його житель. На обухівських кладовищах та людських садибах поховано десятки селянських родин, вимерлих з голоду. До голодомору в Обухові було три кладовища, а під час голоду їх з’явилось тридцять два.
Померли від голоду біля 2000 чол. Опитуванням встановленні імена 79 осіб.На даний час відомі поховання жертв Голодомору, які знаходяться в Обухові:
-на Сліпаковому кладовищі (по вул.Тельмана);
-кладовище по вул. Шкільній (Пасічній);
-кладовище по вул. Петровського;
-кладовище по вул. Шевченка;
-цвинтар по вул. Ватутіна;
-цвинтар по вул. Куйбишева;
-кладовище по вул. 8 Листопада.
Крім того, поховання були на селянських садибах. В даний час адреси невідомі.
В Обухові встановлено пам’ятники жертвам Голодомору:
- пам’ятник «Скорботна мати» на Сліпаковому кладовищі на могилі родини Бакланів, що померли голодною смертю. Пам’ятник відкрито 1990 року. Скульптори М. Горловий та О. Фурман.
-пам’ятник на кладовищі по вул. Петровського. Встановлений в 2005 році. Скульптор В. Довбик.
У вересні 2008 року в Обухові відкрито ще один меморіальний комплекс жертвам Голодомору 1932-1933 років.
Мартиролог жителів м. Обухів – жертв Голодомору 1932-1933 років укладено за свідченнями Назаренко В.С., 1928 р.н.; Здоренко М.М., 1923 р.н.; Курінної В.О., 1920 р.н.; Пелих Ф.Г., 1914 р.н., та ін., записаними у 2003 році Пожарницькою О.Д. та Шкуратяною М.М., науковими співробітниками районного краєзнавчого музею.
5 дітей Старука Никифора
Божок Павлик, п’яти років
Божок Симон
Вербицька Домаха
Загірна Ольга
Загірна Віра
Загірний Карпо і 6 його дітей
Загірна Марина і її діти Віра,
Ольга, Михайлик
Загірний Михайло
Заєць Галина Костянтинівна
Заєць Катерина
Костянтинівна
Заєць Кость Миколайович,
його мати Ониська Василівна
Заєць Ольга
Костянтинівна та її діти
Козаченко Галина
Козаченко Ольга
Кравець Володимир
Кравець Сергій Іванович
Ленда Мусій – репресували,
жінка Настя і дочка Галина
померли
Литвини Гаврило і Софія, син
Омелько, дочка Софія,
син Ілько
Лук’янець Микита і Софія,
їхня дочка Ольга
Михайлюк Кость та його діти
Микола, Пелагея, Анастасія
Мугир Антон
Мугир Параска Яківна і 4 дітей
Назаренко Андрій
Назаренко Василь
Михайлович
Назаренко Віктор Борисович
Назаренко Гнат
Назаренко Катерина
Назаренко Катерина
Михайлівна
Назаренко Микола
Михайлович
Назаренко Ониська і 3 дітей
Назаренко Федір Андрійович
Паденко Василь Гнатович
Паденко Микола Гнатович
Русан Денис Григорович
Русан Горпина і її діти Ніна
та Миколка...
Самофал Іван і Варвара, син
Василь
Скрипка Архип
Скрипка Василь
Скрипка Євдокія
Скрипка Михайло
Старука Никифора 5 дітей
Тільний Іван і Настя, син Іван
Тільний Олекса
Федорова Акулина Василівна
Циганок Василь Петрович
Циганок Микита Петрович
Циганок Ольга Василівна
Циганок Палажка
Костянтинівна
Циганок Хотина і 4 дітей
Щербак Іван Устимович
Щербак Ірина Устимівна
Щербак Настя Устимівна
Щербак Ніна Устимівна
Щербак Олена Устимівна
Щербак Параски діти Андрій,
Федір, Галина
Щербак Семен Іванович і його
син Павло
Щербак Трохим Микитович
Щербак Устим Іванович
По Киевской обл. из данного издания встречаются фамилии:
-
Погребна
-Погребний
-Погребнюк
с. Жовтневе (під час Голодомору – с. Занудівка)Село Жовтневе (стара назва – Занудівка) засноване в другій половині ХVІІІ ст.
За даними перепису населення 1926 року кількість дворів становила 339, кількість жителів – 1518.
Колгосп створений в 1929-1930 році.
Газета «За суцільну колективізацію» в № 43 від 5 травня 1932 року повідомляла, що с. Занудівка ( комуна «КОКС») у травні 1932 р. занесене на «чорну дошку».
За свідченнями очевидців загальна кількість померлих від голоду – 174 осіб.
-
Погребняк Параскас. ПетрівськеУ с. Петрівське (хутір Петрівське) колгосп був створений у 1929-1930 роках.
За свідченнями очевидців загальна кількість померлих під час Голодомору – 18 осіб.
-
Погребнюк Якилинас. ШандраВперше в документах село згадується 1654 р.
В 1921 році була створена спілка «Серп і молот», в 1930 році – колгосп ім. Шевченка. У ході колективізації постало питання про долю заможніх селян. Їх називали куркулями, хоча переважна більшість обробляла свою землю своєю родиною без найму інших. Таким був Козаченко Конон, який запропонував назвати колгосп ім. Великого Кобзаря, щоб увічнити пам’ять Т.Г.Шевченка. Він віддав усю свою землю і реманент у колгосп, а хату, яку збудував своїми руками для сім’ї, не віддав. Ситуація змусила його покінчити життя самогубством.
«Розкуркулення» та ліквідація заможніх господарств, конфіскація майна тривали протягом 1929-1933 рр.
Всього за ці роки в селі експропрійовано близько 30 селянських господарств. За «саботаж» засуджено 6 селян, з них по 5 років позбавлення волі одержали одноосібники Білошапка Я.І.,1901 р.н., та Сарана А.К., 1895 р.н.
В роки Голодомору 1932-1933 рр. від голоду померло близько 600 жителів села. Були випадки канібалізму.
Погребняк Марія
Погребняк Наум
Погребняк Семенс. БезуглякиВ 1929 році в с. Безугляки, де проживало 844 мешканці, був створений колгосп.
Виконавцями політики Голодомору в селі були голова сільської ради Зяхор Омелько, секретар Проценко Тарас, голова колгоспу Чорненький Ф., оперуповноважений з району Золотарьов, учитель Золотов, оперуповноважений Слобоз, Коган, Білецький Адам, Костенко Сергій.
Свідки Голодомору Кашко Іван, Гирявець Семен, Ратушний Микола, Перепелиця Василь, Бойко Григорій та ін. назвали загальну цифру померлих від голоду близько трьохсот чол., які поховані на сільських кладовищах. Встановлено поіменно 274 особи. У 1997 р. на місцях масових поховань зведено дерев’яні хрести.
Мартиролог жителів с. Безугляки – жертв Голодомору 1932-1933 років укладено згідно довідки Пищиківської с/ради № 116 від 11.03.2008 року (списки жертв Голодомору) та за свідченнями Кузьомко М.М., 1920 р.н.; Костенко В.С.,1919 р.н.; Денник У.С.,1917 р.н., записаними у 2008 р. Вовк В.Ф., завідуючою бібліотекою-філіалом с. Пищики.
В мартирологу вказано прізвище померлого глави сім’ї та кількість померлих з ним членів родини.
Погребняк Хват – 1 чол.с. ВеприкНазва села походить від слова «вепр» – дикий кабан. Поселення згадується в літописі ХVІІ століття під назвою «урочище Веприк» як таке, що входило до складу Фастівського староства Семена Палія. В січні 1918 року в селі Веприк був створений ревком. Першим головою ревкому був Григорій Сильвестрович Никоненко. В 1922 році була створена перша рада. Першим головою сільської ради був Репеха Юхим. В 1922 році волосним головою комнезаму був Грицай Олександр Романович. В 1924 році була створена партійна група. В 1926 році – ТСОЗ. В 1928 році реформували в колгосп «Сокіл». Колективізація була закінчена в 1929 році.
У 1932 році село було занесено на «чорну дошку».
В роки Голодомору в селі померло 86 осіб. На території кладовища встановлено хрест жертвам Голодомору.
Мартиролог жителів села Веприк – жертв Голодомору 1932-33 років укладений за свідченнями очевидців Дяченко О.Т., 1918 р.н.; Костецької М.П., 1925 р.н., записаними в 2007 р. Бодарацькою Л.В., методистом районного будинку культури; Рябич Г.М., 1926 р.н., записаними в 2005 р. Умрик В.А., директором музею-садиби К. Стеценка с. Веприк.
Погребняк Микола Миколайович, 1933, 10с. КоролівкаПерший колгосп у Королівці мав назву «Червоний жовтень».
В роки Голодомору в селі померло 163 жителі. Всі вони поховані в братській могилі на кладовищі. Мартиролог жителів села Королівка – жертв Голодомору 1932-1933 років укладений за свідченням очевидиці Іващенко М.О., 1923 р.н., записаними в 2007 р. Лук’яненко К.П., бібліотекарем с. Королівка.
Погребняк Микола Кузьович
Погребняк Андрій Кузьович
Погребняк Віра Гуріївнас.ЧервонеПоселення з’явилося наприкінці ХVІІ століття.
В 1927 році було створено два ТСОЗ(и) під назвами «Колонський» та «Червонянський», а в 1929 році з них було створено колгосп «Світлий шлях». Повністю село колективізоване в 1930 році.
У 1932 році село занесено на «чорну дошку».
Під час штучного голодомору в селі померло 327 чоловік. На кладовищі знаходиться братська могила померлих від голоду 1932-1933 років і встановлено дерев’яний хрест.
Мартиролог жителів с. Червоне – жертв Голодомору 1932-1933 років укладений за свідченнями очевидців Литвиненко А.О., 1922 р.н.; Яковенко П.В., 1919 р.н.; Хутірної Х.В.,1923 р.н., записаними в 2005 р. Литвиненко Т.Г., колишнім директором БК Червоне.
Погребняк Іван 1933, 30 
