AleksandrovaT написал:
[q]
Можно узнать что-нибудь о всех людях по фамилии Мироненко, с.Великие (рус.Большие?) Дмитровичи (укр.Великі Дмитровичі), Обуховский район, Киевская обл.? [/q]
Да, есть такие.
Вначале предистория по Обуховскому р-ну.
Обухівський районОбухівський район створено постановою Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету від 7
березня 1923 року «Про адміністративно-територіальний поділ».
Здійснюючи свою аграрну політику, на початку 30-х років ХХ століття більшовики провели дві хвилі
репресій проти українського селянства: ліквідацію куркуля як класу та суцільну колективізацію і масовий
терор страшним, небаченим досі в історії людства організованим голодом.
Під час першої хвилі (1929-1931 рр.) по-більшовицькому запекло велася боротьба з «куркульством». В
Обухівському районі з рідної землі були зігнані і спроваджені у північні райони Росії та до Сибіру сотні за-
можних багатодітних родин, решта ж під страхом репресій масово заганялась у колгоспи.
Але ні розкуркулення, ні примусова колективізація не приводили до корінних зрушень в усуспільненні
сільськогосподарського виробництва. Тому більшовики вирішили вдатись до другої хвилі (1932-1933 рр.)
– спланованого і чітко організованого голодомору проти цілого народу і його генофонду – селянства.
Обухівщину, як і всю Україну, було кинуто в кошмар штучного голодомору, від якого помер кожен чет-
вертий мешканець району. Здійснили це бандитським методом примусового «вилучення лишків»: хлібоза-
готівельна комнезамівська і комсомольська «червона мітла» вимітала в селян усе до зернини.
Нижче друкуємо фотознімки декотрих виконавців на Обухівщині чорного задуму кремлівських вождів
щодо колгоспного покріпачення навіть ціною небаченого людством голодомору українського селянства.
Фото 1
Ліворуч – комісар II-го Київського караульного полку
Лексиков О.М., присланий в Обухівський район для прове-
дення колективізації.Праворуч – працівники Обу-
хівського райкому комсомолу Яків Невзгляд, Микола Лобо-
дін, Олександр Савицький та Ольга Жевага.
Фото2
Активісти районної комсомольської організації.
Голод почав відчуватися на Обухівщині вже восени 1932-го, а на весну та влітку 1933-го призвів до масо-
вого вимирання сільського населення. Тієї фатальної весни і початку літа в селах району вимирали родини,
вулиці, кутки, були випадки людожерства: вимирали і одноосібники, і колгоспники всіх п’ятидесяти при-
мусово «організованих» на території району колгоспів.
У кромішню годину більшовицького терору 1932-1933 років масово вмирали голодною смертю жителі
всіх населених пунктів Обухівського району (за винятком п’яти хуторів, де людям вдалося приховати зерно
і вижити). Зі свідчень очевидців з голоду померли: на хуторі Безіменному – 10 осіб, на хуторі Березове – 35
чоловік, в селі Великі Дмитровичі близько 400 осіб, у селі Верем’я – близько 500 осіб, у Витачеві – 350 чо-
ловік, в Германівці – біля 600 осіб, у Германівській Слободі ( нині – Красна Слобідка) – близько 450 осіб,
в Григорівці – близько 250 осіб, в Гусачівці – біля 300 жителів, в селі Дерев’яна – біля 300 мешканців, в селі
Долина – 350 чоловік, в Жуківцях – близько 500 осіб, на хуторі Капустяне – 10 осіб, в Козині – 180 осіб,
в Козіївці – біля 100 осіб, в Копачеві – біля 10 осіб, в Красному – 200 осіб, на хуторі Кулі – біля 20 осіб, в
селі Креничі – 20 осіб, на хуторі Макарові – 20 осіб, в селі Мала Вільшанка – близько 420 жителів, в селі
Малі Дмитровичі – біля 100 осіб, в селі Нові Безрадичі – близько 100 осіб, в Нещерові – близько 300 осіб,
в селі Старі Безрадичі – близько 350 осіб, в Обухові – біля 2000 жителів, у Перегонівці – 250 осіб, у Матя-
шівці – 112 осіб, у селі Перше Травня – біля 200 осіб, на хуторі Плюти – біля 20 осіб, в Підгірцях – близько
350 жителів, на хуторі Романків – 20 осіб, в Семенівці – 180 осіб, на хуторі Степок – біля 10 осіб, на хуторі
Тарасівка – близько 10 осіб, у селі Трипілля – близько 1500 осіб, в Українці – біля 100 жителів, у Халеп’ї
– близько 400 осіб, в Щербанівці – біля 300 жителів. Половина померлих були діти.
Ще в 1993 році колектив газети «Обухівський край» розгорнув акцію по виявленню земляків, замучених
голодною смертю. Був оприлюднений список-мартиролог краєзнавця Литвина І.М., який в 30-х роках ще
учнем Деремезнянської школи записував поіменно своїх однокласників, що померли з голоду, а потім – і
дорослих. У цьому учнівському мартирологу дитячою рукою записано 208 імен односельців. Померлих на
віддалених вулицях і кутках села учень не зміг записати. Нині цей мартиролог поміщений у книзі краєзнав-
чих нарисів про Деремезну «На землі-джерелиці» (2007 р.), автори – Кулик М.І., Домотенко Ю.К.
Імена майже всіх померлих з голоду в с. Гусачівці виявив педагог-краєзнавець Закревський А.М. Спи-
сок, у який внесено 144 померлих, поміщено в книзі «Село моє, мої сільчани» (2006 р.) під авторством
краєзнавця. Такий же список померлих односельців склав письменник, уродженець Щербанівки Горло-
вий М.П., краєзнавча книга якого про рідне село вийде найближчим часом. Детальні списки складені й
краєзнавцями Германівки (біля 600 померлих), Трипілля (біля півтори тисячі): тут активно приєдналася до
акції педагог-краєзнавець Трипільської школи Буренко К.І. зі своїми вихованцями.
Численні сівдчення очевидців незаперечно доводять, що Голодомор був масовою смертю від голоду,
результатом репресивної політики, яка має всі ознаки злочину держави проти власного народу, адже саме
вона, комуністична держава, ухвалювала політичні рішення, реалізація яких призвела до масового наро-
довбивства, під час якого Голодомор 1932-1933 років забрав життя біля дев’ятнадцяти тисяч мешканців
Обухівського району.
Обухівщина, яка на честь славного сина цієї землі носить свою другу назву – Малишків край свято бере-
же пам’ять про безвинно убієнних голодом земляків. У населених пунктах району встановлені пам’ятники і
пам’ятні знаки жертвам Голодомору 1932-1933 років.
с. Великі ДмитровичіЗа переказом, записаним Л.Похилевичем, на місці нинішніх Дмитровичів в непрохідному лісі стояв за-
мок, який охороняла за Хмельниччини сотня під орудою сотника Великого Дмитра, від імені якого пішла
назва села.
В 1924 році засновано сільськогосподарську артіль. В 1930 році був організований колгосп імені 13-
річчя КСМ. У Великих і Малих Дмитровичах було 579 дворів, де проживало 3000 селян. Під час велико-
го голоду померло близько 500 чоловік: у Великих Дмитровичах близько 400 осіб, у с. Малі Дмитровичі
– близько 100 осіб. Опитуванням старожилів встановлені імена 38 осіб.
На даний час відомо одне поховання жертв Голодомору, яке знаходиться на сільському кладовищі. В
1993 році там встановлено мармуровий пам’ятний знак жертвам Голодомору.
Мартиролог жителів села Великі Дмитровичі та Малі Дмитровичі – жертв Голодомору 1932-1933 років
укладено за свідченнями Марченко О.К., 1923 р.н.; Гиренко Г.Ю., 1924 р.н.; Невзгляд О.К., 1908 р.н., та ін.,
записаними у 2008 році Михайлюченко Н.М., секретарем сільської ради.
Андрущенко Галина Іванівна
Бідношея Микита
Бідношея Микола Іванович
Бідношея Олександра
Дмитрієв Павло Іванович
Дмитрієва Марія Павлівна
Костогриз Текля Марківна
Манусенко Григорій Сидорович
Манусенко Іван Іванович
Манусенко Катерина Іванівна
Манусенко Ольга Іванівна
Манусенко Уляна Архипівна
Марченко Пантелій Кирилович
Мироненко Василь Іванович
Мироненко Килина
Мироненко Одарка
Мироненко Секлета
Мироненко Сергій Данилович
Мироненко Юхим ПетровичМозгова Марія
Мозговий Варивон Григорович
Пономаренко Катерина
Пономаренко Марія
Поремська Анастасія Іванівна
Поремська Пріська
Семенченко Галина
Олексіївна
Сирота Ничипір Григорович
Скляренко Марія Ївстратівна
Скляренко Надія Ївстратівна
Скороход Секлета Романівна
Чураченко Василь Титович
Чураченко Дмитро Васильович
Чураченко Марія Дмитрівна
Чураченко Митя
Чураченко Олена Юріївна
Чураченко Яків Васильович
Шевченко Сидір Юрійович
Щербанюк Софія Михайлівна
