http://academy.ks.ua/tavr_visnik/2.pdfЩЕДРІСТЬ І СУМЛІННЯ ТАЛАНТУМорева Т.Г.
ТАВРІЙСЬКИЙ ВІСНИК ОСВІТИ Науково-методичний журнал № 2, 2003
Про таких говорять, що вони знайшли своє місце в житті. Бог наділив їх внутрішньою енергією і здатністю передавати її іншим, спонукаючи їх до дії. Природні здібності, прекрасні організаторські вміння, певна частка везіння були для
Лідії Севастянівни Чорноостровець стартовим майданчиком для реалізації себе в педагогічній діяльності. Шлях досягнення нинішніх висот майстерності був нелегким для неї.
Народилася вона 10 липня 1939 року у с. Литвинівка Черкаської області у селянській родині. Від якої почерпнула любов до життя, вміння спілкуватися з людьми, бажання навчати інших. Саме тому і розпочала своє доросле життя зі вступу до Херсонського педагогічного інституту на природничий факультет, який успішно закінчила у 1968 році.
Свою педагогічну діяльність Лідія Севастянівна розпочала з 1964 року вихователем, а згодом учителем біології, заступником директора з виховної роботи школи-інтернату № 2 м.Херсона. Вона завжди з особливим почуттям згадувала роки своєї роботи в цій школі, говорила про надзвичайно працьовитий, ініціативний, дружний, самовідданий, завжди молодий душею педагогічний колектив.
Молоду, енергійну, добре обізнану вчительку неможливо було не помітити, тому її у 1977 році запрошують на посаду завідувача Комсомольським районним відділом освіти м. Херсона. За роки плідної роботи у відділі, вона стала порадником і наставником для багатьох учителів. І саме це сприяло переведенню Лідії Севастянівни у 1982 році на посаду директора Херсонського обласного інституту удосконалення вчителів. Таким чином, педагогічний стаж її складає 37 років.
Все вчительство, і не тільки Херсонської області, знали її як людину виняткової скромності, котра не любила наголошувати на своїй особистості, а особливо на власних заслугах. Хоча говорити було про що.
Під керівництвом Лідії Севастянівни Чорноостровець цілеспрямовано проводилась науково-методична робота колективу обласного інституту удосконалення вчителів, а з 1994 року Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів. Саме тут особливо розкрився її талант організатора і вмілого керівника, справжнього друга і наставника, яка сама вміла творчо й цілеспрямовано працювати і спонукала до цього викладачів кафедр і методистів інституту. За час роботи Лідії Севастянівни суттєво оновлюється матеріальна база інституту, відкривається 7 кафедр і 5 навчально-методичних лабораторій, 2 спецфакультети: "Менеджмент освіти", "Практичний психолог".
Багато директорів, заступників директорів шкіл, вчителів, вихователів області пройшли курси підвищення кваліфікації під керівництвом Л.С.Чорноостровець. Кожен з них відчув на собі її теплу увагу, скористався кваліфікованою порадою Лідія Севастянівна – це була надзвичайно працездатна, високоерудована, духовно багата людина. Про це також свідчили її лекції, які пройняті високими гуманістичними ідеалами. Численні виступи перед педагогічними колективами, начальниками районних (міських) відділів освіти та завідуючими методичними кабінетами Херсонщини відзначалися науковою новизною, глибокими знаннями управлінських і педагогічних проблем. І в цьому вона вбачала своє покликання – завжди поділитися ідеями з педагогами-практиками, безкорисливо надати кваліфіковану пораду і допомогу.
За безпосередньою участю Л.С. Чорноостровець здійснювалось видання наукових і навчально-методичних надбань працівників інституту. Її ж наукові дослідження стосуються розробки технологій післядипломної освіти педагогічних кадрів, зокрема інноваційних методик управління школами нового типу (гімназіями, ліцеями, коледжами). Вона – автор 42 друкованих праць. Її численні науково-методичні статті відомі читачам багатьох фахових періодичних видань. Саме за це у 1986 році Лідія Севастянівна одержала звання доцент.
Під її керівництвом на високому рівні були проведені міжнародні, всеукраїнські, обласні науково-теоретичні та науково-практичні конференції, педагогічні читання.
Лідія Севастянівна разом з науково-дослідницькими установами країни організовувала і постійно проводила роботу чотирьох науково-дослідних лабораторій інституту з актуальних питань удосконалення навчального-виховного процесу шкіл області.
Демократичний стиль керівництва був характерною рисою Л.С.Чорноостровець. Завдяки мудрості, вимогливості до себе та інших, інтелекту, благородству і високій духовній культурі, вона завоювала авторитет серед колег, учителів, викладачів вузів і педучилища. І це цілком заслужено.
Під її керівництвом за результатами Всесоюзного соціалістичного змагання обласний інститут удосконалення вчителів посів у 1988 році перше місце, а перспективний досвід роботи інституту неодноразово експонувався на Всесоюзній виставці народного господарства СРСР та України.
Черноостровець Л.С. брала активну участь у громадській діяльності, неодноразово обиралася депутатом районної ради народних депутатів Комсомольського району м. Херсона. Була головою обласної ради Педагогічного товариства України проводила велику пропагандистську роботу з розробки та впровадження нових наукових ідей у галузі педагогіки, психології серед педагогів, батьків, учнів, населення області.
Педагогічна діяльність Лідії Севастянівни відзначена численними нагородами – 5 Грамотами Міністерства освіти України: за активну участь у підготовці школи-інтернату до 1973-1974 навчального року (1973 р.) та обласного інституту удосконалення вчителів до 1987-1988 навчального року (1987 р.); за успіхи в організації підвищення кваліфікації працівників народної освіти та активну участь у громадській роботі (1991 р.); за успіхи в організації та проведенні Всеукраїнських учнівських олімпіад з базових дисциплін, турнірів та конкурсів (1993 р.); за значний внесок у підготовку та проведення Всеукраїнських учнівських олімпіад і турнірів та за плідну роботу з обдарованою молоддю (1998 р.). За великі успіхи, досягнення в галузі народної освіти і активну громадську діяльність в громадсько-політичному житті Чорностровець Л.С. нагороджена знаком "Отличник просвещения СССР" (1978 р.), "Відмінник освіти України" (1978 р.) та орденом "Знак Пошани" (1986 р.). За роботу з організації та проведення в 1994 році Другої українсько-канадської педагогічної конференції одержала подяку від асоціації Українських учителів провінції Саскачеван (Канада).
Якщо дошукуватись найкоротшої формули, якою можна було б розкрити сутність Лідії Севастянівни, то такою є: "Людина була на своєму місці". Інститут не просто став частиною її біографії, але й вона стала частиною історії інституту.
Не зупинятися на дрібницях, виявляти терпимість до тих, хто гостро висловлює протилежну думку, підніматись над незгодами, ніколи не тримати “камінь за пазухою” – за таким кодексом вона жила.
