Село Лабушне виникло у 1536 році. Офіційна назва села – Лабушне. За переказами назва села походить від слова “Лаба” (рука). Короткий зміст назви села за переказами такий. В минулому на території сучасного села був ліс і на його окраїнах в так званому “циганському яру” тулилось кілька хат. Через ліс проходив торговий шлях з Молдавії на Балту. На місці населеного пункту відбувалося пограбування купців. В народі це пограбування називалося “накладати лабу”. Але більшість сельчан схиляється до однієї: був колись козак Лаба. Він заснував село, яке назване його іменем.
Лабушне в минулому відносилось до категорії сіл бувшої Подільської губернії, Балтського повіту, Писарівської волості. Місцевість села горбиста. Саме село знаходиться в балці. Природних водоймищ біля села немає, але побудовано ставок в урочищі “Гурдецьке” і в урочищі “Вихрустове”, ще одне джерело і прилеглий ставок носить назву “Башок”.
Село Лабушне розташоване біля Одеської залізниці. Через поля місцевого колгоспу проходить залізниця на Київ і Одесу. Сільська Рада знаходиться в центрі села, до райцентру Кодима 10 км, до обласного центру Одеса 300 км.
З природних багатств є жовта глина і пісок, як сировина для цегли, камінь-вапняк, ґрунти – чорноземи, діброви, струмки, джерела.
Слід вважати, що населений пункт виник в глибоку давнину. На території сучасного населеного пункту люди жили ще в далекому минулому, про це свідчать рештки скелетів мамонтів (окремі кістки) і залишки Трипільської культури.
Село як категорія поселення, виникло порівняно недавно, на більшій частині його території збереглися залишки колишнього лісу. На прилеглих землях виник хутір “Гурдецьке”. Старожили розповідають, що ставок, садок, поля і будівлі належали колись пану Гурдецькому. Були у нього ще чималі площі виноградників і просторі двоповерхові підвали.
За соціальним станом жителі в епоху феодалізму були кріпаками. Становище селян було надзвичайно важким. Як відомо з середини ХVІІІ ст., селяни працювали на пана 3-4 дні на тиждень, виконували цілий ряд тяжких повинностей. Після скасування кріпосного права становище селян залишилось важким. Внаслідок селяни, більшість з них, були безземельними і малоземельними (до 80 %). Безземельні селяни обробляли землю поміщиків за половину. Погану землю ( неродючу піски горби, глинясті ґрунти) поміщики здавали в оренду.
Вся навколишня земля належала князю Русановському, поміщику Слободянюку Дмитру, поміщику Сокальському, Слободянюку Леоніду і Зарембі.
Називали колишні поміщицькі економії.
1. Економія “Гурдецьке” – поміщик Слободянюк Д. – 450 га
2. Економія “Француське” – поміщик Заремба – 620 га
3. Економія “Молокіш” – поміщик Слободянюк Л. – 550 га
Промисловість і торгівля в населеному пункті не розвивалась. В економії “Гурдецьке” випалювалось вапно.
До Великої Жовтневої соціалістичної революції поміщикам належало – 5794 га , куркулі мали по 20-25 га землі середняки мали по 3-4 га, бідняки мали по 0,25 га землі.
Про історичні події пов’язані з населеним пунктом відомостей немає. Повстання проти царизму в селі не було. Марксизьких організацій в селі не було.
В революції 1905-1907 р.р. селяни села Лабушне брали участь. Участь ця проявилась в слідуючому. Селяни пасли свою худобу на панських землях. Вигнали поміщика Слободянюка Д . з маєтку, ділили між собою зерно, землю не захоплювали. Активні учасники:
Струсевич Онисій,
Струсевич Олександр,
Палісіка Василь та інші.Очолював групу Ткач Олександр. Виступ селян розгорався, але поміщик Слободянюк Д. викликав для втихомирення загін козаків. Козаки заарештували активних учасників і вислали з Лабушне.
Членів більшовицької партії в селі не було.
Подій в населеному пункті під час лютневої революції не було. Поверталися солдати з армії і почали організовувати комнезами. Утворилась Рада, яка виселяла поміщиків, конфісковувала майно, розподіляла серед бідноти. Землю також розподілили. Учасники: Гончарук Оверко (солдат), Ткач Олександр,
Струсевич Онисій, Євтодій яким. Тимчасовий уряд заставив землю повернути. Збройної боротьби не було.
В Жовтневій революції брали участь:
Баркар Федір, Морзяк Федір, вони керували добровольцями.
Брали участь у громадській війні: Гончарук Семен, Русол Сава, Євтодій Федір, Урсол Феодосій. Населений пункт був захоплений денікінцями і петлюрівцями, які вели боротьбу між собою. Проти низ було організовано загін добровольців, яким командував Печерський Євстафій.
Активні борці за владу Рад: Чорний Корній, Мерецький Федір А., Євтодій Матвій Іванович, Страту лат Омелян, Підлісовський Омелян.
1919-1920 р.р. – встановлена Радянська Влада. Голова сільської Ради був Русол Сава Ул’янович.
Проведення декрету про землю в 1919-20 р.р. поміщицьку землю ділили на душі.
Партійна організація виникла в 1923 році в якій було 8 комуністів. Першими комуністами були: Євтодій Павло А., Баркар Павло А., Камінний Семен Т і інші. Секретарем партосередку був Куликов (не місцевий).
Комсомольська організація виникла в 1925 році в кількості 7 комсомольців. Секретар печерський Петро Никанорович, Кисіль Фома,
Баркар Семен,
Палісіка Борис Никифорович, Токан Григорій Федорович. Проводили велику роботу по зміненню влади і наведення порядку.
Перші ТСОЗИ були створені в 1924 р. Був організований перший колгосп “Просветитель” головою якого був Євтодій Яким Григорович. Колгосп проіснував до 1929 року і розділився на три колгоспи: “Червоний орач”, “Воля”, “Просветитель” ТСОЗ “Просветитель” став ядром с/г артилі. Першу борозну в колгоспі “Просвітитель” протягнув тракторист Хаймович Шлема. Колективізація закінчилась в 1931 році. В 1930 році колгоспи об’єднались в один ім. Ворошилова, який в 1933 році, розділився на три колгоспи: ім..Ворошилова, ім. ХVІІ парт з’їзду, ім.Сталіна. Ініціаторами створення колгоспів були: Мерецький Федір Афанасієвич, Печерський Макар Петрович, Курка Віктор, Бордюка Ф., Калин А., Рибак Григорій К. Перші голови колгоспу: “17 партз’їзд був Колесник Степан Іванович, ім.Ворошилова Шехтер Лев, ім..Сталіна Подлесовський Спиридон А.
Куркулі всіма засобами намагалися обдурити державу, чинили опір, нездавали хліб, організовували банди, нападали на активістів села. Боротьбу вели парторганізація, комсомольська організація. Активно боролися проти куркулів: Панасюк Олексій, Печерський Петро і його мати Печерська Марія, Камінний Семен.
В 1950 році всі три колгоспи злилися в один колгосп “Зоря Комунізма”. На час заснування колгоспу членів колгоспу було до 1500 чоловік.
Передовики колгоспного виробництва в період побудови соціалізму:
Струсевич Феофан, Євтодій Ганна Якубівна,
Паліська Софія, Гонтарчук Терентій,
Струсевич Василь Федорович, Барабаш Пелагея Петрівна і інші. Нагороджені орденами і медалями СРСР.
В 1931-1932 р.р. було ліквідовано неграмотність села Лабушне.
До 1941 року село перейшло на 7-річне навчання. В селі було дві школи: молдавська і українська. Були клуби три дитячих ясля, медпункт, пологовий будинок. Колгоспники стали жити заможніше.
Мирна праця була перервана війною. З оголошенням мобілізації всі військовозобов’язані пішли на фронт. 510 чоловік прийняли участь у Великій Вітчизняній війні. 221 учасник загинув. Була також організована оборона населеного пункту. Евакуйовано населення, худоба, с\г техніка, архіви, цінності. За час окупації фашистами було зруйновано багато будинків, спалено клуб, тваринницька ферма, свиноферма, був зруйнований пам’ятник В.І.Леніну, але патріоти заховали пам’ятник і після визволення села Червоною Армією був знову установлений на місце.
Худобу, яку не встигли евакуювати, була забрана фашистами. Фашисти наклали страшний гніт. Розпоряджались в селі як господарі. Під час окупації було розстріляно єврейського населення 25 чоловік.
Партизанського руху і комуністичного підпілля на території села не було. Коли закінчилася війна люди приступили до мирної праці. Відбудовували старі і будували нові будинки, ферми, клуб, гараж, нову лікарню на 50 ліжок, будинок культури на 500 місць. В 1967 році відкрили нову школу на 350 дітей.
При будинку культури відкрили бібліотеку з читальним залом. Чотири магазини. На полях вирощували добрі урожаї.
Так, у 1956 році садівники під керівництвом
Палісіки Максима Митрофановича виростили і зібрали майже по 150 центнерів фруктів з кожного гектара і здобули право демонструвати свої досягнення на Всесоюзній сільськогосподарській виставці, що за тих часів була великою честю.
За трудові успіхи нагороджені колгоспники орденами “Леніна”. Бригадир тракторної бригади № 2 Євтодій Тимофій Михайлович і орден “Леніна”, орденом “ Трудового червоного знамена”
Комбайнер тракторної бригади № 2 Євтодій Іван Деонізевич орден “Леніна”, орденом “ Червоного знамені” і орден “Знак Пошани.” Орденом “ Жовтневої революції” і орденом “ Трудового Червоного знамені”, голова колгоспу Головко Михайло Васильович.
Бригадир тракторної бригади №1 Євтодій Іван Логинович орден “Жовтневої революції” і орден “Трудового червоного знамені”.
Курка Дмитро Дем’янович бригадир садоогородньої бригади орденом “Трудового червоного знамені”.
Ворошило Володимир Іванович агроном,орден “ Трудового червоного знамені”.
Орден” Знак Пошани” 11 чоловік.
В 1967р. Односельчани збудували в центрі села Обеліск Слави, де викарбовані імена лабушнян, які віддали своє життя за свободу Батьківщини. Біля будинку культури споруджено пам’ятник захисникам і визволителям села, 125 визволителів захоронених в братській могилі. В селі 125 чоловік нагороджені орденами і медалями в роки Великої Вітчизняної війни.
http://kodyma-city.narod.ru/sela/labushne.htmЕсли у кого то есть информация, буду очень рад. P/S. Сергей.