Михно

ALEX1 написал:

[q]

Привожу обещанную информацию о ЕСЬКОВЫХ и МИХНО:

1. МИХНО Иван - Подпоручик по адмиралтейству. В белых войсках Северного фронта; в январе 1920 - в управлении Архангельского военного порта. Поручик.
Источник: С.В. Волков. "Офицеры флота и Морского ведомства". Опыт мартиролога; стр. 318.; М., изд. "Русский путь", 2004.

2. МИХНО Анна Антоновна (1898, Прилуки, Полтавской губ. -30 сент. 1949, Белград) - похоронена на Новом кладбище в Белграде, (уч. 54).
3. МИХНО Мария Ивановна (ок. 1894 - 6 апр. 1941, Белград) - погибла при бомбардировке. Похоронена на Новом кладбище в Белграде (уч. 84).
Источник: "Незабытые могилы". Сост. В.Н. Чуваков, т.т. 4, стр. 604; М., изд. РГБ "Пашков Дом", 2004.

[/q]

татиа
Татяна, здравствуйте, вот увидела для вас..
Титульный лист книги есть в теме Алексея и Гетманца...... -конец августа - Кондратьев и Кривошея, Любечь......
МІХНОВИ:
У 1598 р. боярин любецького замку Михайло Міхнович отримав привілей Сигизмунда III. Привілей закріплював пожалувания любецьких старост Павла Сопиги, Михайла Вишневецького та Войтеха Хотимського . Після війни 1648-1654 рр. Міхнови стають козаками Чернігівського полку. 1725 р. у Березенській сотні знаходимо сотеного хорунжого Леонтія та атамана Артема Міхненків . Артем Міхневич – син сотеного хорунжого з 1738 р. став в.к. ГВК . 1742 р. наказний березенський сотник Міхненко володів млином на р.Снов під Седневи . До 1754 р. помер б.т. Артем Міхно (Міхнов). Відомо, що йому належали у Березинській сотні 3 млини з хутіром та слободою. Міхновський млин знаходимо і на р.Пакульці . Василь Михно (бл.1727-1763-?) службу розпочав у 1745 р., а у 1760 р. став в. т. Федір Міхно службу розпочав з 1755 р., був в. т. (?-1762-1763-?) , став прем'єр-майором (1787.1.07.), суддею Берез. повітового суду. У 1792 р. козачка Гафія Міхнова, удова сотеного атамана Івана Міхнова подала до Новгород-Сіверської комісії документи на дворянство. Серед них знаходимо наказ Генеральної військової канцелярії, наданий батьку її чоловіка Артему Міхнову «о произведении его с сотнического чина бунчуковим товаришем» у 1743 р.

Сноски для этой статьи:

ДАЧО. – Ф. 86. – Оп. 1. – Спр. 28. – Арк. 288зв.
Личный состав малороссийской козацкой старшины в 1725 году. (Из архива Я.М.Маркевича. ) ... – С. 7.
ІР НБУ, Ф. І, № 60378–60436, арк. 144
Список водяних мельниц Черниговского полка (1742 года). (С предисловием А. Лазаревского)... – С. 110.
Описание рек и речек Черниговского полка в 1754 году. (Под редакцией А.М.Лазаревского)... – С. 33.
Панашенко В. Військові товариші // Київська старовина. – 1998 – № 3. – С. 171
ЦДІАУ. – Ф. 108. – Оп. 2. – Спр. 1051. – Арк. 56.
ДАЧО. – Ф. 86. – Оп. 1. – Спр. 28. – Арк. 288зв.

Валерия

татиа

Таня,
Еще один Михно, не знаю ваш ли?
Земский ежегодник 1883 г.

Judit ,
Вот спасибо! Так приятно, что Михны прорезались,
а то на этом направлении был какой-то ступор...

татиа

И еще!
Эти цитаты мне прислал И. Кондратьев из своей книги

Кондратьєв І.В. Любеч (матеріали до довідково - енциклопедичних видань)
...Родина любецьких шляхтичів Михневичів (Татаринків-Михневичів, Михно, Михнових, Міхненок) відома в Любецькій околиці з ХVI ст. Вочевидь, засновником цього роду був Татарин Михно, який мешкав на зламі ХV - XVI ст., нащадки якого стали називати себе Татаринками-Михневичами. Ця родина мала тюркське походження. Поселення золотоординських татар у Великому князівстві Литовському польський історик П.Боравський відносить до початку ХІV ст. Ця татарська еміграція була вимушеною і пов`язаною з політикою хана Узбека (1312 - 1342 рр.), який прийняв для Орди нову релігію - іслам. На Кијвщині татар оселяли на військовому праві лише після 1380 р. [Borawski P. Z dziejow kolonizacji tatarskiej w Wielkim ksiestwie Litewskim i w Polsce ( XIV - XVII w.) // Przealad О rientalistyczny. 1977. T. 70;4. S .291-292, 295-296.] . М.Любавський доводив, що татарський елемент з'являється на Кијвщинi пiсля походу литовського князя Вiтовта на Дон у 1397-1398 рр. Полоненi були розселенi на новоздобутих землях i отримали права, аналогічні шляхетським [Любавский М.К. Очерк истории литовско-русского государства до Люблинской унии включительно... С.127.] . На думку Я.Собчака, оселення татар на Кијвщині (до якој належала і Любецька околиця) слід віднести до середини ХV ст. [Sobczak J . Polozenie prawne ludnosci tatarskiej w Wielkim ksiestwie Litewskim . Warszawa - Poznan : Panstwowe wydawnictwo naukowe , 1984. S .28.] . О.Яблоновський указував, що не лише у степовій зонi, а й на пiвночi, на початку ХVІ ст. поблизу замкiв Остра та Любеча, існували ознаки тюркськој присутностi [Jablonowskі A .W. Pіsma….; S.17, 33 .] .

Відносилася родина Михнових до дрібного служебного боярства, за даними О.Яблоновського отримала 1598 р. привілей Сигізмунда ІІІ (1587-1632), який підтвердив јх права на Мотковську (Малiковську) землю та Сiрховську оранку. Згодом тут виникло с. Татарино [Там само. S.34.] . Привілей лише підтверджував надання Михневичам земельних володінь любецькими старостами Павлом Сапєгою (1559 - 1580 рр.), Андрієм Вишневецьким (1580-1583 рр.) та Войтехом Хотимським (липень 1594 - 1611 рр.). Миховичам належала Малиновська земля з с пашнею Верховою (у ХІХ ст. Шерхово біля с.Брехуни), з якој вони були зобовязані нести боярську службу при Любецькому замку [ДАЧО, Ф.86, Оп.1, Спр.28, Дело о разборе доказательства о дворянстве лиц, состоящих в подушном окладе (1 января 1792 г.), Арк.288 зв.; Милорадович Г.А. Любеч Черниговской губернии Городницкаго уезда... С.103-104.] . Під час війни 1648-1654 рр. Михнови стали козаками Чернігівського полку, частина родини у ХVIII ст. зубожіла і стала селянами.

Вочевидь, якась гілка цієј родини оселилася і на пакульщині. Зокрема, 1742 р. мешканець с. Пакуль Григорій Михневич збудував на р. Пакульці біля хутора Михнівка водяний млин. Генеральний опис Лівобережној Украјни 1765-1769 рр. згадує Михновський млин на р. Пакульці об одном камне, мелет водно вешнее и осенее время, с оной прибыли в год деньгами 60 копеек. 1769 р. біля фабрики по виробництву папера у с.Пакуль знаходилась хата Григорія Михневича. Під 1770 р. відомий 57-річний титар Григорій Михневич, наступного, 1771 р., він звільнився з посади за нерадение [Курданов А.Л. Голос памъяті (історія села Пакуль та його околиці)... С.23, 38, 39, 110, 199, 272.] .

Серед дворян Чернігівськој губерніј 1881 р. знаходимо більше двадцяти представників різних гілок цього роду : Михно, Михнів, Михнових [ІР НБУВ, Ф.1, Спр.61605, Список дворянских родов и лиц внесенных в дворянскую родословную книгу Черниговской губернии и утвержденных в дворянстве Герольдиею Правительствующего Сената, временным ея присутствием и департаментом герольдии по 1881 год. Чернигов, 1881. (1881 г.), Арк.56 зв.] . У 1882 р. волосний суд Пакуля розглядав справу селян Михневичів з Федіром Карандою. Останній намагався відсудити частину землі в урочищі Соколовщина, це йому вдається, і він отримує јј за рішенням суду. 1913 р. в Пакульській волості був хутір Михнівка (13 будинків) [Курданов А.Л. Голос памъяті (історія села Пакуль та його околиці)... С.23, 38, 39, 110, 199, 272.] .
Может пригодится?