Андрій Степанович Дахнович тоді, коли я познайомилась з ним,
в 1ф 10—1911 роках, був високий, досить гарний, років ЗО. Він був іс
торик, вчитель у жіночій гімназії Левандовської, але педагогіка
в середній школі його не захоплювала: він захоплювався мисте
цтвом, був пристрасним поклонником Сандро Боттічеллі, а пізніш
еспанського маляра Ґойї. Він їздив до Еспанії, Ґранади, вивчав ори
гінали в музеях, а також весь комплекс, серед якого з’явилася й роз
вивалася творчість майстра. Дахнович був непоганий лектор, і йо
го виклади, присвячені Боттічеллі, з багатими ілюстраціями його
творів на екрані, мали значний успіх. Ще більше захоплення вніс
він у вивчення Ґойї. Вже з цих фактів можна помітити, що Дахно-
вич був неординарна людина, він виділявся серед своїх сучасників,
педагогів. Для мене не було таємницею, що Дахнович був закоха
ний в Іконнікову, і до того - безнадійно, і ця сердечна драма від
бивалася на всьому його світосприйіманні.
За совєтів Дахнович втратив середню школу. Ми його запроси
ли викладати в Археологічному інституті спеціальні курси з історії
мистецтва - доби Відродження. Його було призначено на посаду
директора картинної галєрії на Терещенківській вулиці, у будинку
Терещенка. В році 1924 він одружився з милою панною, лікарем,
Частина друга » /907-/9/7
219
Наталією Андріївною. Здавалось, що життя вже пішло певним, нор
мальним шляхом. Його було призначено директором «заповідни
ка» в Оранієнбаумі, і він надрукував описання його мистецьких
скарбів. А там ми одержали вістку, що Дахновича заарештовано, на
підставі жартівливих слів його дружини, які підслухав на вечірці
сексот. Його дальшої долі я не знаю.
https://dnpb.gov.ua/wp-content...QiJY59Ce7w