Велецкие

Мартин Васильевич Велицкий
Екатерина Гаврииловна Бокей-Печихвостская
_____________________________

Василий Иванович Велицкий
Ульяна Дашковна Ело-Малинская

Гавриил Васильевич Бокей-Печихвостский
_____________________________________________

Иван Григорьевич Велицкий

Елович Дашко Ескович, луцький зем'янин

Василий Иванович Бокей
_____________________________________

Григорий Иванович-Кожанович Велицкий

Есько Елович

Иван-Ян Бокей
________________________________

кн. Кожан

___________________

Велицькі
ВЕЛИЦЬКІ (Кожановичі-Велицькі, Weliccy, Kożanowiczowie Weliccy) – князівський рід власного герба, у XV–XVІI ст. землевласники Володимирського і Луцького повітів Волинського воєводства.

Родове гніздо – село Велицьк Володимирського повіту Волинського воєводства (нині Ковельського району Волинської області).

За припущенням Юзефа Вольфа, нащадки князів Ярославських. Наталя Яковенко зараховує Велицьких до князів невідомого походження. Засновником роду був кн. Григорій Кожанович, який у першій половині XV ст. отримав привілей на Велицьк від великого князя Свидриґайла. Його син Іван Велицький помер після 1545 р. Від дружини, ім’я якої досі залишається невідомим, мав двох синів – Федора та Василя.

Нащадками Федора Івановича Велицького († після 1536) були його син Дмитро († між 1557 і 1572) та онука Марина († після 1617), дружина московського емігранта Гаврила Кайсарова-Колодежинського.

Василь Іванович Велицький († у першій половині 1540-х) був одружений двічі: спочатку з Уляною Єловичівною, а після її смерті з кн. Фрузиною (Єфросинією) Збаразькою († 1591 або 1592). Діти Василя: Мартин та Настасія († між 1561 і 1568), дружина луцького повітника Маська Шпаковського.

У шлюбі з Катериною Бокіївною-Печихвостською Мартин Велицький († 1589 або на початку 1590) народив дочку Богдану († між 1609 і 1619), дружину зем’янина Брацлавського воєводства Федора Шашковича-Вишковського. З п’яти дітей, які народилися у цьому шлюбі Кристина († 1651) вийшла заміж за Яна Єрлича († 1643), рідного брата автора відомої сімейної хроніки Яна (Якима) Єрлича. Рідним братом Богдани Мартинівни міг бути Андрій Велицький, котеленський урядник кн. Романа Ружинського († після 1613).

На думку Наталі Яковенко, рід продовжили нащадки Андрія Мартиновича, що втратили князівський титул.

Джерела:
Центральний державний історичний архів України в м. Києві. – Ф. 26, оп. 1, спр. 7, арк. 189-190 зв.; Однороженко О. Руські королівські, господарські та князівські печатки XIII-XVI ст. – Харків, 2009. – С. 236.

Література:
Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku. – Warszawa, 1895. – S. 184, 548-549; Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. Волинь і Центральна Україна. – Київ, 2008. – С. 368.

Ігор Тесленко

У лютому 1588 р. урядник Андрій Велицький послав до луцького ґроду служебника доповісти, що в суботу 6 лютого йому з міста повідомили в замок, що „якиись члвкь люзньiи вросту низкого чернявьiи в сермязє мЬль ношу з собою ..

ВЕЛЕЦЬК, с, положене над р. Стоходом, притокою
Прип'яті. До села належить хутір званий тут „Кухар".
В селі від початку 20 ст. була школа. Згадка про село В.
з 1488 р. (Архів Сангушків, т. І, ст. 142), яке належало
в тому часі до „Федьки, дочки Юрши, жінки Олизара
Шиловича, маршала волинської землі". Село було родовим гніздом князів Любецьких. В 1519 р. було власністю
князя Велицького Івана Григоровича (Архів Сангушків,
т. З, ст. 188). По смерті кн. Велицького село переходить
до „луцького мостовничого" Івана Борзобогатого-Красинського, володимирського і берестейського православного єпископа, пізніше до Ело-Малинських, в 1566 році
до Ласковського. В 18 ст. село В. належало до волинських
земель Немиричів. (Архів Ю.З.Р., ч. 6, т. І, ст. 333).
Недалеко від села два кургани, а у віддалі 1 км. кілька курганів овальної форми.

ВЕЛИЦЬК, с і кол., Ковельський пов., 40 км. від Ковля. В кінці 19 ст. було в селі 119 дом., 744 жит., в кол. —
26 дом., 57 жит. В селі дерев'яна церква з 1810 р. на місці
старої, школа. Недалеко від села є два кургани. В 15 ст.
за кн. Свидригайла власність цього князя. Князь Дмитро Іванович Велецький віддає в заставу с В. єпископу Володимирському Іванові Борзобогатому-Красенському. Від
нього село переходить по черзі до Ело-Малинських, Лисаковських, а в 18 ст. до Олександра Немирича. Згідно
з переписом 1911 р. в В. було — 1,078 жит. волость, одно163
клясова школа, 3 крамниці, державна горілчана крамниця
і вітряк (6,000 пуд. річного перемолу). Велика земельна
власність 1,808 дес. належала до Ладо-Лобаржевського.

Пинские и Волынские

Константин Курч и его сын Михаил Ольшанский, Иван Александрович Четвертинский, Дмитрий Давыдович Городецкий, Федор Козека, Федор Несвижский, Александр Нос, Дашко и Андрюшко Федоровичи Острожские, Григорий Кожанович