Боровитины, Миклашевские и другие - фамильная тема для генеалогического и биографического поиска

Grodzkie i ziemskie > Gniezno > Część 1
1991 (Nr. 36) 1557
Wojciech Bielawski w Bielawach dostaje pozew od Anny Brzesinskiej, ż. Jana Witkowskiego o nieuiszcz. długu 53 grz. (f. 89)

2128 (Nr. 36) 1557
N. Piotr Bogurski faktor w Dziekanowicach ks. Jana Korzboka Witkowskiego dziekana gn. (f. 209)

2535 (Nr. 39) 1560
Anna z Witkowa, nepotka X. Jana Korzboka Witkowskiego dziekana gn., ż. Wojc. Przyjemskiego pisarza zs. kalis. intromit. do całych części W. Witkowa os. i Witkówka pus. (f. 218v)

7632 (Nr. 80) 1636
Dorota, ż. Krzysztofa Witkowskiego i Kat. ż. Aleksandra Brodzkiego Sławęckie, ol. Zofji Sł. ol. Pawła Przyborowskiego żony, ciotki swej, spadkobierczynie, kwit. Jana Gwiazdowskiego z 140 złp. przez Przyborowską zapi. (f. 115v)

7682 (Nr. 80) 1636
Barbara Broniewska, wd. po ol. Walentym Jurkowskim kwit. z 100 złp. X. Mikołaja Polanowskiego plebana witkowskiego (f. 174)

7851 (Nr. 80) 1638
And. Tarnowski i Marianna Bieganowska małż. kwit. Krzysztofa Witkowskiego i Dorotę Sławęcką małż. z ost. raty tj. 200 złp. ze wsi Łanek przez TT. im na l. 3 wydzierż. (f. 445)

12011 (Nr. 96) 1730
Teresa Cywińska, ż. Jana Witkowskiego, kwituje Jana Sarbskiego, s. o. Sebast. S. z Barbary Łąckiej, z 3. 000 złp. (f. 274)

12012 (Nr. 96) 1730
Jakub Rokossowski pos. Czeluścina, w im. sw. i żony Konstancji Modlibowskiej, Teresie Cywińskiej, c. o. Stanisł. C., ż. Jana Witkowskiego, zap. s. 3. 000 złp. (f. 275) Jakub R., s. o. Macieja R. (f. 275v)

12183 (Nr. 96) 1732
Teresa Cywińska, c. o. Stanisł. C. z ol. Anny Noskowskiej, wdowa po ol. Mikołaju Paprockim, 2-o v. ż. Jana Witkowskiego córce swej Marjannie Paprockiej, ż. przyszłej Antoniego Pruskiego, zap. s. 3. 000 złp. na Czeluścinie u Rokossowskiego i 1. 000 złp. na Karsach u Kożuchowskiego, cześnika wieluńskiego (f. 406v)

12768 (Nr. 97) 1740
Teresa Cywińska, wdowa po ol. Mikoł. Paprockim, 2-o v. ż. Jana Witkowskiego, 3. 000 zł. na Czeluścinie i 1. 000 zł. na Karsach dziedz. Kożuchowskiego, ceduje Marjannie Paprockiej, wd. po ol. Ant. Pruskim 2-o v. ż. Kaspra Kurowskiego, córce zaś swej w pos. ceduje (f. 443v)

12935 (Nr. 97) 1743
Franciszka Ćwierdzińska, ol. Kaspra-Baltaz. Cw. córka, ol. Jerzego Ćw. nepotka, ż. Józefa Witkowskiego, kwit. X. Aleksandra Kołudzkiego, kanon. kat. gnieźń., dóbr Piotrowo i in. fundacji domu swego dziedzica i pos. (f. 644). Sprzedali byli Modliszewko, Piotrowo, Dembłowo, spadkob. Mielińskich ol. X. Szymonowi K. prob. gn. i wtedy została tam suma należna ol. Jerzemu Ćw. i Annie Modliszewskiej ż. jego (f. 644)

Grodzkie i ziemskie > Gniezno > Część 2
251 (Nr. 24) 1501
N. Wawrzyniec Wrzeszeński unieważnia opr. Katarzyny Witkowskiej +-ej siostry swej rodz., 400 złp. pos. i t. w., i kwit. z tych sum Macieja Witkowskiego genra swego (f. 136v)

365 (Nr. 24) 1503
Termin m. N. Janem Karczewskim z I i Janem i Wawrzyńcem braćmi rodz. dziedzicami w Witkowicach, ss. N. Bogusława Witkowskiego z II o rez. 3-ch cz. mł. wod. Korzecznik i stawu w Dambrowie (f. 222v)

411 (Nr. 24) 1504
N. N. Jan i Wawrzyniec, dz-e w Witkowicach, ss. Bogusza Witkowskiego z W., płacą penę 3 grz., bo nie rezygnowali w 10 grz. Janowi Karczewskiemu na wyd. 3 cz-i mł. Korzecznik we wsi Dambrowa (f. 271v)

751 (Nr. 261) 1510 około
NN. Wojciech, Małgorzata, Jan i Helena, ss. i cc. ol. Jana Wydzyrzewskiego, dz-a Dobiejewa, intromitowani do dd. Zygmunta Witkowskiego dz-a w Witkowie, w p. gn. w 70 grz. pos. (f. 109v)

753 (Nr. 261) 1510 około
NN. Jan, Andrzej i Wawrzyniec, ss. o. N. Bogusza Witkowskiego, pł. winę Janowi Drachowskiemu zw. Czyrnya ponieważ 14 grz. posagu po ol. Dorocie, c. jego nie uiścili

1034 (Nr. 259) 1514 około
Dekret m. Janem Drachowskim zw. Czyrnia oraz Janem, Andrzejem i Wawrzyńcem, ss. ol. Bogusza Witkowskiego, o uiszcz. D-mu 14 grz. pos. i 5 grz. za futro królicze i inne szaty za ol. Dorotą, córką jego (f. 36v) 1514.

1139 (Nr. 259) 1513 około
Barbara, c. o. Mikoł. Dziekczyńskiego, ż. Wawrzyńca Witkowskiego, w tow. Mikoł. Wagorzewskiego stryja i Bartosza Chwałkowskiego wuja, kwit. Jana i Jakuba, rodzonych, dz-ów z Dziekczyna, z ojc. i mac. w cz-ch dd. Mirkowice W. i Piotrkowice, w p. kc. (f. 134)

1165 (Nr. 259) 1513 około
Andrzej, Jan i Wawrzyniec, ss. o. Bogusza z Witkowic Witkowskiego zw. Szyrowy, pozw. przez Jana Drachowskiego zw. Czyrnia, (f. 163)

1199 (Nr. 259) 1513 około
Wojciech, Jan, Małgorzata, Dorota, Helena, ss. i cc. ol. Jana Wydzierzewskiego z Dobiejewa kwit. Macieja Witkowskiego z 70 grz. (f. 238)

Grodzkie i ziemskie > Gniezno > Część 2
1235 (Nr. 259) 1520 około
Panna Zofja, c. Jakuba Padniewskiego z Anny Słupskiej, pozw. przez Macieja Witkowskiego o to iż ona go pozw. o 100 grz. posagu po ol. Zofji Sł. ciotce jego rodz. i o 100 grz. wypr. (f. 290)

2264 (Nr. 22) 1486
NN. Jan i Stanisław, bcia rodz., dz-e de Sowina Gurowo, spr. z Zygmuntem, s. o. Piotra Witkowskiego, (f. 43)

2700 (Nr. 20) 1467
N. D. Małg., ż. Sędziwoja Trzebawskiego, i Kat. ż. Swiętosława Milejewskiego, zwalniają poręczycieli: Przecława Potulickiego, Mikołaja Janowskiego, Swiętosława Dziatkowskiego i Andrzeja Grodzeńskiego z strony Małgorz., a ze strony Kat.: Jana Łukowskiego, Stanisława Sczyczenskiego, Piotra Witkowskiego, i Adama Ostrowskiego (f. 142v)

2848 (Nr. 20) 1471
N. Marcin ol. Gurowski, kwit. Piotra Witkowskiego, ze swej części pr. bliższ. i z działów brat., z sumy 8 grz. (f. 234)

3183 (Nr. 25) 1507
N. Maciej Skubarczewski kwituje Macieja Witkowskiego z raty 30 grz. za cz. wsi Kinna, którą sprzed. na wyd. (f. 152v).

3214 (Nr. 25) 1511
NN. Mikołaj i Tomasz, bracia rodzeni de Wirzbiancic Malochowo kwitują Macieja Witkowskiego, ze wszelkich pozwów i spraw o głowę ojca ich ol. Jana zw. Czech dziedzica de Wirzbącic Malochowo (f. 233)

3236 (Nr. 25) 1512
N. Anna Mieleńska, żona Macieja Wienieckiego, kwituje Macieja Witkowskiego zw. Korczdzbok (f. 259v)

3377 (Nr. 25) 1512
N. Barbara Mirkowska, żona Wawrzyńca Witkowskiego, kwituje Jana Fijoła Dziekczyńskiego dziedzica w Rzangnowie (f. 374v)

4427 (Nr. 335a) 1527/1528
N. Małg. Czwierdzińska, ż. Wawrzyńca Lubowiczkiego, w tow. Jana Gałczyńskiego dziedzica w M. Bierzglinku, stryja i Mac. Corczboka Witkowskiego wuja, całą wś. Kołaczkowo ojcz. p. gn. daje z mił. mac. synowi Jakubowi Czw. (f. 101v)

5530 (Nr. 19) 1510
N. Hektor Mieleński, brat rodz. i prok. Anny M., ż. Macieja Glinieckiego z Mielna, wzywa do zwrotu kmiecia lub uiszcz. 10 grz. N. Macieja Witkowskiego (f. 142v)

5541 (Nr. 19) 1510
NN. Piotr i Stanisław, bcia rodz. z Słowikowa wzywają do uiszczenia 2 grz. Macieja Witkowskiego za kmiecia (f. 155v)

5586 (Nr. 19) 1511
NN. Stanisł. i Wojc., dz-e w Karczewo, zast. 3 części młyna wod. Korzecznik we wsi Dambrowa p. gn. im zast. na wyd. w 10 grz. przez Bogusza Witkowskiego, N. Piotrowi Krzesińskiemu, dz-owi w Dambrowie w 10 grz. (f. 208)

6105 (Nr. 29) 1531
N. Katarz. Planskowska, c. o. Stef. Popowskiego, de Popowo Inacz, w tow. Macieja Pl. męża, i Wawrzyńca Witkowskiego wuja, kwit. brata rodz. Wojciecha Pop. z Popowa Inacz z dd. ojcz. i mac. w P. In. i Dobieszewicach (f. 200v)

6804 (Nr. 32) 1541
N. Anna Witakowska, c. o. Mac. W., obec. ż. And. Zidowskiego, kwit. X. Jana Korzboka Witkowskiego, dziek. gn. i Zygmunta, Aleksandra i Ambrożego Witkowskich, braci rodz. z jednego ojca, z dóbr ojcz. i mac., tj. z pos. 400 złp. ze wsi Witkowo i Witkówko (f. 333v)

Grodzkie i ziemskie > Kalisz > Inskrypcje > XVII/XVIII wiek
1060 (Nr. 129) 1669
Anna Mierzewska, ż. Bened. Witkowskiego, w tow. Stefana Mierzewskiego brata rodz. zapis., którym zobow. się do sprzed. zeznającemu dobra pewne w Kotowiecku dany przez Katarz. Kotowiecką, c. o. Jana Kot. z ol. Anny Pigłowskiej wdowę po ol. And. Siemońskim, w r. 1667, ced. Marcinowi Pawłowskiemu (p. 867)

1462 (Nr. 138) 1677
X. Jan i Wawrzyniec Borzysławscy, ss. ol. Stan. dz-a wsi Bukowina z Urszuli Jaraczewskiej Adamowi Nieniewskiemu, s. o. Piotra N., dają zobow. dotycz. wupłaty 2. 000 zł. Marjannie B. zezn. siostrze rodz., ż. Jana Witkowskiego (Wilkonski popraw. na Witkow.) z ojc. i mac. wsi Bukowina, obec. dziedzicznej tegoż Adama N., (p. 282) kupił od zezn.

5350 (Nr. 171/173) 1736
Maciej Smardowski, s. o. Marcina, nabywca praw drogą cesji, s. 1. 000 zł. Ewie Osińskiej, c. o. Jana O. z ol. Kat. Jaraczewskiej, żonie ol. Wawrzyńca Witkowskiego służącej, przez Adama Swieykowskiego i Domocellę Swięcicką małż. kontr. sprzed. między Swieyk. małż. z I i ol. Adamem Jaraczewskim i Agn. Swięcicką małż. z II 1686 spis. s. v. 8. 735 zł. spis. we wsi Strzyżewo a przez Ewę z Osiń. Witk. 1709 zezn. scedowała ceduje Adamowi Osińskiemu, s. o. Mich. O. (p. 205)

5675 (Nr. 178/180) 1743
Józef Głoskowski, s. o. Adama Gł., z ol. Jadwigi Grabskiej, a ol. Annie Grab. ż. 1-o v. ol. Rafała Witkowskiego, 2-o v. ol. Franc. Strachanowskiego siostrzeniec i po ++ matki i ciotki spadkob. jedynej, s. 3. 000 zł. przez Stanisława i Hierom. Naramowskich braci m. s. rodzonych, Annie ciotce zezn. i Jadwidze matce zezn. wtedy pannom, siostrom rodz., córkom ol. Stan. Grabskiego z ol. Kat. Naramowskiej 1677, ze wsi Wozowo podnies., spos. długu zapis., ced. Mikoł. Gorzeńskiemu, s. o. Andrzeja G. z ol. Franciszki Suchorzewskiej (p. 179)

6979 (Nr. 209/ 213) 1773
Zuzanna Milewska, c. o. Adama M. z Marianny Gorskiej, żona Antoniego Czarnowskiego, kwituje Marcina Witkowskiego "socerum suum" z cześci pos. tj. z 1. 939 złp. (f. 57)

8381 (Nr. 231) 1791
Feliks Pigłowski, brat najmłodszy, wraz z Ludwikiem bratem najstarszym porucznikiem wojsk pruskich, Wojciechem bratem średnim, Marianną ż. Anton. Witkowskiego siostrą rodz. P-imi spadkobierca po ol. ojcu Sebastjanie i ol. stryju rodz. Stanisł. P. +-ym bp., z I i Kasper Wyssogota Zakrzewski dziedzic Gutowa z II umowa: Stanisław stryj rodz. bezpot., Sebastjan ojciec PP., Katarzyna mająca lat przeszło 50 i matka Wojciecha Skarżyńskiego siostry rodzone Sebast. i Stan. P-ich, mając na cz-ch w Gutowie Mroczkowszczyzna zw. w p. kalis. dekretami zjazdowymi przysądzone sumy (Józef Malczewski te dobra sprzedał był Z-mu). (f. 176) Feliks P., s. o. Seb. z ol. Marianny Wolakowskiej a bratanek rodz. ol. Stanisława Sokoli P. bp. +-go (f. 189)

Grodzkie i ziemskie > Kcynia
1607 (Nr. 127) 1620
NN. Regina, ż. N. Winc. Lichtańskiego i Zofja ż. sł. Jerzego Troszwica mieszczanisna i praetora w m. Chodziesz, Skrzetuskie, w im. sw. oraz Agnieszki ż. Jana Witkowskiego, oraz Anny i Urszuli, ol. uczc. Stefana z ol. Katarzyny Skrzet., córek, mianuje plentem Stanisł. Grądzkiego (f. 415v)

2832 (Nr. 135) 1730
Agnieszka Makowiecka, ż. Antoniego Witkowskiego spadkobierczyni ol. Katarzyny Belęckiej, ż. ol. Wacł. Kęszyckiego bp. +-ej (po 1692) ciotki swej rodz., obok rodzeństwa swego (f. 359v)

2971 (Nr. 139) 1739
Agnieszka, c. o. Stanisł. Makowieckiego z ol. Marjanny Kaszyckiej, ż. Antoniego Witkowskiego (f. 102v)

4051 (Iudiciales) (Nr. 19) 1623
Regina Skrzetuska, ż. Wincentego Lichtańskiego siostra panny Barbary S. przeoryszy owińskiej, N. Agnieszka ż. N. Jana Witkowskiego, Zofja ż. Sł. Jerzego Kosznic malarza, i mieszcz. z Chodzieży, Anna i Urszula panny, ol. N. Katarzyny S. z ol. uczc. Stefanem spłodz. dzieci i spadkobiercy ol. N. Jadwigi Skrzet., siostry zezn., ż. Bartłomieja Skarboszewskiego bp. +-ej (f. 12)

Grodzkie i ziemskie > Konin
6263 (Nr 35) 1610
G. Andrzej Witosławski, podsędek ziem. inowrocław., intromit do wsi Lewartowo p. kon. do dd. cz. cz. Jana i Mikołaja ss. ol. Jarosława Witkowskiego, i Anny Krajewskiej, ż. ol. Piotra Witkowskiego obec. 2-o v. ż. Wojc. Wierzejskiego, i Ewy, c. ol. Piotra Witk., tych Witkowskich z br. rodz. (nepotki). Magdalena Wojnowska, matka pozwanych, a żona powoda (p. 256)

Grodzkie i ziemskie > Nakło > Część 1
5671 (Nr. 191) 1699
Jan Krzycki podstoli kaliski, mian. pl. G. Jana Drużyńskiego podpiska gr. pozn. i Stanisł. Witkowskiego ekonoma wsi swej dziedz. Sielec (f. 5v)

6752 (Nr. 205) 1736
Teresa z Tarłów Potulicka wdzina czerniech., starościna nowodworska i borzechowska, z I i Fryderyk Mehling kapit. JKMci (podpis niemiecki) z II kontr. 3 let. dzierż. kl. Witkowskiego ze stwa nowodwor. dat. 1736.5/IX. s. v. 900 tal. (p. 258). Taż z I i Mich. Tuchołka sędzia zs. tuchol. z II kontr. 3 let. dzierż. dóbr stwa nowodwor. dat. w zamku więcborskim, s. v. 18. 000 tal. (p. 259)

Grodzkie i ziemskie > Poznań > Inskrypcje > XVI wiek > Część 1
713 (Nr. 863) 1508
N. Stefan Zaleyski alias Witkowski kwituje z 53 i pół grz. i z 23 zł. w. Sędziwoja Witkowskiego, w której to sumie Stefan miał od Sędziwoja cz. dziedz. wsi Rościegniewice p. pozn. wyderk. (f. 14)

736 (Nr. 863) 1508
Termin między Anną Sirpowską, żoną Wojciecha Witkowskiego z I i Wojc. Polickim, pisarzem ziemskim pozn. z II (f. 28v)

752 (Nr. 863) 1508
NN. Wojciech i Marcin, bracia rodzeni, ss. ol. Stanisława Witkowskiego, płacą penę 3 grz. Janowi Skrzetuszewskiemu, bo nie uiścił mu 17 grz. długu ojca ich (f. 46v)

773 (Nr. 863) 1508
N. Anna, c. ol. Gabriela Szyrpowskiego, żona Wojciecha Witkowskiego, w tow. Łukasza Polickiego stryja i Andrzeja Sarpskiego wuja, kwituje G. Wojc. Polickiego pisarza ziemskiego pozn., z pozwu o wygnanie z poł. wsi Janowo (f. 68v)

994 (Nr. 863) 1510
N. Jan Skrethoszewski pw. Wojciechowi i Marcinowi braciom rodzonym, synom ol. Stanisława Witkowskiego zyskuje dekret co do uiszczenia mu 17 grz. winnych przez ol. ojca ich (f. 283v) z zabezp. im intromisji do ich cz. w Witkowicach p. pozn.

1188 (Nr. 865) 1511
G. Barbara, wdowa po ol. Tomaszu Słupskim, mieczniku poznańskim, kwituje NN Zofię ż. Macieja Witkowskiego, Barbarę, ż. Jana Chłapowskiego, i Annę, ż. Jakuba Padnowskiego, córki swe z 400 grz. posagu, opraw. jej przez ol. męża na wsiach Słup W. i na poł. wsi Słup M. i Murzynowo W. w pow. pyzdr. (f. 92)

1285 (Nr. 865) 1512
Termin między Barbarą, żoną Wawrzyńca Witkowskiego, i Anną panną, rodzonymi, córkami ol. Doroty Makolińskiej, z pierwszego męża Mirkowskiego z I i Tomaszem Domasławskim alias Wybranowskim z II, o gwałtowne wygn. tych sióstr z ich części macierz. we wsiach Mirkowicze i Piotrkowicze w p. kc., gdzie była oprawa ich matki Doroty od pierwszego jej męża Mikołaja Fijoła Mirkowskiego (f. 176v)

1546 (Nr. 865) 1513
N. Stefan Zaleski, dziedzic w Witkowicach, kwituje Sędziwoja Witkowskiego z 6 grz. zap. sobie (f. 393v)

Grodzkie i ziemskie > Poznań > Inskrypcje > XVI wiek > Część 2
2606 (Nr. 933) 1579
Eremjasz Kąsinowski opr. 700 złp. przez ol. Andrzeja Witkowskiego podstarościego poznań. Zofji Konarzewskiej, obecnie żonie zezn. dokonaną w gr. pozn. na 1/2 Witkowic, Rościegniewic i Gorgoszewa w pow. pozn., a przez nią sobie sced., za zezwoleniem Macieja i Piotra Chomeczkich s. Konarzewskich braci jej stryj., ceduje Wojciechowi Boboleckiemu (f. 428)

2802 (Nr. 892) 1552
Anna Loszinska, wd. po Mac. Brzezińskim, ż Jana Witkowskiego, który zanosi pilność pw Stanisławowi L. iż nie wypłacił 133 grz. długu (f. 212v)

7819 (Nr 902) 1560
Zofja, c. Andrzeja Konarzewskiego, ż. And. Witkowskiego, kwit. ojca z ojc. i macierz. (f. 202v)

8839 (Nr. 931) 1578
Daniel Lowenczki Maciej i Jakub Niegolewscy, mianow. opp. dzieci ol. And. Witkowskiego podstarościego pozn. z Zofji Konarzewskiej, opiekę tę składają (f. 924) To bcia rodz. N. N.

9149 (Nr. 938) 1582
Marcin Pietrski, s. 200 zł. długu zap. przez ol. And. Witkowskiego, ced. Dorocie i Agnieszce Pietrskim, pannom, cc. o. Jana P-go, nepotkom swym (f. 145v)

Grodzkie i ziemskie > Poznań > Inskrypcje > XVII wiek
3875 (Nr. 1000) 1618
Barbara zakon. w Owiń., Regina, ż. Winc. Lichtańskiego i Zofja, ż. sł. Jerzego Kośnika, mieszcz. i malarza w Chodzierzy (może pistor?) Skrzetuskie w im. sw. oraz: Agn. ż. Jana Witkowskiego, Anny i Urszuli, ol. uczc. Stefana z ol. N. Katarz. Skrzet. zrodz. córek, mian. pl. pl. (f. 1078)

Grodzkie i ziemskie > Poznań > Inskrypcje > XVII/XVIII wiek
2812 (Nr. 1094) 1676
Teresa ż. Rafała Witkowskiego, i Anna ż. Jana Rozdriałowkiego Pętkowskie, cc. ol. Wojciecha P. nabywczynie praw od ol. Aleks. Gawreckiego który je miał i od ol. Wojciecha p. brata ich rodz., ceduje je Kazimierzowi Gałęskiemu (f. 1119). Rafał Witkowski, s. Wojciecha W. zap. dług 1. 000 złp. żonie (f. 1120) to samo Jan Rozdriałowski, s. o. Jana (f. 1121) Helena z Chociszewa ż. Kaz. Gał. (f. 1122v)

9763 (Nr. 1357) 1788
Teresa Radolińska, c. o. Andrzeja R., dz-a Wrotkowa i Skałowa z Marjanny Bronikowskiej, żona Franciszka Witkowskiego kwit. Michała Leszczyc Radolińskiego regenta gr. pyzdr. (f. 252). Witkowski zast. pos. Wysokiej w p. koniń. (f. 253)

17446 (Nr. 1360) 1783
X. Kasper Antoni Tokularski prob. ostromecki s. o. G. Jana T. z ol. Teresy Poniatowskiej (f. 336) ceduje pewną sumę dożyw. siostrze swej rodz. Józefacie T. ż. Wincentego Witkowskiego

Grodzkie i ziemskie > Poznań > Relacje > XVIII wiek
(165 (Rel. C. Posnan. T. 632)) 1787
Skrypt Sarnowskiego zapewniający kwotę 10 dukatów Dzierżawskiemu winną. Skrypt Franciszka Witkowskiego na niepewną sumę. Skrypt Marcina Bieńkowskiego na dukatów 4 bez daty. Kapitulacja przez Młodziejowskieog uczyniona, zapewniająca Dzierżawskimu kwotę 40 dukatów corocznie. (k. 372)

Grodzkie i ziemskie > Poznań > Rezygnacje > XV wiek > Część 1
2852 (Nr. 1383) 1497
G. Mikołaj Rybyenski Cordzbog, na 1/2 m. Kiszkowa i na wsi Rybna, które były Macieja Witkowskiego w p. gn. i na 1/2 wsi Kowalewo w p. kość., zap. 500 zł. w. pos. i t. w., żonie G. Katarz., c. G. Piotra Lakyenskiego alias Skyerka (f. 134v)

Grodzkie i ziemskie > Poznań > Rezygnacje > XV wiek > Część 2
854 (Nr. 21 zs) 1475
GD. Ludmiła, ż. N. Piotra Witkowskiego, c. o. Str. D. Piotra Glamboczkiego, pw Pawłowi Budziszewskiemu, o narusz. jej pr. bliższ. do dd. Glamboczecz po jej ojcu i matce (f. 23v)

1077 (Nr. 21 zs) 1482
X. Mikołaj Lubaski, kanonik NMP. w Pozn. i pleb. w Ludomach nie st. z p. N. Małgorzaty, ż. ol. Mikoł. Witkowskiego (f. 193v)

1307 (Nr 19 zs) 1466
N. Katarzyna, c. o. Stanisł. Stafflyk Witkowskiego, z I i Jarosław i Mikołaj, bcia rodz. niedz., ss. ol. Jarosława Mostrziczkiego dziedzica de Dambrówka Król. z II (f. 144v)

1538 (Nr. 3 zs) 1409
Zofia stawi św. św. Kiełczowi z Przeborowa: Stanka Przeborowskiego, Wawrzyńca Piotra syna, de Bodzeporowice, Chwała de Wysocice, Jaktora de Jaktorowice, Dobiesł. Witkowskiego, Lubecza de Lubowice (f. 78)

Grodzkie i ziemskie > Poznań > Rezygnacje > XVI wiek
380 (Nr. 1394) 1538
N. Marcin Jaskolecki całe cz-i wsi Gościchowo, Posczikowo os. i Plastowo pus. p. kośc. za 800 grz. Jakubowi J-mu bratu swemu rodz. sprzedaje (f. 165v) a Jakub J. całe 1/2 1/2 wsi Witkowice, Rościegniewice i całą pustkę Gorgoszewo p. pozn. jemu przez Andrzeja Witkowskiego wyd., za 250 grz. Marcinowi J-mu bratu rodz. wyd. (f. 166)

510 (Nr. 1394) 1538
N. Anna Grambiewska, wd. po ol. Mac. Gr., w tow. Jana Morawskiego stryja, i Andrzeja Witkowskiego wuja, całe 1/2 wsi Wielkie i Złotniki p. pozn. (zachow. dla siebie 7 ł. roli w Zł.) sprzed. za 200 grz. Mikoł. Skorzewskiemu siostrzeńcowi swemu rodz. (f. 216v)

947 (Nr. 1394) 1541
N. Jan Żydowski na 1/2 wsi Żydowo p. gnieźn. od Piotra brata swego, oraz Mikołaja, Stanisława i Marcina nepotów rodz. zap. 620 zł. pos. i t. w. Annie, c. ol. Mac. Korzboka Witkowskiego, ż. Andrzeja Z. syna swego (f. 424v)

1519 (Nr. 786) 1509
N. Stan. Młodawski na 1/2 cz. wsi Młodawsko p. pozn. zap. 50 grz. pos. i t. w. ż. Agn., c. o. Mik. Witkowskiego (p. 132)

1753 (Nr. 786) 1511
N. Zofja, ż. N. Mac. Korczboga Witkowskiego, Barbara, ż. Jana Chłapowskiego, Anna panna, siostry rodz., dz-i de Slup, w tow. X. Mik. Parysz pleb. w Czempiniu stryja i Jana Suchorzewskiego, brata stryj., i Marcina Romiejowskiego wuja, 1/2 wsi Turew p. kośc. za 260 grz. Janowi i Stan. Słupskim, bciom rodz. sprzed. (p. 253)

1920 (Nr. 786) 1511
N. Zofja, ż. Macieja Korczboga Witkowskiego, w tow. Stanisł. Turewskiego, brata stryj. i Jana Wrzessieńskiego wuja, całe cz. dziedz. należ. z działu z siostrami Barbarą i Anną rodzonymi, we wsiach Słup W. i 1/2 Małego i Murzynowo W. p. py., za 200 grz. Annie, ż. Jakuba Padniewskiego, sprzed. (p. 312) a Anna Słupska ta części należ. z działów z siostrami rodz. Zofją i Barbarą, w tychże wsiach, za 200 grz. mężowi P-mu sprzed. (p. 312). Barb. ż. Jana Chłapowskiego swoje cz-i ib. z działu z Zofją i Anną, siostrami rodz. za 200 grz. mężowi sprzed. (p. 313)

2074 (Nr. 786) 1512
N. Urszula Zabicka, ż. Jana Łekienskiego, w tow. Jana Witkowskiego stryja i Jana Lossockiego wuja, 4 ł. roli os. we wsi Puzdrowiec p. kc. za 30 grz. Janowi Podolskiemu wyderk. (p. 379)

2736 (Nr. 1395) 1545
N. Hieronim Kobylnicki całe cz. wsi Witkowice, Rościegniewice, Gorgossewo p. pozn. nabyte na wyd. od ol. Andrzeja Witkowskiego, za 100 grz. Kat. Czackiej, wd. po Andrzeju W. wyd. (f. 219v)

3957 (Nr. 1392) 1517
N. N. Wojciech i Gaweł, małoletni Piąntkowscy, dz-e w Piantkowo, i Jadwiga Modliszewska, ciotka ich rodz., z jednej matki, w tow. Mac. Korsboga Witkowskiego stryja i Wojc. Woynowskiego wuja, przezyski przysądzone na Andrzeju Dzyrsnyckim z tytułu zwrotu przez niego posagu 90 grz. na cz. cz. wsi Dzyrznicza i Mileszna Górka p. py. za 90 grz. Janowi Dz- mu sprzed. (f. 120v)

6241 (Nr. 1393) 1529
N. Maciej Szurkowski na 1/2 połowy wsi Szurkowo p. kośc. zap. 100 grz. pos. i t. w. ż. Elżbiecie, c. Sędziwoja Witkowskiego (f. 279)

Grodzkie i ziemskie > Poznań > Rezygnacje > XVI wiek
6824 (Nr. 1393) 1532
N. Anna, ż. Jana Czackiego, Kat. ż. And. Witkowskiego, Chwałkowskie Czeczeradówny, siostry rodz. niedz., w tow. Jana Pierzchleńskiego stryja i Marcina Baranowskiego wuja, całe cz. wsi dziedz.: Chwałkowo, Wyszakowo, Płowcze, Biernatki, Płaczki, Zalesie Małe, Ochla, Lieskowo p. py. ojczyste spadłe po ol. Bernardzie Zaleskim, ojca ich wuju i Szymonie Czeczeradzie, ich stryju rodz., za 800 grz. N. Mateuszowi Czeczeradowi Chwałkowskiemu swemu stryjowi rodz. sprzed. (f. 508) a Mateusz Cz. Chw. całe cz. wsi: M. Zalesie, Ochlia, Lieskowo p. py. nabyte od powyższych córek ol. Bernarda Cz. Ch-go, za całą wś. pus. Wydawy p. kość. z dopł. 720 grz. z Marcinem Baranowskim wym. (f. 508)

7210 (Nr. 1393) 1534
N. Piotr Sepieński na 1/2 swej cz. z działu brat. z Kasprem i Wincentym S. S. bćmi rodz. należ. we wsi Sepno p. kośc. zap. 120 grz. pos. i t. w. ż. Kat., c. ol. Sędziwoja Witkowskiego (f. 646v)

9033 (Nr. 1396) 1560
N. Maciej Boboliecki na 1/2 dd. z działów braterskich we wsi Stoykowo, p. pozn., ż. przyszłej Annie, c. o. Andrzeja Witkowskiego zap. 750 zł. pos. i t. w. (f. 863) Wt. po WW. sw.

11956 (Nr. 1398) 1577
N. Zofja Niewierska, c. ol. Dobrog., ż. Sebastiana Zbyszewskiego, w tow. Marcina Gorzyckiego i And. Witkowskiego, podstar. pozn., przyjaciół z l. ojcz., całe cz. dziedz. tj. 1/2 wsi Niewierz i 1/2 wsi Zakrzewko p. pozn. daje synowi Piotrowi Zb. i innym synom z tegoż męża zrodzić się mogącym (f. 747)

Grodzkie i ziemskie > Poznań > Rezygnacje > XVII wiek > Część 1
591 (Nr. 1425) 1664
Anna z Kunina ż. Krzysztofa Marszewskiego, w tow. X. Jana Kunińskiego prepozyta witkowskiego, brata stryj. rodz. i Władysława Mieszkowskiego brata ciotecz., części Paruszewa i Paruszewka w p. pyzdr. po ciotce rodz. Kadzidłowskiej, sprzed. za 600 złp. Golińskiemu (f. 642v)

Grodzkie i ziemskie > Pyzdry > Część 1
7794 (Nr. 166) 1790
Obl. z Gr. Kalis. 1790.30/IV Anna Radolińska c. o. Andrzeja R. z ol. Mari. Bronikowskiej, wdowa po ol. Piotrze Radol. pisarzu zs. gn., 4-ej części Wrotkowa i Skałowa naprzeciw Elżbiecie 1-o v. Ulatowskiej, obecnie 2-o v. Zarembiny, Teresie, ż. Franciszka Witkowskiego i ol. Juliannie ż. Jakuba Godlewskiego siostrom swym rodz. R. R. dziedziczka z komplan. z Paschalisem Radolińskim, z 1788.19/X, kwit. R-go z 15. 206 złp. (f. 93) ona swe części tych dóbr P. R-mu sprzed. (f. 94)

Grodzkie i ziemskie > Pyzdry > Część 2
1367 (Nr. 167) 1477
Założona wina l. vadium 200 gn. między NN. Piotrem i Mikołajem, dziedzicami z Chłapowa, iż oni nie będą niepokoić Doroty N. Mikoł. Gorskiego (żony!) i Anny ż. Stanisł. Witkowskiego, i Barbary ż. Stanisł. Poświatnego i Małgorzaty ż. Mikołaja Taczalskiego, córek ol. Andrzeja Burczek de Borzujewo w ich dobrach, tj. w 1/2 Borzujewa, całej wsi Gierałtowo, i w 1/2 Bablina i w 3 cz. stawu i jez. w Chłapowie (f. 43)

Grodzkie i ziemskie > Wschowa > Część 2
1424 (Nr. 208) 1662
Jan podkanclerzy RP. sta gen. wlkp. i magdeb. oraz Przecław wda dorpacki bcia a Leszno Leszczyńscy bracia ol. Bogusława a Leszno Leszczyńskiego podkancl. R. P. sty fen. wlkp., samborskiego, międzyrzeckiego, opiekunowie wraz z Bogusławem prepozytem płockim, kan. krak. synów tegoż Bogusława Jana i Rafała a L. Leszcz. c. cz. wsi Trzebinia z. wsch. którą ol. Bogusław L. od Stanisława Witkowskiego kupił, Janowi Przybyszewskiemu s. ol. Stanisława P. podsędka z. wsch. za 6. 500 fl. sprzed. (f. 117)

Grodzkie i ziemskie > Wschowa > Część 3
1619 (Nr. 172) 1730
Stefan Bobowski, podczaszy mielnicki, tow. chor. catafracti JKMci, w im. sw. i G. Michała Witkowskiego, pw Stan. Skorzewskiemu tow. tejże chorągwi, o strzelaninę w Lesznie (k. 77v), gdzie postrzelony W-i w służbie B-go będący

предки Фотины Михайловны Миклашевской

1
Фотина Михайловна *1791-2

_______________________

2
Михаил Антонович Миклашевский, род. около 1763-1765 г.г.; войсковой товарищ (1791-1820); Роменский поветовый хорунжий, и. д. маршала дворянства (1820); Роменский поветовый маршал дворянства (1823); 19 янв. 1820 г. — орд. св. Анны 2-ой степ.; за ним наследственных Роменского у. в дер. Глобовке (Глебовке?), с. Великих Бубнах (Будках?) и хут. Олавском 114 душ (1816); жил в с. Мокиевке (1791); в 1791 г. бездетен.

= Василиса Михайловна Навроцкая, род. около 1771 г.; дочь бунчукового товарища. Михаила Навроцкого (*1737) и Анны Владимировны Велецкой.

_________________________
3

Антон Степанович Миклашевский, бунчуковый товарищ (1760); владел с. Ворголом и Колошиновкой; за ним Константиновской сотни в с. Малых Будках (Бубнах?) 30 хат (1760); † до 1783.
(1728 – ран. 1783) – служив з 1756 р., бунчуковий товариш (1756 – 1763 – ?). Згідно заповіту батька отримав: «села Воргли и Калашиновка с грунтами и паскою, гребля в селе Воргле об одном поле, гребля в хуторе Антіновке с четырьмя колами и просяным и валюшным колами, хутор Антіновский с лесом и пасекой в деревне Калашиновце, часть леса Мимчевого, пасека в лесу Мимчевском (куплена Антіном у Якова Кривца), поля пахатного: одна нива идучи в Глухов по левой стороне против Морицы Великой оранная и березняком заросшая, лежащая близ хутора Максима Петренка, вторая нива под Климовым лесом на 50 коп, третий лан – идучи к Антіновце по леву руку на 300 коп, четвертая нива – за старым гумном идучи к Морозовце по леву руку на 100 коп, пятая нива – к Антіновце к болоту на 15 коп, шестая нива Золовина с ярем довшим на 30 коп, седьмая нива – идучи к Морозовце Лисачевская на 20 коп, восьмой лан за ставом Воргольским на 400 коп, девятая нива – Горлавовская на 20 коп. Сеножати: первая – Сенное с гаем на 40 воз, вторая – Довгое с гаем на 40 воз, третья – за ставом Ворольским на 20 воз, четвертая – Лыса Гора на 50 воз, пятая – ниже лишня воргильского на болоте на 20 воз, шестая – Олексин Кут на 15 воз, седьмая – Бороховский Яр с вырубинцем на 20 воз. Лес Яструбный, одна комора в Глухове по меже Ведмедева и Павлова, да за местечком одна комора и плец Ревовский в городе Глухове за нынешним двором житним».

= (после 1750 г.) Марфа Андреевна Мазаракий, род. около 1743 г. дочь бунч. товарища, бывшая в 1764 г. (Киев. Стар. 1885 г., янв., стр. 81)., за нею Глуховского у. в с. Воргле обоего пола 54 души (1783)

Михаил Навроцкий (*1737) Навроцький Михайло Іванович (1736 – ?) – службу розпочав з 1756 р. військовим канцеляристом ГВК, сотник 1-ї Почепської сотні Стародубського полку (1764.9.02. – 21.08.), 1-й полковий осавул Гадяцького полку (1764–1782), бунчуковий товариш (? – 1788 – 1790 – ?). Мав 141 підданого в Гадяцькому повіті. Д.: (1788) Ганна Володимирівна Велецька (1742 – ?), донька підкоморія гадяцького. Мали доньок Василису і Лизавету.
бунчуковый товарищ (1786).
=Анна Владимировна Велецкая род. 1742; жива 1764.
____________________________
4
Степан Михайлович Миклашевский, от 1-го брака; знатный войсковой товарищ (1716); знатный войсковой товарищ (1722-1723); в числе бунчуковых товарищей участвовал в Гилянском походе (1725-1727) и был главным командиром над бунчуковыми товарищами в Астрахани (1726); ездил по поручению гетмана Апостола в Москву (1729); бунчуковый товарищ (1746); 16 дек. 1710 г., гетман Скоропадский, "меючи з серца рейментарского невигаслий и з вдячной памяти незмазанний респект на значние в войску запорожском заслуги небожчика славной памяти пана Михаила Миклашевского, полковника Стародубовского, которие в бою и в покою без поползновения, статечне, зичливе и радетелно, переходячи войсковие годности, на знаменитих хоружества и асаулства генералного урядах и на достоинстве полковничества Стародубовского чрез многие лета так охочо и трудолюбно ронил, же на оттаком, здоровя и жития своего не пощадевшы, в Несвежу на службе монаршой пострадал оною (?); а видячи, же и син его оставшийся паныч Стефан Миклашевский, ревнуючи поступком родителским, не оставит охоти до услуг войскових, до которих в нем зрим биты явственную впред годность и способность", взял его в "особливую гетманскую оборону и протекцию" и утвердил за ним в Глуховской сотне с. Кочерги, Воргол и Зазерки со всеми принадлежностями; 6 апр. 1722 года получил гетманский универсал на с. Волокитин и слободку Дорошовку, лежащую в грунтах Волокитинских "при лесе Ястребном", которой (слободкой) завладели было Афанасий Дорофеевич, товарищ войсковой, а после него его брат Кирилл и зять последнего Федор Ольшанский; по разделу 1741 г. с братьями получил: Волокитин, Воргол, Зазирки, Кочерги, Дорошовку, Колошиновку и Кубаров и право на отыскание Девовки, отнятой Меньшиковым, и Каменки, отнятой Лукьяном Жоравкой; жил в Воргле (1723, 1727); 11 февр. 1750 г. составил духовное завещание; † около 1750 г.
– значний військовий товариш (? – 1716 – 1723 – ?), бунчуковий товариш (? – 1736 – 1748 – ?), командир над бунчуковими товаришами в Астрахані (1726). У 1739 р. в комісії Ніжинського полку по виявленню підсусідків, які ухилялися від загальнона
родних повинностей. Володів с. Кочерги і д. Дорошівка Воронежської сотні, посполитими та підсусідками у с. Кочергах 26 хатами, у с. Зазерках 24 двори, в сл. Калашинівці 7 дворів, мав посполитих 5 дворів і 3 підсусідських у с. Некрасівці Глухівської сотні. У 1743 р. жив у полку Ніжинському, мав 90 дворів, 13 кіл, позика у військовий скарб – 6 р., мав двір приїзджий у Батурині, у 1748 р. двір у с. Некрасовці і с. Банич Глухівської сотні. Написав заповіт 11 лютого 1750 р. Д.: (1727) Ірина Марківна Маркович (? – 1762 – ?), донька «орендаря» пирятинського. За заповітом чоловіка отримала: «села Девовки половинную часть, которая ніне во владении ныне во владении моем состоит со всеми к нему грунтами по описи и крестьянами, с третьей частью на реке Вабли шесть камней, да у с. Семках двух камней и в селе Кочергах трех камней, да в хуторе Брылевка на речке Сливук гребля об одном коле, под двором Брылевским, тако он в селах Землянце и Черторигах с гаями, лесами и прочими угодьями в глуховских подворках подсуседки и пустые плецы на Белополовце и на Веренгине имеющиеся под городом Глуховом в селе Некрасовце, слобода Мазуровка со всеми угодьями, в Глухове нынешний двор, сеножать в Хотыменовце и пахотные поля и гай там же. В полку Суражском в степи хутор Степановка, женой моей куплен. Владеть ним до смерти, а там поделить на четыре части сынам моим тот хутор. Все владения должна разделить между детьми».

= (1727) Ирина Марковна Маркович, дочь "арендаря" Пирятинского Марка Аврамовича родоначальника Марковичей); по завещанию мужа (1750) получила в свое владение половину с. Дивовки, одну треть млина на р. Воргле о шести камнях и другие мелкие имения; жива в 1762 г.

Андрей Демьянович Мазаракий
род. около 1717 г.; после † отца остался в малолетстве; в службе с 1736 г. у письменных дел при Прилукской полковой Канцелярии; с 1737 г. — значковой товарищ Прилукского полка; был в Днестровском и других походах; с 6 февр. 1745 г. — войсковой товарищ с тем, чтобы ему состоять в ведении Генеральной Войсковой Канцелярии; 20 дек. 1765 г. — бунчуковый товарищ при отставке по причине "лому костей в руках и ногах и во всех составах, також — в глазах болезни"; бунчуковый товарищ в отставке (1787); за ним Роменского у. в с. Талалаевке м. п. 167, ж. п. 172, в с. Блотнице м. п. 28, ж. п. 23, в хуторах Гришковщине (?) и Богутовщине (?) м. п. 5, ж. п. 2 души (1782); за ним в Роменском у. обоего пола 215 душ (1786); оставил генеалогические заметки о своем роде.
(1717 – 1790 – ?) – навчався в КМА, службу розпочав з 1736 р. канцеляристом полкової канцелярії. Значковий товариш (з 1737), як онук полкового хорунжого Мовчана отримав чин військового товариша (з 1746.6.02.). У 1748 р. разом з братом Іваном здійснили наїзд на дім козаків с. Талалаївки Якова та Андрія Островерхих, побили їх, їх матір, захопили 7 карбованців, худобу, бджіл, мед та вирубали і спустошили їх ліс. У 1756 р. захопив хліб козака Красноколядинської сотні Іллі Ступака. Абшитований бунчуковим товаришем (з 1765). Мав 70 підданих у с. Талалаївці, всього – 215 підданих в 2 селах і 2 хуторах (1788).

= Анна Федоровна Кандиба † до 1819 г.; дочь бунчукового товарища.

Навроцкий Иван

Владимир Васильевич Велецкий род. 1714; в 1727 г. – ученик фары Киевской Академии; в службе с 1737 г. войсковым канцеляристом в Генеральной Войсковой Канцелярии; 22 дек. 1741 г., за службы деда и отца, – бунчуковый товарищ; 22 апр. 1764 г. – подкоморий Гадячского повета; в 1754–1756 г.г. жил в с. Юсковцах; † до 1784.
(1717 – ран. 1784) – навчався у КМА, військовий канцелярист ГВК (1737.15.04. – 1741), бунчуковий товариш у Гадяцькому полку (з 1741.22.12.). Проживав у маєтку Юськівці. Підкоморій Гадяцького повіту. За ним і братом Іваном підданих: м. Гадяч – 8, 2-ї Гадяцької сотні с. Синявка – 208, хут. Синявий – 8, с. Броварки – 2, Лубенського полку с. Юськівці – 42, хут. Артохолоцький – 29. мав двір і шинок у Броварках та 7 підданих при гумні (1747). Д.: Катерина Василівна Кондратьєва (бл. 1718 – ран. 1772), донька сумського полковника.

=Екатерина Васильевна Кондратьева род. 1718, дочь Сумского полковника
______________________________
5
Михаил Андреевич Миклашевский, по всей вероятности — выходец с правого берега Днепра; товарищ войсковой (1671); "дворянин" (челядник) гетмана Демьяна Многогрешного (1672); послан последним освободить в Батурине из под караула Киевского наказного полковника Якова Солонину (1672); войсковой товарищ, вместе с генеральным есаулом Павлом Грибовичем, протопопом Семеном Адамовичем и подписком Сергеем Андреевым ездил посланцем от гетмана Многогрешного в Москву (1672); один из главных "советников" Многогрешного (1672); Глуховский городовой атаман (1675); "урожоный пан, товариш войсковый и гражданин Глуховский" (1677); Нежинский полковой есаул (1679-1682); славетне урожоный его милость пан (1681); генеральный хорунжий (1682); генеральный есаул (1683-1686); в 1685 г., по приказу гетмана Самойловича, производил следствие о землях, спорных между селянами сел Ображеевки и Погребков — с одной стороны, и Черниговской катедрой — с другой; 27 авг. 1686 г., уволившись от уряда генерального есаульства, получил гетманский оборонный универсал; "пан" (1688); генеральный есаул (1689); стольник (с 1689-1696); с конца 1689 г. — Стародубовский полковник; в 1704 г. отрешен гетманом от этого уряда; знатный товарищ войсковой (1704); с 1705 г. снова Стародубовский полковник и занимал этот уряд до своей смерти. — 12 дек. 1671 г. получил от Многогрешного следующий универсал: "Поневаж в векуистую дому своего пан Данило Семенович Рубан, сотник Глуховский, пана Михаила Миклашевского, товариша войскового, принявши приязнь, млин в селе под Глуховом, названном Зазерки, на реце Воргле з двома каменями стоячий, своим фундованний и будованний коштом, в моц, держание и доброволное подал шафоване; теди и ми, не контрадикуючи пана Рубана воли, иле и овшем респектуючи на пана Миклашевского щоденние и верние при боку нашом послуги, которие доброй так же ожидают заплати, — виш помененний млин, от пана Рубана пану Миклашевскому отданний, нашим конфермуем уневерсалом, до которого млина, з ласки нашое, и самое село под Глуховом, названное Зазерки — — зо всеми приналежностями на виживление оному конферовалисмо — —"; 22 мар. 1672 г. получил универсал от генерального обозного Петра Забелы и генеральных судей Ивана Самойловича и Ивана Домонтовича: "Иж ми, беручи под протекцию свою пана Михайла Миклашевского, товариша войскового, абы от старшини Глуховской виш помененой и от товариства и посполитих людей под сей час змени бившого гетмана (Многогрешного) ни от кого и найменшой зневаги и шкоди не поносил; и которое село меет Зазерки в ключи Глуховском през ласку войсковую, аби войт з громадою послушенство отдавал, атаман того-ж села з товариством ни до чого не интересовался — — нашим уневерсалом сурово приказуем"; 4 июл. 1672 г. получил подтвердительный универсал гетмана Самойловича на с. Зазерки и млин в этом селе на р. Воргле; 6 дек. 1677 г. получил новый универсал того же гетмана на с. Зазерки; в 1677 г. купил у Олизара Лукьяновича, обывателя Воргольского, "грунт и плец зо всем будинком" за 3 копы; 27 нояб. 1677 года купил у Сергея Кондратенка Пушкаренка, жителя Глуховского, брата его Никифора и зятей их Андрея Пшеничного и Федора Проценка пляц в Глухове за 100 талярей; 26 авг. 1681 г. получил от Сергея Сахненка, жителя Уздицкого, поле по его уступке; 12 сент. 1681 г. купил у Гришка Мороза, атамана Кочережского, с товариством и Игната Череватого с поспольством, грунты в с. Кочергах с обязательством, чтобы Миклашевский "на церковь в селе Кочергах в двадцяти копах одменил дзвун святому чудотворцу Христову Николаю"; 14 февр. 1682 г. купил у жителей с. Кочерег братьев Нефеденков пляц Городище за 10 талярей; 10 июл. 1682 г. купил у Хвищенка и Проценка двор с пляцом в Глухове за 10 талярей; в 1687 г. получил от гетмана Мазепы с. Кочерги; 31 августа 1688 г. гетман Мазепа, "респектуючи на працовитие у войску услуги пана Михайла Миклашевского", дал ему во владение с. Волокитин в Глуховском у.; 15 мар. 1689 г. получил царскую грамоту на с. Зазерки с мельницами на р. Воргле, с. Кочерги с мельницами и с плотиной, построенной на р. Ясмане, на мельницу ниже с. Кочерег с плотиной в с. Воргле, на слободку Новоселки на р. Ясмане и стекляной завод на р. Уску, и на с. Волокитин *) * Прося эту грамоту, Миклашевский в челобитьи говорит, что у него были братья, которые служили великим государям "лет з тридцять и больше, на которих службах и живот свой кончили, а он, Михайло, на царского величества службе в нахождение неприятелское изранен тяжелими рани и тесть ево под Чигрином убит".; 21 мая 1691 г. получил универсал Мазепы на с. Каменные Озера, Новгородсеверской сотни, и на с. Нижнее под Стародубом с утверждением купленных им четырех мельниц на речках Титве, Росухе и Вабле, "соблюдая" при нем "и войсковую часть розмеровых пожитков, на него, гетмана, належащих"; 10 июл. 1691 года купил у Пилипа Палчика, казака Демянковского, млин на р. Ревне выше с. Демянок, за 300 зол.; в июле 1693 г. получил гетманский универсал на с. Воргол, Глуховской сотни; в нояб. 1693 г. получил гетманский универсал на с. Понуровку: "доносил ему, гетману, он, Миклашевский, что дом его в домовых потребах и во всегдашних для принятия людей расходах, не может быть удовольствован, и для того просил себе такого его гетманского призрения, чтобы он с. Понуровку, в уезде Бакланском, во владение ему придал; и он, гетман, склонясь на прошение его, то село Понуровку из своего владения, для вспоможения домовых его потреб, ему, Михайлу, отдал — —"; 8 мар. 1693 г. ему продал Феско Мазуренко, рудник Вепринский, "половину рудни Вепринское свое я власное, зо всем, до нее приналежним начинем и двором, до другой половини тое-ж рудни, прислушаючой пану Михаилу Миклашевскому, за 600 золотых личбы полское монеты доброй"; 19 июн. 1693 г. купил у Яска Огеевича, Веремея Ивановича и Федора Мартиновича, товариства полку Стародубовского, сотни Бакланской, "отчину — — дерева бортного, лежачого в кгрунте Бакланском, около Росухи и Вабле, у уйсте, на удесищи, прозиваемом Борку", за 28 коп; 28 июн. 1693 г. купил у Юрка Мазуренка, рудника Халеевского, "рудню — — на реце Королиовци, под Унуковичами лежачую, з млинками, ку ней прислушаючими, сеножатми, дворами, огородами", за 300 талярей; 9 апр. 1696 г. получил царскую грамоту на с. Каменные Озера, Нижнее, Воргол и Понуровку; 10 августа 1704 г. получил подтвердительный гетманский универсал на маетности: "Меючи з ласки нашой гетманской и войсковой за значныя и верныя прислуги в войску Запорожском за нас, гетмана, и антецессоров наших, значне, на высоких войсковых зостаючи урядах, роненния, пан Михаил Миклашевский, значный войска Запорожского товариш, наданныя от нас в вечистую поссесию себе села, нашими универсалами прикрытые и монаршими грамотами подтвержденные, в полку Стародубовском будучии, а именно: село Нижнее, село Демянки, село Понуровка, село Картушин, слобода Приваловка, село Каменка, якии-то уневерсалы через неякийсь там трафунок (каким-то случаем) страчены зостали, на которые вновь просил нас он, пан Миклашевский, о выданне на тие его давние села нашего уневерсалу, также на купленние и своим коштом заведенние грунта, що все абы уневерсалом нашим было прикрыто просил нас; теди мы, гетман, принявши ласкаве его, пана Миклашевского, занесенное прошение, велелисмо тепер внов выдати ему наш универсал — — "; кроме перечисленных выше, владел маетностями: в Стародубовском полку — с. Левенкой, Соловой, Руховым, Девовкой; поселил с. Истровку, Приваловку, Верхний Млинок, Буду Понуровскую; в Нежинском полку — Палеевкой, хут. Дорошовкой, Колошиновкой, Кубаровым и др.; † 19 мар. 1706 года, убит в стычке со шведами под Несвижем *); погребен в Стародубе.
(? – 1645 – 1706.12.03.) – смоленський шляхтич, військовий товариш (? – 1671 – 1672 – ?), дворянин гетьмана Ігнатовича (1672). Сотник глухівський Данило Рубан надав млин під Глуховом, стверджений гетьманом 12 грудня 1671 р. Після зміщення Ігнатовича генеральні обозний Петро Забіла і судді Іван Самойлович та Іван Домонтович взяли його під свій захист і протекцію. Згодом він був отаманом городовим глухівським (? – 1675 – ?). Служба за гетьманування Самойловича йшла нерівно, хоча і по висхідній. У 1677 р. він знову був лише військовим товаришем, проте 1679 р. бачимо його осавулом полковим ніжинським, з цієї посади 1682 р. був призначений генеральним хорунжим. «Изранен тяжелыми ранами», а тесть його загинув під Чигирином. 1683 р. Самойлович надав йому поруч з Мазепою уряд генерального осавула. В силу невідомих нам причин 27 серпня 1686 р. звільнений з посади. Значний військовий товариш (? – 1688). Генеральний хорунжий (1688), генеральний осавул (? – 1689.03. – ?). З подачі Мазепи царю отримав чин стольника. Затверджений полковником стародубським (? – 1689.08. – ?), яким був до 1704 р. Вже у 1690 р. побудував в Стародубі Михайлівський храм. 28 липня 1691 р. розпочав будівництво Микольської церкви в Стародубі, 9 вересня 1693 р. разом з військовим товаришем Максимом Жураховським, сотником Василем Ялоцьким і Анастасією Рубан здійснив закладку церкви Михайла і Гаврила в Глухові. Побудував кам’яний Преображенський храм в Стародубі. У 1696 р. він заніс в Межигірському монастирі в синодик своїх родичів, які померли. Знову полковник стародубський (1705 – 1706.19.03.). 7 серпня 1687 р. отримав гетьманський універсал на с. Зазірки, сл. Новосілки, гуту і млин, 31 серпня 1688 р. – на с. Волокитин, на млини і хутори Березовщина та Десятуха 2-ї полкової сотні (10.08.1704, 15.09.1706). Загинув під Несвіжем. Д.: 1) (з 1671) Євдокія Данилівна Рубан, донька сотника глухівського. 2) (бл. 1700) Ганна Володимирівна Швейковська, смоленська шляхтянка, вдова полковника стародубського Якова Самойловича. Miklaszewski Michał, esauł generalny 1683, pułkownik kozacki starodubski 1689, został zabity w walce ze Szwedami w 1706. Używał herb złożony: Ostoja i Suszyński odm.

= 1) (с 1671 г.) Евдокия Даниловна Рубан, дочь Данилы Семеновича Рубана, Глуховского сотника (1671), а затем "полковника выборных полков пехотных" (1677), убитого под Чигирином; за нею млин на р. Воргле в с. Зазерках.

Марк Аврамович Маркович +август 1712 Прилуки, Полтавской губернии. богатый "арендарь" в Прилуках, прилуцкий купец
Поселился в начале второй половины XVII века в Прилуке. Обыватель Прилуцкий, "арендарь" Пирятинский (1683-1685), "славетный" обыватель Прилуцкий (1701). 5 октября 1705 года продал лес Дмитрию Горленку; в 1709 году получил универсал гетмана Скоропадского на села Великую и Малую Девицы в Прилукском полку. По смерти его эти села отданы Гамалеевскому монастырю. Жил в Сорочинцах, возле Прилук. Марко Аврамович был ктитором Пречистенской Прилуцкой церкви и много жертвовал на благотворительные дела, за что был удостен чести быть похороненным в Густинском монастыре.157 В браке с дочерью богатого мещанина, прилуцкого войта Григория Корнеевича Ограновича, от которой у Марка Аврамовича было большое потомство, из которого наиболее известна дочь Анастасия и сын Андрей. Его имя стало родовым прозвищем для его потомков. — один из малорусских дворянских родов, некоторые члены которого до последнего времени писались полонизованной формой: Маркевич. Родоначальник М. был прилуцкий купец, по преданию — из евреев, Марк Аврамович (ум. в 1712), дочь которого, Настасья, вышла замуж за гетмана Скоропадского и настолько влияла на мужа, что сложилась пословица: "Иван носит плахта, а Настя — булаву". Старший брат гетманши, Андрей Маркович (ум. в 1747), отличился во время измены Мазепы и поставлен был сначала сотником глуховским, а потом лубенским полковником; в этой должности позволял себе много насилий и был лишен ее в 1727 г., по приказанию кн. Меншикова. Позже был генеральным подскарбием; нажил большие имения. Старший сын его Яков (1696-1770) учился в Киевской акад., был любимым учеником Феофана Прокоповича и отличался любовью к литературным занятиям.

Дети - Андрей, Иван, Федор, Анастасия, Ирина, Пелагея, Марина, Прасковья
= Елена Григорьевна Корниенко - Григорьевна Огранович

Демьян Иванович(Янович) Мазаракий учился в Киевской Академии; товарищ полка Прилукского (1719); купил в Талалаевке "грунт, хату з пляцем, з огородом, з гребелкою и гаем за 200 золотых личбы Литовское", и получил от тестя разрешение поселить на этом грунте людей; 21 янв. 1719 г. получил гетманский универсал на этот грунт; † в Низовом Дербентском походе.
шляхтич. Навчався в КМА (? – 1715 – 1717 – ?). Товариш полку Прилуцького (1719). Купив землі в с.Талалаївці, на які отримав гетьманський універсал (1719.21.01.). Значний військовий товариш. Загинув в дербентському поході. Д.: (1717) Катерина Михайлівна Мовчан (? – 1734.5.09.), донька полкового осавула прилуцького.
= Екатерина Михайловна Мовчан † 5 сент. 1734 г., дочь Прилукского полкового есаула; погребена в Густынском монастыре, под церковью, на левой стороне.

Федор Андроникович Кандиба † до 1729 г. по дороге в Астрахань, куда вез водку на продажу.
= 1719 Евфросинья Акимовна Горленко , дочь генерального судьи; неграмотная; во 2-м браке за Антоном Гавриловичем Милорадовичем, надворным советником,. † до 1780 г. (его 1-я жена).

Василий Васильевич Велецкий
в службе с 1702 г. в Гадячском полку, когда ходили под Быхов; в 1705 г. – в числе значкового товариства в Польском походе под Замостье при отце; в 1706 г. – в том же походе к венгерской границе; в 1706 г. – во втором походе на том боку Днепра под Погребищами и когда делали Киево-Печерскую крепость; в 1707 г. – на работе Киево-Печерской крепости; в 1708 г. – в походе под Борщаговкой, на страже в крепости Киево-Печерской и в Польше под м. Песками; в 1709 г. – на баталии под Полтавой уже был обретающимся при гетмане под бунчуком; в 1711 г. – при гетмане под бунчуком в зимнем походе, в Лубнах и других местах, и летом – под фортецами Каменным Затоном и Самарью на страже; в окт. 1712 г. послан "от боку гетманскаго" в Лубны на розыск о млинах Мацковских; в 1713 г. – в походе при гетмане под бунчуком в Киеве; в 1718 г. – за избранием согласным от всей старшини полковой и товариства сотенного пожалован гетманом чином сотничества во вторую полковую сотню полку Гадячского; 27 янв 1719 г. "за сполним товариства сел второй сотни Гадячской согласием и з ведома пана полковника своего состоявшимся, избран и поставлен сотником тамошним", на что и получил универсал гетманский; в 1719 г. – с сотней своей в походе на линейной работе между Паншиною (?) и Царицыном и был здесь при наказном гетмане Милорадовиче за генерального есаула, ибо настоящий полковой есаул Мартин Стишевский правил в том походе за обозного генерального; в 1722 г. – был на канальной работе между Дубном и Кубанью; в 1723 г. – в походе у Буцкого брода на Коломаке, на страже два месяца; в 1723 г. – подписал Коломацкие челобитные; в 1723 и 1724 г.г. правил за полковника Гадячского, в дому будучи, под небытность в дому настоящего полковника господина Милорадовича; в 1724 г. – в Низовом Сулацком и Терковском походе при крепости св. Креста на работе, где был за генерального комиссара и откуда прибыл домой в 1726 г.; в 1731 г. – в походе при Бузовом плесе у р. Береки (?) на линейной работе с 20 мая по 20 окт., где был и за полковника;был Гадячским сотником второй полковой сотни еще в 1737 г.; на него показывал "вор Антон Щербиненко, якобы он пойманного в Гадячах шпиона изо взятков отпустил и убил драгуна"; донос этот оказался несправедливым и Щербиненко по указу Кабинета Министров от 21 июня 1737 г. был казнен; в 1730 г. владел с. Броварками, Гадячской полковой сотни, в 73 двора.

Василий Андреевич Кондратьев +1723 Після загибелі Андрія Кондратьєва, Самотоївські володіння Кондратьєвих переходять у власність до його сина, Василя, який теж жив не довго. Таким чином, в 1744-му році, їх володарями стають вдова Василя, Марфа Михайлівна, та його син, Андрій Васильович Кондратьєв, правнук Герасима.
= Марфа Михайловна Осипова +13 ноября 1735. внучка бригадира Федора Осипова
_____________________________________

6
Войцех-Альберт (Андрей) Войцехович Миклашевский

Данила Семенович Рубан , Глуховский сотник —1671), затем "полковник выборных полков пехотных" (1677); убитый 1678 под Чигирином; млин на р. Воргле в с. Зазерках.
(? – 1677) – сотник глухівський (? – 1671 – ?). Купив млин у козака Глухівської сотні Федора Зазерського, заснував там с. Рубанівку. Надав своєму зятю Михайлу Миклашевському млин під Глуховом, стверджений гетьманом 12 грудня 1671 р. Козак глухівський. 20 серпня 1675 р. купив млин у три кола на р. Ворглі у маляра глухівського Захара Сидоровича. Значний військовий товариш. Полковник виборних козаків піхотних (1677). Загинув під Чигирином.
= Глікерія

Аврам Маркович

Григорий Корниенко Григорий Корнеевич Огранович (р.ок.1674-ум.ок.1757), сын Прилуцкого войта, Пирятинский сотник (1719-1751)
(1675–1757) – службу розпочав з 1709 р. значковим товаришем Лубенського полку (? – 1719), сотник пирятинський (1719 – 1751). 21 січня 1717 р. продав полковнику Марковичу за 400 золотих Великий Яр з сінокосами, ставком, греблею над р. Оржицею. 15 квітня 1720 р. продав йому ж грунт Коровай над р. Оржицею за 5 000 золотих. Абшитований бунчуковий товариш(з 1751.19.09.). 30 січня 1752 р. отримав універсал на володіння с. Єрківцями Лубенської та сс. Кейбалівкою і Леляками Пирятинської сотень. Зберігся поминальник його роду у Золотоніському монастирі. (вторая жена - Д.: . 2) Феодосія Дмитрівна Горленко (1695 – ?), донька прилуцького полковника. ) род. около 1675 г.; в службе с 1709 г.; значковой товарищ; "товарищ полку Лубенского войсковой" (1711); сотник Пирятинский (1719-1751); 19 сент. 1751 г. — бунчуковый товарищ при увольнении от службы за глубокой старостью; абшитованный бунчуковый товарищ (1752); 12 сент. 1711 г., по универсалу Лубенского полковника Василия Савича, "фольварки его, а особливе хутор, в сотне Пирятинской за Яблуневым на Сухой Оржице зостаючий, и несколко хат, на власном его грунте оседлие", освобождены от компанейских повинностей, "так и до городових дел не меют быти прислушанимы, кроме своего господара, якому по замислу повынны отдавати всякое послушенство"; в 1717 г. получил универсал Лубенского полковника Андрея Марковича на с. Ерковцы, Лубенской сотни; в 1723 г. получил от него же универсал на с. Леляки, Пирятинской сотни; в течение двадцати лет (1719-1739) сделал 45 покупок дворов в г. Пирятине, садов, усадьб, полей, лук и лесов; 30 янв. 1752 г. получил универсал гетмана Разумовского на с. Ерковцы (4 двора), д. Леляки (12 дворов и 3 бездворн. хаты), с. Кейбаловку (Пирятинской сотни, 3 двора и 1 бездворн. хата) и доходы с двух его мельниц о четырех колах под Пирятином на р. Удае; жив в 1757 г.; † около 1757-1758 г.

Ж. – 1) (с 1710 г.) Анна Леонтьевна Свечка, дочь Лубенского полковника; за нею Сухооржицкий млин. 2) Феодосия Дмитриевна Горленко, род. около 1695 г., дочь Прилукского полковника.

= Анна Леонтиевна Свечка (уп.1710) (з 1710) Ганна Леонтіївна Свічка, донька лубенського полковника
Дочь Леонтия Назаровича Свечки. В 1699 году, будучи девицей, получила по завещанию отца разную движимость. Вышла замуж в 1710 году.

Иван(Ян) Иванович Мазаракий , в 1678 году ездил от польского короля Яна III Собесского с дипломатическим поручением в Персию. Поборник православия, деятельно боровшийся вместе с Георгием Папарой и Максимилианом Балабаном против возведения Иосифа Шумлянского на епископскую кафедру во Львове. С 1666 г. член Львовского Ставропигиального Братства; старший братчик и маршал Братства (1686-1690); был послом от Братства и ходатаем за его права и привиллегии на коронационном сейме 1669 и на сейме 1677 года; в 1670 г. завещал Братству 4,000 злотых на содержание проповедника; † до 6 апр. 1690 г.; погребен во Львове. От других сыновей его осталось потомство в Польше, существующее и доныне.

= Констанция Ильинична Крузер дочь Ильи Крузера, ловчего Виленского.

Михаил Федорович Мовчан основался в Прилуцком полку и был там полковым есаулом.
(? – 1660 – 1742.7.08) – службу розпочав з 1679 р. У 1683 р. в складі польської армії брав участь в битві під Віднем. Брав участь в кримському поході 1687 р. Перейшов до комонного полковника Семена Палія, потім кілька років провів на Січі. У 1696 р. повернувся в Прилуки, військовий товариш. Брав участь в битвах Північної віни в Білорусії. Значний військовий товариш (? – 1708 – ?). У 1708 р. універсалом Скоропадського отримав млин в с. Городні Іваницької сотні, конфісковану у прибічника Мазепи Григорія Компанійця. Полковий осавул прилуцький (1711 – 1741). У 1711 р. отримав на ранг с. Талалаївку, а потім його затвердили «в вечное пользование». 1723 р. підписав коломацькі чолобитні. У 1728 – 1738 рр. ГВК розглядало справу про захоплення ним грунтів, худоби та привернення в підданство козаків с. Тала
лаївка Красноколядинської сотні. Брав участь в персидському (1723), польському (1734), кримському (1736–1738). Полковий командир в поході на лінію (1731). Абшитований полковий осавул (з 1741). Активно скуповував землі в козаків, селян, священиків. За час свого правління він купив 41 нивку, 5 садів і городів, 9 хат, 17 лісів та гаїв, 5 млинів, ставів та гребель. Його свояком був писар міський прилуцький (1731), писар судовий прилуцький (1739), священик с. Лапинці Федір Якимович Турковський. В Софійському монастирі записаний поминальний ряд його роду. Його тестамент 4 серпня 1742 р. Д.: Параска Леонтіївна N (? .
= Прасковья Леонтьевна +1746.12.08.

Андроник Федорович Кандиба (Андрей) , товарищ войсковой (1698); Конотопский сотник (1698-1707); с начала 1708 и в течение 1709 г.г. – Корсунский полковник; Богуславский полковник (1709); по доносу Корсунского сотника Павла Ждановича заподозрен был в единомыслии с Мазепой и в 1710 г. поселен в Москве, где оставался до 1715 г., когда отпущен на родину без права занимать уряды; "знатный войска Малороссийского товарищ" (1719); 2 янв. 1724 г., указом Генеральной Войсковой Канцелярии, послан был вместе с писарем полковым Лубенским Степаном Савицким в Полтаву на розыск "о обидах и тяжестях, терпимых при постройке тамошней крепости" обозным полковым Полтавским Лаврентием Никитовичем (по его доношению) и казаками; знатный бунчуковый товарищ (1724); с 1725 г. и по 1728 г. – командир над бунчуковыми товарищами в Низовом Корпусе (Гилянском походе); 28 февр. 1728 г. отпущен с другими бунчуковыми товарищами из Астрахани домой; в июне 1729 г. прибыль к Царицынской заставе, где был осмотрен лекарем Голфом и пропущен в Царицын в авг. 1729 г.; в начале 1729 г. назначен вторым генеральным судьей *); в 1729-1730 г.г. находился при гетмане в Москве, где и † в мае 1730 г. – В 1698 г. получил гетманский универсал на постройку гребли на купленном займище Москалевке на р. Конотопе, выше г. Конотопа (здесь впоследствии им устроены были хутора Варуховский и Совин); в 1702 г. получил гетманский универсал на право занять "впусте находячуюсь волную землю в сотне Конотопской и к реце Сейму под д. Старой, между болотами Гнилицей и Маевой для вирощения гаю"; в 1704 г. получил вместе с Юрием Харевичем и Григорием Костенецким гетманский универсал на откуп в Конотопе водки, табаку и дегтю в течение года с платой в 4000 золотых.
(? – 1730.05.) – син полковника корсунського, військовий товариш
(1698), конотопський сотник (1698–1707), полковник корсунський (1708–1709), богуславський полковник (1709). За доносом корсунського сотника Павла Ждановича «заподозрен в единомыслии» з Мазепою і 1710 р. був поселений в Москві, де залишався до 1715 р., коли був відпущений на батьківщину без права займати уряди. Знатний товариш малоросійського війська (1719), знатний бунчуковий товариш (1724). Командир над бунчковими товаришами в гилянському поході (1725–1728). Другий генеральний суддя (1729). У 1729–1730 рр. знаходився при гетьмані в Москві, де і помер.

= Домникия Яковлевна Лизогуб, дочь Черниговского полковника; 15 июня 1730 г., вдова, получила гетманский универсал на купленный ею хутор под Конотопом с подсоседками; 10 июля 1730 г., получила с детьми гетманский универсал на с. Куриловку и на слободку Кандибовку; ее духовное завещание – 1749 г.; † 1749 г.

Аким Иванович ГорленкоГенеральный судья Малороссии. В 1745 году императрица Елизавета Петровна грамотой от 17.11.1745 г. за номером 12 пожаловала Акиму Горленко земли в Малороссии.
генеральный хорунжій. (?– 1676 – бл.1758) – у 1712 р. скаржився гетьману Скоропадському про розподіл спадщини: «ускаржаюся на бабусю мою еи мил. панею Лазаревую в такой справе: небожчик дедусь мой, блаженной памяти Лазарь, по женитве отца моего, частю не хотячи раздражати еи, панеи бабусе, яко жоны своей второй. А отца моего мачехи, частю теж откладаючи до того часу, когда конечній и совершенній подел всем сыном своим, так за первою всоею жоною, з которою и отца моего сплодил, яко теж и з сеею второю спложенним, мел учинити, так барзо мало з чим отца моего отправил (из дому после женитьбы), же если-бы не с тестевщины, яко все Прилучане того добре бы не можно было прожити отцу моему. А понеже, яко же тая безвестно надходящая смерть тое намрение ему покойному п. дедусеви скутком исполнити не допустила, яко и то неестественне, но нужно и безвременне от безчеловечных збойцов поштрадавшему, отец мой зас покойный любо зараз скоро по смерти небожчика дедуся хотел правне упоминатися у еи панеи бабуси, а своей мачехи, о свою отчизну, якож и поехал был уже до Батурина, до прва (т.е. в суд), однак бывший полковник Димитрий его завернул з упрошенем под такою кондиціею, же сами доброволне, без правних алтеркацій, мели слушне, без жадной его кривди, поделитися отчизною. Однакож и тогдп не толко поделу не чинили, лечь еще еи милость пани бабуся разгневавшися на отца моего, и легованный уже грунтик, т.е. ставок зовемій Камишевку, на сторону продала, а отец мой последнею уже хоровал болезнію и не могл болше що чинити, бо в тоей уже болезни и временное свое скончил житіе». Далі він скаржився, що бабуся зовсім нічого йому не дала. Але після її смерті він поділив спадок з тіткою (її донькою від 1-го шлюбу Гафією Ракович), яка стверджувала, що спадок належить її матері, так як Лазар під час свого 2 одруження був «худым пахол
ком». Значний військовий товариш (? – 1715 – 1723 – ?), бунчуковий товариш (? – 1725 – 1729). Користувався значним впливом серед козаків. Під час походу 1725 р. лише йому вдалося утихомирити «гарячі голови» під час кулачних боїв. «Кулачки были жестокие, полтавский полк з лубенским и черниговским оные отправляли, которых Яким Горленко разогнал заледво, а Андрей Горленко Петрекия канчуком утял». Генеральний хорунжий (1729 – 1741.20.02.), генеральний суддя (1741.20.02. –5.03.), (1745.31.05. – бл. 1758). У 1735 р. ГВК розглядала скаргу студента Михайла Федорова за погрози при розгляді у ГВС його скарги на Петра Горленка за побиття. У 1746 р. побив киями жителя с.Товкачівка полкової сотні Василя Сидоренка, захопив у нього 10 пнів бджіл. В березні 1749 р. його образив бунчуковий товариш Стефан Миклашевський. Д.: 1) Марія Іванівна Каневська-Оболонського (? – 1676 – 1709 – ?). 2) Мавра Давидівна Карпич (? – 1710 – 1762 – ?), донька козака Прилуцького полку. У 1762 р. на її дім напав і учинив кривди титулярний радник Андрій Гуленко. Поминальник її роду у Києво-Печерській Лаврі, Золотоніському, Київському Богословському жіночому монастирях.

= Мавра Давидовна Кирпичдонька козака Прилуцького полку.
Осавул полковий переяславський (?-1716-1721-?) ?ван Данилович Кирпич (?-1690-1727) (у документах Переяславського полку родина ?менувалася Кирпич?, а в документах Прилуцького - Карпич?, але й Карпич?, ? Кирпич? мали один сп?льний кор?нь) 18 кв?тня 1717 р. купив у Корн?я Василенка Паламаренка в с. Вовчках плец ?з садом за 26 золотих. Отримав ун?версал гетьмана Скоропадського на с. Вовчки (1717). Тримав степ поблизу Яготина. Ун?версалом 12 серпня 1722 р. отримав степ до гори Чумгак в Яготинськ?й сотн?. Був заарештований як полуботк?вець ? лише в 1725 р. сенатським указом в?дпущений в Україну. У 1724 р. переяславський комендант Яковлев отримав наказ в?д Румянцева описати село черн?г?вського полковника Полуботка й полкового осавула Кирпича. П?сля смерт? Г.Д.Кирпича в 1727 р. його вдова Феодора NN (?-1744) вдруге вийшла зам?ж за в?йськового товариша Андр?я Грабовецького. Р?дна т?тка ?вана Даниловича Мавра Давид?вна (?-1720-1758-?) - донька козака Прилуцького полку - була дружиною генерального судд? Якима ?вановича Горленка (?-бл.1758). З п?зн?ших представник?в роду на Прилуччин? маємо згадку про полкового канцеляриста (1759), а згодом писаря земського у в?дставц? (1788) Семена Карпича (згадується ? його родовий герб).

Василий Йосипович Велецкий "пришедши с польских краев", в службе с 1672 г.; войсковой канцелярист (1689–1690); Гадячский полковой судья (1697–1709, был Гадячским полковым судьей еще в апр. 1711 г.

); знатный товарищ войсковой (1711–1716); наказной полковник Гадячский в походе 1705 г.; "послан был от гетмана Мазепы по указу Царского всепресветлейшаго величества в посельстве до Кримского хана два рази в поважних и потребних делах всему государству Российскому: первий раз был в Кримском ханстве року 1692 послом, а оттоль повернулся 1695 року; другий раз року 1699 в Кримском ханстве был же и того ж року оттудова и повернулся"; 10 дек. 1688 г. гетман Мазепа, "з певных респектов заховуючи на далший час до услуг войскових пана Василия Велецкаго", взял его под "реймевтарскую оборону, абы он яко до войска и где поход военный окажется – при боку гетманском под бунчуком найдовался, так и до суда войскового, а не до полкового, належал в прилучающихся росправах"; в сент. 1711 г. послан гетманом Скоропадским в нужном деле к ближнему боярину и воеводе князю Михаилу Григорьевичу Ромодановскому; 21 нояб. 1711 г. взят гетманом Скоропадским в его протекцию "зо всеми кревними его, в Гадячу мешкаючими, докладаючи, яко он п. Велецкий когда случай военный позовет, меет при боку гетманском завше под бунчуком найдоватися и в той час даби волно ему было в свой курень козаков из села Сениовки брати, так аби из своими кревними не до полкового, лечь до нашого Суду Войскового Енералного в прилучаючихся росправах належал". – 13 июля 1689 г получил гетманский универсал, коим "войтове и всем мужам с. Юсковец, в уезде Лохвицком зостаючого", приказывалось, чтобы они "пану Василю Велецкому, канцеляристе войсковому, в селе их мешкаючому, в кошеню сена, в зниманю збожа и в воженю из поля того всего чинили помощ и послушними были во всем, тепер и впред до ласки нашой, а то з тех мер, же оний как тепер, в Кримском походе будучи, при боку нашом в Канцелярии справ войскових помогал охочо отправовати, так и впред готов бути мает до тих же дел помощник"; 21 мая 1690 г. ("славетный пан, канцелярист войсковой, житель значный Гадяцкий") купил у Мардария Павловича, жителя Кролевецкого, под с. Броварками на р. Псле, "юж на стеранной гребле, млин, чтире ставидла, каменей три, а четвертое ставидло ступное, с колесами, валами и инними там в млине знайдуючимися речами, гулячии а нерабочии", за 200 золотых; 28 апр. 1699 г. получил гетманский универсал на с. Сениовку (Гадячской полковой сотни) с млинком об одном коле, прозываемым Говорушиным; 14 марта 1704 г. получил универсал гетмана на мельницу на р. Псле в с. Броварках; 10 июля 1709 г. получил гетманский подтвердительный универсал на с. Сениовку с млинами-вешняками, прозываемыми Яцковым, Красныковым, Друковым и Говорушиным, около того же села и млин на р. Псле на гребле Броварковской о шести колах; 21 нояб. 1711 г. получил подтвердительный гетманский универсал (см. выше) на с. Сениовку, хутора, фольварки, млины, солодовни, бровары и другие его грунта; 30 янв. 1713 г. получил подтвердительный гетманский универсал на с. Юсковцы (Лохвицкой сотни); 4 окт. 1716 г. получил гетманский универсал на с. Броварки (Гадячской полковой сотни); жил в Гадяче (1690); † 1721.

=Стефанида Михайловна 23 апр. 1693 г., по жалобе своей, получила гетманский лист к Лохвицкому сотнику с урядом, коим приказывалось, чтобы они людей села Юсковец, наданного ее мужу п. Василию Велецкому, в "посланничестве от нас в Криму будучому и вже чрез два рока там в задержаню знайдуючомуся", – "до своих меских тяглостей не потягали и жадних поборов из него на свой меский росход не брали, якобы она могла мети из тих людей собе послушенство;" в 1726 г. – вдова, владела селами Сенявкою (161 двор) и Броварками (61 двор); в 1730 г. – вдова, владела, по конфирмации гетманской, одним только с. Сенявкою (180 дворов) с двумя младшими сыновьями, а Броварки принадлежали в это время ее старшему сыну Василию

Андрей Герасимович Кондратьев ставший после смерти отца сумским полковником, погиб в 1708 году в боях против разбойничих отрядов К.Булавина. память об Андрее Кондратьеве в Сумах сохраняется и сегодня – это Воскресенский храм, построенный им незадолго до гибели (1702).
= Елена Михайловна Зеленская

Михаил Федорович Осипов
______________
7
Войцех Миклашевский В 1623 году за храбрость, проявленную в войне с Москвой, Павел, Станислав и Войцех Миклашевские получили дворянство и герб города Остоя.
* около 1582 г. + 1 мая 1637 года в возрасте 55 лет. Похоронен в церкви Пилицы
служил князю Збараскому и воевал против турок и татар ... добродетельный католик и в то же время храбрый рыцарь в войнах с турками и Москвой
В 1629 году Войцех Миклушовский держал сельский совет в королевской деревне Шице, арендованный князем Ежи Збараским.
В 1630 году Миклашевский заключил соглашение с Эразмом Дембинским и его женой Евой из Бжези (тещей Войцеха), вдовой Северина Витковского, прапорщика Затора, и Станислава и Павла Витковских.
- по поселениям, так как жена Миклашевского, Элеонора (Леонора из Рудултовице) происходила из семьи Витковских.
В 1631 году Войцех Миклашевский приобрел землю в деревне Щербовице .

= Элеанора Витовская из Рдултовиц= Элеанора Витковская из Рудултовиц. Ее отец - Северин Витковский из Рудултовиц. на Витковицах у Марковей. Хорунжий герцогства Заторского, был членом парламента и депутатом парламента. Ее мать - Ewą z Brzezia.

Семен Еремеевич Рубан Старшина Нежинского полка. был кошевым атаманом на Сечи с 13 июля 1693 по 10 мая 1694 года. До своего избрания кошевым он был куренным атаманом Полтавского куреня

Корней Григорович Огранович Лубенській купець по универсалу Лубенского полковника Леонтия Назарьевича Свечки от 11 февраля 1699 г. двор и хутор его освобождены от постоя компанейцев и других повинностей; житель Лубенский (1695-1698).

= Олена Іванівна Кулябка(1659-1698) , дочь "славетне урожоного" мещанина и арендаря Лубенского (1653).

Леонтий Назариевич Свечка (ум.05.08.1699)
Сын Назария Свечки. Лубенский полковой есаул (1665, 1679, 1682-1688), полковой судья (1672) и Лубенский полковник (апрель 1688-1699). Пирятинский городовой атаман (январь 1677). Принимал участие в обоих Крымских (1687, 1689) и Азаовском (1696) походах. 7 марта 1679 года получил позволение от Лубенского полковника Максима Илляшенка построить мельницу на гатке у Деймановки. В 1682 году получил от того же полковника позволение построить мельницу на р.Удай, в "в прозиваемом местце в Кручи под селом Повстином". В 1689 году купил у г.Пирятина за 200 талеров участок степи по реке Сухой Оржице "почавши от шляху, который идет на село Коломийцы, аж у вершины самой Оржицы Сухой, с принадлежащими к ней пологами, аж до яру купленного Кононовского, который тягнет под самую Шелеховку и за селище Малютинское". 25 августа и 3 сентября 1690 года получил царские грамоты на земли, выданные ему гетманом Мазепою: село Деймановку и село Давыдовку с людьми; на мельницы по реке Удай в разных местах, на двор над Оржицей, прозываемый Коровий, с людьми и другие. Покупку разных земельных угодий Леонтий Назариевич продолжал до самой своей смерти. В сентябре 1688 года пожертвовал Лубенскому Мгарскому монастырю 200 золотых и "дерев сто колод". 4 августа 1699 года составил духовное завещание. Умер 5 августа 1699 года в Пирятине.143

=Домникия Мартиновна Лещенко
Дочь казака из с.Антоновки пирятинского уезда, записанного в Реестрах Войска Запорожского, составленных 16 октября 1649 года, в Журавской сотне Кропивенского полка (стр.254). 22 февраля 1709 года получила с сыновьями Василием и Лукьяном универсал гетмана Ивана Скоропадского, подтверждающий права их на села Деймановку, Давыдовку, Короваи, Малютинцы, Городище и Корнеевку со всеми принадлежащими к ним угодьями: "млинами, фолварками, лесами, пасеками, сеножатми".

Иван Христофорович Мазаракий на сейме 1659 г., по представлению гетмана Ивана Выговского, за услуги, оказанные Войску Запорожскому, нобилитован, т. е. возведен в дворянское достоинство; с 1645 г. член Львовского Ставропигиального Братства, в протоколах которого именуется Мазараки-Криштофоричем или Крыштофовичем; в 1649, 1653 и 1657 г.г. быд старшим братчиком, а в 1660 г. — маршалом Братства; † до 1667 г., погребен во Львове. От других сыновей его осталось потомство в Польше, существующее и доныне.
= дочь Гаврила Ланчиша † 1642.

Илья Крузер

Федор Лукьянович Мовчан
1662 войсковое звание: Ніжинський полк, знатний товариш
1665 войсковое звание: полковник сердюцький
с май 1678 по июнь 1678 войсковое звание: полковник Стародубський
июнь 1678 смерть: загинув під час походу на Чигирин
(? – 1632 – 1678) – в одному з документів названий онуком Богдана Хмельницького. У квітні 1662 р. наказний полковник запорозький кодацький від полковника Красна Башта. У 1662 р. отримав від ніжинського полковника Василя Золотаренка універсал на с. Гринів, д. Тютюри в Стародубському полку. Значний військовий товариш (? – 1662 – 1663 – ?). Очолював кінний полк із 150 козаків у гетьмана Дорошенка (1674 – 1675). Навесні 1675 р. разом з полком перейшов на службу до Самойловича. Зробимо невеличкий екскурс у становлення найманого війська при Самойловичу. Якось гетьман згадував: «Федор Мовчан с полком своим конным, от Дорошенка отлучась, пришел ко мне» і «был знак, когда великий государь, прислал свое ему жалование и прислал к нему особою свою государеву грамоту», в який бажав, щоб «дабы, верно при мне прибывая... и иных к себе достойных от Дорошенка призывати». Цар дав указ про це і Самойловичу. Останній був у складному становищі. З одного боку, він мав царський указ про полк Мовчана, оплачений на перший випадок з московської скарбниці. Крім того, Самойлович мав велике бажання мати при собі підготовлену і вірну охорону. З іншого боку – заборону козацької ради тримати гетьману найманців, а ще гірше, відсутність коштів на їх утримання. Проте гетьман «в то время принял его к послуге, начал есмь употребляти и становища указывати, на которых бы себе с товарищи имел обыкновенное прокормление». Крім полку Мовчана, до Самойловича перевів свою компанію колишній димерський комендант полковник Геліяш Новицький і, мабуть, поповнив її за рахунок місцевого населення. «Все новобранци Волохі, Мултяне, Ляхі і воинскому делу великие промышленники, а домов и жен и детей у них нет и попечения ни о чем они...не имеют», «служить они рады непрестанно...великому государю без жалования, кроме того Молчанова полка». Та все ж усіх компанійців утримував гетьман – «ныне де кормит их он гетьман». У березні 1676р., закликаючи правобережних сердюків до себе, Самойлович зазначав: «Мовчан с своими товарищи и иные компании пехотные полки не без хлеба и достойного призрения при нас живут». А враховуючи, що в березні цього року
полк називався «компанія Молчанова і Новицького», то, зрозуміло, що в «иные компании пехотные полки» входив полк Гната Кальницького і, можливо, ще якісь нам невідомі. Кожного року гетьман визначав місце постою кінного полку Мовчана в різних козацьких полках. Навесні1676р. полк знаходився на постої у Стародубському полку. Протиріччя між компанійцями і місцевими жителями були використанні полковником Стародубським Петром Рославцем як привід для подачі царю «челобитної» проти гетьмана. Рославець писав:«Великий государь жаловал компанье не быть. Гетьман Иван Самойлович против государева жалования, без его, царского величества, указу и без совету войсковой старшины быть компанье велел. Великий государь пожаловал компанью не кормить и денежного жалования не давать.Гетьман Иван Самойлович без государевого указа и без совета войсковой старшины кормить и постой и денежное жалование велел давать». Осавул полковий прилуцький (1677). Полковник прилуцький (1678). 25 листопада 1678 р. цар надав грамоту полчанам за героїзм під Чигирином. Загинув під Чигирином. Його зятями були Григорій Дорошенко і Опанас Єсимонтовський.

= Мария Гавриловна ЕремеенкоМарія Гаврилівна Яремієнко, донька погарського сотника (? – 1646 – 1693 – ?). В 2-му шлюбі за Опанасом N, родичем Петра Рославця.

Федор Кандиба славетный пан, Корсунский полковник (1669-1672, 1675); в 1675 г. "за последовавшей изменой от гетьмана Дорошенка перешел на сей бок Днепра по вызову гетьмана Ивана Самойловича, оставя там все движимое и недвижимое свое Корсунское имение при крайнем в жизни страхе отчаяния и опасения, потому что он, Кандыба, с семью только своей фамилии персонами надсилу возмогл от тогдашней кровожадной погони Дорошенковой убежать на сю сторону Днепра верховыми лошадьми, уронив притом и королевскую польскую на шляхетство и герб грамоту"; 2 янв. 1676 г. получил от Самойловича следующий универсал: "взглядом и увагою на знатныя службы пана Федора Кандибы, полковника Корсунского, також и за то, что он за повзятьем ведомости о зближенюся войск их царского величества московских и козацких ... ку Днепрове, вспомнивши присягу свою, под высокую державу и наш реймент от войск запамяталого Дорошенка отпавши, на мешканье на сюю сторону Днепра перейшол, якую склонность принявши, миле дякуем и на жаданне... такую засылаем ласку, иже позволяем ему, пану Кандибе, в полку Нежинском волние занимать и покупать грунта"; 15 мар. 1676 г. получил гетманский универсал, по коему взят в гетманскую оборону с правом судиться исключительно в Генеральном Суде; знатный войсковой товарищ (1679); 29 июля 1681 г. получил гетманский универсал на уряд Конотопского сотничества, которое занимал по 1689 г.; Нежинский полковой обозный (1698-1700); был в Чигиринских и Крымских (1687 и 1689 г.г.) походах. – 15 мая 1666 г., за верную службу в Запорожском войске, получил от короля Яна-Казимира грамоту на млин на р. Роси, около г Корсуня, издавна бывший в его "посессии"; 3 окт. 1670 г. купил у шляхетного Ивана Креховецкого, войска Запорожского обывателя Корсунского, его дедизные и отчистые маетности: Кики, Гноенки и Староселье с грунтом на р. Василькове за 2000 талярей битых, или 16.000 польских золотых; в 1677 г. купил у жителя с. Семяновки Герасима Скибы "став с млином, лесок около гребли, поле пахотное и сеножати" за 800 золотых; на этой земле устроил хут. Скибенцы и поселил возле него слободку Кандибовку; 16 нояб. 1679 г. получил гетманский универсал на владение людьми, поселившимися около его хут. в с. Семяновке; 25 сентября 1688 г. получил гетманский универсал на с. Куриловку и сл. Кандибовку; в сент. 1690 г. получил царскую грамоту на с. Куриловку и слободку Кандибовку; † около 1700 г. [**] (? – 1639 – бл. 1700) – покозачений шляхтич. У 1666 р. за службу в війську запорізькому отримав від короля Яна-Казиміра грамоту на млин на р. Росі біля м. Корсуня. Полковник корсунський (1669–1672, 1675). Перейшов на Лівобережжя. Значний військовий товариш (1679), сотник конотопський (1681 – 1689), ніжинський полковий обозний (1698 – 1700). (? – 1639 – бл. 1700) – покозачений шляхтич. У 1666 р. за службу в війську запорізькому отримав від короля Яна-Казиміра грамоту на млин на р. Росі біля м. Корсуня. Полковник корсунський (1669–1672, 1675). Перейшов на Лівобережжя. Значний військовий товариш (1679), сотник конотопський (1681 – 1689), ніжинський полковий обозний (1698 – 1700).

Яков Кондратьевич Лизогуб
=Агафья Баран сестра Стефана Барана (сотенный старшина в Черниговском полку)/ Баран Степан – козак с. Боромок Седнівської сотні (1717), взятий під гетьманську оборону. Протекціоніст генерального обозного (1739), мешканець седнівський. Військовий товариш Чернігівського полку (? – 1741 – 1747 – ?). Мав приїжджий двір в Седневі та шинок, 1 підсусідський двір (? – 1741 – 1747 – ?). Абшитований, мав двір на 3 хати в Седневі. =N Яківна Лизогуб.

Иван Лазаревич Горленко
сын Прилуцкого полковника
Иван Лазаревич был женат на Анне Петровне Кудар, дочери казака Прилуцкой сотни Прилуцкого полка. Из детей Ивана Горленка наиболее известен сын Аким (ок.1686-до 1758), ставший в последствие Генеральным судьей Малороссии. В 1745 году императрица Елизавета Петровна (18.12.1709-25.12.1761) грамотой от 17.11.1745 г. за номером 12 пожаловала Акиму Горленко земли в Малороссии. Грамота была написана на 4-х листах пергамента и скреплена подписями – автографами высших российских сановников того времени: «Фелт Маршал Князь Долгорук, Генерал фелт Маршал Сенатор и Кавалер Князь Трубецкой, Обер Шталмейстер Сенатор и Кавалер Князь А. Урусов, Генерал Лейтенант и Кавалер Граф Драматц, Действительный Тайный Советник Кавалер и Сенатор Александр Нарышкин, Генерал Сенатор и Кавалер Бутурлин, Генерал Лейтенант Сенатор и Кавалер Иван Бахметьев, Генерал Лейтенант Сенатор Действительный Камергер и Кавалер Петр Шувалов, Тайный Советник Сенатор и Кавалер Алексей Голицын, Обер Секретарь Павел Северин и Секретарь Михайло Новотворцов». В последствие старшая ветвь рода Горленко угасла, и фамилия Горленко в 1876 году была передана потомкам князю Абашидзе, умершего без потомства мужского пола.
= Анна Петровна Кудар

Давид Кирпич

Иосиф Велецкий
о нем в компуте Гадячского полка за 1731-й год оказано: "Служовал в войску полском королевскому величеству полскому в чину полковничества и забит на баталии в войску Хмелницкого року 1651".

Герасим Кондратьевич Кондратьев +1701
— основатель города Сумы и первый полковник Сумского полка. Дата его рождения точно не известна. Подавляющее большинство историков и источников утверждают, что будущий основатель Сум был по происхождению с Киевщины и в 1655 г. возглавил выходцев из сотенного городка Ставище Белоцерковского полка (там до сих пор живет много Кондратьевых!, -ред.), которые переселились на территорию нынешних Сум. Встречаются утверждения, что сначала Кондратьев жил в Старом селе (в настоящее время с.Красное Сумского района), которое было основано в качестве пограничного московского поселения. Жизненный путь первого сумского полковника был связан с участием в многочисленных боях и походах: отражением штурмов татарами Сум (в 1663 и 1668 гг.), боях времен Руины, Крымских (1687, 1689) и Чигиринских (1677–1678) походах. имел четырех сыновей, трех из которых он пережил. Через многочисленных потомков уже в конце XVII в. сумской полковник начал родниться с гетманской старшиной. Его преемник в Сумском полку - Андрей Кондратьев был «шурин родной» Лубенского полковника Д.Зеленского, позже - 1708 г. - весомого мазепинца. Дочери Андрея, внучки Г.Кондратьева, отданы за генерального приказчика Антона Гамалия (тоже в дальнейшем мазепинца) и за Василия Саввича из знатной гетманской семьи. Другой внук Кондратьева - Петр Григорьевич - женился на Анне Сулиме, дочери генерального хорунжего времен П.Скоропадського. Уже в первой трети XVIII в. семейные связи Кондратьевых существенно расширились, правнук первого сумского полковника И.И.Кондратьев одновременно был племянником гетмана Д.Апостола. А внучка Г. Кондратьева вышла замуж за сына гетмана Павла Полуботка. умер в 1701 г. на собственной пасеке в Новой Слободе (Хотене). Он похоронен в каменном Свято- Воскресенском храме, заложенном на средства семьи Кондратьевих в 1696 г. и законченном в 1702 г. Андреем Герасимовичем (к сожалению, склеп был разрушен в 50-х гг. XVIII ст. и захоронение основателя Сум не сохранилось). Будучи человеком набожным, при жизни Герасим на личные средства, кроме Воскресенской церкви, построил мужской и женской монастыри, а также в 1694 г. восстановил сумские храмы Святителя Николая и Преображения Господня.
= Христина или Катерина Дем'янівна Юр'євська ??

Михаил Зеленский
м'ястківський сотник (1649), брацлавський полковник (1654—1657; 1659—1661; 1664; 1666), дипломат.
Народився у шляхетській родині. Брав участь у боях проти польських і татарських військ 1654—1657; очолював дейнецький полк під час повстання М. Пушкаря і Я. Барабаша[2], учасник Чуднівської кампанії. Виконував дипломатичні місії до Польщі й Кримського ханства. 1667 р. здійснив невдалу спробу перехопити булаву в П. Дорошенка. Восени 1671 р. перейшов на бік М. Ханенка, та вже наступного року повернувся до П. Дорошенка. 1674 р. перебрався на Лівобережну Україну. Подальша доля невідома. (о его сыне - Зеленський Дмитро Михайлович – син полковника брацлавського, якого він поминав в одному із монастирів. О.Лазаревський вважав: «вероятно, это был выходец с правого берега Днепра, так как никакого родства на левом берегу у него не видно». Його появу з Правобережжя засвідчують і латинські букви у його печатці. Мав герб «у щиті вежа, пробита стрілою, над щитом короноване забрало, з якого виходить рув, озброєна мечем, обабіч щита рослинний орнамент». Значний військовий товариш (? – 1689 – 1699 – ?), супроводжував гетьмана Мазепу до Москви (1689).Полковник лубенський (? – 1700 – 1709).)

Федор Осипов бригадир

______________
8
Мачей? Миклашевский Матеуш Миклашевский - В 1569 Король Зигмунт Август за его героическую службу в экспедиции в Москву, особенно в Полоцк (1561 г.), Уле (1564 г.) - дал герб Остоя.

Северин Витковский из Рудултовиц. на Витковицах у Марковей. Хорунжий герцогства Заторского. Seweryn Witkowski z Rudultowic + до 1630 (его жена упомянута вдовой).
=Ewą z Brzezia,Ewa Russocka z Brzezia h. Zadora

Еремей Рубан

Григор Огронович-Корнієнко Бурмистр прилуцкого магистрата(1658), прилуцкий войт (1666, 1685-1687) мещанин

Іван Кулябка лубенський полковий суддя,знатний військовий товариш(згаданний 1653-1691рр.) мещанина и арендатора Лубенский (1653).
Серед найвідоміших українських козацько-старшинських родин були Кулябки, які проживали на Лубенщині. Іван Кулябка був знаним землевласником на Лубенщині: багато земельних наділів дарував він Мгарському Лубенському монастирю і був співвласником з ним. Великою була родина І.Кулябки, а його сини Федір та Петро були відомими державними та культурно-громадськими діячами в Україні. Завдяки шлюбним зв’язкам своїх дітей Кулябки породнилися з Апостолами, Турковськими, Максимовичами, Шираями.
"славетне урожоный" мещанин и арендарь Лубенский (1653); обыватель Лубенский (1660-1668); по переписным книгам 1666 г. записан третьим среди мещан 1-ой статьи г. Лубен (1666); "знатный мешканец Лубенский" (1671-1679); занимался откупом шинков в Лубнах (1653); в 1653 г. купил у Степана Цилюрика хутор на Плютинцах под Лубнами; 20 июня 1660 г. купил хутор у Василия Богдановича, обывателя Лубенского; 30 июня 1660 г. в млине своем на Вовчанской гребле, проданном Климу Коробченку за 550 золотых, подарил одну заставку Мгарскому Лубенскому монастырю; 20 июля 1668 г., вместе с женой своей Оринией, "даровал" тому же монастырю "футор на Вовчку в конце гребли лежачий Мушенский зо всеми до него приналежностями, так нивьями, яко и сеножатми, до того теж еще футора и стенку под горою над речкою Вовчком и сад вишневий в сели Вовчку"; в 1671 г. купил у Якова Засядка два пруда на Лысой горе под Лубнами; в 1674 г. получил от Лубенского полковника Ивана Сербина универсал на мельницу под м. Лукомьем; 17 сент. 1681 г. вместе с Мгарским монастырем получил разрешение от гетмана Самойловича "недалеко Лубен под Лисою горою на реце Суле клеток чотири власним коштом на старой вже гребле и давно занятой построити, так власне, жеби по шесть кол себе кождий з них на той гребле мел"; 15 февр. 1682 г., вместе с Мгарским монастырем купил у Матяша Циганенка, обывателя и мещанина Лубенского, "ставидла власние его на Лисогорской гребле, две заставки от Засулской сторони зостаточие, прозиваемие Кодинские", за 100 золотых; 30 нояб. 1682 г. универсалом гетманским разрешено с "млинов Иванових Кулябчиных на гребле низшой Лубенской, сполне з монастирскими будучих, розмеров приходячих две части, на войско належачих, в монастир отбирати, а третую ему, Кулябке, оставляти мают"; 22 февр. 1687 г. купил грунты близ Лубен от Пахомия Ходоровича, игумена Батуринского монастыря; в сентябре 1688 г. пожертвовал на Мгарский монастырь 100 золотых; в 1691 г. строил млины по р. Переволочие; 2 окт. 1691 г., обыватель Лубенский, вместе с игуменом Мгарского монастыря Ипатием Горбачевским, получил гетманский универсал на Лысогорские млины; грамотный; † до 1694 г.
(бл. 1630 – бл. 1694) – козак Лубенської сотні (Іван Колядка) (? – 1649 – ?), військовий товариш (1661), суддя полковий лубенський (1657– 1670), значний військовий товариш. 17 вересня
1681 р. отримав універсал гетьмана Самойловича, яким йому і Лубенському Мгарському монастирю затверджена гребля на р. Сулі з дозволом їм побудувати на тій греблі чотири клітки по шість кол кожному. 26 жовтня 1691 р. гетьман Мазепа надав універсал йому і тому ж монастирю на володіння, в половинному розмірі, Лисогорськими млинами побудованими на р. Сулі поблизу Лубен. .

= 1668 Ирина(Орина,Орися)

Назарий Свечка

Мартин Лещенко
казак, записан в Реестрах Войска Запорожского, составленных 16 октября 1649 года, в Журавской сотне Кропивенского полка. Антоновка, Пирятинский уезд

Христофор Мазаракий греческий купець, переселившийся для избежания турецкого гнета со всей своею семьей в конце XVI века во Львов; внесен в помянник Львовского православного Ставропигиального Братства; † до 1641 г.

Гаврило Ланчиш

Лукьян Мовчан
=Олена Богдановна Хмельницька

Гаврило Еремеенко

Кондратий Иванович Лизогуб - Кобыза
= Евфимия

Лазарь Федорович Горленко
В 1649 году он значился реестровым козаком Прилуцкой сотни. В 1665 году за верную службу царь Алексей Михайлович пожаловал ему село Ольшаны «с 50 дворами крестьян и 2 мельницами». В 1680-х гг — полковник
Был полковником прилуцким (1659 — наказной, 1661, 1664—1668, 1678 — наказной, 1680—1687).
На средства Лазаря Горленко в Густынском монастыре была отстроена после очередного пожара Троицкая церковь. В этом храме располагается родовая усыпальница рода Горленко.

После смещения гетмана Ивана Самойловича и его сторонников в войсках прокатилась волна самосудов и расправ. Во время неудачного Крымском похода 2 августа 1687 был сожжен в печи взбунтовавшимися козаками своего же полка[2]:
а Лазаря Горленка да того жъ полка судью, бивъ, вкинули въ горячую печь и засыпали землею
Похоронен между Кодаком и Самарой:
...где и могилу знатную высыпано над ним, в которой лет десять лежал; а когда Господь Бог направил сердце его мил. п. Дмитрию Горленку, за ведомостью гетманскою, будучи с полком своим на том же месте, откопал тело милого п. родича своего и почесне допровадил до монастыря Густыне, иде положися в склепе р. 1697, сент. 15» 1649 - реестровый козак, в 1665 году за верную службу царь Алексей Михайлович Романов пожаловал село Ольшаны «с 50 дворами крестьян и 2 мельницами. В 1680-х - полковник прилуцкий, убит (сожжен в печи) взбунтовавшимися козаками своего же полка в неудачном Крымском походе.
И вот гетман шлет за полковниками, зовет их на тайную раду; в Гадяч съехались: нежинский полковник Артем Мартынов, возведенный на место сверженного Брюховецким Гвинтовки, черниговский Иван Самойлович (будущий гетман), полтавский Костя Кублицкий, переяславский Дмитрий Райча, миргородский Грицко Апостоленко, прилуцкий Лазарь Горленко, киевский Василий Дворецкий. Была рада о том, какими мерами дело начать, как выживать Москву из малороссийских городов? Сначала полковники слушали Брюховецкого подозрительно, думали, что он этими словами искушает их; Брюховецкий заметил это и поцеловал крест, и полковники ему поцеловали.

—евфросинья
В першому шлюбі за Раковичем.
в 1690 году после смерти матери Ефросиньи Степан унаследовал село Ольшаны.

Петр Степанович Кудар
реестровый козак Прилуцкой сотни Прилуцкого полка (1649)
Петр Кудар, козак Прилуцкой сотни Прилуцкого полка в 1649 г.(«Реестр Войска Запорожского 1649 г.», Киев, 1995 г.) и в1676 г., сыновья миргородского полковника Терентия Яблоновского Андрей и Кирилл Терещенко продали в 1678 г. мельницу и земельные участки («грунты»), которые в 1686 г. Петр Кудар дал за своей дочерью Анной ее мужу Ивану Лазаревичу Горленко (Модзалевский «Малороссийский родословник», т.3, сс.304,306) .
Его жена (возможно) Пелагея Стефановна(?)
Упомянута в поминальнике рода Анны Петровны Кудар (Горленко) в Киевском монастыре (по данным В.В.Кривошея).
Упомянута в поминальнике рода Анны Петровны Кудар (Лаврский альманах. - Вип 18, Спецвипуск 7: Поменник Введенської церкви в Ближніх печерах Києво-Печерської Лаври. / упорядник О.Кузьмук.- Київ, 2007. - 120 с.)
Дочь Анна Петровна Кудар, (? в монашестве Афанасия), с 1685/86 жена Ивана Лазаревича Горленко, сына Прилуцкого полковника Лазаря (Федоровича?) Горленко
Возможно, сыновья (из поминальника Анны Кудар) : Ефим, Стефан, Семен, Иван, Трофим, Саватий, Павел, Яков, Григорий от Петра - род доныне. В 17-18 веках - служили в Прилуцком полку.
= Пелагея (Стефановна?)

Кондратий Шустиков

Юхно
__________________
9

Stanilaw Witkowski (владел Barath в Рудултовичцах) писарь Освенцимский. Witkowski h. Nowina
= Катерина Геральтовская - дочь Якуба.

[bBernard Russocki z Brzezia h. Zadora
= Felicja Anna Brandys z Radoczy h. Radwan

Корній(Корніло) Огронович/Агранович купець, орендар

Богдан Зиновий Михайлович Хмельницкий р. 27 декабрь 1595 ум. 4 август 1657
«Чтобы потомство поняло Зиновия Богдана Хмельницкого, судьба спасла от забвения несколько сведений о рождении, предках и юных летах его. В описании битвы Цецорской, где впервые встречается имя избавителя Малороссии, мы только мимоходом сказали об нем, но это для того, чтоб после заняться им единственно.
Его предок по отцу, был потомок Венцеслава[источник не указан 177 дней], который гетманствовал с 1534 по 1569 год. Родной его дед по матери, был Федор Богдан, бывший Гетман с 1576 по 1579 год. Один из Историков наших, основываясь на том единственно, что для славы имени своего Хмельницкий не имеет надобности в знатном происхождении, отвергает эту родословную. Но как такое опровержение слишком слабо и самопроизвольно, то мы должны придерживаться Гетманской Летописи, и не из честолюбия, за Хмельницкого, но от желания быть справедливым, не отдалимся в этом случае от Конисского.
Отец Зиновия, Михаил, родился в местечке Лисянке; сперва служил он при Коронном Гетмане Жолкевском, потом был сборщиком податей и счетчиком в Чигирине. Ян Данилович, тамошний, Староста, в награду за усердную службу, утвердил за ним родовое поместье предков его, село Субботов, с хуторами и угодьями, с церковью каменною и с монастырем, построенным Хмельницкими.
Тогда Михаил, как в то время звали его, Хмельник, женился на Анастасии, дочери Феодора Богдана, и стал Сотником в Реестровом Черкасском полку „По характеру, вспомогаемому хорошим достатком, он значил Вельможу здешнего края.“ У него родился сын, при крещении получил два имени: одно Зиновий, а другое, по обычаю того времени, придаточное, дедовское по матери, имя Богдан. Князь Сангушка был восприемным отцом его.»

= Гафия Семёновна Сомко ум. 1647
Майбутній гетьман Богдан Хмельницький вперше одружився близько 1623 р. з Гафією Сомко. Вона народилася в Переяславі щонайпізніше 1608 р. Відомий історик Я. Дашкевич справедливо вважає, що вона померла десь між 1645–1647 рр., «ближче до долішньої межі» [984, 84]. Розшифровка поминального ряду одного з синодиків роду її рідного брата Якима [1062, 3–4] дає можливість на місце батька Якима поставити Семена. Це наштовхує на думку, що Семен Сом — посол до Москви у 20их роках ХVII ст. — і був батьком Якима та Гафії Сомків. Представник цієї родини, козацький сотник Федько Сом, потрапив (можливо, батько Семена чи брат) у вересні 1619 р. до російського полону [745, 312]. Сестра Семена Сома невідомого імені була заміжня за Калеником, що став родоначальником Калениченків. Мали сина Богдана Калениченка (Калющенка). Мав Яким Сомко і двоюрідного брата Харлама (1662) [618, 4].
Первой женой Богдана стала Гафия Сомко. Её отец Семен Сом был казацким послом в Москву в 20-е годы XVII в. Еще раньше представитель этого рода казачий сотник Федько Сом попал в сентябре 1619 г. в русский плен. Тетка Гафии Сомко была замужем за Калеником Кулагой, брат Яким Семенович Сомко стал сотником, полковником переяславским, а затем и наказным гетманом. Род Сомко имел значительную родню в Переяславе, которая входила в "клан" Хмельницких.

Иван Лизогуб Кобизевич
шляхтич Іван Лизогуб Кобизевич володів маєтністю у Величках, його син Кіндрат володів батьківською маєтністю у Величках, а також маєтностями Пліоховці Лавреновській. Він мав синів, серед яких найбільш відомими були Іван та Яцько Кіндратовичі (Кобизенки). Перший з них був реєстровим козаком Рощенкової сотні Канівського полку (1649 р.), сотником канівським (1658), полковником канівським (1659).

Федор Горло

Стефан Кудар
Упомянут в поминальнике рода Анны Петровны Кудар (в замужестве Горленко) в Киевском монастыре (по данным В.В.Кривошея).
_____________________
10
...............Витковский z Witkowiz

Jakub Palczowski vel Gierałtowski
Syn Jakuba, w latach 1541-65 sędzia zatorski, a 1565-1574 – podstarości zatorski. Pisał się także: de Palczowice et Smolice. Ożeniony z Katarzyną z Gierałtowic. W kościele w Zatorze przed ołtarzem jest głaz, na którym wyryto postać kobiety w zasłonie oraz napis: Generosa Catherina de Gierałtowicze conjux Jacobi Palczowski de Smolicze Vicecapitanei Zatoriensis obiit A. D. 1575, co oznacza: Szlachetna Katarzyna z Gierałtowic żona Jakuba Palczowskiego ze Smolic wicestarosty zatorskiego zmarła R.P. 1575. Jak wynika z ksiąg sądowych ziemskich zatorskich, Jakub Palczowski ze Smolic w 1561 r. prowadził w sądzie sprawę pomiędzy Janem Inwałdzkim, a panem na Lgocie Janem Lgockim, o prawo do gruntu lgockiego. Jan Inwałdzki przedstawił dokument opatrzony pieczęcią urzędową podstarościego potwierdzający, że grunt ten należał do jego ojca, Mikołaja. Rok później sąd zakwestionował dokument orzekając, że powinien być opatrzony pieczęcią sędziego ziemskiego.

Pochodzili z rodu Szaszowskich , który wywodził się z nieistniejącej już dziś wsi Szaszów, położonej na wschód od śląskiego Rybnika. Protoplastą rodu był rycerz Jan z Szaszowa żyjący w 2.połowie XIII w. Nie wiadomo dokładnie, kiedy Szaszowscy pojawili się w księstwie oświęcimskim i zatorskim. Zapewne nastąpiło to najpóźniej na początku XV wieku. Ród ten znacznie się rozrósł. Część rodu pozostała przy pierwotnym nazwisku, reszta utworzyła osobne gałęzie rodowe przyjmując nazwiska od nazw wsi, które nabyli.
= Катерина с Гералтовиц

Stanislaw na Jaszkowicah Russocki z Brzezia h. Zadora +1558
= Zofia z Luctawic Taszycka
1558 Stan. Rusocki z Rusocic dz. Kleczy i Mik. Brandys dz. Radoczy i cz. Kleczy dzielą się lasami kleczeńskimi [kleteckimi]. Dwie części lasów przypadają Rusockiemu, trzecia cz. Brandysowi. Część pierwsza lasów przypadająca Rusockiemu rozpoczyna się na wzgórzu od roli końcowej folwarku Stanisława, od wsi Roków, gdzie są 4 nowe znaki i stąd rozciąga się m.in. z tej góry w dół rz. zw. Babiczka i nią w górę do granic wysoczańskich [z Wysoką] i dalej tymi granicami pod górę zw. J. aż do jej wierzchołka i do sześciu znaków i znakami do ról kleczeńskich [kleteckich] aż do miejsca zw. łęg do drugiej rzeczki zw. Babiczka, która płynie przez lasy kleczeńskie [kleteckie]; część druga lasów przypadająca Stan. Rusockiemu rozpoczyna się od miejsca, gdzie była pierwsza część [pierwszy dział] pod rolą Skotniczną i rozciąga się m.in. prosto przez strumyki leśne (per fluviolos subsilvanos) przez rz. Babiczkę prosto pod górę J. i wierzchołkiem tejże góry do sześciu znaków na drzewach czyli do granic wysoczańskich [z Wysoką]. Od tych znaków na szerokość poniżej góry J. aż do 4 znaków. Dalej nowymi znakami na długość aż do drogi biegnącej przez rz. Babiczkę w miejscu zw. łęg (ZK 33 s. 607-16).

Mikolaj Brandys z Radoczy 1572
- dziedzicem na Kleczy w 1566 r.

Михаил Лавринович Хмельницкий ум. октябрь 1620
(15??, Лысянка — октябрь 1620, Цецора) — атаман (сотник) Чигиринский сотни Черкасского полка Войска Запорожского, Родился в местечке Лысянка на западе Украины. В начале XVII века жил в Жолкве на Львовщине при дворе Станислава Жолкевского, коронного гетмана, а потом у Яна Даниловича, корсунско-чигиринского старосты. На Чигиринщине появился в 1570—1580 годах. Тут основал ряд новых поселений, под Чигирином получил в подарок от Яна Даниловича хутор Суботов, а позже основал и собственную слободу — Новосельцы. Со временем стал чигиринским подстаростой.
В начале 1590 годов Михаил Лавринович взял в жены казачку Анастасию Федоровну, и около 1595 года у них родился сын Зиновий, названный вторым именем Фёдор-Богдан в честь деда, отца жены.
В 1600 году зафиксирован как чигиринский городовой атаман. Тут же указано его имя и отчество — Михайло Лавринович. Тесно общался с запорожскими казаками. Во время войны 1620-21 годов вместе с гетманом Жолкевским в качестве атамана отряда добровольцев брал участие в походе на Молдавию. Во время отступления погиб в бою с татарами под Цецорой

=Анастасия Фёдоровна Агафия Богдан Ружинская р. 1575
(1575 - ?) - дочь Богдана, Федора Михайловича, князя Ружинского, казацкого атамана Богданка, гетьмана Войска Запорожского (Чёрного гетьмана).
В возрасте меньше 1 года осталась без родителей - мать и бабушка были убиты во время нападения татар на родовой замок, отец погиб в походе, мстясь за жену и мать. Судя по всему воспитывалась при дворе одного из друзей отца, входившего в круг высшей знати Речи Посполитой и одновременно в круг высшей украинорусской казачьей старшины. Став старше, познакомилась с будущим сотником Михаилом Лавриновичем Хмельницким, внуком Венжика (Венцеслава) Хмельницкого, гетмана Войска Запорожского. Через некоторое время после свадьбы у супругов появился сын Зиновий, названный в честь деда вторым именем Федор-Богдан, т.е. Богдан Михайлович Хмельницкий, будущий гетман Войска Запорожского и всей Малоросии, освободивший ее от "неволи лядской и панской" и согласовавший ее союз с Русским царством, будущей Российской империей.

____________________
11
Jakub Szaszowski vel Gierałtowski z G., Głębowic, Wilamowic, Ślemienia i Gilowic
(брат Петра и Миколая)
= Zofia Myszkowskak [ur.+/-1485]
1 m. Piotr Palczowski h. Orla [2]
2 m. Jakub Palczowski Szaszowski h. Orla [ur.+/-1485 - zm.po 1556], dz. d. Palczowice, Przybradz
sędzia ziemski zatorski 1541 - 57

Jan Jaszkowski Russocki z Brzezia h. Zadora~1450–1523
= Małgorzata Oraczewska z Przybysławic h. Śreniawa

Mikołaj Taszycki (+ 27 IV 1545) h. Strzemię,
Psęd. krak. 1519–1532, sęd. z. krak. sędzia krakowki (+1545)i jego brat Jan ustępują bpowi krakowskiemu prawo patronatu kościoła parafialnego w Starym Brzesku za Wisłą, od niepamiętnych czasów spełniane przez Gierałtów z racji ich historycznych związków z tym regionem.
1532–1545. Właściciel Lusławic i kilku innych wsi w woj. krak. Posłowie ziemscy
1=. z Elżbietą, córką wójta biec. Mikołaja Szczepanowskiego,
2=. z Elżbietą, córką Wojciecha Szczekockiego.

Mikolaj Brandys,
trzeci syn Klemensa, wyznania kalwińskiego, dziedzic na Tomicach i Radoczy w 1522 r., pisarz ziemski w zamku oświęcimskim 1551 r., żonaty z Anną Rajską, córką sędziego oświęcimskiego, oraz z Katarzyną Gierałtowską
= Anna Rajska (sędziego oświęcimskiego córka)

Лаврин Хмельницкий

Федор Богдан Михайлович Ружинский год рождения неизвестен — 1576) — князь, польский магнат, казацкий гетман (1575—1576)[1], популярный казацкий предводитель, был известен запорожским казакам под прозвищем Богданко. По некоторым данным, его дочь, Анастасия Богдановна, которая упоминается как дочь казацкого гетмана Богдана, стала матерью Зиновию Богдану Михайловичу Хмельницкому, который таким образом является внуком Богдану Ружинскому и вполне возможно получил свое второе имя в его честь.
Князь ружинский и роговицкий, сын гетмана Войска Запорожского Михайла Ивановича, князя Ружинского

____________________
12
Миколай Шашовский ,
Mikołaj Szaszowski z Gierałtowic, herbu Sasowskie (inaczej Szaszor) nazywany Gierałtowskim, właściciel Przybradza, Smolic, Przeciszowa, Brzeźnicy i Palczowic — 1440,1450
1441-1484 гг., Около 1470 г. владелец Гералтовице.

- Он был владельцем Андрыхова, Вепша, Пшибрада, Смолиц, Полувси (в 1450 году он продал Полувеж Цистерцианскому монастырю в Могиле близ Кракова) и Гералтовице (по этой причине он также написал Гералтовского из Гералтовице). В 1441 году он был одним из гарантов Освенцимского князя Венцеслава и его братьев против короля Владислава Варненчика, отдавая дань уважения королю, На печати Шашовского с 1448 по 1450 год изображен герб с орлом со звездой вместо головы. Миколай Гералтовский умер около 1490 года. Гералтовице, Андрыхув и Вепж были унаследованы сыном Петром и стали прародителями семьи Гералтовских. Второй сын Миколая, также Миколай, унаследовавший от своего отца Пшибрадца и Смолице, купил Палчовице и стал основателем семьи Пальчовских. Он также купил Przeciszów у Миколая Мышковского у Przeciszów до 1490 года и Brzeźnica до 1502 года.

Jan z Przeciszowa Myszkowski (ur.ok.1445 - zm.ok. 1527) ], kaszt. oświęcimski 1492 [PSB], s. Mikołaja „Starszego” [pkt 2]
właściciel dóbr : Bestwina, Żebracza, Kiezorowicze (dziś nieistniejące), Czechowice
= (śl. 1481) Magdalena Kloch z Bestwiny h. Kornicz [ur.+/-1455], ojc. Jan Kloch z Bestwiny (ur.+/-1425 - zm.przed 1481), właściciel bestwiny, kasztelan oświęcimski

Gotycki dzwon w Bestwinie odlany w 1504 r., ufundowany przez Jana Myszkowskiego, ówczesnego właściciela Bestwiny. Znajduje się na nim łacińska inskrypcja „O Królu Chwały, przybądź z pokojem”.
Dlatego ważący 580 kg dzwon jest dzisiaj zwany „Królem Chwały”.

Leonard Jaszkowski Russocki z Brzezia h. Zadora( z Przyszowej)
= Katarzyna Kazimirska. ( z Przyszowej)

Stanisław Oraczewski z Przybysławic h. Śreniawa
Barbara Litwosz z Kazanowa h. Grzymała

Mikołaj z Lusławic Taszycki h. Strzemię
= Katarzyna,Uchacz c. Mikołaja z Szydłowal

????Mikołaj Szczepanowski h.Gryf +1537- его дети - Elżbieta Szczepanowska, Zofia Szczepanowska, Erazm z Raszkowa, Sprowy Szczepanowski;
Kazimierz król polski, za wstawiennictwem Jakuba z Dębna kasztelana i starosty krakowskiego, nadaje Mikołajowi Szczepanowskiemu wójtowi w Bieczu i jego potomkom opustoszałe ogrody i dworzyszcza pod górą zamkowąw Bieczu
pan na Szczekocinach, wójt biecki
= Zofia

Klemens (Klimunt) Brandys , w 1488 r. dziedzic Radoczy, był sędzią ziemskim zatorskim w 1505 r.
1472; GK 23 s. 856); Klemens Brandys z Grabiszyc star. chęć, sprzedaje za 400 fl. z pr. wykupu Piotrowi Czechowskiemu ,,de Schimborgk” B. w ziemi i dystr. ośw. wraz ze starymi przyw. (MS 2, 65)
1488-1505 Klemens Brandys z Radoczy, Brzezinki i G., star. chęc. 1492-4, krajczy król. Elżbiety, sędzia ziemski zator. 1505 (BJ rps 5377/2 k. 510; SKO s. 167; Mp. 5 Q 180; ZZ 12 s. 320; 14 s. 7; MS 1, 1673);

Rajski h. Kietlicz dom starodawny i znaczny w Śląsku i ks. oświecimskiem. N., sędzia ziem.

Венжик Хмельницький (Венцеслав) (р. н. і см. невід.) — український військовий козацький діяч ХVІ ст., козацький полковник, наказний гетьман (1534—1536).

Гетьман українського козацтва (1534—1536). Прадід гетьмана Богдана Хмельницького. Походив з литовсько-українського роду. Належав до так званої боярської (рангової) шляхти. Прославився під час кримсько-польської війни (1534). Зібравши полки реєстрового козацтва та загони охочекомонних, він розгромив Кримську орду неподалік Заславля. Під час генеральної битви вдався до створення табору з возів, який згодом — як вид польового укріплення — буде дуже популярним серед козацтва.

"Історія русів" повідомляє: "По скону гетьмана князя О. Ружинського, року 1534-го, вибрали гетьманом із осавулів генеральних Венжика Хмельницького". Польський король затвердив це вибір, й новий гетьман отримав наказ виступити проти татар. Він зібрав під свою руку реєстрових козаків, полки охочекомонних і запоріжців, кілька польських гарнізонів.

В. Хмельницький добре знав тактику ординців, й козацькі війська перемогли переважаючи загони. Він побив орди під Заславом на Волині. Після перемоги гетьман здобув славу, адже всі розуміли, що він урятував не лише Україну, але й Польщу. Король відзначив заслугу Хмельницького перед Польщею спеціальною похвальною грамотою.

Після цього, за рішенням сейму та спеціальним указом короля Сигізмунда-Августа українські землі було виведено з-під юрисдикції Великого князівства Литовського й "до Польського королівства, як рівних до рівних, вільних до вільних" приєднано. Водночас, українську шляхту було урівняно в правах із польською аристократією.
Происходил из литовско-русского рода, принадлежал к так называемой боярской (ранговой) шляхте.

Прославился во время Крымско-польской войны (1534) — собрав полки реестрового казачества, он разгромил Крымскую орду неподалеку от Заславля. Король Польши Сигизмунд II Август отметил эту заслугу Венжика Хмельницкого перед Польшей похвальной грамотой.

Во время генеральной битвы Хмельницкий создал боевой лагерь из повозок (возов), что позже — как вид полевого укрепления — стало популярным среди украинского казачества.

Михаил Иванович Ружинский — князь, казацкий гетман в 1585 году

- князь ружинский и роговицкий, сын Ивана Михайловича, князя Ружинского.

_______________________________

13
Mikołaj "Starszy" (ur.ok.1415 - zm. 3.06.1482) [SHGK Myszkowice],
s. Leonarda z Myszkowic [ur.+/-1385] [1]
dziedzic dóbr : Przeciszów, Stara Polanka, Podolsze i prawd. Brzeszcze w księstwie oświęcimskim.
Rycerz w otoczeniu księcia oświęcimskiego Jana IV, a po 1457 r. Kazimierza Jagiellończyka.

1430 r. student Akademii Krakowskiej
[„Album Studiosorum Universitatis Cracoviensis”, Tom I, 1400 – 1489 :
1430 r. Nicolaus Leonardi de Miskouicze]
Studiów nie ukończył,
1437 r. za wierną służbę jako notariusz na dworze książąt oświęcimskich otrzymuje połowę Przeciszowa,
1441 r. kanclerz księstwa oświęcimskiego,
1442 r. pisarz aktu nabycia przez Zbigniewa Oleśnickiego księstwa siewierskiego,
1448 r. doprowadza do załagodzenia konfliktów na pograniczu śląsko – małopolskim i od tego czasu
jest poświadczany na dokumentach rozjemczych między dworem polskim a książętami śląskimi.
Za tę działalność, otrzymuje rozliczne nagrody w postaci dóbr ziemskich,
1448 r. pożycza księciu pieniądze, za co otrzymuje drugą połowę Przeciszowa,
1452 r. za złagodzenie sporu między księciem cieszyńskim, a królem polskim, otrzymuje wakat wsi
Podolsze, którą z czasem, za niespłacane pożyczki udzielane księciu zatorskiemu, przejmuje
w całości,
1454 r. uczestnik hołdu ziemian i miast księstwa oświęcimskiego dla Kazimierza Jagiellończyka
po kupnie przezeń tej ziemi od księcia Janusza (wśród pieczęci, przywiezionych do dokumentu,
zachowała się czarna pieczęć woskowa z widocznym herbem Jastrzębiec),
1454 r. otrzymuje Polankę Starą
1471 r. król Kazimierz Jagiellończyk zabezpieczył jemu i jego synom : Mikołajowi "Młodszemu", Janowi,
Piotrowi i Pawłowi zwrot pożyczki 1123 florenów węgierskich. Udzielona wtedy królowi
pożyczka zapoczątkowała związki Mikołaja "Starszego" i jego synów z krakowskim dworem
królewskim.
1473 – 77 r. król Kazimierz Jagiellończyk, wskutek trudnej sytuacji finansowej kraju staje się
pożyczkobiorcą Mikołaja (dokumenty ; 1473, 1474, 1477 r.). Niespłacone kwoty rosną i w 1477 r.
król jest zmuszony oddać Mikołajowi Myszkowskiemu olbrzymi kompleks dóbr ziemi
oświęcimskiej,
Zmarł w 1482 r.
Pochowany w klasztorze OO. Dominikanów w Oświęcimiu.
Przed śmiercią zapisał olbrzymie legaty na rzecz kościołów parafialnych w swoich dobrach,
a także kościoła Najświętszej Marii Panny w Oświęcimiu i klasztoru OO. Dominikanów w Oświęcimiu
na zbawienie swojej duszy i zbawienie dusz swoich przodków [dr P. Stanko]
Rodzina Mikołaja współfundowała ołtarz w farze oświęcimskiej.

Jan Kloch z Bestwiny (ur.+/-1425 - zm.przed 1481), właściciel bestwiny, kasztelan oświęcimski
1440 r. Właścicielem dóbr w Bestwnie był Jan Kloch herbu Kornicz. Kornicze zwani od przekleństw „Biesami”- właściciele Bestwiny od wojen husyckich-pochodzili z Rusi. Jako rycerze z orszaku Zygmunta Korybutowicza- bratanka króla Władysława Jagiełły i w orszaku Teodora- księcia ostrowskiego przybyli do Krakowa. Za wojenne czyny otrzymali herb Kornicz i dobra w Księstwie Oświęcimskim. Oprócz Bestwiny Kornicze posiadali Kozy, Czaniec, Kobiernice, Wilamowice, Małabądź.

Mikołaj (z Krzyszkowic) Rusocki h. Zadora - Płomienie
= Małgorzata Węgrzyn z Sosnowic h. Radwan Дочь Paszek - Paweł Węgrzyn z Sosnowic h. Radwan ( n Radwan z Trzebola) и Farmoza

Świętosław Litwosz z Kazanowa

Wojciech z Taszyc Lusławic Taszycki h. Strzemię
= Dorota z Lusławic h. Gierałt - Ciecierza - Ośmioróg

Mikołaj Uchacz z Woli Adama - Adamowic, Gromnika, Szydłowej, Poznej, Rzepienników, Nosalowej h. Jastrzębiec

Иван Михайлович Ружинский

_________________________________
14

Leonard z Myszkowic [ur.+/-1385] Myszkowscy h. Jastrzębiec ( linie ordynackie na Pińczowie
właściciel dóbr w Myszkowicach k. Siewierza

Dzierzysław Derslaus Rusocki h. Zadora
= Elzbieta

Paszek - Paweł Węgrzyn z Sosnowic h. Radwan ( n Radwan z Trzebola)
=Farmoza

GRZEGORZ z Lusławic,Bieśnika i Faściszowej.

Mikołaj Uchacz z Woli Adama - Adamowic, Gromnika, Szydłowej, Poznej, Rzepienników, Nosalowej h. Jastrzębiec
=Katarzyna ( z Rzepienników)
brat Pełki i Klemensa Uchaczów

ŁUKOWICA 1415-21, zm. przed 1426 Klemens Uchacz z Adamowie czyli Woli Adama [dzisiaj Jadamwola] i L., h. Jastrzębiec, sędzia kaszt. sądec. 1414-17, br. Pełki i zm. przed 1416 Mik. Uchacza z Woli Adama, opiekun jego dzieci z małżeństwa z Katarzyną z Rzepiennika 2v° ż. Mik. Szreniawy z Łosia, żona Katarzyna wd. od 1426, ss. Jan i Jakub (ZB 1a s. 88-90, 140, 143, 146, 220; ZCz. 2 s. 168; ZK 5 s. 414; 6 s. 28; GK 1 s. 317-8); 1415 Dominik z Pstroszyc podzastawia za 50 grz. półgr Klemensowi z L. 4 kmieci w Stroniu [par. Podegrodzie] i piątego w Zagórowie [par. Przyszową], których ma w zastawie od br. Dziersława ze Stronia – zp.; tenże Klemens winien zapłacić ratami ww. Dominikowi 30 grz. – zp. Zapłacone (ZK 6 s. 29); → Dębowy Dział p. 3; 1416 Klemens Uchacz z L. poręcza przed sądem za dzieci [zm. br.] Mikołaja z Adamowic Pakosza, Włościbora i Jadwigę oraz ich matkę Katarzynę, że będą się kontentować jakimkolwiek wyrokiem w sprawie o dobra dziedz. trzymane przez ww. Katarzynę, tzn. pozyskaniem dóbr lub ich utratą; Mik. Szreniawa poręcza za ż. Katarzynę z jednej strony a Klemens Uchacz z L. za dzieci Mikołaja z Adamowic, czyli swych bratanków, z drugiej, że Katarzyna i ww. dzieci stawią się w określonym terminie w sądzie w Bieczu, gdzie zawrą ugodę, której będą przestrzegać pod zakładem 1000 grz. (ZK 6 s. 211, 258); → Gromnik p. 3.

1418-26 Pełka Uchacz z L. i Woli Adama [h. Jastrzębiec], br. Klemensa Uchacza (ZCz. 2 s. 246; GK 1 s. 317-8; GK 2 s. 530, 535; SP7/2, 339).

Михаил Иванович Ружинский ум. 1523

__________________________________
15
Иван Князь Ружинский

JAN Gniewomirowic "Jaśko z Lusławic" ; + 1405; Ojciec 6 synówi 4 córek

zobacz Mikołaj "Uchaczy" Jastrzębiec

________
16
GNIEWOMIR

________________
17
LUCŁAW
z bratem Boguszą i stryjem Piotrem współwłaściciel Lusławic;

___________________
18
GNIEWOMIR
żonaty, wcześnie zmarły.

_______________
19
EUSTACHY z Lusławic ,
zm. przed 1329.

________________________________