Мои предки происходят из села Речки Белопольского района Сумской области.
Последний известный предок - мой прадед Чечель Денис Иванович (1889-1924).
Из известных однофамильцев (может быть предков):
-
Пётр Чечель (1754-1843), полковник, староста Гайсина (сейчас Винницкая область). Известен тем, что купил и отреставрировал дворец в селе Самчики Староконстантиновского района Хмельницкой области. Существует до настоящего времени, памятник истории.
http://www.castles.com.ua/samchiky.html-
Дмитрий Васильевич Чечель (г.р. неизвестен - ноябрь 1708) происходил из страрого украинского рода Брацлавщины ( теперь территория Винницкой и части Хмельницкой областей).
Довернное лицо и единомышленник гетьмана Мазепы. Его семья жила в селе Тростянки.
В 1696-1708 - полковник Сердюцкого полка.
Руководил защитной гетьманской столицы Батурина в ноябре 1708 года от московских войск под командованием Меньшикова. В ходе битвы был ранен, захвачен в плен после предательства казаками Конотопского полка Яценками, и передан Меньшикову.
Колесован в Глухове 10 ноября 1708 года.
По матералам книги С. Павленко "ОТОЧЕННЯ ГЕТЬМАНА МАЗЕПИ: СОРАТНИКИ ТА ПРИБІЧНИКИ" (с.47-48):
"... Рід Чечелів уже на початку XVII ст. мав велике розгалудження у Брацлавщині, Волині. Батько Дмитра Чечеля Василь володів маєтком у Кузьминцях Брацлавського повіту .
Сходження Д.Чечеля у коло старшинської еліти розпочалося на Коломаку. Він бере участь у виборах І. Мазепи і згадується в переліку «безпортфельних» осіб, які підписали статті новообраного гетьмана.
Багато представників Чечелів були задіяні в козацьких, найманих формуваннях 1650—1660-х рр. на Правобережжі.
Очевидно, Д. Чечель почав свою військову службу сердюком і десь у 1674 році разом з товаришами та ріднею перебрався на стабільне Лівобережжя. У актах Рихлівського монастиря за 1678 рік згадувався священик села Чапліївки Максим Чечель. Можливо, це був брат або свояк Д.Чечеля. З джерел відомо і про його дочку Феодосію, яка вийшла заміж за охочепіхотного полковника Степана Яворського.
Д.Чечель як «породний шляхтич православний» після перевороту 1687 року став дворянином, гетьмана знатним військовим товаришем, як видно з окремих відомостей, особою, наближеною до нього.
У 1689 р. Чечель — у складі делегації старшин, викликаних В. Голіциним до Москви І. Мазепа 1690 р. відрядив його супроводжувати митрополита Варлаама Ясинського до царів.
Очевидно, після смерті С. Яворського, десь із серпня 1695 року, він — сердюцький полковник (є документ, що ще 19 квітня 1695 р. Андрій Гамалія купив у знатного військового товариша Дмитра Чечеля двір у Погарі). Вже у 1696 р. гетьман доручив йому відповідальне завдання — вирушити з полком для захисту південного кордону від очікуваного набігу кримчан на українські міста після взяття Азова. 28 жовтня 1696 року Мазепа повідомив царя, що «самий лучший полк серденяцкий з полковником Дмитрием Чечелем послан в таванский город». У його складі було 500 чоловік.
В. Кочубей у своєму доносі назвав Д.Чечеля одним з найвідданіших І. Мазепі людей. 10 грудня 1707 р., за повідомленням генерального судді, Батурином поповзли чутки, що цар їде «ево, гетмана взяти к Москві» . А тому І. Мазепа «зобрал з станции триста человік сердюков и устроил их при себе з полковником Чечелем и зо всею челядю своєю оружно: иміл, конечно, боронитися и отсріливатися от его света, Великого Государя».
У жовтні — листопаді 1708 р. сердюцький полковник обороняв з підлеглими йому військами гетьманську столицю. Незважаючи на царський указ «господину полковнику Чечелю в тот замок немедленно великороссийских людей впустить и обще со оны в наступление неприятельское отпор чинить», він не відкрив ворота перед вояками Меншикова, виявив мужність при захисті Батурина. Лише 2 листопада після запеклого бою переважаючі війська Московії вдерлися у місто й жорстоко поквиталися з оборонцями. Сердюцький полковник Д.Чечель утік, але невдовзі був схоплений і через кілька днів колесований у Глухові°.
Родина Чечелів проживала в селі Тростянці на Борзнянщині. Як у подальшому склалася її доля, достеменно невідомо...".
Иосиф Дмитриевич Чечель, син Д.В. Чечеля. После казни отца его опекал полковник Миргородский Даниил Апостол.
В 1740-1750-х г.г. служил в Кременчуцкой сотне Миргородского полка. Жил в Кременчуге до 1740 року. Впоследствии - в селе Круков недалеко от Кременчуга. В дальнейшем упоминается как сотник архангелогородский и осадчий-сотник Новослободского козацкого полка (осадчий, а потом сотник слободы Верблюжки).
Упоминается в "Переписи Слобоцкого казачего полку по окончании минувшего 1758 года", которая хранится в материалах Сенатского архива (РДАДА, ф. 248, оп. 39, спр. 2888/405, арк. 111- 490)
-
Кирил Чечель, упоминается 19.03.1752 года как казак Кременчугской сотни Миргородского полка, живущий на хуторе выборного казака Семена Гриценка – Омельницком. Записано, что перешол из полка Гадяцкого из Ковалевки в 1745 году.
-
Семен Чечель, упоминается 12.11.1753 года как обыватель сотни Криловской Миргородского полка, житель села Андрусевки.
По имеющимся данным :
"...Чечелі вважаються родом тюркського походження, який в 1545 р. мав статус непривілейованої шляхти. Григорій Чечель тримав Калаур на Дністрі (1562), Кущинці на Кубличі.
В 1580 р. у скарзі на те, що згоріли привілеї Чечелів-Судимонтовичів, перераховуються села Кущинці, Борсуківці, м. Рашків, Калаур, Христівка, Радківці, Мілківці, Щурівці.
В 1583 р. черниця Русана передає Чечелю частину с. Кузьминці.
В 1616 р. питання власності на це село вирішується між Чечелями і Комарами.
В 1622 р. вінницький підстароста Григорій Судимонтович Чечель заснував с. Чечелівка, яке згодом було передано Пісочинському [5, с. 246].
http://www.museum.vn.ua/index....;Itemid=37То есть история фамилии уходит в XVI столетие. Пока это все. Ищу дальше.
Буду рад любой помощи!
