https://forum.vgd.ru/1175/95748/ Келеберда, Золотоношский район ru https://forum.vgd.ru/1175/95748/p3462088.htm#pp3462088 https://forum.vgd.ru/1175/95748/p3462088.htm#pp3462088 У Марии Семеновны Галян* была сестра Фекла Семеновна Галян*, которая, ориентировочно, в 1896 году вышла замуж за Хоцковского крестьянина Демьяна Яковлевича Богуна. Rulkiev Fri, 14 Aug 2020 11:57:33 +0300 https://forum.vgd.ru/1175/95748/p2869309.htm#pp2869309 https://forum.vgd.ru/1175/95748/p2869309.htm#pp2869309 Вот еще про Галянов из Келеберды из книги "Звичаї нашого народу", автор: Олекса Воропай<br><br>Дуже цікаве оповідання Явдохи Галян, 37 років, з села Келеберда, Золотоноського повіту на Полтавщині; воно цікаве передусім своєю повнотою й докладністю. Явдоха розповідає:<br><br>На Симона Золота збираються до схід сонця баби й молодиці, одягнені в чисту білизну, копати зілля. Збираються не всі баби села, а тільки ті, котрі трохи знають зілля всяке: то від цього, а то від голови, од живота, золотухи, і щоб мити голову, щоб коси росли, й дітей щоб купать, щоб сухотів не було, і для скотини, од усяких наривів і од лишаїв. Знахарки рвуть зілля (яке саме – не знаю) для всяких там любощів або якихось там чарів; вони нікому не кажуть, яке саме зілля рвуть. Коли зберуться, ідуть у діброву чи на поле, на горби; ідуть далеко від села, щоб ніхто не бачив і щоб там люди не ходили, бо вони (знахарки) знають, де зілля росте.<br><br>«О, вже пішла відюга (відьма) по зілля!» – кажуть по селу.<br><br>Є таке зілля, що рвуть листя, а на другому зривають тільки квіточки, а то є таке, що коріння копають. Оце прийшли до бору і як починають рвати зілля, то всі скидають з себе всю білизну, становляться голі, бо кажуть:<br><br>«Як нарвеш в одежі, то не буде помагати од всякої хвороби». Маленькі діти, якщо йдуть разом із матір&#039;ю, то їм можна рвати в одежі. Кожна баба, коли нахилиться зілля рвати, приспівує (співає потихенько, щоб пастухи не чули):<br><br> <br>Святий Авраам на це зілля орав,<br>А Бог садив, а Спас родив,<br>Мати Божа поливала<br>І на поміч це зілля давала.<br> <br>Якщо жінка хвора, то примовляє:<br><br>«…І хрещеній, народженій, рабі Божій це зілля на поміч».<br><br>Може, ще які баби тайно собі щось шепочуть, а це завсіди тоді буває, то цього вже ніхто, крім їх самих, не знає. У старих людей є такий вже знак: якщо вона вже дуже стара, то вже як не ходить нікуди по зілля та шептати (знахарувать), то тоді вже по просьбі, або там уже у неї є такі рідні, що хотіли б навчитися, – то вона вже тоді передає по секрету своє знахорство, бо як усі будуть знати, то не поможеться, а їй умирать не можна, бо тоді трудно буде вмирати їй, – вона ніяк не могтиме вмерти, як не передасть свого знахарства, поки в стелі не зірвуть дошки в тому куті, де ікони стоять, поки вона й умре. Про це в нас кажуть іноді:<br><br>«…От не вмирає баба, бо вона відьма була, багато знала шептати».<br><br>А як уже вмре, то кажуть:<br><br>«Мабуть, уже передала гріхи свої всі, що знала шептати».<br><br>Копають зілля до схід сонця, поки роса опаде на зіллі, бо тоді вже не поможе од усякої хвороби. Коли накопають, то забирають чи в кошики, чи в хустку й тоді несуть вже додому. Котра баба живе близько, то забігає додому, заносить, а котрі дальше живуть, то йдуть до одної баби, або в садок, чи в хату, і вже приносять тоді горілки, варять вареники, яєшню смажуть, їдять сметану, п&#039;ють, танцюють і співають пісень.<br><br>Зілля рвуть таке: Золототисячник, Череду (од золотухи), Ведмеже ухо (від наривів; його мочуть у горілці і як нариває палець, то листочком обкладають ранку й вона загоїться); Ромашку – для дітей пити, Полинь – од живота, на горілці настоюють і голову ним миють; Деревій – теж од живота: мнуть його з сухим пшоном і трішки туди води вливають, і все мнуть його з сухим пшоном, і пшоно й деревій тоді цідять крізь ганчірку й п&#039;ють від болів живота (це, кажуть, його сонячниці схопили!); Підбіль – листки круглі від чиряків, ран; Подорожник, Зіньовать – такі кущі ростуть і рясно цвітуть жовтенько; в них од сухіт дітей купають; Блекота – од зубів; підкурюють їх, щоб не боліли; Маточник і Ракові шийки – корінь од жіночої хвороби; Стосильник – травичка, цвіте ліловими квіточками (щоб був апетит, мочать цю рослину в горілці й п&#039;ють, ще як чай); Трилисник – зілля, – щоб у грудях не боліло; Материнка – од кольки й від кашлю; Цінь – сухе жовтеньке зілля, купають у ньому дітей од золотухи; Чистець – прикладають до ран; Серпоріз – од порізів; Сокирки – п&#039;ють од живота; Коровки – колючка: витирають од ревматизму, настоюють на горілці або на оцеті.<br><br>Эта вдержка взята автором из источника: М. Гайдай, «Етногр. Вісник», кн. 3. Київ, 1927. Rulkiev Sun, 03 Feb 2019 16:55:02 +0300 https://forum.vgd.ru/1175/95748/p2869245.htm#pp2869245 https://forum.vgd.ru/1175/95748/p2869245.htm#pp2869245 Нашел такую информацию по Галянам:<br><br>Галян Семен Прокофьевич<br>Болен, Место рождения: Полтавская губ., Золотоношский уезд, Покровская вол., с. Келеберда, Место службы: 10-й пехотный Новоингерманландский полк, Рядовой, Дата события: 12.04.1916<br>Картотека потерь<br><br>Согласно тем данным, что у меня есть он может быть сыном Прокофия Антонова Галяна, а уже Антон был братом Семена Романова Галяна, который, предположительно, является моим предком. Rulkiev Sun, 03 Feb 2019 16:14:22 +0300 https://forum.vgd.ru/1175/95748/p2865670.htm#pp2865670 https://forum.vgd.ru/1175/95748/p2865670.htm#pp2865670 По Галянам из Келеберды удалось выстроить линию предков начиная с 1752-го года несмотря на малое количество информации. Очень помогла ревизская сказка 1811 года.<br><br>Присутствуют следующие предки:<br>Лаврентий Феодосиев Галян (1752-1811)<br>Роман Лаврентиев Галян (1801(2)-). его жена Настасия Наумова Галян (девичья фамилия неизвестна) (1797(98)-04.08.1855)<br>Семен Романов Галян (24.05.1847 -) его жена Феодора Федорова Галян (Яровая) (03.03.1851-)<br><br>По Яровым<br>Федор Никитин Яровой - отец Феодоры, его жена Настасия Иванова (девичья фамилия неизвестна)<br> Rulkiev Thu, 31 Jan 2019 13:48:03 +0300