https://forum.vgd.ru/3034/91926/ Биография ru https://forum.vgd.ru/3034/91926/p2704507.htm#pp2704507 https://forum.vgd.ru/3034/91926/p2704507.htm#pp2704507 У 1876 р. в друкарні Є. Федорова були надруковані три брошури за<br>авторством В. Менчиця (Волынская повість про «Шукай-Добро» Господаря;<br>Киевская сказка про деда «Неурожайка» и бабусю «Недоимку»; О спиртомере<br>Траллеса, таблицах к нему, способах определения по ним: истинных «крепости и<br>ценности» вина, законах и правилах питейной торговли…). Третя із зазначених<br>брошур присвячена проблемам розвитку винокурної справи. Завдяки криптоніму<br>«В. М.» нами атрибутовано авторство В. Мечниця перекладу з французької мови<br>на російську індійських народних казок і байок, що були надруковані<br>Є. Федоровим у 1876 р.<br> NatliK Sun, 17 Jun 2018 12:34:13 +0300 https://forum.vgd.ru/3034/91926/p2704506.htm#pp2704506 https://forum.vgd.ru/3034/91926/p2704506.htm#pp2704506 В. Менчиць, живучи в Єлисаветграді був добре знаною постаттю для<br>місцевих українофілів як фахівець у галузі літератури і видавничої справи, а<br>також входив до «родинного» кола спілкування І. Карпенка-Карого, дружив із<br>О. Михалевичем – лідером місцевої громади. Він був консультантом при створенні<br>херсонського альманаху «Степ» (1886), що став найвідомішим видавничим<br>проектом Єлисаветградської громади.<br>Наприкінці 60-х – у 70-х рр. ХІХ ст. В. Менчицем була створена мережа<br>книжкових магазинів. Досліджено, що його книгарні були в Києві, Житомирі,<br>Білій Церкві, Ніжині, Єлисаветграді, Херсоні, Миколаєві, Акермані, Харкові,<br>Одесі, Маріуполі, Сімферополі, Санкт-Петербурзі. Проаналізовані каталоги<br>бібліотек для народного читання із книжкових магазинів В. Менчиця ілюструють<br>активну діяльність В. Менчиця у сфері книгорозповсюдження. Цей факт робить<br>його вагомою постаттю в українському культурно-просвітньому русі другої<br>половини ХІХ ст. Окрім книгарень і бібліотек при них нам вдалося зафіксувати<br>інформацію про існування друкарні В. Менчиця в Києві, де впродовж 1877-<br>1878 рр. було надруковано щонайменше 4 книги. Після 1876 р. управління<br>книжковими магазинами поступово перебирає на себе його дружина Неоніла.<br>Сучасники вважали В. Менчиця відомим енциклопедичним знавцем<br>українського фольклору. Єдиним збереженим джерелом є його рукописний<br>збірник етнографічних матеріалів. Він зберігся у фондах Інституту рукопису<br>Національної бібліотеки України імені Володимира Вернадського під назпублікаціями цих матеріалів є видання М. Драгоманова «Малорусские народные<br>предания и рассказы» і «Чумацкие народные песни» І. Рудченка.<br>Етнографічний матеріал, зібраний В. Менчицем, є різноманітним і містить<br>як оповідання і прислів’я з народного побуту, так і записи, що становлять інтерес<br>для дослідників історичних пісень українського народу.вою<br>«Сборник этнографических материалов П. Кулиша». Найвідомішими публікаціями цих матеріалів є видання М. Драгоманова «Малорусские народные<br>предания и рассказы» і «Чумацкие народные песни» І. Рудченка.<br>Етнографічний матеріал, зібраний В. Менчицем, є різноманітним і містить<br>як оповідання і прислів’я з народного побуту, так і записи, що становлять інтерес<br>для дослідників історичних пісень українського народу. NatliK Sun, 17 Jun 2018 12:33:24 +0300 https://forum.vgd.ru/3034/91926/p2704503.htm#pp2704503 https://forum.vgd.ru/3034/91926/p2704503.htm#pp2704503 знавця цілющих властивостей рослин. Поведінкові манери робили його вкрай<br>незвичним українофілом-інтелігентом, що не ставало на заваді його авторитету<br>серед єлисаветградських українофілів. Після трагічної загибелі дочки він переїхав<br>у Київ, де у спартанських умовах дожив до 1916 р. Був похований на<br>Лук’янівському цвинтарі.<br>У дисертаційній роботі наголошується на його зв’язках з українофільськими<br>гуртками другої половини ХІХ ст. в Російській імперії. Проявами причетності<br>В. Менчиця до діяльності Української петербурзької громади була його<br>присутність на зборах громади, співпраця із редакцією журналу<br>«Основа» (написанням заміток, які були надруковані у червневому та<br>листопадовому випуску за 1862 р.), а також збирання етнографічного матеріалу<br>під час подорожі в Україну за вказівкою П. Куліша. Він познайомився із<br>петербурзькими громадівцями завдяки своєму дядькові протоієреєві П. Менчиця,<br>що, зокрема, правив панахиду за Я. Кухаренком і поминальну службу на перші<br>роковини смерті Т. Шевченка.<br>Встановлено, що під час закордоних мандрів він не полишив зв’язків із<br>представниками українського громадівського руху та навів контакти з діячами<br>національного руху в Галичині. В 1868 р. разом з Ганною Барвінок та<br>І. Білозерським був у Відні, тобто в цей час входив до кола спілкування П. Куліша,<br>що підтверджується епістолярними згадками. Як книгар, що поширює<br>українофільську літературу, він був відомий для А. Вахнянина, М. Лисенка,<br>М. Драгоманова, В. Беренштама.<br>Пік співпраці В. Менчиця із Київською Старою громадою випав на Пік співпраці В. Менчиця із Київською Старою громадою випав на середину<br>70-х рр. ХІХ ст. Він завдяки посередництву П. Куліша передав І. Рудченку і<br>відповідно до Південно-Західного відділу Російського географічного товариства<br>збірник своїх етнографічних матеріалів. З’ясована його причетність до діяльності<br>«громадівської» редакції газети «Киевский телеграф». У газетних фондах<br>Національної бібліотеки України імені Володимира Вернадського випусках газети<br>«Киевский телеграф» за 1875-1876 рр. на перших сторінках зафіксованоможливість придбання цієї газети в книжкових магазинах В. Менчиця в Києві,<br>Єлисаветграді, Житомирі, Білій Церкві.<br> NatliK Sun, 17 Jun 2018 12:31:08 +0300 https://forum.vgd.ru/3034/91926/p2704502.htm#pp2704502 https://forum.vgd.ru/3034/91926/p2704502.htm#pp2704502 Джерельна база дослідження є неоднорідною і розпорошеною. Вона<br>представлена як архівними, так і опублікованими документами, зокрема<br>мемуарами та згадками в епістолярії діячів українського національного руху ХІХ<br>ст. Не зважаючи на це, доступні джерела дають змогу здійснити комплексне<br>дослідження – відтворити етапи життєвого шляху В. Менчиця та різні аспекти<br>його діяльності.<br>У дослідженні подано біографічні відомості про В. Менчиця, зокрема про<br>генеалогію роду Менчиців, що був одним із найвідоміших священицьких родів у<br>Київській губернії. Представники цього роду традиційно були священиками в<br>містечку Вчорайше, де і народився В. Мечниць, будучи первістком у сім’ї<br>Амвросія та Агрипини Менчиців. Він одним з перших серед представників своєї<br>родини обрав світський шлях у житті. Навчався в Києво-Подільському духовному<br>училищі, Київській духовній семінарії, Київській духовній академії, яку<br>передчасно покинув через причетність до студентського бунту 1859 р. Згодом<br>навчався у Санкт-Петербурзькому університеті. В 1862-1868 рр. В. Менчиць<br>подорожував Західною Європою. Ці мандри завершили формування світоглядних<br>орієнтирів В. Менчиця, який мав різносторонню освіту і був, за висловом<br>дослідниці його біографії Н. Бракер, оригінальною духовною постатю – віруючий<br>філософ-мораліст типу Сковороди, що знав 12 мов, серед них німецьку,<br>французьку, латину, грецьку і санскрит. Після повернення з-за кордону він<br>спочатку жив у Житомирі, згодом в Києві, в 1876 р. переїхав до Єлисаветграду.<br>Першу дружину, за відомостями Н. Бракер, він зустрів у Катеринославі. Тут<br>і одружився, отримавши у придане «мало не 900 десятин землі», котрі він вклав у<br>створення власної мережі книжкових магазинів. Невдовзі В. Менчиць овдовів.<br>Вдруге він одружився 8 червня 1874 р., взявши шлюб з 20-річною Неонілою<br>Костянтинівною з дому Грищинських, яка, як і він, народилась в священицькій<br>сім’ї. В їхньому шлюбі народилося щонайменше дві дочки: Тамара і Олена.<br>В. Менчиць намагався вести мандрівний спосіб життя. Він часто<br>практикував мандрівки південоукраїнськими степами в 1870-1880-рр. Серед його <br>захоплень була народна медицина. Завдяки цьому його знали як відомого знахаря і NatliK Sun, 17 Jun 2018 12:29:17 +0300 https://forum.vgd.ru/3034/91926/p2704501.htm#pp2704501 https://forum.vgd.ru/3034/91926/p2704501.htm#pp2704501 Гордійчук М. Г. Особистість, громадська і наукова діяльність<br>Володимира Амвросійовича Менчиця (1837-1916). – На правах рукопису.<br>Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за<br>спеціальністю 07. 00. 01. – історія України. – Київський національний університет<br>імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України. – Київ, 2018.<br>Дисертаційна робота присвячена біографічному дослідженню діяльності<br>українського культурно-просвітнього діяча Володимира Амвросійовича Менчиця<br>(1837-1916).<br>Історична наука після розпаду СРСР і проголошення незалежності України<br>займається поверненням у поле історіографічного та суспільного дискурсу<br>несправедливо забутих, іноді заборонених для дослідження постатей. Серед діячів<br>національного руху, що варті окремих спеціалізованих студій, є і Володимир<br>Амвросійович Менчиць. Для сучасників він був відомий як українофіл, збирач<br>українського фольклору, видавець, фахівець у літературній сфері і видавництві,<br>власник мережі книгарень, просвітитель і колоритний філософ. Драматург і<br>театрознавець В. Чаговець у некролозі зазначав, що В. Менчиць разом із<br>В. Антоновичем та М. Драгомановим, завдяки документації пам’яток усної<br>народної творчості, займав почесне місце серед плеяди українофілів.<br>Представники українського національного руху як в Російській, так і в Австро-<br>Угорській імперії, знали В. Менчиця також і як книгаря, що поширював<br>українофільську літературу.<br>В історіографії згадки про В. Менчиця пов’язані зазвичай із друком його<br>етнографічних матеріалів у збірнику М. Драгоманова «Малорусские народные<br>предания и рассказы» та його спогадами про М. Костомарова. У 20-х рр. ХХ ст.<br>постать В. Менчиця була предметом зацікавлення українознавчих установ ВУАН,<br>проте репресії 30-х рр. ХХ ст. призвели до її забуття. Лише наприкінці 80-х рр. ХХ<br>ст. спостерігається поява значної кількості згадок про нього, зокрема в контексті<br>родинних зв’язків з М. Грушевським NatliK Sun, 17 Jun 2018 12:27:30 +0300