https://forum.vgd.ru/2521/87257/ Синодик (помяник) Межигорского монастыря ru https://forum.vgd.ru/2521/87257/p2739409.htm#pp2739409 https://forum.vgd.ru/2521/87257/p2739409.htm#pp2739409 Къ біографіи Петра Конашевича Сагайдачнаго. въ метрик&#1123; коронной, хранящейся въ Варшав&#1123;, въ книг&#1123; 3, на лист&#1123; 144, сохранилась краткая юридическая пом&#1123;тка, содержащая н&#1123;которыя данішя, относящіяся къ подробностямъ біографіи Петра Конашевича Сагайдачнаго &#039<img height="20" width="20" src="https://forum.vgd.ru/smiles/a_003.gif" align="top" alt=";)" loading="lazy">.<br><br>ІІом&#1123;тка эта гласить, что въ 1624 г., іюля 31 выданъ былъ позовъ по жалоб&#1123; дворянина Федора Даровскаго, влад&#1123;льца села Вырвы (нын&#1123; Радомысльскаго у&#1123;зда, Шевской губ.), требующій къ от- в&#1123;ту въ гродскій судъ <b>Настасью, урожденную ІІовченскую, въ пер- &#9632;вомъ брак&#1123; жену Петра Конашевича Сагайдачнаго</b>, во второмь бра- <br><br>) Цом&#1123;тку эту въ копіп сообщилъ намъ обязательно г. Алекс. Яблоиовскій.«&#1123; <b>жену Ивана Іііончинетю</b>, за то, что она произвела за&#1123;здъ на село Вырву и совершила въ немъ разныя насиліл, причинившія истцу убытка на сумму 7,087 злотыхъ. Кіевскій судъ прнзналъ пре- тензію Даровскаго подлежащею удовлетворенію и, всл&#1123;дствіе йеявки въ судъ <b>Настасіп Піончинской</b>, приговорилъ ее къ баниціи. в. А.<br><br><br><script type='text/javascript'>document.write('<a href="http://vchilka.in.ua/ippopb/%D0%9C%D1%A3%D1%89%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F+%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%B9%D0%BD%D0%B0%D1%8F+%D0%B4%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B0+%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%BB%D0%B0%D0%B3%D0%BE+%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%A3%D1%82%D1%96%D1%8F+%D0%B8a/part-2.html" rel="noopener" target=_blank>http://vchilka.in.ua/ippopb/%D...art-2.html</a>');</script><br><br><br><br>Пётр Конашевич-Сагайда&#769;чный[1] (зап. русс.: Петръ Конашевич Сагайдачный,[2] укр. Петро Конашевич-Сагайдачний, польск. Piotr Konaszewicz-Sahajdaczny, ок. 1577, село Кульчицы, Самборское староство, Русское воеводство, Речь Посполитая — 20 марта 1622, Киев, Речь Посполитая) — гетман Его Королевской Милости Войска Запорожского, предводитель реестровых казаков на службе Речи Посполитой, православный шляхтич герба Побог из Перемышльской земли<br><br>Пётр Конашевич родился в селе Кульчицы Перемышльской земли Русского воеводства (сейчас Самборского района Львовской области) в мелкошляхетской православной семье. <br><br>Историки Юрий Мицик (укр.)русск.и Зоя Хижняк считают, что отца Сагайдачного звали Кононом. После его смерти мать приняла монашество под именем «инокиня Макрина». Елисей, который упоминается с фамилией Казновский, — это, скорее всего, дед Сагайдачного по материнской линии. В «Помянике» упоминается имя <b>Анастасия. Это жена Сагайдачного (в девичестве Повчанска</b>), которая после смерти гетмана второй раз вышла замуж в 1624 году за шляхтича укр. <b>Івана Піончина<br></b><br><br><br><br><script type='text/javascript'>document.write('<a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%BD%D1%8B%D0%B9,_%D0%9F%D1%91%D1%82%D1%80_%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87" rel="noopener" target=_blank>https://ru.wikipedia.org/wiki/...0%B8%D1%87</a>');</script><br> severinn Sat, 18 Aug 2018 19:43:28 +0300 https://forum.vgd.ru/2521/87257/p2661680.htm#pp2661680 https://forum.vgd.ru/2521/87257/p2661680.htm#pp2661680 <br>Гербовник польский<br> Станислав и Ян Пьончиньски<br><br>Станислав приобрёл в 1626 году село Кржевянку (Кровянку?) , а в 1638 году был судьёй земским черниговским. Ян, подчаший новогродский 1635г. , ротмистр королевский 1649 г. ozerskaya Wed, 18 Apr 2018 13:56:55 +0300 https://forum.vgd.ru/2521/87257/p2661672.htm#pp2661672 https://forum.vgd.ru/2521/87257/p2661672.htm#pp2661672 <br>apenchinski написал:<blockquote><div style="height:1px;width:1px;overflow:hidden">[q]</div>Ищу любую информацию о её милости пани Федоры Пенчинской, либо о братьях Яне и Станиславе Пенчинских. <div style="height:1px;width:1px;overflow:hidden">[/q]</div></blockquote><br><br>Гербовник польский<br><br><script type='text/javascript'>document.write('<a href="http://www.wbc.poznan.pl/publication/66544" rel="nofollow" target=_blank>http://www.wbc.poznan.pl/publication/66544</a>');</script><br><br>т.13, стр.315-316 (318-319 эл.)<br><br><br><br> ozerskaya Wed, 18 Apr 2018 13:44:18 +0300 https://forum.vgd.ru/2521/87257/p2661657.htm#pp2661657 https://forum.vgd.ru/2521/87257/p2661657.htm#pp2661657 <br>apenchinski написал:<blockquote><div style="height:1px;width:1px;overflow:hidden">[q]</div>Как узнать от какого периода записи Синодика Межигорского монастыря?<div style="height:1px;width:1px;overflow:hidden">[/q]</div></blockquote><br><br>До сьогодні збереглося два монастирські поменники, один з яких вівся у 1625 р. – 1680-ті рр. (публікований рукопис), другий у кінці XVII ст. – 1785 р. valcha Wed, 18 Apr 2018 13:11:12 +0300 https://forum.vgd.ru/2521/87257/p2661577.htm#pp2661577 https://forum.vgd.ru/2521/87257/p2661577.htm#pp2661577 Большое спасибо за информацию. Буду "переваривать". <br>Как я понял, Ян Пенчинский был подчашим и королевским секретарем Владислава IV, сын Сигизмунда III?<br>Как узнать от какого периода записи Синодика Межигорского монастыря? apenchinski Wed, 18 Apr 2018 11:01:54 +0300 https://forum.vgd.ru/2521/87257/p2660700.htm#pp2660700 https://forum.vgd.ru/2521/87257/p2660700.htm#pp2660700 записи о <b>Пиончинских (Пенчинских)</b><br><br>Полковим сотником за Силича і далі був Станіслав (Стас) Коханенко. Він мав маєтності у с. Ляховий Білоус, крім того 22 квітня 1658 р. отримав гетьманський універсал на сл. Гучин з млином.<br>Станіслав був одружений з Раїною Станіславівною Піончинською, донькою земського судді чернігівського. В придане батько надав їй села Сибереж і Ямище. Завдяки шлюбу доньки Ганни (? —1640–1701 — ?) з ним породичався Карпо Мокрієвич, з Параскою одружився Костянтин Дворецький, з Гафією — Микола Грембецький, з Уляною — представник відомої київської міщанської родини Іван Тадрин.<br>4 липня 1658 р. Станіслав Кохановський записав хутір Гучин своєму зятю Карпу Мокрієвичу і донці Ганні [1242, 570], власність Кохановського с. Білоус Євтухов як придане потрапило до роду Грембецьких, с. Листвин дісталося онуку Самійлу Мокрієвичу, с. Білоус перейшло згодом до Красовських [731, 35].<br>В.В.Кривошея. Козацька еліта Гетьманщини, с.131,132<br><br><br>10 років у Чернігові очолював полк Василь Дунін-Борковський, у 1675 р. наказним у нього був старий Станіслав Коханенко.<br>В.В.Кривошея. Козацька еліта Гетьманщини, с.226<br><br><br><br>Кривошея В.В. Козацька еліта Гетьманщини. 2008 г.<br>сс.131-132<br>Полковим сотником за Силича і далі був Станіслав (Стас) Коха-<br>ненко. Він мав маєтності у с. Ляховий Білоус, крім того 22 квітня<br>1658 р. отримав гетьманський універсал на сл. Гучин з млином.<br>Станіслав був одружений з Раїною Станіславівною Піончинською,<br>донькою земського судді чернігівського. В придане батько надав<br>їй села Сибереж і Ямище. Завдяки шлюбу доньки Ганни (? —<br>1640–1701 — ?) з ним породичався Карпо Мокрієвич, з Параскою<br>одружився Костянтин Дворецький, з Гафією — Микола Грембець-<br>кий, з Уляною — представник відомої київської міщанської ро-<br>дини Іван Тадрин.<br>4 липня 1658 р. Станіслав Кохановський записав хутір Гучин<br>своєму зятю Карпу Мокрієвичу і донці Ганні [1242, 570], власність<br>Кохановського с. Білоус Євтухов як придане потрапило до роду<br>Грембецьких, с. Листвин дісталося онуку Самійлу Мокрієвичу,<br>с. Білоус перейшло згодом до Красовських [731, 35].<br><br><br><br><br><br><br><br>Інструкція сеймику чернігівського воєводства 1646 року (стр. 1 )<br> Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах: <br>1 2 3 <br><br>Петро КУЛАКОВСЬКИЙ<br>ІНСТРУКЦІЯ СЕЙМИКУ ЧЕРНІГІВСЬКОГО ВОЄВОДСТВА 1646 РОКУ<br>Проведення земських сеймиків було однією з основних форм реалізації права „політичного народу” Речі Посполитої – шляхти – на участь в управлінні державою, виробленні загальнодержавної політики. Шляхетський сеймик виступав одним з підставових елементів чинної у Польсько-Литовській державі системи змішаної монархії (monarchia mixta), яка полягала в розподілі владних повноважень між королем, сенатом і посольською ізбою, сформованою з послів від сеймиків. На території Корони і Галицької Русі земські сеймики склалися як органи шляхетського самоуправління протягом XIV-XV ст. У рр. внаслідок поширення польського адміністративно-територіального та судового устрою сеймики запроваджувалися й у Великому князівстві Литовському[1]. На всій території Речі Посполитої у першій половині ХVІІ ст. діяло 69 сеймиків[2]. Функціонування значної кількості власне коронних сеймиків дочекалися монографічних опрацювань; матеріали окремих були видані[3]. Гірше виглядає справа з дослідженням діяльності земських сеймиків інкорпорованих у 1569 р. до Корони українських воєводств – Волинського, Брацлавського і Київського. Поза далеко неповною, але до нині незамінною, публікацією постанов сеймиків цих воєводств кінця ХVІ – першої половини ХVІІ ст. Миколи Іванішева, доповненою оглядовою передмовою його ж пера, причинковими публікаціями ХІХ–ХХ ст.[4], існує лише ґрунтовне опрацювання інструкції волинського сеймику 1595 р.[5] Зовсім невисвітленою в історичній літературі є діяльність сеймику Чернігівського воєводства.<br>Територія Чернігово-Сіверщини, як відомо, увійшла до складу Речі Посполитої разом зі Смоленщиною внаслідок укладення Деулінського перемир’я 1619 р. Статус ці дві території отримали різний. Смоленщина, згідно з сеймовою конституцією 1613 р.[6], стала воєводством з правом функціонування сеймику для обрання двох послів на вальний сейм. Чернігово-Сіверщина ж переходила під безпосередню адміністративну владу королевича Владислава. Прибулій на цю територію шляхті дозволялося (прояв компромісу) роздати хоруговства та інші земські уряди[7]. Оскільки більшість прибулої шляхти складали вчорашні жовніри, які в силу регулярних затримок виплати їм жолду були добре ознайомлені з такою формою безпосередньої демократії, як рокошові з’їзди, то вона не могла погодитися з існуючим станом речей. Як справедливо зазначив Станіслав Плаза, після рокошу Миколая Зебжидовського рр. авторитет короля похитнувся, а шляхетська доктрина політичного зверхництва в державі отримала додаткові аргументи. Шляхта все менше оглядалася на центральну владу і все сміливіше започатковувала різні локальні ініціативи, що сприяло розвиткові відцентрових тенденцій[8]. Такою локальною ініціативою чернігівської шляхти стало проведення шляхетських з’їздів. З’їзди скликалися без видання королівського універсалу за ініціативою самої шляхти. За багатьма ознаками з’їзд наближався до сеймику: подібними були порядок проведення, спосіб схвалення постанов, сама їхня форма. До відмінностей, які зумовлювалися відсутністю правової підстави функціонування цих з’їздів, слід віднести: різний спосіб скликання, часто різні місця проведення, відмінний спосіб здійснення керівництва зібранням, неоднаковий підхід до законності постанов (частина шляхти могла їх ігнорувати)[9]. Перший такий, відомий нам, з’їзд шляхти Чернігово-Сіверщини відбувся в кінці 1622 або на початку 1623 р., коли були обрані два посланці на сейм: Марцін Бочковський та Адам Вишневський. 22 лютого 1623 р., під час засідання посольської ізби, вони довели до відома послів бажання чернігівської шляхти перетворити свою провінцію у воєводство та надати їм право обрання послів на сейм. Єдине, чого посланцям вдалося досягти, – це право приватно засідати в ізбі до кінця сейму[10]. Однак, фактично центральна влада змушена була піти на цілий ряд поступок. Так, ще до цієї декларації чернігівської шляхти королівська канцелярія у своїй документації де-факто визнала законним проведення нею окремих сеймиків, але не передсеймових. Один з перших королівських привілеїв на місцеві земські уряди – Марцінові Арцішевському на посаду новгород-сіверського городничого – серед інших його прав і обов’язків підкреслює необхідність присутності городничого на сеймиках, інших згромадженнях шляхти та визначає його місце серед земських урядників – після новгород-сіверського хорунжого[11]. Право засідати на сеймиках фіксує також привілей від 20 березня 1620 р. Янові Струбчевському на новгород-сіверське писарство[12]. <br>Брак джерельного матеріалу поки що унеможливлює детальну реконструкцію подальшого конституювання шляхетського з’їзду на Чернігово-Сіверщині в сеймик. Проте, аналіз привілеїв, що видавалися з королівської канцелярії шляхті цієї провінції, свідчить про проведення у 1631 р. елекційного сеймику, який обрав серед місцевої шляхти і подав королю 4 кандидатури для номінації на посаду підкоморія Чернігівського і Новгород-Сіверського князівства[13]. Така поступка стала наслідком проштовхування королем на цю посаду королівського дворянина, генерального економа королевича Владислава Даджибога Керла. Першому привілею, виданому йому на це ж підкоморство 24 березня 1631 р., не передувало обрання на сеймику альтернативних кандидатур[14]. Д. Керло був учасником військових дій рр., але не мав на час призначення ленних володінь на території Чернігово-Сіверщини. Цей факт і використала місцева шляхта для здобуття такої важливої функції для своїх з’їздів, як представлення королю кандидатур на елекційні, згідно з правом, земські уряди.<br>Поступове еволюційне перетворення шляхетського з’їзду в повноцінний сеймик різко пришвидшилося у зв’язку з міжкоролів’ям (interregnum) у кінці квітня 1632 р. після смерті Сигизмунда ІІІ. Зауважимо, що для панування династії Вазів у Речі Посполитій характерне використання шляхтою міжкоролів’я для розширення своїх політичних можливостей[15]. Особливо цьому сприяла елекція viritim – вибір короля з можливою участю всієї шляхти. Як свідчить „расспросная речь” у Приказному розряді Московської держави утікача з Новгород-Сіверського шляхтича Яна Заблоцького, ініціатива запрошення послів від Чернігово-Сіверщини ще на останній за життя Сигизмунда ІІІ сейм (березень – квітень 1632 р.) належала королевичу Владиславу, який таким чином намагався збільшити число своїх прихильників. Згідно з інформацією Я. Заблоцького, вже після початку сейму до Новгород-Сіверського прибув від королевича посланець, невідомий йому на прізвище татарин, з листом, в якому шляхті Новгород-Сіверського повіту пропонувалося обрати двох послів на сейм. Того ж дня (орієнтовно 12 березня) шляхта обрала Станіслава Осінського та Макаровича (ймовірно, Криштофа) і відправила їх на сейм[16]. Проте, правдоподібно, вони запрошувалися в ранзі обсерваторів, оскільки ні серед послів конвокаційного сейму, ні серед шляхти – електорів Владислава IV – представників Чернігово-Сіверщини немає[17]. Опосередковано підтверджує це і подальша практика проведення з’їздів шляхти окремо кожним повітом протягом Смоленської війни рр.[18]<br>Законодавче встановлення представництва на сеймі від шляхти Чернігівського повіту відбулося на коронаційному сеймі 1633 р. Тоді, за проханням послів Київського воєводства, сейм конституцією „Ordynacya Czerniechowska” надав право чернігівській шляхті обирати двох послів на сейм, а в майбутньому і кандидатів на земські уряди – підкоморія, земських суддю, підсудка та писаря[19]. Судячи з матеріалів королівської канцелярії, у роботі сейму взяли участь і представники від чернігівської шляхти, окремі з яких після ухвали згаданої конституції почали трактуватися як посли[20]. <br>Оформлення чернігівського сеймику як загального для воєводства було здійснене сеймовою конституцією 1635 р., що запроваджувала на Чернігово-Сіверщині воєводську ординацію. Конституція визначила місце проведення сеймику – Чернігів, представництво – від кожного повіту по два посли на сейм і по одному депутатові на Коронний трибунал у Любліні[21].<br>Цікаві дані щодо функціонування чернігівського сеймику подає інструкція для королівської канцелярії, складена на початку правління Владислава IV[22]. Згідно з нею, відкриття сеймику було прерогативою місцевого воєводи. Канцелярія надсилала до воєводства 63 листи, де повідомляла про час скликання сеймиків і сейму. Їх компонували у два фасцикули (пакети), які відправлялися відповідно чернігівському та новгород-сіверському старостам. У разі їхньої відсутності пакети вручалися підстаростам. Листи поділялися на опечатковані (більш урочисті, повніші за змістом) та відкриті, які могли читатися кожним шляхтичем, але передусім гродськими урядниками і возними, що доставляли їх з гроду адресатам[23]. Опечатковані листи скеровувалися канцелярією чернігівському воєводі, який був водночас і старостою, чернігівському каштелянові (що узгоджувалося з логікою розсилання таких листів) та новгород-сіверському старості – кам’янецькому, а пізніше київському каштелянові Олександрові Пісочинському. Приймаючи поширену в польській історіографії тезу про пряму залежність між кількістю листів, надісланих до повіту, землі чи воєводства, і числом шляхти, що брала безпосередню участь у роботі сеймику[24], можна визначити орієнтовну кількість шляхтичів – учасників чернігівського сеймику – 60-70 осіб[25].<br>Усього за час від звичайного сейму 1635 р., де була ухвалена воєводська ординація для Чернігово-Сіверщини, до 1648 р. відбулося 12 передсеймових чернігівських сеймиків, на яких шляхта обрала 48 послів на сейми. Вони представлені переважно урядниками земської ієрархії обох повітів. Серед послів від Чернігівщини були такі визначні парламентаристи часу королювання Владислава IV, як Адам Кисіль, Ґабріель Гулевич та Єжи Понентовський.<br>З 12 інструкцій чернігівського сеймику своїм послам на сейм сьогодні нам відома лише публікована далі інструкція 1646 р.<br>Рішення про проведення звичайного сейму 1646 р. у Варшаві було ухвалене на таємній нараді короля з найближчим його оточенням[26], що цілком відповідало положенню Артикулів Генрика Валуа[27]. У зв’язку з цим рішенням король Владислав IV видав 25 липня універсал, за яким сеймики мали відбутися 13 вересня[28]. Тоді ж король мав підписати листи до сенаторів і шляхти, в т. ч. і Чернігівського воєводства. Позаяк королівські коморники, які доставляли універсали і листи до міст – центрів гродових староств, долали за день у середньому 20 км[29], універсал потрапив до Чернігівського гроду і там був опублікований (оголошений) орієнтовно в кінці серпня – на початку вересня. Час, що залишався до початку сеймику, цілком відповідав вимогам права: коронні конституції 1550, 1569, 1573, 1595 і 1613 рр. визначали термін від публікації універсалу до початку сеймику в 2-3 тижні[30].<br>Получить полный текст <br>На нашу думку, сеймик 1646 р., як і попередні, проходив у костьолі домініканців, колишній кафедральній церкві Бориса і Гліба[31]. Дуже ймовірно, що сеймик 13 вересня відкрив місцевий каштелян Адам Кисіль: чернігівський воєвода Марцін Калиновський, котрий мав би це зробити, бував у Чернігові дуже рідко. Доречно зазначити, що він, сподіваючись отримати булаву польного коронного гетьмана, намагався всіляко приховати своє незадоволення військовими планами короля, через що був відсутній навіть на сеймі[32]. Тож, з огляду на це, він міг бути відсутній і на зазначеному сеймику. На користь такого припущення свідчить і те, що подана кандидатура на маршалка сеймику (прерогатива подання належала сенаторові, який відкривав сеймик; уряд каштеляна, нагадуємо, був сенаторським) була цілковитою креатурою А. Киселя – маршалком став його близький родич, чернігівський земський підсудок Якуб Война Оранський. Він був обраний маршалком, напевно, більшістю голосів, бо вимога одностайності стала обов’язковою лише в другій половині XVII ст.[33] Маршалкові належала основна роль при складанні інструкції. Допомагали йому визначені сеймиком особи, передовсім посли на сейм; вимагалася при цьому присутність сенаторів – воєводи і каштеляна. Цілком можливо, що остаточне допрацювання інструкції відбувалося вже після завершення сеймику, який тривав лише один день.<br>Публікований текст інструкції є копією з оригіналу, зробленою, очевидно, одним з працівників королівської канцелярії. Вона зберігається в Головному архіві давніх актів у Варшаві[34]. У літературі, присвяченій парламентаризму в Речі Посполитій, цей документ не використовувався[35]. Інструкція написана польською мовою з вкрапленням латинських слів і словосполучень. Інструкція чітко структурована, має 21 пункт. Вона подає рекомендації послам зайняти певну позицію на сеймі щодо легаційних (оголошених на сеймику королівським легатом питань, пропонованих для розгляду на сеймі) та нелегаційних питань. Велику увагу, як завжди, приділено зовнішній політиці (війна з Османською імперією, стосунки з Москвою), обороноздатності, стану скарбу, релігійному питанню. Пункти 18-21 становлять собою „петиції”, тобто прохання нагородження королем окремих заслужених представників шляхетського „народу” (наявність серед них руського воєводи Яреми Вишневецького, напевно, свідчить про присутність на сеймику його прихильників).<br>У всьому тексті інструкції відчувається „керівна рука” досвідченого політика Адама Киселя. Пункти інструкції вміло поєднують проблеми загальнодержавного і регіонального характеру. Зміст інструкції є виразно регалістичним, тобто прокоролівським. Навіть у питанні ймовірної війни проти Османської імперії, що викликало масове обурення магнатерії і шляхти, інструкція пропонувала послам залишити для Владислава IV можливість за певних обставин таку війну розпочати (пункт 3 інструкції). Ще в одному, вельми неоднозначно оцінюваному шляхтою, питанні – про запис королеві Людовіці Марії певних староств і сум – чернігівська шляхта вирішила підтримати короля. Значна частина інструкції присвячена стосункам з Московською державою, що пояснюється, по-перше, сусідством з нею, а по-друге, участю в польсько-московській комісії для лімітації кордону таких впливових учасників сеймику, як А. Кисіль, С. Пянчинський, Я. Пянчинський. Інструкція містить лаконічну програму реформи утримання кварцяного війська, перед яким скарб мав постійну заборгованість. А. Киселю та його прихильникам вдалося включити до інструкції пункт на захист „грецької релігії”, незважаючи на досить сильні позиції католицької шляхти на Чернігівщині. У ракурсі діяльності цієї ж групи політиків треба розглядати і вимогу інструкції від послів узгоджувати у низці питань свою позицію з послами від Волинського воєводства (пункти 8, 13). Певної інтервенції А. Киселя чи його „приятелів” варто шукати також у пункті 10 інструкції, який заборонив роз’єднання посад чернігівського старости і воєводи. Цей пункт, спрямований проти планів чернігівського воєводи Марціна Калиновського поступитись староством своєму синові Самуелеві, мав відтінок образи А. Киселя за те, що на сеймі 1635 р. король надав посаду воєводи не йому, а саме М. Калиновському[36].<br>Звичайний сейм 1646 р. відбувся 25 жовтня – 8 грудня у Варшаві. Опубліковані конституції цього сейму не дають підстав стверджувати про значний відсоток реалізації послами вимог інструкції чернігівського сеймику. Однак, якщо взяти до уваги й ухвали наступного, 1647 р., сейму (що закономірно, оскільки цей сейм призначався для вирішення питань, які за браком часу на сеймі 1646 р. не розглядалися[37]), то можна говорити про спроможність парламентарів з Чернігівського воєводства досягати своїх цілей (детальніше про це див. у наших примітках до інструкції).<br>Інструкція публікується з дотриманням правил, вироблених польськими археографами[38]. Поряд з цим, нам видавалося слушним уникнути певної модернізації, характерної для цих правил. Зокрема, у публікації „x” не передавалося як „ks”, „i” – як „j”, „q” – як „kw” і т. п. Пропущені та скорочені літери бралися в ламані дужки. Збережені і характерні для того часу скорочення: m&#347;ciom – mo&#347;ciom, m&#347;&#263; – mo&#347;&#263;, m., mci, m&#347;i – mo&#347;ci, m&#322;&#347;ciwe – mi&#322;o&#347;ciwe, m&#322;ciwym – mi&#322;o&#347;ciwym, m&#347;cy – mi&#322;o&#347;ciwy, msca – miesi&#261;ca, i. k.m. – jego krуlewska mi&#322;o&#347;&#263;, i. m. – jej mi&#322;o&#347;ci, i. m. – jego mo&#347;ci, kr. – krуlewskiej, xcu – xi&#261;&#380;&#281;ciu, &#347;. – &#347;wi&#281;tej, Rzplt&#261; – Rzecz&#261;pospolit&#261;.<br>1646 р., вересня 13. Чернігів. –<br>Інструкція шляхти Чернігівського воєводства послам на сейм: Янові Пісочинському, Янові Пянчинському, Єжи Якубові Келчовському, Єжи Понентовському<br>Получить полный текст <br>Instructia na sejm walny warszawski1 dana ich msciom panom Janowi Piaseczy&#324;skiemu, staro&#347;cie nowogrodzkiemu2, <b>Janowi Pi&#261;czy&#324;skiemu</b>, podczaszemu nowogrodzkiemu3, Jerzemu Jakubowi Kie&#322;czowskiemu, &#322;owczemu czernihowskiemu4, Jerzemu z Ponentowa Pon&#281;towskiemu5, pos&#322;om woiew&#243;dztwa czernihowskiego zgodnie obranym w Czernihowie na sejmiku roku 1646 msca septe[m]bra dnia 13.<br>Przy oddaniu wiernego podda&#324;stwa naszego m&#322;sciwe d&#322;ugo fortunnego panowania i za z&#322;o&#380;enie wczesne sejmu tego dla opatrzenia ca&#322;o&#347;ci ojczyzny naszej pokornie podzi&#281;kowa&#263;.<br>1. W podziwieniu, to iest u wszystkiej Rzeczypospolitej pokoiem od Pana Boga obdarzonej, &#380;e nie wiedzie&#263; z iakiej occaziej powsta&#322; armorum strepitus i wojny Tureckiej6 bando, &#380;e tedy od sejmu do sejmu ich msi panowie residenci communicunt z i. k.m., panem naszym m&#322;ciwym, in administrandam Republica sejm ten najs&#322;u&#347;niej ma by&#263; zacz&#281;ty ab exigentis rationibus senatus consultorum niech si&#281; poka&#380;e z iakiej occazyiej i przez kogo inscia Republicam7 przysz&#322;o ad eius modi motus i aby takowe nie napada&#322; i paroxizmy na Rzplt&#261; a bez consensu iej nie tylko nowe wojska nie by&#322;y zaci&#261;gane8, ale wojsko quarciane9 i wojsko Zaporo&#380;skie10 aby nigdzie nie by&#322;y obracane omni meliori modo obwarowa&#263;.<br>2. Dla zatrzymania11 pokoiu, og&#322;oszeniem tera&#378;niejszych zaci&#261;g&#243;w poruszonego, aby pose&#322; by&#322; do Porty wyprawiony, pok&#243;j stwierdzai&#261;c, i ten apparat na repress Ordzie non in lusionem pactorum declarui&#261;c im i aby Tatarowie tak uskromnieni byli skutecznie, iako od nas Kozacy12, requirui&#261;c.<br>3. Je&#380;eli poselstwo nie zatrzyma pokoiu, a mia&#322; by Cesarz Turecki13 nam denuntiare hostilitatem, pieni&#261;dze gotowe na &#380;o&#322;nierza powiatowego14 mie&#263; chcemy i na obranie poborce15 i rotmistrzуw16 sejmik relacijny17 po sejmie we cztyry niedziele || naznaczamy, chc&#261;c (praemissa[m] renovatione jurament&#243;w18 od wojtуw19 i atamanуw20) podymne21 wydawa&#263; ze wszystkich osad i w&#322;o&#347;ci, a w przypowiedzieniu s&#322;u&#380;by, naznaczenia &#380;o&#322;du i porz&#261;dk&#243;w do genera&#322;a woiew&#243;dztw naszych ukrainnych i zgody ich na sejmie tera&#378;niejszym stossowa&#263; si&#281;.<br>4. Na opraw&#281; kr&#243;lowej i. m. paniej naszej m&#322;ciwej22, kt&#243;ra jure debetur, nie tylko za efect&#243;w wiernych podda&#324;skich naszych panowie pos&#322;owie naszy pozwoli&#263; mai&#261;.<br>5. D&#322;ug quarcianemu wojsku23, poniwa&#380; currit podatek ex euectis et inuectis24 pro supplemento do quarty, sk&#261;d uros&#322;, mai&#261; od ie[go] m&#347;ci pana podskarbiego25 panowie pos&#322;owie nasi pilne exquisitas odebra&#263; rationes i przynie&#347;&#263; nam rem difinitam, iak wiele ten podatek, czym, poniewa&#380; i tu na pograniczu moskiewskim niema&#322;y baczymy prowent z tego i gdzie si&#281; to przez te dwie lecie obracowa&#322;o. A co by nie dostawa&#322;o do zap&#322;aty wojsku, na dodatek zgodzi&#263; z innemi woiew&#243;dztwy. A i&#380; ie[go] m&#347;&#263; pan krakowski26 nasz m&#347;cy pan i brat, iako w&#243;dz nawyszczy, pow&#261;g&#261; swoi&#261; zatrzymywa wojsko quarciane bez p&#322;acy b&#281;d&#261;ce, za to in amplissima forma publico nomine, iako i za trudy i odwagi ie[go] mci przesz&#322;ej podi&#281;te, podzi&#281;kowa&#263; zlecamy panom pos&#322;om naszym.<br>6. Z Moskw&#261; w nabli&#380;szym b&#281;d&#261;c s&#261;siedztwie nie wiemy quo fato res pro-trahitur i pactom poprzysi&#281;&#380;onym nie dziei&#281; si&#281; dosy&#263; w oddaniu horodiszcz im naznaczonych, obawia&#263; si&#281; trzeba, &#380;eby&#347;my w desperati&#281; i zniesienia si&#281; z Turkami i Tatarami nie op&#281;dzili, a na siebie mallem, oraz wojny tureckiej recidywy wojny moskiewskiej nie obalili, instabunt, tedy panowie pos&#322;owie nasi aby tandem te horodyszcza27 Moskwie oddane by&#322;y per constitutionem i przez comissarz&#243;w z sejmu naznaczonych, a pos&#322;owie wielej aby odprawieni byli do stolice z doko&#324;czeniem tej przerzeczonej przyiazni, a&#380;eby tym&#380;e ich m&#347;ciom panom pos&#322;om w&#322;o&#380;oni w instructi&#281; do cara, &#380;eby poddani naszy nie by&#322;y przymowani zagranice do pa&#324;stwa Moskiewskiego, bo alias tam wszytkie przenosi&#263; si&#281; b&#281;d&#261; noue colonie nasze28. || <br>7. Wielkiemu Xi&#281;stwu Litewskiemu ich m&#347;ciom panom braciej naszym nagroda za Trubeck s&#322;usznie ma by&#263; uczyniona i potomkom pana Trubeckiego29, tudziesz zakonnikom „czer&#324;com” trubeckim, kt&#243;rym fundatia, za w&#322;asne ich pieni&#261;dze nabyta, odesz&#322;a w moskiewsk&#261; stron&#281;30, tak&#380;e wszytkim inszym, kt&#243;rych dobra in vim commutationis za Hadziacz i w&#322;o&#347;ci w polach od Putywla rozszyrzone odeszli, mianowicie potomstwa &#347;[wi&#281;tej] p[ami&#281;ci] niebo&#380;czyka ie[go] m&#347;ci pana kiiowskiego31, tak&#380;e ie[go] m&#347;ci panu s&#281;dziemu nowogrodzkiemu32 i inszym obywatelom33 woiewуdztwa naszego.<br>Получить полный текст <br>8. W punctie gratitudines woiew&#243;dztwa naszego pos&#322;owie z woiew&#243;dztwiem wo&#322;y&#324;skim zgadza&#263; si&#281; mai&#261;, a w punctie o xi&#281;&#380;nie iej m&#347;ci nejburskiej34 i xcu ie[go] m&#347;ci de Croy35 ze wszystkiemi woiew&#243;dztwy, tak&#380;e wzgl&#281;dem deputat&#243;w po sejmie do s&#261;dzenia skarbowych spraw „i remissy”36 isz za zgod&#261; „wszystkich” izby poselskiej.<br>9. Hiberna practycata37, ie&#380;eliby i teraz za resistenti&#261; ich m&#347;ci&#243;w pan&#243;w braciej naszych wielkopolskich przy&#347;&#263; do skutku nie mia&#322;y38, tedy, aby paenas stipendiarios Reipublicae dominium a paenas Rempublicam seruitus nie zostawa&#322;y, te cztery puncta podaiemy. Pierwszy, i&#380; si&#281; &#380;o&#322;nierz zawsze ex eusne i wyci&#261;ganie stacij dla &#380;o&#322;du zatrzymanego, tedy do quarty euecta z induct&#261; semper currentis aby przy&#322;o&#380;ona by&#322;a i porachowawszy quotam quantam liquidam tych dwoch podatk&#243;w ordinowa&#263; na to, aby nigdzie nie obracai&#261;c si&#281; prosto do pisarz&#243;w polnych39 te summy na wojsko quarciane odwo&#380;one by&#322;y, a &#380;o&#322;nierz &#380;eby wed&#322;ug dawnej constitutiej40 &#380;y&#322; z &#380;o&#322;du swego. Drugi punct in casu borgowej s&#322;u&#380;by41, aby pro libitu nie poczyna&#322; sobie &#380;o&#322;nierz na stanowisku, ale &#380;y&#322; ex praescripto legis publicae. Poniewa&#380; dwie czwierci w obozie i w ci&#261;gnieniu wojsko trawi, a dwie in hibernis, sancire legem, aby zawsze iedna dzier&#380;awa na stanowisko chor&#261;gwi42 w Ukrainie, a druga g&#322;&#281;biej pro supplemento naznaczone by&#322;y. A gdy przydzie chor&#261;giew na stanowisko, &#380;eby z onej dzier&#380;awy albo starostwa i z drugiej przydanej dzier&#380;awy tak&#380;e albo starostwa karmowe pieni&#261;dze na ko&#324; po z&#322;otych czterdzie&#347;ci dane by&#322;y, to iest po dwudziestu || z&#322;otych || na iedne czwier&#263;, a po drugich dwudzie&#347;ci na drug&#261; czwierc. A &#380;o&#322;nierz &#380;eby iu&#380; sub poena perpetuae banitionis rotmistrz albo porucznik43 a chor&#261;giew wszytka sub duplici refusione damnorum najmniej rzeczy bra&#263; si&#281; nie wa&#380;yli inter causas militares na trybunale forum naznaczy&#263;. Trzeci punct &#380;eby nigdy w dobrach dziedzicznych w woiew&#243;dztwie naszym czernihowskim lennych ziemskich44 stanowisk nie czyni&#322; sobie &#380;o&#322;nierz sub iisdem poenis, tylko w kr&#243;lewszczy&#378;nie a w duchownych dobrach. Czwarty punct, aby wci&#261;gnieniu, gdzie iedna chor&#261;giew nocleg odprawi, tam druga iu&#380; mie&#263; noclegu nie wa&#380;y&#322;a si&#281;. Ale absque omni respectu personam w drugiej mai&#281;tno&#347;ci nocleg ani za ochrone bra&#263; upomink&#243;w wa&#380;y&#322;a si&#281; sub eadem poena perpetuae banitionis na rotmistrza albo porucznika, a na companiej duplici refusione damnorum. Do kt&#243;rego naszego desiderium, aby je[go] m&#347;&#263; pan krakowski45, nasz mi&#322;o&#347;ciwy pan, admouere manum raczy&#322; dla niesmiertelnej sprawy swoiej, &#380;e i w porz&#261;dku i bez uci&#281;&#380;enia Rzpltej wojsko zachowane b&#281;dzie za szcz&#281;&#347;liwego regimentu je[go] m&#347;ci, gor&#261;co i pilnie prosimy, gdy&#380; i &#347;[wi&#281;]tej pami&#281;ci antecessor je[go] m&#347;ci je[go] m&#347;ci pan krakowski46 stara&#322; si&#281; o to s pilno&#347;ci&#261;. A &#380;e niebo zachowa&#322;o to regimentowi47 tera&#378;niejszego w&#243;dza, pewni&#347;my tego, &#380;e te&#380; uznamy mi&#322;o&#347;&#263; ku ojczy&#378;nie i swobodom naszym i gdy te cztyry sposoby stan&#261; na tym sejmie dobrego porz&#261;dku, stanie to za hiberna, na kt&#243;re ich m&#347;&#263; panowie bracia nasi wielkopolscy nie pozwalali. Jako&#380; per quam regulam w naszych ukrainnych woiew&#243;dztwach stanowiska na chor&#261;giew i chleb per eandem regulam do ka&#380;dego stanowiska w Ukrainie starost&#243;w na supplement karmowych pieni&#281;dzy mo&#380;e by&#263; naznaczony, gdy&#380; in aequale Republica commune et aequale onus by&#263; musi.<br>10. Woiewуdztwo czernihowskie48, w ordinatii wesp&#243;&#322; z starostwem perpetuis temporibus z&#322;&#261;czone49, aby nigdy nie by&#322;o od&#322;&#261;czone50, aby na tym pogranicznym woiw&#243;dztwie mieli zawsze residentie swoie woiewodowie constituti&#261; || zreassumo || reassumowa&#263;51. Tak&#380;e chor&#261;gwie szlachty &#322;anowej na rycerskiej fundowane przy starostwach, aby pod&#322;ug constitutiej warunku smole&#324;skie[go]52 w swym porz&#261;dku zostawali propter seruitium i ktobykolwiek mia&#322; dobra takie uprasza&#263; inszym prawem a traci&#263; to servitium, na takowych poenas w tej&#380;e constitutiej i warunku smole&#324;skie[go] i zamk&#243;w od Moskwy recuperowanych reassumowa&#263;. A ci &#322;anowi na rycerskiej posadzeni, aby te swoie powinno&#347;ci wykonywali i jurisdictiej tych zamk&#243;w, do kt&#243;rych s&#261; ordinowane, podlegali.<br> Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах: <br>1 2 3 <br><br>Получить полный текст <br><br><br><br><br> <br><br>Інструкція сеймику чернігівського воєводства 1646 року...<br>asyan.org›potra…проведення…з…права „політичного…a…<br>. IV. S. 147). 3 Ян Пянчинський, новгород-сіверський підчаший (1635-1649), королівський секретар (1635), ніжинський підстароста (1640), королівський ротмістр...<br> severinn Mon, 16 Apr 2018 20:58:42 +0300 https://forum.vgd.ru/2521/87257/p2660100.htm#pp2660100 https://forum.vgd.ru/2521/87257/p2660100.htm#pp2660100 "ФГБОУ ВПО «Юго-Западный государственный университет»<br>На правах рукописи<br>Ракитин Антон Сергеевич<br>Служилое сообщество Севска и Комарицкой волости<br>в системе обороны южного пограничья Московского государства<br>в 20-40-х гг. XVII в.<br>07.00.02 Отечественная история<br>Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук"<br><br><br><br>"23 июня 1647 г., спустя три года после подписания «Варшавского<br>договора», межевые судьи съехались «меж царского величества города<br>Путивля и городищ и коруны Польские городов Чернигова и Черкас», чтобы<br>окончательно утвердить границы спорного участка. В размежевании<br>участвовали: с русской стороны – Замятня Леонтьев, дворянин Федор<br>Мякинин и дьяк Григорий Пятово; с польской – «комиссар коруны<br>Польской» Адам Кисель, земской судья Станислав Пенчинский и подчаший<br>Новгород-Северского Ян Пенчинский." OlegVS Sun, 15 Apr 2018 21:06:18 +0300 https://forum.vgd.ru/2521/87257/p2660095.htm#pp2660095 https://forum.vgd.ru/2521/87257/p2660095.htm#pp2660095 Русско-литовская знать XV–XVII вв. Источниковедение. Генеалогия. Геральдика<br>Бычкова Маргарита Евгеньевна<br>Польские традиции в русской генеалогии XVII века[425]<br><br>"Адам Пенчинский (1681), как и О. Пирожский, после смерти отца жил с матерью в Киево-Печерском монастыре, потом служил в войске, был взят в турецкий плен, выкуплен. Его владения пришли в запустение, до выезда он «кормился» у родственников[438]." OlegVS Sun, 15 Apr 2018 20:58:11 +0300 https://forum.vgd.ru/2521/87257/p2660078.htm#pp2660078 https://forum.vgd.ru/2521/87257/p2660078.htm#pp2660078 Уважаемый <b>apenchinski</b>, вот, по нужной Вам фамилии ещё:<br><br>РГАДА. Ф. 150. Дела о выездах иностранцев в Россию.<br>из фондов Посольского приказа, Полоняничного приказа и Посольской канцелярии. Именной указатель (л. 2-297)<br><br>Пенчинский Адам Станиславов сын, ротмистр : 1619 г. № 4 (Л. 101-118); 1681 г. № 3<br>Пенчинский Станислав Васильев сын, судья земский черниговский : 1619 г. № 4 (Л. 101-<br>118); 1681 г. № 3<br><br><script type='text/javascript'>document.write('<a href="http://forum.vgd.ru/171/82368/0.htm?a=stdforum_view&amp;o=" rel="noopener" target=_blank>http://forum.vgd.ru/171/82368/0.htm?a=stdforum_view&amp;o=</a>');</script><br><br> OlegVS Sun, 15 Apr 2018 20:32:44 +0300 https://forum.vgd.ru/2521/87257/p2659991.htm#pp2659991 https://forum.vgd.ru/2521/87257/p2659991.htm#pp2659991 Ищу любую информацию о её милости пани Федоры Пенчинской, либо о братьях Яне и Станиславе Пенчинских. Подскажите, пожалуйста, в какую сторону копать?<br>Кого могли назвать "её милость"?<br>Из других источников есть информация, что корни с большой вероятностью идут именно из этой ветки.<br> apenchinski Sun, 15 Apr 2018 18:37:41 +0300