https://forum.vgd.ru/408/42143/ Собираем материал ru https://forum.vgd.ru/408/42143/p4907803.htm#pp4907803 https://forum.vgd.ru/408/42143/p4907803.htm#pp4907803 <br>severinn написал:<blockquote><div style="height:1px;width:1px;overflow:hidden">[q]</div>предполагается, что Дмитр з Горая (ок.1330-1340- 1400) - внук по матери Дмитрия Дядько (ум.1349)<div style="height:1px;width:1px;overflow:hidden">[/q]</div></blockquote><br><br>Добрый день! Подскажите, пожалуйста, откуда вязто это предположение? Не нахожу источника MHacak Mon, 25 Mar 2024 03:09:45 +0300 https://forum.vgd.ru/408/42143/p2389260.htm#pp2389260 https://forum.vgd.ru/408/42143/p2389260.htm#pp2389260 <i><b>Дедько (Детько, Дятько, Дядько) Дмитрий</b></i> (год рождения неизвестен — скончался около 1349) — галицкий воевода и знатный боярин в правление Юрия ІІ Болеслава и Дмитрия-Любарта. Опираясь на поддержку литовского князя Любарта, Дедько в 1340-х годах возглавлял боярское правительство Галицкого княжества. Проводил умелую политику, защищая княжество от нападений Венгрии, Польши и татар. Имел звание «провизора или управляющего Русской земли». В правление Дедька Галицкое княжество сохраняло независимость. В 1340—1349 годах, когда со смертью Владимира Львовича угас род Романовичей, воевода Дмитрий Детько правил Львовом как наместник волынского князя Дмитрия-Любарта из Гедиминовичей.<br><br>После его смерти польский король Казимир ІІІ, заручившись нейтралитетом татар, в 1349 году захватил Галицкое княжество.<br><br>Ссылки<br>Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.-Луцьк: Вежа, 2000. <br>Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993. <br><br><br><br><br>Письмо Болеслава-Юрия II от 11 февраля 1334 года было подписано «нашими панами (баронами), а также военными — галицким владыкою Ходором, <i><b>Дмитром Детьком (Дядьком), </b></i>судьёй дворцовым Хотком, Юрием Лысым, Михайлом Елизаровичем, Олександром Молдаовичем, Бориском Кракулой»[3]<br><br><br> том, что уже в XIII ст. в Галицко-Волынском государстве, королевстве Руси эта аристократия состояла из родовых кланов, свидетельствует у них наличие родовых имен (фамилий) — Молыбоговичи, Кормильчичи, Арбузовичи. О наследственности их землевладения свидетельствуют такие родовые имена (фамилии), что образованы от названия боярских вотчин (владений) — Семен Кординский, Борис Межибожский, Клымята с Голых Гор и т. д. На наследственность титула «панъ» указывают актовые документы в которых среди древнерусских панов фигурируют личности предки которых, или они сами были среди баронов во времена правления последних Романовичей и Юрия Тройденовича. Например, <i><b>отцом «пана Глеба Дядьковича» с актовых документов рубежа XIV—XV ст. был Дмитрий Дядько (Детько), управитель и староста земли Русской («provisor seu capitaneus Terrae Russiae»).</b></i><br> severinn Thu, 16 Jan 2014 07:34:33 +0400 https://forum.vgd.ru/408/42143/p2389259.htm#pp2389259 https://forum.vgd.ru/408/42143/p2389259.htm#pp2389259 предполагается, что Дмитр з Горая (ок.1330-1340- 1400) - внук по матери Дмитрия Дядько (ум.1349) severinn Wed, 15 Jan 2014 23:32:32 +0400 https://forum.vgd.ru/408/42143/p2389258.htm#pp2389258 https://forum.vgd.ru/408/42143/p2389258.htm#pp2389258 <i><b>Федор Данилович Острожский</b></i> (* 1360 - 1446) - князь, луцкий воевода, староста, православный монах и святой. ( 1386 - 1392 гг.) <br><br>Положил прочное основание земельному богатству своего рода. 1385 года <i><b>Чурило</b></i>-Бродовский записывает (дарит) ему свое родовое имение Бродов, чтобы князь, его жена и потомки "печаловалы са душою моей и жоны моее душой". В 1386 г. грамотой, данной 11 мая в Луцке, Владислав II Ягайло и завоевавший на Волыни места, занятые венграми, Витовт отдали в наследственное владение город Острог с уездом и городами же Славой, Корцем и Хлопотиним князю Федору Даниловичу с его потомством. (В других источниках - подтвердил его права на Острог и, сверх того, дал ему города Корец и сослав со многими селами <br><br>Князь Федор Острожский получил популярность в войне русско-литовского князя Свидригайло против польского короля Владислава, мужественно защищая Волынь от поляков. В 1432 году Федор Острожский и его союзники на реке Мурафа окружили поляков и только маленькая кучка спаслась, бежав из Галичины. В 1433 году В.Ф. Острожский после кровопролитного боя взял Каменецкий замок. <br><br>Боролся на стороне Яна Гуса против Тевтонского ордена, сам воевал со своим отрядом в Грюнвальдской битве в 1410 г. <br><br>Витовт в 1396 г. увеличил его владения. Во время борьбы Витовта со Свидригайло за Волынь Федор стал на сторону последнего и в 1420 г. освободил его из заключения в Кременецком замке. После смерти Витовта Федор употребил все усилия, чтобы возвести на престол Свидригайло, нанес полякам целый ряд поражений и отнял у них Подолию и Волынь. <br><br>Воевал на стороне таборитов. В конце своей жизни (по одним данным - ок. 1441, по другим - ок. 1440 г.), кн. Федор Острожский бросил свои светские дела и постригся в монахи Киево-Печерского монастыря под именем Феодосий. Жил он в Дальний Феодосиевой пещере, где и похоронен, скинчавшы монахом. В конце XVI - начале XVII в. был канонизирован. 1638 году Афанасий Кальнофийський свидетельствовал, что "Преподобный Феодор открыто почивает в Феодосиевой пещере в целом теле". Днями памяти преподобного Феодосия Острожского совпадает с Днем Независимости Украины - 24 августа (по ст. ст. 11 августа) и 10 сентября (по ст. ст. 28 августа). Принят<i><b> к лику святых</b></i>. <br><br>nado.znate.ru›Острожский_Федор_Данилович severinn Wed, 15 Jan 2014 17:48:28 +0400 https://forum.vgd.ru/408/42143/p2389257.htm#pp2389257 https://forum.vgd.ru/408/42143/p2389257.htm#pp2389257 <b>Агата Чуриловна</b>, сестра Александра Ивановича з Горая (ум.ок.1448) ( ? <i><b>Piatkowski</b></i>), жена <b>Федора Даниловича, князя Острожского </b> severinn Wed, 15 Jan 2014 17:29:26 +0400 https://forum.vgd.ru/408/42143/p2389256.htm#pp2389256 https://forum.vgd.ru/408/42143/p2389256.htm#pp2389256 Изучение генеалогии перемышльской шляхты имеет давнюю традицию. Уже Б. Папроцкий в "Гербах рыцарства польского" (1584 г.) упомянул почти все крупные перемышльские роды русского происхождения: Бажей, Боратынских, Дершняков, Дрогойовских, Прохницких, Сенновских-Кшечовских, Скорутов, Чурилов и других. Они принадлежали к гербу "Корчак", который, по словам Б. Папроцкого, ведет свое начало "от прежних славянских княжат". <br><br>Научная библиотека диссертаций и авторефератов disserCat<br><script type='text/javascript'>document.write('<a href="http://www.dissercat.com/conte...z2qCCaXJzC" rel="noopener" target=_blank>http://www.dissercat.com/conte...z2qCCaXJzC</a>');</script><br><br><br>Уряд галицького підкоморія протягом майже 20 років (1434 – 1453) займав представник іншої перемишльської родини Анджей Чурило зі Стоянців [135, № 212]. Після Сенька з Сіннова він був напевно найвідомішим з перемишльських Корчаків перших десятиліть XV ст. Впливова позиція Андрія Чурила випливала не лише з займаного ним ключового у системі шляхетського самоврядування уряду підкоморія, а й з приналежності до родинного кола Дмитра з Горая. Батьком Анджея Чурила був Іван з Клєця, рідний брат Дмитра з Горая. Власне сини Івана з Клєця стали спадкоємцями великих маєтків коронного підскарбія, передовсім Горая і Щебрешина, про що вже згадувалося вище. У поділі маєтків між синами Івана з Клєця галицький підкоморій взяв Стоянці, які були, напевно, давнім родовим гніздом цієї родинної групи. Хронологічно майже одночасна поява в джерелах Сенька з Сіннова та Анджея Чурила зі Стояниць, так само як і невеликий часовий проміжок між датами їхньої смерті, дозволяє припускати, що вони належали до одного покоління, період найбільшої активності яких припадає на 10-40-ві роки XV ст. Назагал, присутність родини Чурилів у Перемишльській землі- це єдина, відома на сьогодні вченим, ланка, що дозволяє прослідкувати родинні зв’язки членів родини Дмитра з Горая з іншими перемишльськими родинами Корчаків. <br><br>1448-1450 рр., тобто період безпосередньо після смерті Сенька з Сіннова, були, як видаєтся, надзвичайно важливими як у ротації перемишльської владної еліти, зокрема у зміні ключових постатей серед перемишльських Корчаків. Для збереження впливів Корчаків серед перемишльської еліти влади, які могли бути порушені через смерть Сенька з Сіннова, ціла група нових представників родин цієї гербової спільноти отримує номінації на земські уряди у цей час. Якщо судити з зайняття урядів, то у десятиліття після смерті Сенька з Сіннова найвпливовішими Корчаками серед перемишльських дигнітаріїв були Ян-Іван Дершняк з Рокитниці та Петро з Прохника.<br><br><script type='text/javascript'>document.write('<a href="http://ruh.znaimo.com.ua/index-2485.html?page=9" rel="noopener" target=_blank>http://ruh.znaimo.com.ua/index-2485.html?page=9</a>');</script> <br><br><br>Дмитро з Стоянець і Гораю гербу Корчак (*бл. 1340 - †1400) - нащадок галицьких бояр, підскарбій великий коронний 1364-1370 рр. та 1377-1391 рр., маршалок великий коронний. Син старости жидачівського Петра з Клеця; онук галицького боярина, судді холмського Івоні з Гораю.<br><br>Батько прилаштував Дмитра при королівському дворі, де він перебував при королях Казимирові ІІІ, Людовику І, Владиславу ІІ Ягайлові. У час чергової війни проти литовців за спадок князів Романовичів король Людовик І Анжуйський за заслуги у захопленні Белза, Холма надав Дмитру з Горая і його брату Іванові 26 липня 1377 р. численні маєтності. Їх ділив поміж братами король Владислав ІІ Ягайло 1388 р., у травні 1389 року. Дмитро отримав Щебрешин, Красник із землями, а Іван - Клеці. Владислав ІІ віддав під зверхність Дмитра з Гораю шляхту навколо Шребрешина, яку він вів на війну під своєю хоругвою, виконував над нею судочинство, приймав ленні присяги, роздавав землі, що було єдиним прикладом у тодішньому королівстві. Дмитро з Гораю, ймовірно, надав Шребречину магдебургію, фундував костел і парафію (1394/97 рр.), кляштор францисканців (1398 р.).<br><br>Такі надання пояснюються тим, що Дмитро з Гораю був прихильником польсько-литовського союзу як опікун малолітньої королеви Ядвиґи після її прибуття до польського королівства. Він не допустив до реалізації її одруження з Вільгельмом Габсбурґом, пригрозивши королеві застосувати до неї силу, коли вона пробувала сокирою вирубати зачинену браму на Вавелі.<br><br>Біля 1390 одружився з Беатою Мокрською з Божого Дару (р.н.н. - 1424), донькою краківського воєводи. У шлюбі народились доньки, які на час смерті Дмитра з Гораю були малолітніми:<br>Анна, видана до 1410 р. за підстолія краківського Анджея Тенчиньського<br>Єлизавета, видана за каштеляна калішського, старосту генерального великопольського Доброгоста з Шамотул<br>Катерина, видана за воєводу сандомирського, старосту краківського Добеслава Олесницького з Сєнни гербу Девбно<br> severinn Wed, 15 Jan 2014 17:27:09 +0400 https://forum.vgd.ru/408/42143/p2389255.htm#pp2389255 https://forum.vgd.ru/408/42143/p2389255.htm#pp2389255 Dymitr z Goraja - Gorajski<br>--------------------------------------------------------------------------------<br><br>Dzieje rodu Gorajskich wi&#261;&#380;&#261; si&#281; nierozerwalnie z histori&#261; miasta Kra&#347;nika. Byli jego za&#322;o&#380;ycielami. Gorajscy herbu Korczak wywodzili si&#281; z Rusi Czerwonej. Znaczenie uzyskali za panowania Kazimierza Wielkiego (w latach 1340-49 Polska zaj&#281;&#322;a Ru&#347; Halick&amp;#261. <br><br>Nie jest w pe&#322;ni znany pocz&#261;tek tego rodu. Historyk K.Szajnocha podaje, &#380;e jednym z protoplast&#243;w rodu by&#322; ojciec Dymitra - Iwonia z Goraja - s&#281;dzia che&#322;mski, kt&#243;ry zas&#322;u&#380;y&#322; si&#281; niebezpiecznym poselstwem do Tatar&#243;w. Nie jest wiadomym bli&#380;ej, kiedy i jakiej kwestii owo poselstwo dotyczy&#322;o. <br><br>Adam Boniecki stwierdza, &#380;e w 1353 roku Gorajscy: Chodko, Ostaszko i Piotr - synowie Iwona (Iwonia) - otrzymali od K.Wielkiego wsie: Klecie (Kleszcze), Czermno, Januszkowice, Blaszkow&#261;, Gogol&#243;w, Glinnik, Bukow&#261; Smorzow&#261; i Kamienic&#281;. Byli z pochodzenia Rusinami! W 1360 roku syn Iwona - Piotr wojewoda &#380;ydaczowski, dziedzic Rymanowa, dostaje od kr&#243;la prawo niemieckie dla Klecia, Czernina i wy&#380;ej wymienionych miejscowo&#347;ci. <br><br>Prawdopodobnie synem tego&#380; Piotra jest bohater niniejszego artyku&#322;u - Dymitr (&#322;ac. Demetriusz) i jego rodzony brat Iwonia (Iwon) Gorajscy.&#039;Nie jest znana dok&#322;adna data urodzin Dymitra.Podawane s&#261; lata ok. 1330 lub 1340. Wiemy natomiast, &#380;e gniazdem rodu Gorajskich by&#322; Goraj zwany &#321;ad&#261;. Ju&#380; w XIII wieku znajdowa&#322; si&#281; tu zamek murowany. Dymitr o&#380;eniony by&#322; z Beat&#261; Mokrsk&#261;. Pochodzi&#263; mia&#322;a z rodu Jelit&#243;w, a by&#322;a krewn&#261; Czelej&#243;w z Bo&#380;ego Daru. Wnios&#322;a mu ona w posagu w&#322;a&#347;nie Bo&#380;y Dar. St&#261;d te&#380; zwany by&#322; Dymitrem z Bo&#380;ego Daru (de Bo&#380;y Dar). <br><br>Postaw&#261; polityczn&#261; Dymitr charakteryzuje wierno&#347;&#263; i przywi&#261;zanie da &#243;wczesnych w&#322;adc&#243;w Polski: Kazimierza Wielkiego, Ludwika W&#281;gierskiego i jego c&#243;rki kr&#243;lowej Jadwigi. Ju&#380; za panowania Kazimierza Dymitr zajmuje czo&#322;owe miejsce w grupie pan&#243;w ma&#322;opolskich (przewodzi&#322; im w&#243;wczas Dobies&#322;aw z Kurozw&#281;k kasztelan krakowski). <br><br>Za wy&#347;wiadczone us&#322;ugi Dymitr otrzymuje z r&#261;k panuj&#261;cych nowe stanowiska, tytu&#322;y i nadania. I tak, w 1361 roku widzimy Dymitra Gorajskiego w orszaku kr&#243;lewskim. W 1364 r, jest podskarbim kr&#243;lewskim (urz&#261;d ten pod wzgl&#281;dem znaczenia szed&#322; zaraz po kanclerskim). Funkcj&#281; t&#281; sprawuje z przerwami tak&#380;e w latach 1370-1391. Gdy w 1368 roku Kazimierz W. kaza&#322; u&#322;o&#380;y&#263; statut &#380;upniczy dla Wieliczki, w&#347;r&#243;d uk&#322;adaj&#261;cych tekst (arcybiskup Bodzanta, biskup Zawisza, Ja&#347;ka z Melsztyna - kanclerz krakowski) by&#322; skarbnik koronny - Dymitr z Goraja. Kroniki z &#243;wczesnych lat odnotowuj&#261;, &#380;e to on "w&#322;asn&#261; r&#281;k&#261;" spisa&#322; wspomniany statut. W tym czasie gospodarny kr&#243;l Polski -Kazimierz Wielki zabroni&#322; panom czerpania dochod&#243;w z kopalni. Wyj&#261;tek w tym wzgl&#281;dzie uczyni&#322; tylko dla jedynego pana Dymitra podskarbiego, gdy w cztery konie przyjedzie po pieni&#261;dze kr&#243;lewskie. Nadmieni&#263; bowiem nale&#380;y, &#380;e Dymitr cz&#281;sto przebywa&#322; w Krakowie. Posiada&#322; w tym mie&#347;cie kilka w&#322;asnych dom&#243;w. <br><br>Po &#347;mierci K.Wielkiego (1370 r.) Dymitr Gorajski nale&#380;y do bliskich stronnik&#243;w Ludwika W&#281;gierskiego (1370-1382). W dokumencie wydanym pod Be&#322;zem 26 1ipca 1377 r. (odwetowa wyprawa Po- lak&#243;w i W&#281;gr&#243;w na Litwin&#243;w, w wyniku kt&#243;rej zdobyte zosta&#322;y Che&#322;m i Be&#322;z) kr&#243;l ten nada&#322; Dymitrowi i jego bratu Iwonie zamek Goraj lub &#321;ad&#281;, miasto Kra&#347;nik oraz szereg wsi le&#380;&#261;cych w pobli&#380;u tego miasta. Z opracowa&#324; historycznych wynika, &#380;e akt ten jest tylko potwierdzeniem dawniejszego nadania. Jak ju&#380; wy&#380;ej wspomniano na kilka lat wcze&#347;niej Dymitr pisa&#322; si&#281; z &#321;ady i Goraja. <br><br>Dymitr Gorajski okaza&#322; si&#281; tak&#380;e dobrym dyplomat&#261;. Oko&#322;o 1373 roku pos&#322;owa&#322; do ksi&#281;cia Kazimierza Dobrzy&#324;skiego. Nie jest znana tre&#347;&#263; i wyniki tej misji dyplomatycznej. Po &#347;mierci Ludwika W&#281;gierskiego staje si&#281; gor&#261;cym or&#281;downikiem unii polsko-litewskiej. Widzia&#322; w niej korzy&#347;ci dla swej rodzinnej Rusi Czerwonej. Realizacji tego celu upatrywa&#322; w ma&#322;&#380;e&#324;stwie kr&#243;lowej Polski - Jadwigi z ksi&#281;ciem litewskim - W.Jagie&#322;&#322;o. W tym celu w 1385 roku wybra&#322; si&#281; z misj&#261; do Malborka, by zaprosi&#263; &#243;wczesnego W.Mistrza (propozycja Litwy) Konrada Z. Bllnera von Rotenstein, na ojca chrzestnego W Jagie&#322;&#322;y. Wielki Mistrz odm&#243;wi&#322;! Chrzestn&#261; Jagie&#322;&#322;y zosta&#322;a Jadwiga z Melszty&#324;skich Pilecka - &#380;ona Ottona z Pilczy - Pileckiego. Jednocze&#347;nie Dymitr jest przeciwnikiem projektu osadzenia na tronie polskim ksi&#281;cia Wilhelma Habsburga, z kt&#243;rym wcze&#347;niej zar&#281;czona by&#322;a kr&#243;lowa Jadwiga. Na pocz&#261;tku 1386 r. ksi&#261;&#380;&#281; Wilhelm przyby&#322; ju&#380; do Krakowa (sta&#322; z pocztem w domu Morsztyn&#243;w). Jadwiga chce si&#281; po&#322;&#261;czy&#263; z Wilhelmem. Ucieka z komnat wawelskich! Dochodzi do ostatniej przeszkody - furtki! Uderza toporem i pr&#243;buje otworzy&#263; bram&#281;. Jest bliska celu! W&#243;wczas zast&#281;puje jej drog&#281; stary Dymitr z Goraja. Przemawia do niej, by zaniecha&#322;a zamiaru po&#322;&#261;czenia si&#281; z Wilhelmem. Za pr&#243;b&#281; realizacji swego zamiaru, grozi Jadwidze u&#380;yciem si&#322;y. Gro&#378;ba skutkuje! Jadwiga wraca do komnat. <br><br>Za te us&#322;ugi kr&#243;l W.Jagie&#322;&#322;o odwdzi&#281;czy&#322; si&#281; hojnie Dymitrowa. Nada&#322; mu miasteczko Szczebrzeszyn i okoliczne wsie. Zamieszka&#322;&#261; tu szlacht&#281; kr&#243;l powierzy&#322; zwierzchnictwu Dymitra (rzadki wypadek). Pot&#281;ga ekonomiczna Gorajskiego si&#281;gn&#281;&#322;a szczytu! By&#322; teraz w&#322;a&#347;cicielem senioratu szezebrzeszy&#324;skiego, kt&#243;ry liczy&#322; ponad 150 wsi (&#322;&#261;cznie z rejonem kra&#347;nickim) oraz 4 miasta: Goraj, Kra&#347;nik, Szczebrzeszyn i Turobin. W zachowanym li&#347;cie z 1399 roku czytamy o Dymitrze: My Dymetr Goraja i Szczebrzeszyna Pan etc... Najwy&#380;szy Marszalek Kr&#243;lestwa etc. etc. Pe&#322;ni w&#243;wczas zaszczytn&#261; funkcj&#281; marsza&#322;ka koronnego (1388-1400 r.). <br><br>Z wiadomo&#347;ci historycznych wynika, &#380;e by&#322; jeden fakt niezbyt pochlebny w &#380;yciorysie naszego Dymitra z Bo&#380;ego Daru. Mianowicie w roku 1378 papie&#380; nakaza&#322; rozpatrzy&#263; spraw&#281; Dymitra zw. "Podskarbek", oskar&#380;onego o przyw&#322;aszczenie d&#243;br opactwa benedyktyn&#243;w w Ty&#324;cu pod Krakowem. Proces o przyw&#322;aszczenie Ty&#324;ca poparty bull&#261; papiesk&#261; z 1402 r. mia&#322; trwa&#263; do 1408 r.&#039; Nie jest wiadomym, jakie pod&#322;o&#380;e mia&#322;a ta sprawa i czym si&#281; zako&#324;czy&#322;a. Z innych wiadomo&#347;ci o Dymitrze wiemy, &#380;e w roku 1394 otrzyma&#322; od Jagie&#322;&#322;y 45 grzywien na wyposa&#380;enie kilku kopii zbrojnych. <br><br>Dymitr Gorajski zmar&#322; 20 lutego 1400 roku. Pochowany zosta&#322; w ko&#347;ciele w Zawicho&#347;cie. Pozostawi) 3 c&#243;rki: Katarzyn&#281; za- m&#281;&#380;n&#261; za Dobieslawa z Ole&#347;nicy (Dobko, Dobek hr. D&#281;bno) wojewod&#281; sandomierskiego i dow&#243;dc&#281; chor&#261;gwi ole&#347;nickich, El&#380;biet&#281;, kt&#243;ra zosta&#322;a &#380;on&#261; Dobroslawa z Szamotu) (Szamotulski herbu Nal&#281;cz) kasztelana pozna&#324;skiego oraz Ann&#281;, kt&#243;ra w 1405 roku wyszla za syna Ja&#347;ka z T&#281;czyna-Andrzeja T&#281;czy&#324;skiego kasztelana z Wi&#347;nicza. Ta ostatnia c&#243;rka Dymitra odznacza&#322;a si&#281; szczeg&#243;ln&#261; pi&#281;kno&#347;ci&#261;. Jak pisz&#261; &#243;wczesne &#378;r&#243;d&#322;a, dziwn&#261; w swoim oblubie&#324;cu rozbudzi&#322;a mi&#322;o&#347;&#263;. Z mi&#322;o&#347;ci do &#380;ony Andrzej T&#281;czy&#324;ski mia&#322; spowodowa&#263; odst&#261;pienie wojsk polskich spod Malborka w 1410 r. D&#322;ugosz tak o tym pisze: ze wszystkich za&#347; pan&#243;w nikt wi&#281;cej i gorliwiej nie doradza! przerwania obl&#281;&#380;enia (Malborka, p.m.) ni&#380; kasztelan wojnicki Andrzej z T&#281;cryna. Przeci&#261;gn&#261;&#322; te&#380; wi&#281;kszo&#347;&#263; rycerzy i szlachty na swoj&#261; stron&#281;, za&#347;lepiony mi&#322;o&#347;ci&#261; do c&#243;rki podskarbiego Kr&#243;lestwa Polskiego Dymitra -Anny z Kra&#347;nika, w kt&#243;rej by&#322; niezwykle zakochany." Nie mia&#322; wi&#281;c Dymitr potomk&#243;w w linii m&#281;skiej. Dzi&#281;ki natomiast mal&#380;e&#324;stwu Andrzeja z Ann&#261; dosz&#322;o do pol&#261;czenia dw&#243;ch znacz&#261;cych rod&#243;w zwi&#261;zanych historycznie z dziejami naszego miasta, mianowicie Gorajskich i T&#281;czy&#324;skich. <br><br>Przed &#347;mierci&#261; w 1398 roku Dymitr Gorajski zapisa&#322; dobra Szczebrzeszyn swoim bratankom (synowie brata Iwana: Prokop, Aleksander, Miko&#322;aj i Andrzej). Po jego &#347;mierci w 1401 r. &#380;ona Dymitra - Beata otrzyma&#322;a z c&#243;rkami Goraj z przyleg&#322;ym terytorium. <br><br>W 1405 roku nast&#261;pi&#322; nowy podzia&#322; d&#243;br. C&#243;rki otrzyma&#322;y miasto Kra&#347;nik i 11 wsi (Wy&#380;nica, Wy&#380;nianka, Suchynia, Bia&#322;a, Dzwola, Kocudza, Str&#243;&#380;a, Batorz, Gr&#281;bienice, Bieliny i Wola Piaseczna)", a bratankowie: Goraj (Aleksander) i Szczebrzeszyn (Prokop). Ostateczny podzia&#322; d&#243;br mi&#281;dzy c&#243;rkami Dymitra nast&#261;pi&#322; w 1415 roku w Lublinie: Bo&#380;y Dar i Ryman&#243;w przesz&#322;y z. Katarzyn&#261; Gorajsk&#261; do Ole&#347;nickich, Kra&#347;nik z Ann&#261; do T&#281;czy&#324;skich, a Turobin z El&#380;biet&#261; do Szamotulskich. Beata Mokrska - &#380;ona Dymitra zmar&#322;a 30 kwietnia 1424 roku. severinn Wed, 15 Jan 2014 17:26:36 +0400 https://forum.vgd.ru/408/42143/p2389254.htm#pp2389254 https://forum.vgd.ru/408/42143/p2389254.htm#pp2389254 <b>Муринов И. История Галиции: прошлое и настоящее Галицкого княжества. – М.: 1915 г.</b><br><br><script type='text/javascript'>document.write('<a href="https://archive.org/details/istoriiagalitsii00muri" rel="noopener" target=_blank>https://archive.org/details/istoriiagalitsii00muri</a>');</script><br> DVK_Dmitriy Wed, 15 Jan 2014 10:49:47 +0400 https://forum.vgd.ru/408/42143/p2389253.htm#pp2389253 https://forum.vgd.ru/408/42143/p2389253.htm#pp2389253 Можливо,Ваш предок займався вирощуванням баранів...Звідси пішло прізвисько яке згодом<br>стало прізвищем. Rychlicki Sat, 23 Nov 2013 16:38:48 +0400 https://forum.vgd.ru/408/42143/p2389252.htm#pp2389252 https://forum.vgd.ru/408/42143/p2389252.htm#pp2389252 Вибачайте,що докучаю.А що тоді означає прізвище Баранник.Тому що ви розповіли тільки про Нестерук. <img height="20" width="30" src="https://forum.vgd.ru/smiles/dntknw.gif" align="top" alt=":shocked" loading="lazy"> vlad2000orange Wed, 20 Nov 2013 17:51:33 +0400