https://forum.vgd.ru/611/37603/ произведения полтавчан, произведения о Полтаве ru https://forum.vgd.ru/611/37603/p970404.htm#pp970404 https://forum.vgd.ru/611/37603/p970404.htm#pp970404 <font size="4"><font color="red">Мати наша, сивая горлиця</font></font><br><br><font color="blue">Слова: Борис Олійник Музика: Іван Карабиць</font><br><b>Виконують:<br>Лідія Михайленко<br>Іван Карабиць</b><br><br>Мати наша, сивая горлиця,<br>Все до її серденька горнеться:<br>Золота бджола намистиною,<br>Небо празниковою хустиною,<br>Сивий дуб прокуреним прадідом,<br>Білочка мальованим пряником.<br><br>Мати наша, сивая горлиця,<br>Все до її серденька горнеться:<br>Хата ластівками над стріхою,<br>А береза вранішнім солодом,<br>Жура-журавель над криницею<br>Чистою сльозою-водицею.<br><br>А земля пшеницею ярою,<br>А літа замисленим явором,<br>Що із сорок першого журиться:<br>"Де ж це, молодице, твій суджений?"<br><br>Мати наша, сивая горлиця,<br>Все до її серденька горнеться:<br>Хата ластівками над стріхою,<br>А туман вдовиною втіхою,<br>Крашанкою сонечко в миснику,<br>А вона до всіх до них піснею.<br><br>А земля...<br>А літа...<br>А вона до всіх до них піснею,<br>Піснею... PElena Thu, 11 Aug 2011 23:13:31 +0400 https://forum.vgd.ru/611/37603/p970400.htm#pp970400 https://forum.vgd.ru/611/37603/p970400.htm#pp970400 <font size="4"><font color="red">Пісня про матір<br>(Мамо, вечір догоря...)</font><br></font><br><font color="blue">Слова: Борис Олійник Музика: Ігор Поклад</font><br><b>Виконує: Ніна Матвієнко (альбом "Найкраще")</b><br><br>Мамо, вечір догоря,<br>Вигляда тебе роса,<br>Тільки ти, немов зоря,<br>Даленієш в небеса,<br>Даленієш, як за віями сльоза.<br><br>Ти від лютої зими<br>Затуляла нас крильми,<br>Прихилялася<br>Теплим леготом.<br>Задивлялася білим лебедем,<br>Дивом-казкою<br>За віконечком,-<br>Сива ластівко,<br>Сиве сонечко.<br><br>Сад вишневий на порі,<br>Повернулись журавлі.<br>А мені, як до зорі,<br>Долітати на крилі<br>Все до тебе, як до вічної зорі.<br><br>Там, де ти колись ішла,<br>Тиха стежка зацвіла<br>Вечоровою матіолою,<br>Житом-долею світанковою,<br>Житом-казкою,<br>Юним соняхом,-<br>Сива ластівко,<br>Сиве сонечко. PElena Thu, 11 Aug 2011 23:04:48 +0400 https://forum.vgd.ru/611/37603/p970397.htm#pp970397 https://forum.vgd.ru/611/37603/p970397.htm#pp970397 <font size="4"><font color="red">Пісня про матір</font></font><br><br><font color="blue">Слова: Борис Олійник. Музика: Ігор Поклад</font><br><b>Виконують:<br>Раїса Цапун, Ансамбль народної музики Мереживо<br>Таїсія Повалій<br>Еріка</b><br><br>Посіяла людям<br>літа свої, літечка житом,<br>Прибрала планету,<br>послала стежкам споришу,<br>Навчила дітей,<br>як на світі по совісті жити,<br>Зітхнула полегко -<br>і тихо пішла за межу.<br><br>- Куди ж це ви, мамо?! -<br>сполохано кинулись діти.<br>- Куди ж ви, бабусю? -<br>онуки біжать до воріт.<br>Та я недалечко...<br>де сонце лягає спочити.<br>Пора мені, діти...<br>А ви вже без мене ростіть.<br><br>- Та як же без вас ми?..<br>Та що ви намислили, мамо?<br>- А хто нас, бабусю,<br>У сон поведе у казках?<br>- А я вам лишаю <br>всі райдуги із журавлями<br>І срібло на травах, <br>і золото на колосках.<br><br>Не треба нам райдуг,<br>не треба нам срібла і злота,<br>Аби тільки ви<br>чекали на нас край воріт.<br>Та ми переробим <br>усю вашу вічну роботу, -<br>Лишайтесь, матусю.<br>Навіки лишайтесь. Не йдіть. PElena Thu, 11 Aug 2011 23:02:57 +0400 https://forum.vgd.ru/611/37603/p965597.htm#pp965597 https://forum.vgd.ru/611/37603/p965597.htm#pp965597 <script type='text/javascript'>document.write('<a href="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212448" rel="noopener" target=_blank>http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212448</a>');</script><br><br><font size="4"><font color="blue">ПОЛТАВІ</font></font><br>(до 23 вересня - дня Полтави)<br><br> Я дивлюся у очі ласкаві - <br> Нескінчений німий діалог.<br> Добрий вечір, знайома Полтаво,<br> Ти натхнення мого джерело.<br><br> Завітаю до тебе на каву - <br> Все одно я уже не засну,<br> Народились вірші про Полтаву,<br> Про чаруючу серце красу.<br><br> Тебе видивляюсь між сосен,<br> Між квітів, між трав, у житах.<br> І знаходжу у сонячних росах,<br> у заквітчаних травнем садках.<br><br> У кожній краплині - Полтава.<br> У вітрі, у співі пташок.<br> Впізнаю у світанках, загравах,<br> У плетиві рідних стежок.<br><br> Завжди повертаюсь до тебе<br> Де б я не їхала, де б я не йшла,<br> Бо тут найсмачніші джерела,<br> Бо тут найтепліша трава!<br><br> 2001р.<br><br>автор: gala.vita PElena Wed, 03 Aug 2011 21:11:31 +0400 https://forum.vgd.ru/611/37603/p965494.htm#pp965494 https://forum.vgd.ru/611/37603/p965494.htm#pp965494 <font size="4"><font color="blue">Марія Бойко</font></font><br><br><a href="https://forum.vgd.ru/post/219/3060/p1189257.htm#pp1189257" title=" Марія БойкоПрозріння роду15-й річниці Незалежності України***Не хлібом єдиним жили покоління –За т..."rel="nofollow" target=_blank><br>[ <script type='text/javascript'>document.write('<a href="http://s54.radikal.ru/i144/1108/ca/298e2fa36f6d.jpg" target="_blank">Изображение на стороннем сайте: 298e2fa36f6d.jpg</a>');</script> ]<br></a><br><br>Прозріння роду<br><br>15-й річниці Незалежності України<br>***<br><br>Не хлібом єдиним жили покоління –<br>За те і розп’яті,<br>Та пам’ять народу, свята і нетлінна,<br>Не страчена катом.<br>З колін підіймемось, розігнемо спини,<br>Візьмемось за руки –<br>Ми волю і пісню, і радісні зміни<br>Лишимо онукам...<br>Не стерта ордою чи поступом часу<br>Літописів мудрість!<br>Мій рід від зерна і землі розпочався,<br>А їм – вічно бути...<br>Нам віра у краще серця об’єднає<br>Святим благовістом –<br>У кожній оселі добро зустрічають<br>Рушник і колиска.<br>Гетьмани й поети розвіяні світом,<br>Понищені й гнані,<br>Та задум їх правий ніколи не вбити,<br>Не взяти в кайдани,<br>Він гроном калини в піснях кобзаревих<br>До серця прилине...<br>Моя Україно, живи і надалі<br>Не хлібом єдиним! <br>***<br><br>У серці країни на щедрому полі<br>Всміхаються соняхи людям і долі...<br>Бог літнього сонця ці зерна посіяв,<br>Зійшли на добро нам – любов і надія.<br>Над полем веселка розкинула шати,<br>За щедрим врожаєм нам час вирушати...<br>В єднанні і праці ми стали народом –<br>Ціннішої в світі нема нагороди!<br>Напоєний літа п’янким оксамитом,<br>Пригорнеться сонях до променя світла.<br>Снага і добро проростуть із насіння,<br>Здивуються всі животворним горінням...<br>У цьому врожаї, в магічному колі –<br>Не сонях, а сонце всміхається долі! <br>Не забувай<br><br>Не забувай, що буде ще весна.<br>Коли кохання запанує в свiтi.<br>Що дiти нашi – то веснянi квiти,<br>I, що надiя свiту – то краса.<br>Не забувай нiколи рiдну мову.<br>Не забувай любити свою неньку,<br>Для неї ти усе iще маленький,<br>I пiсню її першу колискову.<br>Тебе од бiд тяжких врятує Мати...<br>Не забувай про кроки свої першi,<br>Тому коли ти виростеш нарештi,<br>Бувай частiше в своїй рiднiй хатi.<br>Не забувай нiколи Україну,<br>Її пiснi i вроду калинову,<br>Її людей i тепле рiдне слово,<br>Своє корiння i свою родину.<br>Не забувай нiколи нi про що,<br>Аби за тим колись не жалкувати.<br>Не забувай частiше усмiхатись,<br>Всмiхатись людям, просто, нi за що...<br>***<br><br>Передай поколінням <br>І річку, і землю, і поле...<br>Від глибоких джерел<br>Пий наснагу надії й добра...<br>Лан засіється щедрий<br>Тільки мудрістю, тільки любов’ю.<br>Для збереження світу<br>Нас доля тепер обира...<br>Ця земля нас зробила<br>Великим єдиним народом,<br>Ти всім серцем її<br>Захищай, вболівай, борони...<br>Не шаблями, а розумом,<br>Не для вигод нагороди,<br>Об’єднають зусилля<br>Твої, Україно, сини!<br>Всім земля ця віддячить<br>Світанковим святковим розмаєм,<br>За веселий струмочок,<br>Незім’яту розкішну траву...<br>Нам дітей треба вчити,<br>Що пташка – від щастя співає.<br>У долонях тримати<br>Тендітну стеблину живу... <br>***<br><br>Козацьку міць, звитягу й славу<br>Наш рід по світу виявляв...<br>Той не бував, вважай, в Полтаві,<br>Хто галушок не смакував.<br>Зі шкварками, пухкі, гречані...<br>Здавен і на усі часи<br>Ні козаку, ні ніжній панні<br>Галушки не псують краси!<br>Щоб не охлянуть, не змарніти,<br>Коли й шаблі вже заважкі,<br>Утвердимо закон – любити<br>Полтавські щедрі галушки! <br>***<br><br>Я люблю Україну, неозору й величну...<br>Я в любові своїй на весь Всесвіт освідчусь!<br>Юна гілочка, пагін, стеблина і колос,<br>На землі цій святій все достойне любові...<br>Кожна стежка веде нас до рідного дому.<br>Я сюди повернусь із країв невідомих.<br>Я зміцнію у мандрах. Я мудрість здобуду.<br>Але отчий мій край вічно в пам&#039;яті буде!<br>Рай лелечий не вирій, розкішний і теплий,<br>А Поліські озера, задивлені в небо.<br>Голосами дзвінкими багаті Карпати,<br>Як лунають вони – прокидається свято!<br>Південь кличе до моря, до скель і прибою,<br>Спокушає і вабить ароматом магнолій...<br>Та найбільший мій скарб – щедре поле пшеничне,<br>В ньому символ достатку і відроджена вічність!<br>Я люблю Україну, як люблять дитину.<br>Самозречено й ніжно я люблю Україну... PElena Wed, 03 Aug 2011 17:46:05 +0400 https://forum.vgd.ru/611/37603/p965491.htm#pp965491 https://forum.vgd.ru/611/37603/p965491.htm#pp965491 <script type='text/javascript'>document.write('<a href="http://www.mariykaboyko.pl.ua/creative/moya_poltava.html" rel="noopener" target=_blank>http://www.mariykaboyko.pl.ua/creative/moya_poltava.html</a>');</script><br><br><font size="4"><font color="blue">Марія Бойко<br></font></font><br>***<br>Хто жив на цiй землi? Яким богам молився?<br>I прагнення якi плекали тi часи...<br>За тисячу рокiв наш дiм i свiт змiнився.<br>Ми йшли через вiки до злагоди й краси.<br>З камiнчикiв-надiй ми будували храми,<br>Крiзь вiйни пронесли єднання таїну...<br>Ти матiр`ю була своїм синам, Полтаво,<br>I бережуть в серцях вони твою весну.<br>Хто заснував тебе, моє натхненне мiсто?<br>Людинi тiй святiй вклонюся до землi...<br>У небi над тобою горить зоря iскриста,<br>А щастя клин птахiв приносить на крилi.<br><br>***<br>Полтаво-мати, всi ми українцi,<br>Ми пiдiймали нацiю з колiн.<br>Ми вчились мови з пiснi у колисцi –<br>За ласку й нiжнiсть матерi уклiн.<br>I слово Боже, i рушник хрещатий<br>Нам вiд зневiри душi захищав.<br>Хоч i летять у вирiй лелечата,<br>Та жоден з них свiй дiм не забував!<br>З часiв Русi i до часiв новiтнiх<br>Полтава-мати вчить своїх дiтей,<br>Що засiвати лан добром потрiбно –<br>Вiн неодмiнно щастям проросте... <br><br>***<br>Спiвоча земле! Край талановитий,<br>Натхнення генiям ти щедро дарував...<br>Пiснi народнi, щирi, як молитва,<br>Ти Чураївни голосом спiвав.<br>Цiлющi, певно, тут вода й повiтря,<br>Натхнення можна пити з джерела.<br>Тому й думки прозорi та нетлiннi,<br>I жар серцям земля моя дала. <br><br>***<br>Полтавi щастя щедрою рукою,<br>А ще таланти Бог подарував.<br>Ти втiлення надiї i любовi,<br>Тебе народ, як мрiю, оспiвав.<br>Твоїх дiтей благословенна вдача...<br>Твоїх садiв замрiяне тепло...<br>Моя Полтаво, свiт тебе побачив<br>I заквiтчав вiнком твоє чоло.<br>Сама Весна зiбрала першi квiти,<br>А помiж ними долю заплела.<br>Барвiнок, щоб в добрi та щастi жити.<br>Калини квiт, щоб гарною була.<br>Народжувала генiїв країни,<br>Давала їм наснагу ця земля.<br>Полтаво, цiлi поколiння<br>З любов`ю в свiт несли твоє iм`я! <br><br>***<br>Веселі та дужі. Завзяті і вправні.<br>Громада в Полтаві єднається здавна...<br>Збираємось разом не тільки у свято –<br>Ми вміємо дружно гуртом працювати!<br>Найменших навчаємо край свій любити.<br>Адже без коріння розвіємось світом...<br>Будуємо школи і храми величні,<br>Щоб мала Полтава вродливе обличчя.<br>Шануємо старших, життя їх і подвиг,<br>Без цього не можемо бути народом.<br>Полтаво! В традиціях гарних незмінна...<br>Ми діти твої. Ми – полтавська родина! <br><br>***<br>У Полтавi на майданi свято вирувало:<br>Наше щире товариство його частувало...<br>Пригощали галушками, напували квасом,<br>Примовляли, що гуляти веселiше разом.<br>Молодицi та дiвчата пiсень заспiвали,<br>Та таких дзвiнких та нiжних, що й свято не знало.<br>До сутiнкiв не змовкали музики троїстi,<br>А дiвчата танцювали, губили намисто.<br>У Полтавi на майданi вже й сонце сiдає,<br>А веселi козаченьки та й не спочивають.<br>Свято бачило не мало, гарно гостювало...<br>Але так як у Полтавi – нiде не бувало! <br><br>***<br>Полумиски з печенею, тарелі з галушками,<br>Пиріжками, гречаниками та ще із пампушками...<br>У Полтаві господині – усі чарівниці!<br>Як готують, примовляють, навіть, паляницям...<br>Щоб варилось і пеклося смачно, як на свято –<br>Гарний настрій додає господиня-мати.<br>Аби хата була повна аж по вінця сміхом,<br>Треба вміти частувати гостям на утіху...<br>"Пригощайтесь досхочу вареничком з сиром!" –<br>Вас полтавська господиня припрошує щиро.<br>Не минайте, завітайте, в будень чи на свято!<br>У Полтаві люди вміють гостей зустрічати... <br><br>***<br>Чи то щастя пощербилось, чи то надломилось,<br>Річ потрібна, але з хати воно загубилось...<br>Ми недовго мудрували і не сумували,<br>В Сорочинці на ярмарок ми помандрували.<br>Де ще щастя продається по цілому світі?<br>Цього краму на продаж запас не великий...<br>А в Сорочинцях на майдані чого лиш немає,<br>Там багаті і не дуже долю обирають.<br>Чи їх доля обирає, хто те може знати!<br>А тим часом до ярмарку завітало свято...<br>Грало із музиками, вправно танцювало,<br>А як ноги втомилися, так ще й заспівало!<br>А пісні ж які те свято складати уміло,<br>Що розраджували душу, додавали сили...<br>Довго ми ярмаркували, вибирали щастя:<br>Прицінились до малого, придбали найкраще;<br>А ще друзів веселих, завзятих і вправних...<br>Ось так люди в Сорочинцях ярмаркують здавна! <br><br>***<br>Слова любові писати легко,<br>У кожній літері добра пам&#039;ять...<br>Додому завжди спішить лелека,<br>А люди славлять той край піснями.<br>Моя Полтаво, в літах як в шатах,<br>Ти мудрим словом дітей навчила.<br>Людьми і хлібом завжди багата,<br>Бо рясно думка і лан родили.<br>Моя Полтаво, я горда щиро,<br>Що я дитина в твоєму домі!<br>Мене не звабить ніколи вирій,<br>Моя Полтаво – мій край любові! <br><br>***<br>В вiнку з легенд, з пiснями в серцi,<br>Полтава йде через вiки.<br>У свiтi все колись минеться,<br>Тобi ж, ще безлiч лiт цвiсти.<br>Скажiть, як можна не любити<br>Нам сонце, скупане в росi?<br>Чи долю мрiяли зустрiти<br>Ви на Iвановiй горi...<br>Є теплий край за океаном,<br>Нас зве в свiти пташиний клин.<br>З усiх дорiг вертатись стану<br>До Ворскли тихих берегiв. PElena Wed, 03 Aug 2011 17:42:40 +0400 https://forum.vgd.ru/611/37603/p965488.htm#pp965488 https://forum.vgd.ru/611/37603/p965488.htm#pp965488 <script type='text/javascript'>document.write('<a href="http://www.mariykaboyko.pl.ua/creative/moya_poltava.html" rel="noopener" target=_blank>http://www.mariykaboyko.pl.ua/creative/moya_poltava.html</a>');</script><br><br><font size="4">Марія Бойко<br><br>Полтаво моя<br></font><br>Ти вiчно юна красуня, Полтаво моя!<br>Вiльнi птахи лиш додому весною летять...<br>Де б я не був, неодмiнно вертаюсь сюди,<br>Щоб милуватись, як нiжно квiтують сади.<br>З малку талантам своїх ти навчала дiтей,<br>Горда їх пiсня луною крилатою йде...<br>Свiт обiйду, подолаю далекi моря,<br>Тiльки б завжди зустрiчала Полтава моя!<br><br>Щиро усiх зустрiчає гостинна Полтава...<br>Щедро гостей дорогих пригощає Полтава...<br>Ворскла, як стрiчка у косах,<br>Iз кришталю її голос...<br>Хочу, щоб сонце тобi лиш добро дарувало... <br><br>Тисячу весен квiтуєш, Полтаво моя!<br>Силу твої подарують вода i земля...<br>Долю мою i натхнення менi ти дала.<br>Гарною, як наречена, ти завжди була.<br>Спокiй i нiжнiсть у серцi народжуєш ти,<br>На чужинi своє щастя не зможу знайти.<br>Хай у свiти мене кличе принадна зоря,<br>Я повертаюсь до тебе, Полтаво моя! <br><br><font size="4">Любе місто моє<br></font><br>Любе мiсто моє,<br>Я кохаю тебе<br>За твої свiтанковi привiти...<br>За каштани твої,<br>За твоїх солов`їв,<br>За усмiшку весняних квiтiв.<br>Мiсто миле моє,<br>Iз вiкiв у вiки<br>Зором лагiдним ти зустрiчаеш.<br>Твiй суворий орел<br>Огляда з висоти<br>Всiх гостей, що до нас завiтають.<br>Руйнували тебе,<br>Всi хто мiг, хто хотiв,<br>Але ти вiдродилося знову.<br>Вiдродись i тепер<br>I навiк збережи<br>Ти чарiвнiсть свою барвiнкову!<br>Навеснi бiлим цвiтом<br>Прикрашене ти,<br>Все неначе вишневий садочок.<br>Так живи! Так рости!<br>Мрiю в серцi неси.<br>Розквiтай мережковим вiночком... <br><br><font size="4">Моя рідно, Полтаво</font><br><br>Не забути розкiшнi сади,<br>Давнiх вулиць розмову неспiшну.<br>Хто хоч раз завiтає сюди,<br>Той Полтавi вiддасть свою нiжнiсть.<br>Я не зможу забути повiк<br>Ворскли тихої лагiдний наспiв.<br>О, Полтаво, ти мiй оберiг,<br>Що нiколи у серцi не згасне.<br>Не забути, як ти навеснi<br>Вся у квiтах, немов наречена.<br>I натхнення дарують менi<br>Монастирськi хрести золоченi...<br>Хоч i вабить мене далина,<br>Та не зраджу Полтаву нiколи,<br>Ти для мене у свiтi одна –<br>Моє щастя, мiй дiм, моя доля! <br>Полтаво, моя любов<br>музика Свiтлани Базавлук <br><br>Я люблю свiй майбутнiй день<br>У вiнку iз надiй i мрiй.<br>Я люблю голоси пiсень,<br>Що спiвають землi моїй...<br>Понад тисячу довгих лiт,<br>Крiзь руїни i забуття,<br>Ти чекала на сiвй полiт...<br>О, Полтаво – моє життя! <br><br>Два гордi крила<br>Розгорни, наче птах...<br>Два гордi крила –<br>Моя вiра й любов!<br>Де б я не блукала<br>По рiзних свiтах,<br>Полтаво, до тебе<br>Вертаюся знов... <br><br>Я люблю, як цвiтуть сади,<br>I каштановий зорепад.<br>Навiть з теплих країв сюди<br>Всi птахи навеснi летять...<br>Понад тисячу весен ти<br>Нам даруєш своє тепло,<br>Всi ми дiти повiк твої...<br>О, Полтаво – моя любов! <br><br>Я люблю зустрiчати нiч<br>На верхiвцi Iван-гори...<br>Бути з зорями вiч на вiч,<br>Чути спiв молодих вiтрiв.<br>Дзвiн на вежi позначить час:<br>Одинадцята сотня лiт.<br>Юне мiсто вiтає вас...<br>О, Полтаво – мiй дiм i свiт! PElena Wed, 03 Aug 2011 17:40:00 +0400 https://forum.vgd.ru/611/37603/p965485.htm#pp965485 https://forum.vgd.ru/611/37603/p965485.htm#pp965485 <script type='text/javascript'>document.write('<a href="http://www.mariykaboyko.pl.ua/creative.html" rel="noopener" target=_blank>http://www.mariykaboyko.pl.ua/creative.html</a>');</script><br><br><font color="red"><font size="4">Марія Бойко<br></font></font><br><font size="4">Моя Полтаво, ти благословенна<br></font><br>Моя Полтаво, ти благословенна!<br>З твоїх джерел натхнення спраглі п&#039;ють,<br>Добра й любові сходять мудрі зерна...<br>Твоїх дітей у світі впізнають.<br>Народе мій, ти обирав бентежних,<br>Серця яких впокорені меті –<br>І підкорялась обраним безмежність<br>Та істини – одвічні і прості...<br>Старе перо дрібне намисто літер<br>Нанизує мереживом думок;<br>То спинить час замало не півсвіту,<br>То раптом враз прискорить вічність крок...<br>І поза часом постає мистецтво,<br>Закохана Наталка і Еней –<br>То мудрий, іронічний Котляревський<br>До витоків народних нас веде!<br>Та, оглянімось... Вже новий філософ<br>Долає гордо всі жалі земні.<br>Оспівана земля ця стоголосо,<br>В моїм краю душа співа пісні!<br>І проростуть нові і сильні зерна,<br>Що кинула їх Генія рука;<br>Моя Полтаво, ти благословенна<br>Минулим і майбутнім у віках... <br><br><font size="4">Легенда про Полтаву</font><br><br>Пливла собi колись у давнину<br>Замрiяна i тиха рiчка Лтава.<br>З`явилось згодом мiсто у степу<br>I гордо нарекли його Полтава.<br>Та Лтава не велика й не стрiмка,<br>Лиш солов`ї спiвали берегами.<br>А та Полтава й досi чарiвна<br>Полтавками i щирими пiснями.<br>Життя мiнливе, час не зупинить,<br>Роки, як хмари, линуть понад степом.<br>Але полтавську душу не змiнить,<br>Вона, як квiтка, пахне диким медом.<br>Вона п`янить садами навеснi,<br>Коли облите бiлим все навколо.<br>Спiває колискової менi<br>Осiння тиша мiсячного кола.<br>Хрестами в небо лине монастир,<br>Вiками, як садами оповитий.<br>Навколо простягався свiт страшний,<br>А тi черницi жили у молитвах.<br>Там недалеко хата в затiнку,<br>З криницею була, як i годиться.<br>Колись у цьому самому садку<br>Жила собi Маруся-чарiвниця.<br>Та Чураївна гожа, як весна.<br>Життя дало їй небуденну долю.<br>Пiснi чарiвнi людям в свiт несла,<br>I тi пiснi полинули любов`ю.<br>За Україну та за всiх, за всiх<br>В тiй пiснi душу виспiвала щиро.<br>У тiй душi сплелися сльози й смiх,<br>I та душа пiшла у свiт, як в вирiй.<br>I мудра, i спiвоча, й чарiвна,<br>Така вона, Полтава кароока...<br>Другої ж бо такої в нас нема,<br>Зворушує i навiває спокiй.<br><br><font size="4">Полтавська душа</font><br><br>Чураївна...Iм`я наче пiсня...<br>Так i лине до тих берегiв,<br>Де жила вона у передмiстi.<br>Де живе у продовж трьох вiкiв.<br>Так жила, i спiвала й кохала,<br>Як народ у єдинiй душi.<br>I легендою...Пiснею стала...<br>Бо й сама дарувала пiснi.<br>Як спiвала,то нiби до Бога.<br>Пiсня, нiби молитва, проста.<br>Як кохала,то тiльки одного.<br>Бо душа в неї тiльки одна.<br>Йдуть вiки...Та спiва Полтавщина...<br>I не стихнуть нiколи пiснi.<br>Йдуть вiки...Та живе Чураївна...<br>Всi полтавки, мов сестри її... <br><br><font size="4">Величальна</font><br><br>Iз сивини столiть ти поставала,<br>Вiнок легенд у коси заплела...<br>I гордо нарекли тебе ПОЛТАВА,<br>Пасує мудрiсть до твого чола.<br>Козацький полк в походи проводжала,<br>Сини свiй отчий боронили край.<br>Полтаво, ти їх подвиг оспiвала<br>В подобi нiжнiй юної Чурай.<br>Падiнь i злетiв знала ти чимало,<br>Ти воскресала, як весняний квiт.<br>Над Ворсклою живе моя Полтава<br>Благословеннi тисячу сто лiт!<br>То Котляревський, Лисенко, Мазепа,<br>Закарбували в вiчностi iм`я<br>Твоє, Полтаво, нiжна квiтко степу,<br>Ти їх натхнення, їх Свята земля...<br>В поєднаннi минулого з прийдешнiм,<br>Сьогоднi ти ще краща нiж торiк.<br>Нове тисячолiття славних звершень<br>Дарує крила, кличе за порiг.<br>Ти п`єш iз Ворскли із водою вроду,<br>Добра й любовi вчиш своїх дiтей.<br>Вiд перехрестя Заходу i Сходу<br>Смiливо в майбуття Полтава йде...<br><br><a href="https://forum.vgd.ru/post/219/3060/p1189257.htm#pp1189257" title=" http://www.mariykaboyko.pl.ua/creative.htmlМарія БойкоМоя Полтаво, ти благословеннаМоя Полтаво, ти..."rel="nofollow" target=_blank><br>[ <script type='text/javascript'>document.write('<a href="http://s011.radikal.ru/i315/1108/92/2f851931d510.jpg" target="_blank">Изображение на стороннем сайте: 2f851931d510.jpg</a>');</script> ]<br></a> PElena Wed, 03 Aug 2011 17:32:11 +0400 https://forum.vgd.ru/611/37603/p965479.htm#pp965479 https://forum.vgd.ru/611/37603/p965479.htm#pp965479 <font size="4">Олійник Борис<br><br><font color="blue">НЕ ДЛЯ ДІТЕЙ</font><br></font><br>- Краще померти стоячи,<br>Ніж на колінах жити! -<br>Сказав учитель історії<br>Дітям.<br><br>Слухайте, діти, вчителя,<br>Слухайте маму й тата,<br>І дай вам Бог тільки з читанок<br>Про це читати.<br>Так... «Краще померти стоячи...»<br>Сказано мужньо і строго.<br>...А в них були перебиті<br>Ноги.<br><br>Вони піднялись на колінах -<br>І впало вороння крепом.<br>...Ой зросла у полі<br>червона калина,<br>А над нею - синє небо...<br><br>Це я не вам, діти.<br>Я просто думаю, діти,<br>Що можна і на колінах<br>Померти краще,<br>ніж стоячи<br>жити.<br><br>...Діти,<br>Читайте історію. PElena Wed, 03 Aug 2011 17:23:38 +0400 https://forum.vgd.ru/611/37603/p965478.htm#pp965478 https://forum.vgd.ru/611/37603/p965478.htm#pp965478 <font size="4"><font color="purple">Олійник Борис <br><br>БАЛАДА ВІРНОСТІ</font><br></font><br><b><i>всім удовам війни присвячено</i></b><br><br>Застогнало, заплакало - <br>Чи сова, чи вдова?<br>Покотило байраками.<br>Задиміла трава.<br><br>Недобілене около...<br>Щітка випала з рук.<br>Тільки здавлено охнула<br>І осіла на рунь.<br><br>...Він спіткнувся край битого<br>За сусіднім селом.<br>Підняли на граніт його<br>В піднебесся чолом.<br><br>...Прийде, здійме натруджені<br>У небесну безмеж:<br>- Що ж ти довго так, суджений,<br>Все додому не йдеш?<br><br>Скільки білено около,<br>Стільки сипався квіт.<br>Вже онуки, як соколи,<br>Розлетілись у світ.<br><br>Вже й сусіда не сватає - <br>Удівець-самина.<br>Вже і свято не святиться,<br>А тебе все нема.<br><br>...Поховати замовила<br>Біля того села.<br>Побілила ще й около<br>І покірно лягла.<br><br>На причасті отерплими<br>Прошептала душа:<br>- Я до тебе хоч... мертвою,<br>Мій єдиний, прийшла. PElena Wed, 03 Aug 2011 17:21:40 +0400