https://forum.vgd.ru/649/36026/ В цій темі розміщуються матеріали, присвячені поминанню померлих предків в с. Яблунівка, а також фото надгробних плит на меморіалі загиблим в Другій Світовій війні. ru https://forum.vgd.ru/649/36026/p888560.htm#pp888560 https://forum.vgd.ru/649/36026/p888560.htm#pp888560 <br>[ <script type='text/javascript'>document.write('<a href="http://s45.radikal.ru/i108/1105/91/2612789e7752.jpg" target="_blank">Изображение на стороннем сайте: 2612789e7752.jpg</a>');</script> ]<br><br><br><br>[ <script type='text/javascript'>document.write('<a href="http://i075.radikal.ru/1105/14/acf79c91413c.jpg" target="_blank">Изображение на стороннем сайте: acf79c91413c.jpg</a>');</script> ]<br><br><br><br>[ <script type='text/javascript'>document.write('<a href="http://i036.radikal.ru/1105/a8/c97e273ea0a0.jpg" target="_blank">Изображение на стороннем сайте: c97e273ea0a0.jpg</a>');</script> ]<br><br><br><br>Паралельно з цим на цвинтарі люди сходяться, спілкуються, і згадують свій рід. <br>На кожній могилці розкладають паски та солодощі, зберігаючи таким чином вірування, що це потрібно аби предкам було солодко і добре "на тому світі". <br>При цьому такі солодощі також кладуться на ті могили, які залишилися бездоглядними. Таких поховань дуже багато на тій частині кладовища, де знаходяться поховання 1932-33 років. Там завжди старенькі бабусі в тому числі і моя клали солодощі, приговорюючи, що "не залишилось Вас рідненьких кому й помянути". Так я в дитинстві дізнався від бабусі про Голодомор.<br><br>Важливе місце на цьому етапі займає те, що кожна людина старається підійти до могил своїх предків та родичів і згадати про них, кладучи на їх могили солодощі.<br>При цьому відбувається спілкування і навіть знайомства рідні між собою, адже покоління змінюються і часто-густо, особливо коли люди розїжджаються, не знають один одного вживу.<br><br> АндрийБЦ Tue, 03 May 2011 12:00:29 +0400 https://forum.vgd.ru/649/36026/p888505.htm#pp888505 https://forum.vgd.ru/649/36026/p888505.htm#pp888505 <br>[ <script type='text/javascript'>document.write('<a href="http://s016.radikal.ru/i336/1105/7f/e39d9d634d4b.jpg" target="_blank">Изображение на стороннем сайте: e39d9d634d4b.jpg</a>');</script> ]<br><br><br>Це стіл, який розміщується напроти входу на кладовище. Сюди люди, що заходять на проводи, приносять спеціальні книжечки, в яких написані імена померлих родичів. Яблунівці називають ці книжечки граматками. Моя бабуся також записувала сюди тих родичів, які помирали. У тому випадку, якщо дані до неї заносилися ретельним чином граматка може бути джерелом для генеалогічних пошуків.<br>Ці граматки лежать на столі у великій стопці.<br>Спеціально уповноважена особа (зазвичай місцева бабуся чи дідусь) послідовно бере кожну з цих книжечок і заспівує церковним співом імена померлих.<br>Крім того, біля цього столу до обходу цвинтаря співає сільський церковний хор, який називають пєвчою (про це буде далі).<br>Разом з граматкою на стіл кладуть паски, солодощі, крашанки та писанки, якими після закінчення провід пригощається пєвча, священник і інші.<br> АндрийБЦ Tue, 03 May 2011 11:22:35 +0400 https://forum.vgd.ru/649/36026/p888473.htm#pp888473 https://forum.vgd.ru/649/36026/p888473.htm#pp888473 Переводчик на русский <script type='text/javascript'>document.write('<a href="http://translate.google.com.ua/?hl=uk&amp;tab=wT#" rel="nofollow" target=_blank>тут</a>');</script>.<br><br><br><br>Щороку ми всі поминаємо своїх померлих предків. Це надзвичайно давня традиція, яка своїми витоками часів дохристиянських і язичницьких часів і тісно пов&#039;язана з давнім культом предків. <br>Детальніше про традицію проводів можна почитати <script type='text/javascript'>document.write('<a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%B8" rel="nofollow" target=_blank>тут.</a>');</script><br><br>Не виключенням в цій загальноукраїнські традиції стало село моїх предків - Яблунівка, що на Білоцерківщині (в дореволюційні часи - Васильківського повіту Київської губернії).<br>Щороку через понеділок від Великодня сюди з усіх усюд зїжджаються люди аби віддати данину памяті своїм предкам та родичам. Це дійство має і інший позитивний бік - ми маємо нагоду побачитися із ріднею, адже багато хто вже не живе в селі. <br>Але найголовніше, на мою думку, як дослідника тут те, що в один момент, в одному дійстві обєднуються великий рід, адже практично всі, хто походить з цього села є близькими (до 10 поколінь) родичами.<br>Коли приїжджаєш в село з великого міста, то дивуєшся тому скільки схожих зовнішньо людей в селі.<br>В Яблунівці проводи проходять протягом 2 днів: на кладовищі на Замості - в наступну неділю після Великодня, в центрі села - в наступний понеділок.<br>Протягом віків склалися певні традиції цих днів, які я хочу проілюструвати в невеликій фотогалареї нижче.<br><br><br><br><br>Перекладач на російську <script type='text/javascript'>document.write('<a href="http://translate.google.com.ua/?js=n&amp;prev=_t&amp;hl=ru&amp;ie=UTF-8&amp;layout=2&amp;eotf=1&amp;sl=uk&amp;tl=ru&amp;text=&amp;file=#submit" rel="nofollow" target=_blank>тут</a>');</script>. АндрийБЦ Tue, 03 May 2011 10:48:34 +0400