https://forum.vgd.ru/1178/111305/ Дроздовица Черниговской области; ВКЛ, Польша ru https://forum.vgd.ru/1178/111305/p3904588.htm#pp3904588 https://forum.vgd.ru/1178/111305/p3904588.htm#pp3904588 <a href="http://sribne-gazeta.com.ua/news/2015-09-30-547" rel="noopener" target=_blank>http://sribne-gazeta.com.ua/news/2015-09-30-547</a><br><br>У Гурбинцях, на в&#039;їзді в село, неподалік меморіалу землякам, які загинули у роки Другої світової війни, відкрито пам&#039;ятний знак засновнику села козаку Гурбі. Ініціатором і меценатом цього проекту став відомий земляк-гурбинчанин, перший заступник начальника Головного управління автоматики, телемеханіки та зв’язку Державної адміністрації залізничного транспорту України Микола Володимирович Поета.<br>Про козака Гурбу згадується у старовинному документі “Сказание предков”, написану дяком Тимофієм Плаксою, потомком старовинного козацького роду. Про орієнтовну дату написаного можна судити по історичній згадці про Тимофія в 1730 році. Прапрадід Тимофія Данило, який жив у 1600-1700 роках, у дитинстві знав самого козака Гурбу, інших перших поселенців. Йому було біля 15 років, коли помер старий Гурба, проживши 25 років у заснованому ним селі. Все, що пам&#039;ятав, Данило переказав своєму онукові Івану, з яким прожив шість своїх останніх років життя, а той, у свою чергу – Тимофієві. <br>На жаль, ці записи, які зберігались у церкві, були знищені ще у давні часи, як такі, що не відносились до церковних справ. Але люди, які встигли прочитати їх, у пам&#039;яті берегли історію села і переказували її своїм нащадкам, передавали своїм дітям, онукам.<br>На основі цих спогадів і були написано у 1952 році гурбинчанином Юхимом Куценком, який на той час проживав у Новосибірську, “Сказание про Гурбу”. <br>Про подальшу долю рукопису розповів Іван Петрович Лихогруд. Рукопис потрапив згодом за спадком до племінника Юхима Куценка - Миколи Павловича Науменка, людини неординарної, талановитої, одного з найвідоміших гурбинчан, який працював завідуючим будинком культури, був кінооператором, фотографом, художником. А потім, так само, до його сина – Григорія Миколайовича Науменка, який нині проживає у Краматорську.<br>Повністю рукопис був опублікований у книзі, виданій у цьому році, за кошти Миколи Поети.<br>Відкриття пам&#039;ятного знака засновнику не міста, а села можна вважати унікальним випадком в Україні, тим більше на Чернігівщині. Місце для нього вибрали не випадково. І в рукописі “Сказание про Гурбу”, і за переказами гурбинчан саме тут похований козак Гурба. <br>“Похоронили его на возвышенности между Солонцом и Глинной, откуда видно и Село, и Гончаровка, и Заречье, и даже Гнатовка” – пишеться у “Сказании про Гурбу”.<br>“Памятника не додумались поставить, а может быть и обычая тогда такого не было. Надписей не писали. Так как грамотних в курене не было. Но следующей весной у могилы посадили грушу лесную и яблуню-кислицу. И ближайшие к той эпохе поколения долго помнили и навещали тот холм, под которым спит знатный казак, наш славный Гурба”.<br>Саме тут, де стоїть старий млин, знаходиться ще давніше кладовище, жодних залишків якого немає ні сьогодні, і не було в ті часи, коли будувався млин.. Бо, зрозуміло, що ніхто б не будував млина на кладовищі.<br>А коли десь у сімдесяті роки прокладалася дорога з твердим покриттям і неподалік почали брати землю для підсипки, трактор вигорнув людські кістки, натрапивши на давні поховання. На тому земляні роботи на цьому місці припинилися. <br>На відкриття пам&#039;ятного знака зібралися жителі села, земляки з інших сіл. Микола Поета та Гурбинський сільський голова Іван Дейнека знімають біле покривало. Через століття нащадки Гурби увіковічили пам&#039;ять засновника свого села. З чорного каменю дивиться козак і десь далеко його душа в цю мить, напевне, пишається земляками, не байдужими до свої історії. <br>Освятив пам&#039;ятний знак настоятель Хресто-Воздвиженського храму отець Іоанн. Gubs Sun, 12 Sep 2021 13:58:54 +0300 https://forum.vgd.ru/1178/111305/p3431811.htm#pp3431811 https://forum.vgd.ru/1178/111305/p3431811.htm#pp3431811 Я отследил своих предков только до Дроздовиц Городнянского уезда Черниговской губернии. В исповедных книгах 1804 года называются Кондрат Елисеев Гурба и сын его Тимофей, а книгах 1791 года их ещё нет. Иван Гурба из Белоцерковиц, казак Пирятинской сотни участвовал в походе на Польшу в 1735 году. Есть более ранние упоминания: казак Кропивенской сотни Гурба, в Харькове в 1655 году упоминается Юско Гурба и был гонец посла Пелгржимскрго Николай Гурба (Бурда) в XVII веке. Gubs Wed, 15 Jul 2020 17:44:54 +0300 https://forum.vgd.ru/1178/111305/p3405609.htm#pp3405609 https://forum.vgd.ru/1178/111305/p3405609.htm#pp3405609 К данной теме присоединена тема "Николай Гурба" Sun, 21 Jun 2020 21:26:14 +0300