Петровский (Петровський Пятроўскі Piоtrowski Petrauskas)

Свято-Вознесенский храм (Люботин)

Свято-Вознесенский храм — старинный православный храм в городе Люботин Харьковской области.

История
Первый храм в слободе Люботин, согласно "Историко-Статистическому описанию Харьковской епархии" архиепископа Харьковского и Ахтырского Филарета ( Гумилевского), построен около 1650 г.

1708 г. В храме останавливается крестный ход с чудотворным образом Каплуновской иконы Божией Матери, следующий в Харьков, где икону ожидал Царь Император Пётр І.

1709 г. по пути из Азова в Полтаву в день Вознесения Господня, Император Пётр І лично посетил церковь в Люботине, где молился перед сражением со шведами.

Первые письменные упоминания о Люботинской церкви встречаются в записях Куряжского монастыря в 1696 и 1716 гг. а согласно переписи 1724 г. «показано при ней прихожан 233 двора» (842 муж. и 760 жен.) Священник на то время - Симеон Литкевич.

1725 г. Начинаются метрики Пятницкой Люботинской церкви.

~1741 г. Документально в архивах сохранилось прошение проживавшего в Люботине, судьи Харьковского слободского казачьего полка Александра Дементьевича Черноглазова от 1741 года о строительстве нового Пятницкого храма,но храм в скорее сгорел.

~ 1750 году взамен сгоревшему был построен новый тоже деревянный. По окончании строительства, был дарован антиминс с подписью епископа Белгородского и Обоянского Иоасафа Горленко (1705 — 1754). «В храм Св. Параскевы в с. Люботино».

1768 - 1775 гг. Духовенство сельских приходов Слобожанщины получают землю.Получает землю и храм Люботина.

1789 г. Ведутся метрические книги в храме (о рождении,крещении,венчании,смерти.)

1770 г. число прихожан - 2549 тыс. человек (1323 муж. и 1226 жен.)

1790 г. число прихожан - 3004 тыс.человек (1508 муж. и 1496 жен.)

1800 г. Прихожан было 3210 тыс.человек (1600 муж. и 1610 жен.)

17 февраля 1805 году был заложен новый величественный каменный храм в честь Великомученицы Параскевы, в связи с увеличения населения.В это время штат церкви насчитывал двух священников(К.Залесский, Ф.Литинский), диакона и двух пономарей.

18 сентября 1811 г. строительство было закончено, и храм был освящён в честь Великомученицы Параскевы первым епископом Слободско-Украинским и Харьковским Христофором Сулимой (1750 — 1813).

1836 году был поставлен новый дорогой иконостас, и в этом же году был освящен по желанию жертвователей в честь Вознесения Господня.

1820 г. настоятелем храма был молодой священник Степан Тимофеевич Евецкий, принимавший в храме императора Александра І, бывшего в Люботине проездом.

"По окончании литургии, император был на водоосвящении при колодце, близ церкви, во дворе помещика Петровского. После водоосвящения, Государь обедал в квартире, приготовленной близ церкви. Священникам подарил 1000 рублей ассигнациями и столько же хозяину-мужику за угощение.

В память о визите Государя Императора благодарные люботинцы в 1851 году сделали бронзовую вызолоченную большую доску, с приличною рамою, под стекло, и поставили ее в церкви. На доске текст следующий: «В благодарную память, что в сем храме возносилась некогда молитва высокого помазанника Божия, Благочестивейшего Государя Императора Александра І Благословенного. Жители Люботина никогда не забудут сего Высокого посещения и передадут потомству».

До наших дней памятная табличка в целости, к сожалению, не сохранилась.

1830 г. по переписи прихожан было 4241 тыс. человек ( 2068 муж. и 2173 жен.).

1843 г. священником Вознесенской церкви назначен Григорий Томашевский.

Он много потрудился,за время пребывания священником в Люботине

1846 г. при церкви была открыта первая в городе Люботин школа,через 20 лет земское народное училище, в 20-х годах ХХ в. - железнодорожная семилетка., сейчас общеобразовательная школа № 5.

1858г. вокруг церкви был возведён кирпичный забор.

1866 г. он опубликовал в "Харьковских губернских ведомостях" несколько заметок об истории города, нравах прихожан. Это первое краеведческое исследование города.

1866 г. пристройкой, построена колокольня.Храм стал вмещать до 5000 тыс. человек.

1875 г. Пахотной церковной земли 35 дес.32 кв.саж.

1881 г. Издана книга свящ.Григория Томашевского "Криница духовная или поучение о жизни христианской".

~ 1904 г. за храмом закреплены хутора:Березовый, Медвежий, Залесный, Яловенков, Ревченко, Богданов, Нестеренков, Емельянов, Водяной, Безечетов, Коваленков.

1904 г. Люботинская община имела по штату двух священников ( А. Титов, И.Стефанов.) диакона, и двух псаломщиков.Прихожан было 7273 тыс. человек (3709 муж. и 3564 жен.).

1920 г. штат храма двое священников Балановский Василий и Капустянский Дмитрий, и диакон Шкоденко Автоном.

1921 г. по постановлению городской власти храм был закрыт. Все материальные вклады – отобраны, церковная утварь и иконы – уничтожены.

1936 г. председатель сельсовета Карпинский обустраивает здесь местный клуб с кружком политпросвещения.

1941 – 1943 гг. немецкими властями в храме была устроена конюшня, а колокольня становится одним из наблюдательных пунктов захватчиков.

В послевоенное время в храме обустроился харьковский промкомбинат который производил вату.

Около 1950 г. после пожара в цеху, его опять закрыли.

1959 г. был снесён купол храма, чуть позднее разобран кирпичный пол храма, пространство храма было поделено на 2 этажа.

1952–1990 гг. храм использовали и под маслобойню, и под живодерню.

Возле храма было небольшое кладбище, полностью разрушено и разграблено.

До наших дней сохранилось надгробие отставного професора Петровской сельскохозяйственной академии А.Н. Шишкина (умер 6 мая 1898г.)

1993 г. храм был отдан верующим решением исполкома № 1291, которые, не имея возможности полностью его отремонтировать, привели в нормальное состояние его западную часть, где и начались богослужения.

1998 г. начаты работы по реставрации храма. Был перенесен туалет с места захоронения, разобраны уродующие храм пристройки и котельная.

2001 г. Установлен крест на купол.

7 июня 2010 г. в праздник рождества Иоанна Предтечи Викарий Харьковской епархии Архиепископ Онуфрий совершил освящение храма.

11 сентября 2012 г. в день Усекновения главы Пророка, Предтечи и Крестителя Господня Иоанна Высокопреосвященнейший архиепископ Харьковский и Богодуховский Онуфрий после праздничной литургии, освятил новые колокола перед их установкой, на колокольню.

В сегодняшнее время продолжается восстановление этой ценной исторической святыни.

Архитектура
Центрально купольное однонефное крестовое здание Вознесенского храма представляет собой кирпичное оштукатуренное здание с двухъярусной колокольней над притвором и граненой апсидой на востоке, отличительной особенность которого является массивный ризалит центрального фасада, выступающий своим размерами за линию вытянутого объема нефа.

Из внешнего декора (внутренний не сохранился) церкви стоит отметить визуальное членение пространства стен вертикального лопатками и горизонтального межъярусным карнизом, профилированные оконные ниши арочные на первом ярусе и прямоугольные — на втором, объемные наличники порталов окон и дверей центрального фасада, высокий восьмигранный световой барабан со шлемовидным завершением и изящные фронтоны колокольни увенчанные высоким шатром с маковкой.

Церковная школа
В 1846 г. при церкви была открыта первая школа.

В 1904 г. в церковно приходской школе обучаются 27 мальчиков и 6 девочек.

И две земские школы в них "учащихся 400 душ обоего пола".

При храме в 1904 г. существует библиотека.

Духовенство и клир
Священники:
1696 - 1716 гг. священник Михаил Яковлевич Луткевич.
священник Симеон Литкевич
1792 - около 1810 гг. священник Феодор Кириллович Литинский
1810 - 1811 гг. священник Р. Залесский.
1811 г. священник Стефан Тимофеевич Евецкий,служил около 29 лет. Принимал Императора Александра І Благословенного.
год неизвестный - священник Венедикт Ястремский,служил около 12 лет.
1843 г. священник Григорий Томашевский.При храме был до 1887 г.
1861 г. священник протоиерей Кирилл Григорьевич Аксененков. При храме был до 8 апреля 1864 г.
с 2 февраля 1872 г. священник Алексей Михайлович Титов.При храме до 1906 г.
1877 г. священник Павел Николаевич Лобковский. 1898 г. - стал протоиереем. При храме до около 1898 г.
1900 г. священник Иоанн Стефанов. 1903 г. стал протоиереем.
1924 г. священник Василий Александрович Балановский. При храме до около 1925 г.
священник Петр Семенович Стефанов.
священник Никифор Михайлович Тыжненко.
священник Стефан Константинович Пивоваров.Год ареста 1937. Тюрьмы: Холодна гора 1937-1937г. Сибирь 1937г. кончина в заключении около 1940 г. На указ властей объявить людям что Бога нет и т. д.категорически отказался " Я этого говорить не буду, делайте со мной что хотите." .
1977 - 1978 гг. священник протоиерей Петр Алексеевич Пилипчук.
1994 г. священник иерей Вадим Викторович.
1996 г. священник протоиерей Николай Иванович Куценко.
1997 г. священник протоиерей Ярослав Алексеевич Сушняк.
1997 г. священник протоиерей Иоанн Петрович Зеленский. При храме до кончины 2019 году.
Диаконы:
1804 г. диакон Никита Стефановский.
1804 г. диакон Самуил Литкевич.
1824 г. диакон Иоанн Збукарев.
1896 г. диакон Петр Синявин. При храме до 1904 г.
1905 г. диакон Иоанн Васильевич Ходаковский.При храме до 1909 г.
1912 г. диакон Иаков Андреевич Андреенков.
1914 г. диакон Иаков Матвеевич Левитский.
1925 г. диакон Автоном Викторович Шкоденко
1933г. иеродиакон Андрей (Автоном Викторович Шкоденко)
Псаломщики:
1888 г. Т. Бутковский.
1897 г. Григорий Торанский.
1897 г. Дмитрий Андреевич Капустянский.1914 г. - посвящен в стихарь.Послужил на должности около 49 лет.
1906 г. Василий Васильевич Носов.
Церковные старосты:
1903 г. Савелий Бутенко.
1907-1912 гг. Никита Петрович Макаренко.
1913 г. Авраам Ильич Тыжненко.
1925 г. Тихон Захарович Набок.
1927 г. Григорий Гахов.
Приход
1724 г. число прихожан -1602 тыс. человек (842 муж. и 760 жен.)
1770 г. число прихожан - 2549 тыс. человек (1323 муж. и 1226 жен.)
1790 г. число прихожан - 3004 тыс.человек (1508 муж. и 1496 жен.)
1800 г. число прихожан - 3210 тыс.человек (1600 муж. и 1610 жен.)
1830 г. число прихожан - 4241 тыс. человек ( 2068 муж. и 2173 жен.).
1904 г. число прихожан - 7273 тыс. человек (3709 муж. и 3564 жен.).
Святыни храма
Икона Люботинской Божией Матери - 3 сентября 2019 состоялось прославление новоявленного образа Божией Матери «Люботинская», в Вознесенском храме в города Люботин.
Икона с частичкой мощей Святителя Иосафа Белгородского.
Икона с частичкой мощей Преподобного Гавриила Афонского.
Старинная икона Великомученика Пантелеимона.
Старинная икона Божией Матери "Милующая"
Литература
Историко-статистическое описание Харьковского Кафедрального Успенского собора. -Х.: Харьковский частный музей гор. усадьбы, - 2006.-С. 337-351.
Высочайшие посещения Харькова// Православная энциклопедия Харьковщины/ Автор идеи и руков.Проекта В.В. Петровский.Сост.отв.Ред.А.Д.Каплин..Х.: Майдан,2009.- С.144-145.
Филарет (Гумилевский Д.Г.) Историко-Статистическое описание Харьковской епархии.:в 3-х т./ Редкол..:А.Ф.Парамонов(пред. и др.).-Х .:Райдер,т.3.-2006,- С.364.
Герус,Т.Приезжайте к нам! И Вы все увидите сами!// Православная Харківщина.-2011.- №10,жовтень.-С.14-(Возрождение)
Освящен восстановленный Вознесенский храм в г. Люботине// Православная Харківщина.-2010.-№7,липень,-С.10.
Стрілець,В.В. Люботин. Історико-краєзнавчий нарис/ В.В.Стрілець.-Х.:Торгсинг,2002.-400с.
Ссылки
http://www.eparchia.kharkov.ua/churchinfo/91
https://www.forbackpacker.net/...skij-khram
https://zabytki.in.ua/ru/1914/voznesenskii-khram-lyubotina
https://voznesenie.paskha.ru/Hramy/ukraina/lubotin/
http://lubotin-rada.gov.ua/info/page/1468
http://pravoslavie.kharkov.ua/...ram-v.html
http://www.rulex.ru/01250108.htm

https://oktmo.ru/stati/16502-s...botin.html

Історія розвитку фізкультури та спорту у м. Люботині
Категория: Архів (до 2018 р.) » Спорт
автор: Lubotin | 21 серпня 2009 |


Історія розвитку фізкультури та спорту у м. Люботині

Перші спогади з історії фізкультури та спорту м. Люботина відносяться до 1909 року. Того року в кінотеатрі „Рекорд" відбулася зустріч з боротьби між славетним атлетом того часу Іваном Піддубним та французьким борцем. Ця зустріч викликала величезну цікавість, і зала була переповненою. В цьому поєдинку переміг уславлений борець Іван Піддубний.
У 1910 році проїздом з Одеси до Харкова футбольна команда одеських моряків провела товариську зустріч з мешканцями нашого міста. Це був перший футбольний матч в нашому місті.
У 1926 році в місті відбулося велике спортивне свято. До нас в гості завітали спортсмени-залізничники м. Харкова. Змагання пройшли з футболу, шахів, шашок. Тоді вперше у Люботині побачили і зіграли в таку чудову гру, як волейбол. З того часу волейбол ввійшов у спортивне життя нашого міста.
Розвиток фізкультури і спорту був зобов'язаний також будівництву стадіону (1927 рік) де відбувалися практично всі фізкультурно-масові заходи в місті.
На той час в місті і розвивалися такі види спорту, як футбол, волейбол, легка атлетика, бокс, спортивна гімнастика, важка атлетика, хокей з м'ячем та інші.

Протягом десяти років працював та тренував заслуженого майстра спорту СРСР, дворазового олімпійського чемпіона з легкої атлетики Валерія Борзова наш земляк-люботинець, заслужений тренер СРСР Валентин Васильович Петровський.

http://lubotin.kharkov.ua/arch...u-u-m.html

Верховажский краевед
19 окт 2017 в 17:14
Род Петровских в Верховажье.
Дневники одного из представителей рода Петровского хранятся в домашнем архиве Александра в Вологде.
А в домашнем архиве В.П. Пивоварова сохранилась фотография с рисунка С. Зайцева 1869 год.«Портрет Феодосия Ивановича Петровского 1816 года рождения, уроженца посада Верховажья».

Земляки, умеющие пользоваться интернетом, познакомьте подписчиков и читателей "Верховажского краеведа" со своими материалами из домашнего архива, относящихся к Верховажской земле.

Дом, где жили представители рода Петровского, сохранился до настоящего времени и стоит на улице Набережная. Дом построен в 1789 году и с этого времени не перестраивался. Это один из самых старых деревянных домов Верховажья. По народному преданию здесь с 1810 по 1831 год жил краевед Мясников В.Н.
С 1853 году в этом доме жил дьячок Успенского собора Петр Иванович Петровский. Его дочь – Евдокия Петровна Петровская – служила сестрой милосердия на Дальнем Востоке во время русско-японской войны 1905 года. Евдокия Петровна награждена серебряной медалью на аннинской ленте «За усердие». По окончанию службы в 1909 году она возвращается в посад Верховажье и живет в данном доме до своей смерти.

#ВК_личности_Верховажья

https://vk.com/wall-143911684_299

1. Прізвище шляхетської родини: Піотровські
2. Запис шляхетських родин в ревізьких сказках та шляхетських відомостях під час ревізій: подано рік, коли проводилася ревізія, дані про місцевість, по якій було записано шляхетську родину, та її адміністративно-територіальну належність: а) 1833, Житомирський п. (дворяни 2-го розряду, № 2335);
b) 1835, Житомирський п. (дворяни 2-го розряду, № 2370).
3. Повіт, з якого були подані клопотання від шляхетської родини про визнання її дворянської гідності: –
4. Відомості про рішення дворянських депутатських зібрань щодо визнання дворянської гідності шляхетських родин (легітимації): а) ... 1802 № 2791, ч. 1;
b) рішення ВРК 12.11.1838.
5. Джерела, на яких грунтуються данні родограми: ЦДІАК України, ф. 481, оп. 1, спр. 279, арк. 78 зв. – 79.


1. Прізвище шляхетської родини: Піотровські
2. Запис шляхетських родин в ревізьких сказках та шляхетських відомостях під час ревізій: подано рік, коли проводилася ревізія, дані про місцевість, по якій було записано шляхетську родину, та її адміністративно-територіальну належність: Серед дворян 1-го та 2-го розрядів по Волинській губернії не значаться.
3. Повіт, з якого були подані клопотання від шляхетської родини про визнання її дворянської гідності: –
4. Відомості про рішення дворянських депутатських зібрань щодо визнання дворянської гідності шляхетських родин (легітимації): а) ... 1802 № 3125, ч. 1;
b) рішення ВРК 18.12.1839.
5. Джерела, на яких грунтуються данні родограми: ЦДІАК України, ф. 481, оп. 1, спр. 279, арк. 83 зв. – 84.


1. Прізвище шляхетської родини: Піотровські
2. Запис шляхетських родин в ревізьких сказках та шляхетських відомостях під час ревізій: подано рік, коли проводилася ревізія, дані про місцевість, по якій було записано шляхетську родину, та її адміністративно-територіальну належність: а) 1832, Заславський п. (дворяни 2-го розряду, № 1291);
b) 1832, Новгород-Волинський п. (дворяни 2-го розряду, №№ 26, 33);
с) 1833, Луцький п. (дворяни 2-го розряду, №№ 355, 1164);
d) 1835, Житомирський п. (дворяни 2-го розряду, № 2371).
3. Повіт, з якого були подані клопотання від шляхетської родини про визнання її дворянської гідності: –
4. Відомості про рішення дворянських депутатських зібрань щодо визнання дворянської гідності шляхетських родин (легітимації): а) ... 1802 № 318, ч. 1;
b) ... 1832 № 800, ч. 1;
с) ... 1832 № 2277, ч. 1
d) ... 1832 № 4439, ч. 1.
5. Джерела, на яких грунтуються данні родограми: ЦДІАК України, ф. 481, оп. 1, спр. 279, арк. 22 зв. – 24.


Джерело:
Легітимована правобережна шляхта (кінець XVIII – середина ХIХ ст.). / Уклад.: С. Лисенко, Є. Чернецький. – Біла Церква: Вид. О. Пшонківський, 2006.
Том V. Список легітимованої шляхти Волинської губернії. С. 47 – 48.

1. Прізвище шляхетської родини: Піотровські
2. Запис шляхетських родин в ревізьких сказках та шляхетських відомостях під час ревізій: подано рік, коли проводилася ревізія, дані про місцевість, по якій було записано шляхетську родину, та її адміністративно-територіальну належність: Серед дворян 1-го та 2-го розрядів по Волинській губернії не значаться.
3. Повіт, з якого були подані клопотання від шляхетської родини про визнання її дворянської гідності: –
4. Відомості про рішення дворянських депутатських зібрань щодо визнання дворянської гідності шляхетських родин (легітимації): а) ... 1802 № 3186, ч. 1;
b) рішення ВРК 18.12.1839.
5. Джерела, на яких грунтуються данні родограми: ЦДІАК України, ф. 481, оп. 1, спр. 279, арк. 84 зв. – 85.


1. Прізвище шляхетської родини: Піотровські
2. Запис шляхетських родин в ревізьких сказках та шляхетських відомостях під час ревізій: подано рік, коли проводилася ревізія, дані про місцевість, по якій було записано шляхетську родину, та її адміністративно-територіальну належність: Серед дворян 1-го та 2-го розрядів по Волинській губернії не значаться.
3. Повіт, з якого були подані клопотання від шляхетської родини про визнання її дворянської гідності: –
4. Відомості про рішення дворянських депутатських зібрань щодо визнання дворянської гідності шляхетських родин (легітимації): ... 1802 № 3223, ч. 1.
5. Джерела, на яких грунтуються данні родограми: ЦДІАК України, ф. 481, оп. 1, спр. 279, арк. 83 зв. – 84.


1. Прізвище шляхетської родини: Піотровські
2. Запис шляхетських родин в ревізьких сказках та шляхетських відомостях під час ревізій: подано рік, коли проводилася ревізія, дані про місцевість, по якій було записано шляхетську родину, та її адміністративно-територіальну належність: Серед дворян 1-го та 2-го розрядів по Волинській губернії не значаться.
3. Повіт, з якого були подані клопотання від шляхетської родини про визнання її дворянської гідності: –
4. Відомості про рішення дворянських депутатських зібрань щодо визнання дворянської гідності шляхетських родин (легітимації): а) ... 1802 № 3360, ч. 1;
b) ... 1832 № 2956, ч. 6;
c) ... 1835 № 343, ч. 6;
d) Надіслано до ЦРК 12.11.1840.
5. Джерела, на яких грунтуються данні родограми: ЦДІАК України, ф. 481, оп. 1, спр. 279, арк. 88 зв. – 90.


1. Прізвище шляхетської родини: Піотровські
2. Запис шляхетських родин в ревізьких сказках та шляхетських відомостях під час ревізій: подано рік, коли проводилася ревізія, дані про місцевість, по якій було записано шляхетську родину, та її адміністративно-територіальну належність: а) 1833, Житомирський п. (дворяни 2-го розряду, № 2983);
b) 1835, Житомирський п. (дворяни 2-го розряду, № 2382).
3. Повіт, з якого були подані клопотання від шляхетської родини про визнання її дворянської гідності: –
4. Відомості про рішення дворянських депутатських зібрань щодо визнання дворянської гідності шляхетських родин (легітимації): а) ... 1802 № 3516, ч. 1;
b) ... 1832 № 4962, ч. 6;
с) надіслано до ЦРК 12.11.1840.
5. Джерела, на яких грунтуються данні родограми: ЦДІАК України, ф. 481, оп. 1, спр. 279, арк. 92 зв. – 93.


Джерело:
Легітимована правобережна шляхта (кінець XVIII – середина ХIХ ст.). / Уклад.: С. Лисенко, Є. Чернецький. – Біла Церква: Вид. О. Пшонківський, 2006.
Том V. Список легітимованої шляхти Волинської губернії. С. 48.