erdman написал:
[q]
Перерыла Несецкого, герб Гербурт там, конечно, есть[/q]
ГербуртиІсторія родини Гербуртів в Галичині бере початок із оселення тут у 1374 р. Фридерика (Фридруша, Фредруша) Павча, представника моравського роду Фуллштайнів. Фридруш залишив по собі двох синів – Яна та Якуба, а також двох доньок – Фієнну та невідому, дружину Петра Хвала з Певнятич. В свою чергу їх нащадки виступали у XVI ст. власниками значних територіальних комплексів у Львівській землі.
Одним з внуків Фридруша (від старшого сина Яна Гербурта) був Петро Одновський, львівський підкоморій (? – 1532). Згідно реєстру 1515 р. у Львівській землі йому належало 16 поселень, головним чином на півночі та південному сході від Львова. Син Петра, львівський староста Миколай Гербурт Одновський (? – 1555), станом на 1552 р. володів містом Куликів (де його зусиллями було фундовано готичний костел св. Миколая), а також селами Надичі, Зіболки, Підліски, частиною с. Під’ярків.
Також львівський староста утримував у державі села Городиславичі, Гребінці, Грибовичі, Дорошів, Збоїська, Кошелів, Підгородище, Романів, Стронятин, Сулимів, Яглуша.
Молодший син Фридруша Павча – Якуб Гербурт з Фельштина – залишив по собі кількох нащадків, одним з яких був Фридерик (Фридруш) Гербурт (1470–1519). Займаючи уряд бецького каштеляна, Фридруш у 1495 р. одружився з Анною Сенінською. Анна була старшою донькою власника Олеського комплексу Петра Сенінського. Після його смерті, в п’ятницю після Дня святого Бартоломея (кінець серпня) 1511 р. було організовано поділ батьківських маєтків. Місто і замок в Олеську Анна разом із сестрою Ядвіґою розділили навпіл (так само доходи з млинів і пасіки в Юськовичах), тоді як право патронату над костелом залишалося спільним.
Фридерик Гербурт, завдяки дружині, внаслідок поділу спадщини отримав села Пониква, Боратин, Суходіл, Голосковичі, Конюшків, Білявці, половину с. Берлин з млином, половину села і населення Черниці, половину урочища Рудне Ложисько (ориг. łożysko Rudne), Заболоття, Ясенів, Кути, Ронів (Ренів), Чишки, Комарів, Хватівці (Хватів), Штоїн (Стогинь) . Реєстр 1515 р. зафіксував у власності Фридерика (рубрика Fredrusz) 25 поселень, з яких 4 були новозакладеними і ще не були обміряні в ланах (Білявці, Пеняки, Стогинь, Суходіл). Також в цьому переліку згадані Залізці, що ймовірно є помилкою документу, оскільки поселення (разом з однойменним ключем) було на той момент зосереджене в руках Марціна Каменецького. Цікаво, що реєстр 1510 р. також зафіксував села у власності Фридруша Гербурта, хоча на той час його тесть був ще живий. Можливо, вказана вище дата смерті Петра Сенінського є помилковою.
Дібра Фридруша і Анни також довелось ділити на частини. Єдиний син Фридруша Станіслав помер, не залишивши нащадків. Земельна власність стала посагом трьох їх доньок: Ядвіґи (була видана за Єжи Даниловича, діти: син Станіслав, доньки Софія та Анна; після смерті чоловіка вийшла заміж вдруге за Кшиштофа Васічинського, діти: син Каспер, доньки Дорота і Ельжбета), Анни (була видана за Марціна Ходоровського, діти: сини Станіслав, Щенсни, Ян і Шимон, доньки Анна, Барбара, Катажина, Ельжбета і Софія) та Катажини (була видана заміж за Себастьяна Жоравинського).
У 1557 р. (в суботу після дня Обрізання) було проведено поділ маєтків, успадкованих подружжям Фридерика і Анни Гербуртів. Наймолодша донька Катажина (разом з чоловіком Себастьяном Жоравинським) успадкувала село Бовдури (зі ставом та рудою, очевидно тепер це с. Руда-Брідська), Конюшків, Білявці, Новосілка, пів села Берлин, Шнирів, Суходоли, Голосковичі, Язлівчик.
Діти середньої доньки Анни (а саме Анна, Барбара (на той момент одружена з Ґабріелем Бірецьким), Катажина, Ельжбета і Софія, сини Станіслав, Щенсни, Ян і Шимон) отримали села Пониква, Боратин, Полісся (очевидно, Підлисся), Глев’ятин (тепер Лев’ятин), Ясенів і Ясенівці (можливо, йшлося про одне село Ясенів). Нащадкам старшої доньки Ядвіґи дісталася половина Олеська і села Кути, Чижки, Ражнів, частина с. Чехи, Ренів, Заболотці, Лабаєць, Стогин, Хватів і Комарів.
Окрім вищеозначеної власності, Гербурти володіли рядом поселень на західній околиці Львівської землі, де пролягала межа з Перемишльською землею. Станом на середину XVI ст. власниками виступали брати Ян (видатний історик та публіцист; села Бердихів, Ляшки і Мужиловичі біля Яворова) та Валенти (перемишльський єпископ; місто Брухналь, села Прилбичі, Чолгині неподалік Яворова, та села Долобів і Новосілки неподалік Рудок).
Названі особи були синами перемишльського підкоморія Яна Гербурта та Ядвіґи Хвалівни з Певнятич. Можливо, Ядвіґа була донькою Петра Хвала з Певнятич, тестем якого був вже згаданий Фридруш Павча.
У кінці XVI ст. серед представників родини Гербуртів власниками виступали Ян (Брухналь, Чолгині, Підлуби, Прилбичі), львівський староста Миколай (Убині, Дідилів, Банюнин, Соколів) і його дружина Софія (Мужиловичі, Бердехів, Підлуби, Стронятин, Підліски; в заставі – Артасів, Кошелів, Ляшки). Спільно з Болестрашицькими Гербурти володіли шістьма (за іншими даними – сімома) селами.
Джерело:
Смерека Богдан: Поборові реєстри як джерело для вивчення приватних землеволодінь та їх власників у Львівській землі Руського воєводства в XIV ст. // Генеалогічні записки. – Львів, 2015. – Вип. 13. С. 25 – 26. 