Украинские фамилии - Генеалогический форум ВГД

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Nikola написал:

[q]
Tino
Из "Староукраинского"
[/q]

NikolaУхи ты!!! Спасибо!!!

valcha написал:

[q]
От топонима - Дольск
[/q]

valcha,а где Ваш топоним находится?

livza написал:

[q]
Дольськ — Волинська область, Любешівський район, Дольська сільська рада
Дольськ — Волинська область, Турійський район, Дольська сільська рада
місто Дольськ — Великопольське воєводство, Польща
Якраз території компактного проживання євреїв!
[/q]

livza,
Вам як не козаки, то евреї кругом ввижаються

А що українці чи поляки чи білоруси не могли отримати цього прізвища? Лише євреї? У них якась привілея була на ці топоніми?

valcha написал:

[q]

Tino написал:
[q]
от топонима она или от фамилии ДОЛЯ
[/q]

От топонима - Дольск

[/q]

Дольськ — Волинська область, Любешівський район, Дольська сільська рада
Дольськ — Волинська область, Турійський район, Дольська сільська рада
місто Дольськ — Великопольське воєводство, Польща
Якраз території компактного проживання євреїв! А назва населених пунктів утворилася з різних причин. Частіше - від місцевого топоніму.

livza написал:

[q]

valcha написал:
[q]

Tino написал:
[q]
от топонима она или от фамилии ДОЛЯ
[/q]

От топонима - Дольск

[/q]

Дольськ — Волинська область, Любешівський район, Дольська сільська рада
Дольськ — Волинська область, Турійський район, Дольська сільська рада
місто Дольськ — Великопольське воєводство, Польща
Якраз території компактного проживання євреїв! А назва населених пунктів утворилася з різних причин. Частіше - від місцевої долини. Села утворювалися в долинах. Орна земля залишалася вільною - "на горбі".

[/q]

Tino!
Та що там вважається! Досить почитати імена носіїв прізвища. А слов'янські прізвища у цьому плані - Долинський. "Доля" - сучасне літературне слово. Навіть наші бабусі кидали карту не на долю, а на судьбу. Вже не кажу про раніші часи.

Tino написал:

[q]
вроде бы и простая фамилия ДОЛЬСКИЙ
[/q]

Она не простая, она княжеская, пророднившайся с Вишневецкими.
Из Дольска Старого, теперь Турийский район.

apss написал:

[q]
Она не простая, она княжеская, пророднившайся с Вишневецкими.
Из Дольска Старого, теперь Турийский район.
[/q]

Думаю не все же Дольские князья?

livza написал:

[q]
Та що там вважається! Досить почитати імена носіїв прізвища. А слов'янські прізвища у цьому плані - Долинський. "Доля" - сучасне літературне слово. Навіть наші бабусі кидали карту не на долю, а на судьбу. Вже не кажу про раніші часи.
[/q]

Вашою категоричністю, пане Петре, можна стіни пробивати!

31. МИХАЙЛО КОСТЯНТИНОВИЧ († після 1443) ...................................................................... 26 < князі ДОЛЬСЬКІ ?

Згадується як князь ганський (володіння якого знаходилися у Галицькій землі), під 1435 та 1443 рр. (2111, s.24). Можливо, що від нього походили князі ДОЛЬСЬКІ. Центр їх володінь знаходився у Дольську Старому поблизу Любечова у Пінському повіті. Князь Андрій Дольський згадується у 1488 р., тому дуже вірогідно, що він належав до бічної гілки пінських князів. Ця родина вигасла у XVIII ст. Найбільш відомий з них вел. маршалок литовський князь Ян Кароль (1640-1695 рр.). Його друга дружина княгиня Анна († 6.05.1711 р.), з дому Ходоровська, вдова за князем Костянтином Вишневецьким, була останньою симпатією і спільницею гетьмана Івана Мазепи у контактах із Карлом XII. (2112, s.49-51).

Tino написал:

[q]

apss написал:
[q]
Она не простая, она княжеская, пророднившайся с Вишневецкими.
Из Дольска Старого, теперь Турийский район.
[/q]

Думаю не все же Дольские князья?

livza написал:
[q]
Та що там вважається! Досить почитати імена носіїв прізвища. А слов'янські прізвища у цьому плані - Долинський. "Доля" - сучасне літературне слово. Навіть наші бабусі кидали карту не на долю, а на судьбу. Вже не кажу про раніші часи.
[/q]

Вашою категоричністю, пане Петре, можна стіни пробивати!
[/q]

Як кажуть у нас: хто на кого вчився...

Tino написал:

[q]
Думаю не все же Дольские князья?
[/q]

Конечно. Остальные их холопы и евреи.

За “євреїв” може й переборщив… Бо “ноги” прізвища Дольський можуть “рости” і звідси:

Дво́рище — у східнослов'янських народів давня форма колективного землеволодіння і, одночасно, сільського поселення групи споріднених сімей, назва господарського двора з усіма забудуваннями (також “огнище”) на Русі-Україні в передісторичну добу. Термін Д. вживався і в давньоруських джерелах. Існувало в 14-16 ст. у росіян під назвою печище, в українській і білоруській мові — дворище і було аналогічне південнослов'янській задрузі. Д. становило собою залишки родового устрою. Воно було основою сільської общини.
В староукраїнському праві Д. — господарська одиниця, заснована на кровному спорідненні та спільній власності і спільному відбуванні повинностей. У литовсько-руську добу Д. було визнане державою за одиницю оподаткування. До складу Д. входило близько 40-50 осіб того самого роду. До складу Д., крім родичів, як рівноправні члени могли входити сторонні селяни — потужники, поплічники, або як економічно залежні люди — половинники, дольники, підсусідки. Маєтності Д. складалися з дворів, придатної до обробітку землі і земель поза Д. (пасіки, пасовища), т.зв. угіддя. Розмір власності Д. був різний: від 1 до 18 волок (до 500 морґів). Ділити Д. на півдворища або обтяжувати можна було тільки за згодою всіх його членів. Члени Д. спільно володіли орними землями та угіддями, а з часом — тільки угіддями. Щодо феодала Д. виступало як сукупна податкова одиниця. Д. звичайно називалося ім'ям засновника, глави сім'ї або його предка. Цей правно-господарський інститут зберігся на Поліссі, Волині, подекуди в Галичині і на Поділлі до волочного переміру в 16 ст., коли Д. було замінене індивідуальною власністю. У південних слов'ян у формі «задруги» проіснувало до 19 ст.