Strzelbicki, Стрельбицькі, Стрільбицькі, Стрельбицкие

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

польская энциклопедия шляхетства, о роде Стрельбицких и других на Str.
Encyklopedia_Szlachty_Polskej
Енциклопедія шляхти Польщи, України, Білорусі, Литви. (Речі Посполитої)

Бографія
Биография
Модест (Стрільбицький Данило Константинович), архієпископ Волинський та Житомирський.
Модест (Стрельбицкий Даниил Константинович), архиепископ Волынский и Житомирский.
Народився 17 грудня 1823 року в родині священика с. Зиновиці Литичинського уїзду Подільської губернії (Камянець-Подільська єпархія).
Родился 17 декабря 1823 года в семье священника с. Зиновицы Литинского уезда Каменец-Подольской епархии.
В 1848 році закінчив семінарію з званням студента.
В 1848 году окончил семинарию со званием студента.
17 грудня 1848 року прийняв постриг, став монахом.
17 декабря 1848 года пострижен в монашество.
30 січня 1849 року рукопокладений в ієрод'якона, а 2 лютого - в ієромонаха.
30 января 1849 года рукоположен во иеродиакона, а 2 февраля - во иеромонаха.
З 1849 року - вчитель півчих архієрейського будинку.
С 1849 года - учитель певчих архиерейского дома.
Після закінчення в 1854 році Київської духовної академії являється наглядачем Слуцьких духовних училищ Мінської єпархії.
В 1854 году окончил Киевскую духовную академию и определен смотрителем Слуцких духовных училищ Минской епархии.
25 грудня 1856 року возведений в сан ігумена.
25 декабря 1856 года возведен в сан игумена.
31 березня 1859 року отрумує ступінь магістра богосліввя.
31 марта 1859 года удостоен степени магистра богословия.
З 14 грудня 1860 року - інспектор Мінської семінарії.
С 14 декабря 1860 года - инспектор Минской семинарии.
3 квітня 1862 року возведений в сан архімандрита та з 31 серпня являється інспектором Литовської духовної семінарії.
3 апреля 1862 г. возведен в сан архимандрита и 31 августа - перемещен инспектором в Литовскую духовную семинарию.
З 12 жовтня 1866 року - інспектор Черніговської духовної семінарії.
С 12 октября 1866 г. - инспектор Черниговской духовной семинарии.
З 11 грудня 1868 року - ректор Іркутської семінарії.
С 11 декабря 1868 г. - ректор Иркутской семинарии.
З 1871 року являвся редактором Іркутських Єпархіальних Відомостей.
С 1871 года состоял редактором Иркутских Епархиальных Ведомостей.
10 квітня 1877 р.
10 апреля 1877 года хиротонисан во епископа Екатеринбургского, вик. Пермской епархии.
С 9 декабря 1878 г. - епископ Люблинский, вик. Холмско-Варшавской епархии.
С 7 июня 1885 года - епископ Нижегородский и Арзамасский.
С 25 ноября 1889 года - епископ Волынский и Житомирский.
20 октября 1890 года награжден золотым наперстным крестом, украшенным бирюзой и бриллиантами.
15 мая 1892 года возведен в сан архиепископа.
6 мая 1901 года награжден бриллиантовым крестом для ношения на клобуке.
Скончался 13 апреля 1902 года.
с сайта - http://209.85.135.104/search?q...k&cd=5

Модест Стрельбицкий (Даниил Константинович) 1823 - 1902 года, архиепископ Житомирский и Волынский
http://www.nne.ru/bishops/b_29.php

Его книги :
"О Слуцких князьях".
"Григорий Палама, митрополит Солунский, поборник православного учения о фаворском свете и о действиях Божиих". Киев, 1860.
"Краткие сказания о жизни и подвигах преп. отец дальних пещер Киево-Печерской Лавры". Киев, 1885.
"Киев - о древнейшем существовании православия".
"О русской народности в Галиции".
"О Седлецкой местности".
"О православии в Люблинской губернии".
"О Привислинском крае".
"О церковном Октоихе". Киев, 1885, изд. 3.
"О проповедничестве св. Иннокентия, 1-го Иркутского епископа и чудотворца, с присовокуплением поучений и слов, известных с именем св. Иннокентия". Иркутск, 1873.
"Жизнь св. Иннокентия, первого Иркутского епископа и чудотворца", Сибирь, 1879, изд. 2-е.
"Слова, воззвания, поучения и речи". Одесса, 1893.
"Биография в форме дневника". "Волын. Еп. Вед." 1899-1902.
"О Церковной истории Минской епархии". 1860-1863.
"О церковной истории Литовской епархии". 1863-1866.
"О церковной истории Черниговской епархии". 1866-1867.
"О церковной истории Иркутской епархии". 1868-1877.
"Иркутские Епархиальные Ведомости". 1871-1878.
"О церковной истории Екатеринбургской губернии". 1877-1878.
"О церковной истории Пермской губернии". 1877-1878.
"О церковной истории Люблинской губернии". 1878-1885.
"О церковной истории Холмско-Варшавской губернии". 1878-1885.
"О Холмской епархии". 1878-1885.
"О церковной истории Нижегородской губернии". 1885-1889.
"О церковной истории Волынской губернии". 1889-1892.
"Слово, сказанное после совершения литургии в кафедральном соборе 8 июня 1889 года в день 50-летнего юбилея воссоединения униатов с Православной Церковью". "Приб. к "ЦВ" 1889, № 26, с. 743.
"Слово, сказанное 25 декабря 1889 года в первое служение в кафедральном соборе по вступлении на Волынскую кафедру". "Приб. к "ЦВ" 1890, № 5, с. 135.
Стрільбицький М.]МодестО древнейшем существовании православия и русской народности в Галиции, губерниях Люблинской и Седлецкой и других местностях привислинского края. – Варшава : 1881 г., т. 1; 1883 г., т. 2.

Самсон Іванович Стрельбицький (Стрельбицкий)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Самсоон Іванович Стрельбицький — український золотар кінця 18 — першої третини 19 століття. Працював у Києві.
Його твори:
Два великі свічники до ікон (1801), срібні царські врата Миколаївської церкви (1802), свічник (1803), шата на ікону Успенського собору (1823) і німб (1829, разом із сином Олександром) на ікону (усі — Києво-Печерська лавра). Збереглися потир і срібне блюдо.
Література
Митці України: Енциклопедичний довідник. — К., 1992. — С. 560.
Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 567.

Батько Самсона Івановича мешкав разом зі своєю родиною у парафії Іллінської церкви, де й був охрещений його син, який народився у день св. Самсона 14 червня 1766 року. Батько, за 4 роки, сконав від чуми, а мати з сином пережили цю страшну пошесть.
Як свідчать сповідні книги подільських церков за 1786 рік, двадцятирічний Самсон Іванів син згадується як підмайстер у будинку свого вчителя Олексія Тимофійовича Іщенка славетного подільського ювеліра. А невдовзі він і сам став самостійним майстром. Поселившись поряд з Покровською церквою, став її прихожанином. На цей час він був уже одружений з Агафією Яківною, котра з часом подарувала йому одинадцятеро дітей (семеро з них залишилось живими).
Згодом Стрельбицький був обраний громадою ктитором (церковним старостою). Посада ця була почесною, на виду у людей, і, природньо, отримувала громадську оцінку право на вічну пам`ять нащадків як людини-діяча, найперший обов`язок якої бачився тоді в служінні на благо суспільства. Не виключно, що у свій час, згідно зі звичаєм, існував і ктиторський портрет Самсона Івановича.
Вже з кінця XVIII ст. Стрельбицький отримував від своїх монастирів Михайлівського Золотоверхого і Печерської Лаври досить значні замовлення на сотні хрестиків та каблучок із срібла різної проби і ціни, розраховуючи на те, що на богомілля приходили паломники з різним матеріальним достатком. Але кожен бажав їх мати на спомин про святу обитель.
Спустошлива пожежа, яка охопила Поділ влітку 1811 року, принесла біду і в будинок Самсона Івановича, дерев`яні балкони якого згоріли. Але вогонь, дійшовши до Покровської вулиці, був якоюсь мірою приборканий високими кам`яними спорудами сусідніх церков. Ця обставина дала можливість зберегти в глибоких підвалах будинку не тільки майно родини, але й різницю Покровської церкви.
Після закінчення Вітчизняної війни 1812 р. до Києва поступово поверталися війська, обози, шпиталі, аптеки. Оскільки на Подолі, що згорів, було відбудовано ще небагато великих і зручних будинків, І.Стрельбицький запропонував свій дім під казенну польову аптеку, яка знаходилася потім у ньому понад 40 років. Самсон Іванович помер у 1831 році від холери.

Дом ювелира, Самсона Ивановича Стрельбицкого в Киеве, ул. Покровская 5, памятник архитектуры XVIII ст.
Самсон Стрельбицкий выполнял заказы для Михайловского Златоверхого монастыря и для Киево-Печерской лавры.

Гравер Михаил Стрельбицкий
информация о нем здесь http://www.dubossary.ru/page.php?59

На гравюре его герб САС с инициалами.

Лист с букваря, выданого М. Стрельбицким.

генерал-лейтенант артиллерии Иван Семенович Стрельбицкий.
О обороне Москвы Подольскими курсантами, написано здесь http://www.zavodskayapravda.ru...ssueId=135

Стрельбицкий Владимир Петрович
Заместитель руководителя Департамента градостроительной политики, развития и реконструкции города Москвы

Заповіт 1505 року, Сидора з Кульчиць Стрельбицького.

продовження на наступній сторінці.

Strzelbicki

Виктор, а Вы не пытались делать поиск по фамилии на сайте books.google.com?

Архив межевой канцелярии за 1768-1918

Авторы: V. G. Bukhert, S
. O. Shmidt
Опубликована: 1997
RGGU

Всего страниц: 109
Место хранения оригинала: Мичиганский университет - есть упоминание о Стрельбицком-картографе на стр. 76-77 и 99, да и вообще много чего еще интересного по Вашим можно найти

Підтвердження заповіта Сидора Стрельбицького, королем Сигизмундом ІІ

Стрельбицкие (придомок - Даниловичи, Михайловичи) герб - САС (SAS), в 1600 году жили в Старом месте (Старый Самбор), Львов, Перемышль, Витебск.