Скаржинские Skarzyński

Кривошея В.В. КОЗАЦЬКА ЕЛIТА ГЕТЬМАНЩИНИ. Київ. 2008

.......Почастішали призначення на старшинські уряди некозаків.
Так, «по усмотрению генералитета» у 1737 р. сотником полковим лубенським був призначений «за те мои верные службы»
(у 1733–1737 рр. виконував функції перекладача з польської і латинської мов у російських генералів) шляхтич з Троцького воєводства Михайло Скаржинський. Він вважав, що знаходиться «в иностранстве».Щоб спасти місцеві старшинські кадри, полковник лубенський Петро Апостол подав ініціативу Рум’янцеву щодо розподілу сотні на три частини (під виглядом відновлення стародавніх сотень). Головні аргументи звучали так: «Из древле при полковых сотнях по два и по три сотника», «полковые сотни в большом числе казаков пред прочими находятся», сотник «за отлучкою одного или двух третий оставался» [633, 122]. Скаржинський же вимагав або «совокупить по прежднему» сотню як єдине ціле, або зробити йому
майнові надання. Доки з цими пропозиціями він звертався до ГВК та фельдмаршала фон Лессія, справа не вирішувалася. Очевидно, він ризикнув на пряме звернення до Сенату, бо у 1741 р. останній прийняв рішення про злиття трьох сотень в одну. Крім того, Скаржинський «за восприятие веры православной (перехід з католицтва у православ’я — авт.) и за ревностные службы» отримав маєтність у Чорнуській сотні (20 дворів) [633, 130].

Тот же автор. Неурядовая старшина Гетманщины Київ. 2009
- Діаковський Федір Іванович – бунчуковий товариш (1731 – 1768 – ?), патенту не мав, син сотника в донесенні показав, що служив у чині з 1731 р. «по написанию гетьманом Апостолом» в подорожній бунчуковий товариш, жив у Ніжинському полку. У 1741 р. склав присягу імператриці Єлизаветі в Ніжинському полку. Службу мали нести з двору на переміну з братом. Проте всі служби відправляв старший брат Іван Діаковський «який своей сказкою показати может». У 1741 р. «по відсилці брата мого в комисію у Переяслав і другого мене з одного двору определили ради исправки и починки мостов и гатей тракт чрез тогда полпопощному турецкому послу которое я в двох полках Прилуцкому і Лубенскому добропорядочне и исправил, а нине в доимочной комісії с неплательщиков в скарб войсковий надлежащих денег в двох полках Лубенском и Прилуцком другого году, а брат мой уставичне в Глухов по разних делах и комісіях по определению ГВК находится» (1756). Мав дім у Луб-
нах. Д.: Марія Іванівна Скаржинська, донька хорунжого лубенського.

Скаржинський Іван Михайлович (1749 – 1806 – ?) – службу розпочав з 11 жовтня 1769 р. канцеляристом ГВК, хорунжий полковий лубенський (1773 – 1780 – ?), бунчуковий товариш (з 26 травня 1780). Золотоніський повітовий предводитель дворянства. У 1778 р. їздив до Петербургу у справі суперечки за земельні володіння з полковником Кулябкаю. Д.: Олена Григорівна Закревська (1774 – ?).

Скаржинський Михайло Михайлович (1742 – ?) – службу розпочав з 1761 р. при ГВК, військовий канцелярист (з 23 жовтня 1761), сотник 2-ї полкової сотні, бунчуковий товариш Лубенського полку (1783).

Общая тема.