Левковские

Перед Новым годом появился интернет. С особым интересом изучал материалы Ивана Левковского, перечитывал его ссылки на архивные материалы. Все очень интересно. Пришлось неоднократно возвращаться к различным материалам форума. В общем цель видна, виден ориентир. Выложенные материалы лишь подтвердили версию происхождения Невмержицких от Немиры Резановича.

Относительно Можаровских, то все приближалось к развязке, которая изложена Вами. Понятным становиться то, что по соседству с землями своего брата Немири находилась земля Козарина. Кроме того, Виленская Капитула подтверждала, что ранее Каменщизна принадлежала княгине Степанской и перестала принадлежать ей, вероятнее всего, после выхода замуж за князя Збаражского в 1462 году. При этом очень странным выглядит документ от 1471 года, когда староста Овручский Волко Романович ( дальний родственник Корчаков ) покупает у Грицка Абрамовича землю, но после вмешательства Виленских епископов купчая была приостановлена. Это только подтверждает то, что Капитула уже имела план захвата Каменщизны, который завершился 400 - летней борьбой потомков Казарина за свою вотчину и княжеское происхождение.
Конечно архивные материалы Можаровских очень не точны ( их просто уничтожили и они писались со слов с большими неточностями и откровенными фальшивками ). Но хотелось обратить внимание еще на одну особу из этих материалов - это боярина ( княгиня ? ) Анна Солтан, жена какого-то князя Гаврила. Становиться понятным, желание Солтанов вернуть земли своего предка Козарина Резановича. Может быть когда-то получиться установить личность этой Анны Солтан и ее мужа ( необходимо учесть приверженность их православной вере и естественно у них была связь с высшим духовенством ).

Кроме того, возвращаясь к Немире Резановаичу, то из материалов:

О.Халецкого " Ostatnie ........" стр. 297-302.
Архив Сангушков Т.1 стр. 30-47.
Леонтович Ф. Рада великих князей литовских. Журнал Мин. народного образования. 1907 год.стр. 133.
Любавским М. Литовско- русский сейм. стр.66-69.
Однороженко О. " Українська руська еліта" стр.130-131.

Можно предположить, что у Немири Резановича был сын Василий ( Корчак, Немирин, Полонский ( может быть Полесский )), также член княжеской рады. У него был сын Остафий Васильевич Корчак ( сохранилось изображение его печати от 1480 года ). Если это так, то сыновьями этого Остафия ( Осташка ) был Микула Осташкович ( судовое решение Мартына Гоштальда от 1474 года ) и Василий ( Дияк ).
Я также предполагаю, что первоначальная отчизна находилась в Венгрии , опираясь на легенду о гербе Корчак и имени Козарин (Каварин) , откуда они пришли вместе с венгерским королём Людовиком I. После этого было завоевание Подола. Бегство князя Свидригайла после заточения в Венгрию и многое другое.
Принимая во внимание. что Великое княжество Руское, было последним остатком некогда Великого руского княжества, то Немира Резанович был последним руским воеводою. Остатки потомков настоящих русичей, вернулись на землю Киевской Руси.

Если подтверждается существование Петра - отца Немиры, Козарина и Митка., то можно проверить еще хоть одного брата Петра ( например Матвея Кмиты,ведь они соседи по земле в Овручском повете и в непосредственной близости с Левковичами.

Кем приходится пан Немиря Бакотский пану Немире Резановичу?

В.М.Михайловський
Правління Коріатовичів на Поділлі (1340-ві – 1394 рр.): соціальна структура князівського оточенняhttp://www.history.org.ua/?article=journal_2009_5_34

[q]

1388 р.: Документ князів Костянтина і Федора Коріатовичів для пана Немирі на Бакоту з селами Студениця, Привороття, Підтеремці, Ходорівці, Борсуківці, Молодове, Онисимівці, Бронниця, Лядава і Бучаї. Свідками цього документа є «... knjaz’ Semen Juriewič, knjaz’ Vasilij Vinnickij, pan Hrynko Sokoleckij, Pavel Slupič, Vyško Tolstyj, Chodko Čemerevič, Vyško Chudyj, Paško Vasnovič, Adamko Sverščkovskij, Bedryško, Hotart Peč, Francko kniažy počašyj, Bernart Meškovskij, Michajlo Procevič, Jakuš Cietko, Michal Popovič, Lutko Hnievomir, Chodor Verozub, Plomen Skerdo, Paško Buslovič, Jacko...»

[/q]

[q]

1392 р.: Князь Федір Коріатович надає панові Бедришку чотири села. Свідками документа є «pan Niemierza bakocki, p[an] Paweł Stupicza, p[an] Michaiło Proczowicz etc. ... A pisał ten list Hreor...»

[/q]

[q]

Василь Вінницький, князь – свідок надавчого документа на Бакоту з прилеглими селами, виданого князями Костянтином і Федором Коріатовичами пану Немирі (1388 р.) (Tęgowski J. Sprawa przyłączenia Podola. – S.171). На думку Я.Тенґовського, згадуваний у документі князь Василь є тотожним князеві Василеві Божському (Wasilio duce dicto Boszki // Zbior dokumentow znajdujących się w Bibiliotece hr. Przezdzieckich w Warszawie / Wyd. A.Chmiel. – Krakow, 1890. – №VI. – S.12) – свідкові документа князя Свидриґайла, виданого кам’янецьким домініканцям у 1401 р., а також, як припускає Я.Тенґовський, батькові князя Федька Несвизького (Tęgowski J. Jeszcze o pochodzeniu kniazia Fiodora Nieświckiego
// Genealogia. – 1996. – T.8. – S.87–90).

[/q]

[q]

Немиря з Бакоти – у 1388 р. від князів Костянтина і Федора Коріатовичів
отримав Бакоту і низку прилеглих сіл (Tęgowski J. Sprawa przyłączenia Podola. – S.171). У 1392 р. виступив свідком надання князем Федором Коріатовичем панові Бедришку низки сіл (Źrodła dziejowe. – T.V. – S.22). У 1415 р. якийсь Немиря значиться серед свідків надавчого документа князя Свидриґайла костелові у Жидачеві (Akta grodzkie i ziemskie z czasow Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie. – Lwow, 1870. – T.II. – №XXXIX. – S.65). Чи це той Немиря, що одержав надання 1388 р., сказати складно.

[/q]

[q]

Далі бачимо князя, можливо залежного або близького співпрацівника Коріатовичів – Василя Вінницького (або Божського). На думку сучасного польського історика Я.Тенґовського, він є протопластом цілої низки князівських родин українських земель, а саме Збаразьких, Порицьких, Вишневецьких та Воронецьких19. Цій проблемі дослідник присвятив кілька праць, де обґрунтовує думку, що князь Василь Вінницький із великою долею ймовірності може бути батьком Федька Несвизького20. Цю ж версію підтримав у своїй останній публікіції і Я.Куртика21. Аналіз документів, пов’язаних із князем Василем і Федьком Несвизьким, а також історичних подій з кінця XIV ст. по кінець 1430-х рр., провокує до висування як робочої гіпотези про локалізацію міста Божського22.

[/q]

Дмитро Ващук
ПОДІЛЬСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
ЗА ЧАСІВ КНЯЗІВ КОРІАТОВИЧІВ:
НЕВІДОМИЙ РУКОПИС Ю. СІЦІНСЬКОГОhttp://histans.com/LiberUA/978-966-02-5552-4/52.pdf

[q]

Друга грамота кн(язя) Константина Коріятовича видана разом з братом Федором року 1388 – 19/ІХ. слузі (служилому чоловікові Немирі), за його вірну службу, на володіння містом БакотоюXXV з селами Наддністрянщини. Грамота ця написана русько-українською мовою й видана проф(есором) Філевичем у «Варшавських Університетских Известіях» 1893 р., ІІІ, 22–23. Самої грамоти не збереглося до наших часів. Текст грамоти такий4XXVI. З названих в грамоті поселень Наддністрянщини можна бачити, що Немирі було дано великі простори землі: починаючи від Студениці і кінчаючи Бронницею нище МогилеваXXVII. Про Бакоту ми вже говорили раніше. Інші села названі в грамоті 1388 р. такі: СтуденицяXXVIII над Дністром, вище Бакоти на 5 км. ПриворотьяXXIX – це с. Привороття, в 12 км. на північ від Бакоти. ПодтеремціXXX – це певне, теперішнє село Теремці, в 3 км. від Бакоти. Борсуківці, або БорсукиXXXI, село в 15 км. від Старої УшиціXXXII на північний схід. БучайXXXIII, село на лівому боці річки УшиціXXXIV, в 20 км. від Старої Ушиці, на північ. ЛядаваXXXV над Дністром, вище Могилева. БронницяXXXVI над Дністром, нище Могилева. Села Ходорковці, Онисимовці й Молдава тепер не існують в цій Наддністрянщині. Певне на тій площині, що займали названі в грамоті поселення, не було інших міст та сел, бо в грамоті сказано, що як з’являться які нові села, між тими дарованими селами, то ті нові села мають належати цьому же Немирі. В цій грамоті також згадуються такі обов’язки Немирі й його людей, як і в інших грамотах, кн(язів) Коріятовичів: брати участь в виплаті данини Татарам, в «тверджені» міста, до якого вони будуть належати. Немира, що йому дано Бакоту та інші поселення на Подністров’ю, згадується, як свідок в грамоті Федора Коріятовича 1392 р.: «пан Немира Бакотський». Пізніше він, під іменем «Петра Бакотського старости Подільського», виступає свідком в грамотах Ягайла 1407 р. Ісаку на Тисоловці і Ходьку на Ярмолинці. Бакотський маєток перейшов до Щуковських (коло 1443–1450 рр).1

[/q]

Таким образом, пан Немиря Бакотский, как я сказал выше, не может идентифицироваться с Немирой Резановичем, но может быть его отцом - Петром Бакотским, где Пётр Бакотский и Немиря Бакотский - это одно лицо?

Князь Василий Винницкий предположительно может быть родоначальником князей Збаражских, а может быть это тот самый Василий - родоначальник Волчкевичей и Кмит Чернобыльских? (Н. Яковенко считает согласно Помянику именно какого-то Василия их предком).

Спасибо, но по князьях Карачевских я не нахожу никаких аналогий.
Примеры венгерских правителей с титулом князь Галицкий: Коломан, Андраш Венгерский. Так Немиру никто не именовал князем Луцким в самом Луцке, речь идёт о том, что его называли князем на Луцку или Луцким в Галичине, откуда, вероятно он прибыл.

Потому что в Галичине возможно известно было его княжеское происхождение, никакими княжествами он не владеет, а в Луцку он был старостой. Если бы он из луцких или галицких князей даже по женской линии, то это выплыло бы. У меня есть ещё дополнительные объяснения по поводу исхода из Венгрии, скоро вытащу туз из рукава, пока работаю.

Вы можете точно перевести текст? Так помогите, переведите, пожалуйста, а там посмотрим.