ТРАХТЕМИРОВСКАЯ сотня

Володимир Кривошея, Ірина Кривошея
===========================================
РОДОВІДНІ КОЗАКІВ
ТЕРЕХТЕМИРІВСЬКОЇ СОТНІ
("Сіверянський літопис", № 5 / 1998)

Один із козацьких реєстрів надає цікаву інформацію про козацтво терехтемирівське, вказуючи на поділ за статтями (4 - служба з вітчизн і дідизн, 5 - служба з вітчизн, 6 - служба з власних земель). Під цим кутом зору сотня мала такий вигляд:
===============================================
козаки виборні (4-5 ст.) = козаки підпомічні (5-6 ст.) = всього
================================================
-------------------------= 4 ст = 5 ст = 5 ст = 6 ст
міського куреня-- = 5 = 13 = 35 = 4 = 57
є. Стовп'яги--------- = 2 = 15 = 16 = 15 = 48
с Ячники------------ = 0 = 5 = 7 = 4 = 16
с Підсінне---------- = 0 = 13 = 6 = 0 = 19
с. Андрусів---------- = 0 = 3 = 14 = 0 = 17
с Козинець--------- = 0 = 8 = 15 = 0 = 23
с. В'юнище---------- = 0 = 10 = 8 = 0 = 18
сц. Городище------ = 0 = 8 = 4 = 0 = 12
всіх-------------------- = 7 = 75 = 105 = 23 = 210
=================================================

Сім родин 4 статті (тих, хто служив з отчизн і дідизн) складали Масло, Ємці, Тимошенки, Луненки, Степаненки, Однороги, Ковалі. Коли рахувати в середньому на кожне коліно роду по 30 років, то вже в 70-ті pp. XVII ст. ці козацькі родини мали володіння на Терехтемирівщині.

Особливу увагу привертає рід Ємців. Це перша з відомих нам козацьких терехтемирівських родин. Так, ще у 1620 р. козак Андрій Ємченко купив пісочище з сіножаттю на урочищі Олешки у переяславського міщанина Артема Пащенка. Ємці зустрічаються у с Стовп'ягах протягом всього існування козацької держави (XVII–XVIII ст.): служив у козацькому війську Давид Ємець (1689), у 1716 р. бачимо тут Леська Ємченка, в реєстрі 1736 р. зафіксований Давид Ємченко, за якого як неграмотного уже у 1767 р. розписується в одному із документів його син Антін Ємець. Останній став осавулом сотенним Терехтемирівським.
У війську Б. Хмельницького тяжкими дорогами визвольної війни пройшли Авдій Масло, Андрій та Милаш Бути, Андрій Лазаренко. У першій же половині XVIII ст. про¬довжують службу козацьку Грицько Масло (?-1726-1736-?), Павло Бутенко (1713), Микита Бут (1736), Андрій та Василь Лозаренко у с Гречаники (1703). В цей же час зустрічаємо козаків Саву (1726) і Якима Луненків (?-1726-1736-?).
Двоюрідні брати Левко Іванович Шкляренко, житель с. Стовп'яг, і Лесько та Василь Олефіренки, жителі с Мала Каратуль (1744), продали греблю на р. Каран, прадідизну і дідизну, комору, греблю і половину гаю під с. Підсінним сотнику Caві Гриневичу. (ЦДІАУ, ф. 57, оп. 1, спр. 306, арк. 114). А відповідно, їх пращури мали тут володіння вже в середині XVII ст.
Козаки терехтемирівські Юхим, Іван і Василь Мисаненки продали прадідизний, дідизний і батьківський (+ козак Юхим Мисан) спадковий плец з 4 хатами і угіддями в с Гречаниках та двір в Переяславі бунчуковому товаришу Якову Іскрі, (ф. 57, оп. 1, спр. 307, ч. 1, арк. 70) (1757).

Відомі сотничи терехтимирівські: Цепковський (?-1649-?), Сергій Труш, Ли(е)сенко Семен (?-1682.07.-?), Цибуленко Семен (?-1682.12.-1683-?), Дараган Федір (?-1695-1706), Іскра Клим Захарович (1708-1712.12.-?), Рустанович Яків (1717-1730.12.-?), Гриневич Сава (1732.7.06.-1754.04.-?), Дах Кость (нак., 1736), Милаш Григорій (нак., 1739, Самута Степан (нак., 1747.02.), Гриневич Михайло (1754.6.07.-1767.12.), Гриневич Федір (1767.22.12.-1778-?).

Отамани городові: Дах Кость (?-1736-?), Кривенко Андрій (?-1757-175-?), сотенний Чубук Марко (?-1762-?), сотенний Солонина Павло (1779-1782).

Писарі сотенні: Іван Кіндратович (?-1736-?), Йосип Романович (?-1758-1763-?), Серик Стефан (?-1768-?), Бечка Стефан (1769-1782).

Сотенні осавули: Бович Дмитро (?-1736-?), Матяш Федір (?-1748-1762-?), Ємець Антон (1757-1782).

Сотенні хорунжі: Денис Тимофійович (?-1736-?), Туркало (Турченко) Ярема (?-1752-1762-?), Курилко Данило (1776-1782).

Серед сотників другої половини XVII ст. фіксується Труш, а у війську Б. Хмельницького у Терехтемирівській сотні був Данило Трошенко (можливо, він чи його син і став місцевим сотником). У Хмельниччину боровся і Цибульський Васко (чи не з його роду сотник Цибуленко Семен?).
В Києво-Золотоверхому монастирі поминався рід обивателя переяславського Федора Дарагана: Власій, Килина, Семен, Ганна, Стефан, Марія, Пелагея, Євдокія, Федір, Анастасія. Очевидно, цей поминальний ряд передував самому Федору.
Відомий поколінний розпис Дараганів:
І
Федір Дараган (?-1708.01.) – осавул полковий Переяславський (?-1688-?), сотник Терехтемирівський (?-1695-1706). Володів у сотні селами Підсінним, Козинцями, В'юкищами,
Д.: Ганна NN, 1708.10.01. отримала гетьманський універсал на млин під Каневом.
ІІ
Степан Федорович.
Григорій Федорович – сотник 1-ї полкової сотні; у 1714 p., жителі переяславські, три брати продали батьківську діброву у Стовп'ягах зятеві хорунжому полковому Переяславському Климентію Іскрі.
Дмитро Федорович (м. Кропивна – 1762-?) службу розпочав з 1715 p., сотник Кропивенський, сотник 2-ї полкової. Мав володіння у Курському повіті (чи не за дружиною?), які продав Неплюєвим.
Д.: Ганна Петрівна N
Євдокія Федорівна
Ч.: (1714) Климентій Захарович Іскра, хорунжий полковий (?-1703-1706) сотник (1708-1712), з. в. т. (1713), хорунжий полковий (1714-1718).
Від Федора Дарагана сотничий уряд отримав його зять Клим Іскра. Прадід Клима Іван Якович, син гетьмана Остряниці і сам кандидат на гетьманство (1659), мав сина Юрія, який помер чи загинув в молодості. Син Юрія Захарій, відомий полковник козацький на Правобережжі (?-1692-1699-?). Перейшовши на Лівобережжя, стає сотником Погарським (1709-1712), потім обозним полковим Стародубським (1714-1721), Один із його синів – Клим – осів на Переяславщині. Після посади хорунжого полкового стає сотником у Терехтемирові, після повернення з шведського полону. Згодом стає знову хорунжим полковим. 1708.10.01. отримує гетьманський універсал на с. Городище за збитки через шведську неволю. 1709.4.10. знову пожалуваний універсалом на с. Грушев у Канівській сотні та став в Капустяній долині, 1716.1.02. отримує універсал на маєтності, 1717 – на с. В'юнища. За сином Клима Яковом, підкоморієм Золотоніського повіту, у В'юнищах було 36 дворів (1782) (ЦДІАУ, Ф. 193, оп, 7, спр. 15, арк, 20).

Гриневичі тримали уряд місцевого сотника півстоліття:
Петра зустрічаємо вперше як дозорця гетьманських добр Переяславського полку (?-1697-1707-?) у 1707 р. Мазепа надає йому с. В'юнище. У 1711 р. полковник Переяславський Стефан Томара підтвердив Петру Гриневичу, значному військовому товаришеві, право володіння купленими годуновськими грунтами. В тому ж році гетьман І. Скоропадський надає універсал йому на володіння в сотнях Домонтівській, Яготинській і Терехтемирівській.
Сава розпочав службу значковим товаришем, потім – сотник Терехтемирівський (1732-1753). У 1745 році продав грунт з хатою в Козинцях швагру міщанину переяславському Федору Павлову Шленчаку.
Д.: (1757) Марфа N
Михайло в 1746 став військовим канцеляристом ГВК, а з 1754.6.07. отримав уряд сотника Терехтемирівського. Звільнився бунчуковим товаришем у грудні 1767 року. Згодом обраний предводителем переяславської шляхти, став колезьким асесором (1782). У цей час мав 56 дворів підданих у Переяславському, Золотоніському і Погар, ському повітах.
Д.: 1) (?-1758-1775-?) Гафія NN
2) (1782) N Федорівна Ширяй, донька бунчукового товариша, рідна сестра дру¬жини переяславського полковника Григорія Іваненка.
Федір розпочав службу 1760.8.04. полковим канцеляристом переяславським, 1763.22.12. отримав звання значкового товариша. З 1765.14.11. став переяславським почмейстром, а з 1767.22.12. – сотником Терехтемирівським.

У Терехтемирівській сотні мали володіння Максимовичі. 1690 р. Мазепа, приймаючи Максима Печерського-Васильківського і його синів в оборону, ствердив серед інших володінь хутір і млини у Терехтемирівській сотні. В 1711 році Скоропадський закріплює за Стефаном Максимовичем грунти і млини, що дістались йому по небожчикові батькові, значковому товаришу Петру, серед них і с Козинець. У 1729 році ці та інші володіння йому ж стверджує гетьман Д. Апостол. Частина спадку Петра Максимовича перейшла доньці Олені Ісаєвичевій, сотничці Баришевській. У 60-х роках володіння Ісаєвичів в сотні переходять переяславському полковому судді Якиму Каневському.

Серед сотенної старшини були вихідці з сотницького куреня (Кость Дах, Марко Чубук), з с. Стовп'яг (Бечко Стефан, Федір та Ярема Турукали), у XVIII ст. у селах сотні були такі козацькі роди:
с. Стовп'яги: Баки, Бечки, Бойченки, Бураки, Вакули, Годованченки, Горлачі, Дзюби, Долженки, Дражії, Зуї, Євлахи, Ємці, Кириленки, Кубраки, Лиховиденки, Макухи, Малушичі, Матвієнки, Мачарини, Нерівні, Нестеренки, Нижники, Пилипенки, Пищики, Плещенки, Полуляхи, Салути, Саски, Сердюченки, Середи, Склярі, Тараненки, Тисевські, Тулуби, Турукали, Чехи (Чешки), Шкляренки, Ярмоленки.

с. Ячники: Грищенки, Дуброви, Зозулі, Кизименки, Лобки, Ляшки, Міняйли, Москаленки, Никоненки, Саливуни, Ткачі, Товбушенки, Хвесенки, Ходосенки, Шевченки, Шульженки, Чайки, Чорні.

с. Підсінне: Бердоуси, Ведрюженки, Газим'яки, Забіяки, Зулевченки, Калениченки, Каракози, Киселі, Коленки, Кованці, Криворучки, Кривохижі, Куці, Лушаї, Митюки, Пирожченки, Полтавці, Попольнюхи, Прийми, Радченки, Рученки, Сердюки, Тарасенки, Трохименки, Халяви, Черевки, Шульги.

с. Андруші: Бакаї, Богоноси, Боровики, Борчики, Буренки, Доброскоки, Дрони, Дяченки, Золяки, Зощенки, Кабани, Касьяненки, Мандари, Мартиненки, Маслюченки, Мещери, Молдованенки, Непоти, Скорини, Тертичники, Удоди, Чередники, Шевченки, Ющенки.

с. Козинець: Белки, Блини, Бовенки, Бондарі, Вертепенки, Демченки, Дубровники, Дядченки, Галати, Глазуни, Зови, Ілляшенки, Капусти, Кардаші, Корнієнки, Лагуни, Лесики, Мірочники, Мисники, Нижники, Никифоренки, Нужниченки, Павленки, Первеци, Провожари, Пузачі, Суховеєнки, Устенки, Тимошенки, Ткачі, Третинці, Турчани, Харченки, Цепки, Швайки, Шевченки, Щербаки.

с. В'юнище: Андрущенки, Балути, Бойки, Вовнянки, Деркачі, Жучери, Залути, Іванченки, Кийки, Матюшенки, Романенки, Савченки, Скороходи, Супруни, Трощини, Філоненки, Чешенки, Шияни, Шпани, Левушки.

с. Городище: Боярини, Герасименки, Германенки, Жлуктенки, Зозулі, Карпенки, Кошовенки, Микитенки, Паламаренки, Погорілі, Силченки, Тютюнниченки, Чепеги, Шаповаленки, Шостаченки, Шутенки, Ющенки.
Реєстр 1726 р. зафіксував у сотні 268 козаків, 156 козацьких дворів; у 1736 p. - 287 козаків; 1781 р. козацьких дворів 125.

На час ліквідації полково-сотенного устрою Терехтемирівщина мала такий вигляд:
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------
Шляхта = Різночинці = Духовенство = Хат козаки = Хат посполиті = Хат всього
------------------------------------------------------------------------------------------------------------
с. Стовп'яги з Гречаниками = 1 = 3 = 2 = 53 = 51 = 104
с. Ячники = 0 = 0 = 2 = 20 = 64 = 84
с. Підсінне = 1 = 2 = 2 = 46 = 30 = 76
с. Козинці = 2 = 0 = 2 = 44 = 29 = 73
с. В'юнище = 1 = 1 = 2 = 30 = 69 = 99
с. Городище = 0 = 0 = 0 = 27 = 11 = 38
Всього = 6 = 6 = 11 = 220 = 254 = 474
--------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Гадаємо, що наведені дані допоможуть у відновленні історичної пам'яті нащадків козаків-терехтемирівців, всіх, хто черпає свою силу у таких святинях, як козацький Терехтемирів.
============================

Metallist, Lorelei
БОЛЬШОЕ СПАСИБО!

Материалы, дополняющие книгу В. Кривошеи про Переяславский полк.

Терехтемирівська сотня
========================

У Терехтемирівській сотні старовинним козацьким селом було Стовп'яги, до сотні входили села Гречаники, Ячники, Підсінне, Андруші, Козинці, В'юнища, Городище, слободи Каран, Полуботківська. У Стовп'ягах 1732 р. 13 з 49 сімей належали до 3-ї статті.
Северин Сулима, полковник Виговського, загинув у 1659 р. Його вдові, «пане Севериновой Сулиминой», у 1689 р. Л.Полуботок стверджує ґрунти в Терехтемирівській сотні. Тут же зберігся запис про продаж Марією Трушенчихою цих ґрунтів Артему Лебединському. Можливо, вона це і є вдовою Северина, вважає І.І.Кривошея, адже у другому шлюбі вона була за сотником Трушем.
Артем Лебединський (?-1660-1726-?), житель переяславський, у 1689 р. купив дідизні ґрунти Марії Трушенчихи в с. Гречаниках Терехтемирівської сотні.
Серед сотників згадуються Дараган, Іскра, Рустанович.
Терехтемирівський сотник Клим Іскра отримав універсал гетьмана Скоропадського з підтвердженням права на володіння с Городищем (Ташань) і купленим ставом у Капустянській долині, а також наданням с. Грушева з угіддями, що до нього належали.

Яків Павлович Рустанович (?-1680-ран.1733) - полковий писар (?- 2 грудня 1708-?), сотник терехтемирівський (1717-1730), наказний полковий суддя (1730-1731). У мешканця с. Стовп'яг Демка Ткача і вдови Зінчихи купив двір з городом і хатою й гайок на острівці. Через споріднення з Суслами володів плецом Сусловським, на якому було побудовано чотири хати.

Іван Киселівський-Олешкович (?-1690-ран.1749), відомий як протопіп баришівський (1736), а потім як протопіп переяславський (?-1740-ран.1749), на початку століття купив двір у Переяславі. Його вдова Марія у 1749-1752 pp. вела суперечку з сотником терехтемирівський Савою Гриневичем за несплату боргу. Син Івана й Марії - Федір Іванович - у 1739 р. розпочав службу військовим канцеляристом ГВК, був сотником терехтемирівський (30 березня 1754 - 10 липня 1755), сотником 3-ї полкової сотні (1755-?). Одружився з Параскою Яківною Душною, її мати - Софія Степанівна - донька переяславського полковника Стефана Томари та Пелагеї Лизогуб - була заміжня спочатку за миргородським полковим сотником Мойсеєм Зарудним, а потім за бунчуковим товаришем Яковом Дуніним (? - ран. грудня 1741). Ґрунти на Переяславщині дісталися Федору Івановичу за дружиною. Він продав ґрунти біля с. Селичівки Прокопенку, а в 1753 р. привласнив половину озера під с. Лісниками Яготинської сотні, насипав греблю, потравив хліб і захопив двох коней у значкового товариша Дмитра Козловського. Продав предківський хутір Олешківський.
Один із його синів, Петро, згаданий у 1775 р. як полковий канцелярист; мав маєтність, нерозділену з братом. Володіли 47 підданими в с. Каратуль 2-ї полкової сотні при хуторі Сомкова Долина і в Переяславі.

Сава Петрович Гриневич (?-1700-1757-ран.1764) службу розпочав значковим товаришем (1718), в 1724 р. отримав від правителів ГВК підтвердження на хутір в Яготинському степу. Сотник терехтемирівський (1732-1757-?). У 1745 р. продав ґрунт з хатою в Козинцях швагру, міщанину переяславському Федору Павлову Шленчаку. У 1747 р. підсусідки домонтівського сотника Якова Платковського захопили ґрунти С.Гриневича в с Матвіївці Домонтівської сотні.15 жовтня 1753 р. він купив 34 сінокоси за Максимовчівськими млинами за 20 талерів у козака с. Андрушів Терехтемирівської сотні Григорія Мастиненка. Дружиною Сави Гриневича була Марія Павлівна Шленчак (?-1705-1764-?).
Їхній син, Михайло Савич, з 1746 р. став військовим канцеляристом ГВК, зайняв після батька уряд сотника терехтемирівського (з 6 липня 1757). Звільнився бунчуковим товаришем у грудні 1767 р. У 1774 р. був звинувачений священиком успенським переяславським Стебленським у захопленні церковних земель. Згодом Михайло Гриневич був обраний предводителем переяславської шляхти, став колезьким асесором (1782). У цей час він мав 56 дворів підданих у Переяславському, Золотоніському й Погарському повітах. Був одружений двічі: спочатку з Гафією Дмитрівною Дараган, донькою судді полкового, а потім з Марією Федорівною Ширай, донькою бунчукового товариша, рідною сестрою дружини переяславського полковника Григорія Іваненка.
Ще один син Сави Гриневича й Марії Шленчак, Федір Савич (1730-1786-?), розпочав службу 8 квітня 1760 р. полковим канцеляристом, у 1763 р. отримав звання значкового товариша. З 14 листопада 1765 р. став переяславським поштмейстером, а з 22 листопада 1767 р. - останнім сотником терехтемирівський. Федір Гриневич поріднився з Думирашками-Райчами, одружившись із донькою бунчукового товариша Андрія Іриною.

Село Стовп'яги. Ще в 1620 р. козак Андрій Ємченко купив тут пісочище з сіножатями в урочищі Олешки в переяславського міщанина Артема Пащенка.
1 грудня 1714 p. значковий товариш Василь Прокопович продав за 80 золотих сінокіс в урочищі Поповець поблизу Стовп'яг переяславському війту.
Дібровою в селі володів терехтемирівський сотник Федір Дараган. Його син Григорій продав її Климу Іскрі - чоловікові своєї сестри.
У 1766 р. тут мав 11 підданих сотенний осавул 3-ї полкової сотні Гнат Тихонів.
Степан Бечко розпочав службу в 1759 р. Одружився з донькою переяславського бургомістра Артема Даценка і в 1769 р. став писарем Терехтемирівської сотні.

Село Підсічне. Було у власності сотника терехтемирівського Федора Дарагана.

Село Козинці. Козак Переяславського полку Григорій Врублевський 16 січня 1679 р. продав Василю Максимовичу за 50 золотих сіножать Дубовий Кут під с. Козинцями. Після полковника Івана Мировича селом володів значний військовий товариш Петро Максимович (?-ран.1711), який побудував у селі церкву. У 1711 р. гетьман Скоропадський закріпив володіння за його сином Стефаном Максимовичем.

Село В'юнище. Цим селом володів полковник Іван Мирович. У 1707 р. Мазепа надав його дозорцю гетьманських маєтностей полку Петру Гриневичу. У 1717 р. Клим Іскра отримав гетьманський універсал на село. У Параскеївській церкві священиками були Михайло (1738), Черуковський Мартин (1745), Черуковський Михайло Мартинович (1745).
=======================================
Аброскін П., Кривошея В., Стасенко О. Київщина козацька: люди і долі. – К.: Видавничий дім «Стилос», 2004. – С. 57-60.