Всероссийское Генеалогическое Древо

Генеалогический форум ВГД

На сайте ВГД собираются люди из многих городов и стран, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Генеалогический форум ВГД »   СТРАНЫ И РЕГИОНЫ »   Украина (Україна) »   Украина казацкая - полки реестровые и слободские »   Полки Гетманщины (Запорожское войско) »   Черниговский полк »   ЧЕРНИГОВСКИЙ ПОЛК (1648-1782)
RSS


ЧЕРНИГОВСКИЙ ПОЛК (1648-1782)

Административно-территориальная единица. Общие сведения.


<<Назад  Вперед>>[ <<<<< ] Страницы: 1 2 3 4 5 6 ... 13 14 15 16 17 18 [ >>>>>> ]
Модератор: valcha
severinn
Долгожитель форума

severinn

Сообщений: 6920
Регистрация: 2 апр. 2005
Рейтинг: 1684 

Старшина Черниговского полка в 1725 г.

Прикрепленный файл (документ_30_04_08_055_+.jpg, 46035 байт<!--, скачан: 690 раз-->)
AppS
Долгожитель форума
R1a1a (P278.2)

AppS

Україна
Сообщений: 1941
Регистрация: 8 июня 2009
Рейтинг: 1359 

К теме истории полка

ГАЛУШКО О. Участь козаків Чернігівського полку у війнах Росії з Туреччиною та Кримом в останній третині XVII – XVIII ст. – 2008, 5, c.111 – 120.

====

в общем интересуюсь Орловкой-Грабовкой-Дроздовкой, которые по идее выбельской сотни. Да и вообще сотней.

Перша писемна згадка про село Виблі датується 1635 роком , хоча описи про цю місцевість згадуються і в 1625році. На цей час Виблі було маєтком , помістям Чернігівського дворянина Івана Абрамова ( Абрамовича) – сина Вибельського священника . Цей Іван Абрамов в 1654 -1657 роках був , навіть, чернігівським полковником .
До визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького , Виблі були дворовим селом , що входило до входу Чернігівського воєводства .
З 1654 по 1782 р.р. наше село було центром Вибельської сотні Чернігівського полку - військовим та адміністративним центром до якого входило 12 навколишніх сіл . В ті часи Виблі мали статус сотенного містечка . Назва села Виблі є на одній з найдавніших карт України , вміщеній в „описі” України , складеному в 30 роках 17 століття французьким інженером Гійомом Левассером де Бопланом . Найвідомішими вибельськими сотниками були Степан Шуба – один з сучасників і соратників Богдана Хмельницького , та козацька династія сотників Миколи , Андрія ,Олександра та Петра Тризн , які керували сотнею з 1725 по 1782 рік. Знаменитим козацьким сотником був і Єфрем Лобко , під чиїм проводом вибельські козаки брали участь , в складі Чернігівського полку , який відзначився в знаменитих Азовських походах російського царя Петра І. Найіменитішим вибельським сотником ( 1668- 1672 р.р.) був Василь Дунін-Борковський , котрий в 1672 році був Чернігівським полковником , згодом - Генеральним Обозним Війська Запорізького. В 1-й половині 17 ст. Виблі належали нащадкам Чернігівського полковника, згодом гетьмана – П.Полуботка.
Село Виблі має давні релігійні традиції .Ще з першої половини 17 століття тут існувала Миколаївська церква . В 1661 році у Виблях була відкрита нова Троїцька церква та перша парафіяльна ( церковно-приходська школа ) . Нині у селі збереглась новіший Свято-Троїцький храм , відкритий 2 червня 1891 року .
В часи існування Вибельської сотні , тут існував сотенний герб , який став , згодом , історичною основою для створення сучасної символіки села - герба і прапора Виблів .
Село Виблі також має й давні освітні традиції . Здавна тут існувала парафіяльна школа , а в 1845 році у Виблях було відкрите перше в окрузі сільське однокласне народне училище . В 1872 році було вже відкрите двокласне народне училище , а в 1894 році – Виблівська земське чотирикласне народне училище . Нині у селі діє Виблівський навчально-виховний комплекс, який міститься в новому типовому приміщенні збудованому в 1977 році .
В селі Виблі також і давні медичні традиції . Ще в часи існування Вибельської сотні в селі , поряд з будинком священника , існував „лекарський осередок” , де медичну допомогу населенню надавав дячок „подлекар”. Згодом , в 1895 році була відкрита Виблівська земська лікарня . Нині в селі діє типове приміщення дільничної лікарні відкрите в 1996 році В 1802 році село Виблі , після скасування козацького полкового устрою в Україні , входить до складу Горбівської волості Чернігівського повіту Чернігівської губернії .А з 1923 року село ввійшло до складу Куликівського району .

ще про власне Орлівку і Грабовку:
З архiвних джерел вiдомо, що наказний гетьман Яким Сомко дав "вибельському сотнику Степану Шубе) привилей на деревню Грабовку да на деревню Орловку. Государь подтверждает распоряженiє грамотою от 26 мая 1661 г".

В 1747 році під час поїздки по Малоросії через село проїзджала Російська імператриця Єлизавета 1, яку зустрічали вибельські козаки і сотник Микола Тризна.
В 1786 році через село проїжджала і зупинялася біля Троїцької церкви Російська цариця Катерина 11. Ще раніше, в 1781 році, на честь її приїзду в селі був збудований „Путєйний дворец о 2-х жильцях”.


з ранее пощеного Металистом:


ВИБЛІВСЬКА (Вибельська) СОТНЯ (1656-1782 рр.)
Утворена 1656 р. у складі Чернігівського полку. Сформувалася із населених пунктів Чернігівських сотень. Весь час існування - адміністративна одиниця та військовий підрозділ Чернігівського полку. Найбільш відомі старшини сотні - представники родини Тризн. Скасована 1782 р., а територія включена до Чернігівського намісництва. Сотенний центр: село Виблі, нині - однойменне село Куликівського району Чернігівської області.
Сотники (...).
Населені пункти у 1750-1769 рр.: Бакланова Муравинка, село; Вершинна Муравинка, село; Виблівський, хутір; Виблі (Вибель), село; Глузди, хутір; Горбове, село; Грабівка, село; Напорівка, село; Онисів, село; Орлівка, село; Піски, село.
(с.126)

AppS
Долгожитель форума
R1a1a (P278.2)

AppS

Україна
Сообщений: 1941
Регистрация: 8 июня 2009
Рейтинг: 1359 

кстати, вопрос
мне в изд "Стилос" говорили, что следующей книгой Кривошеи из его серии будет именно Черниговский полк. Когда - неизвестно. Кто-то в теме?

Tasha56
Долгожитель форума

Tasha56

Россия. Москва
Сообщений: 10937
Регистрация: 14 июня 2008
Рейтинг: 16287 

БЕЛОУСКАЯ СОТНЯ ЧЕРНИГОВСКОГО ПОЛКА

Список козаків,
які жили у селі Євтухів (Новий) Білоус
у ІІ пол. ХVІІІ ст.


1. Артеменко Наум
2. Барбаш Дмитро
3. Барбаш Михайло
4. Барбаш Андрій
5. Барбаш Степан
6. Барбаш Гнат (карабинер)
7. Будаш Микита
8. Будаш Павло
9. Борисенко Павло
10. Борисенко Григорій
11. Борисенко Андрій
12. Боярка Василь
13. Боярка Кіндрат
14. Варчила Андрій
15. Варчила Василь
16. Веремієнко Андрій
17. Веремієнко Карпо
18. Вишня Тит
19. Галаган Наум
20. Гапон Григорій (мельник)
21. Грицик Мина
22. Дідовець Прокіп
23. Дідовець Микита
24. Дідовець Яків
25. Дідовець Іван
26. Євтушенко Грицько
27. Коваль Павло
28. Конплет Василь
29. Конплет Карпо
30. Корець Сила
31. Корець Федір
32. Костюк Кузьма
33. Костюк Улас
34. Котенко Терентій
35. Коган Григорій
36. Куделя Агей
37. Лизька Прокіп
38. Лизька Григорій
39. Лизька Петро
40. Макоша Ілля
41. Манко Петро
42. Маркович Іван (тисяцький)
43. Микитський Микита
44. Микитський Полікарп
45. Микитський Тимофій
46. Микитський Артем
47. Миницький Карпо
48. Миницький Хома
49. М’якота Ілля
50. М’якотін Андрій (військовий товариш)
51. Новоградський Семен
52. Охременко Никифор (сотенний осавул)
53. Палій Матвій
54. Палій Марко
55. Палій Никифор
56. Палій Семен
57. Поклад Петро
58. Рудницький Харитон
59. Рудницький Яким
60. Рудницький Іван
61. Рудницький Петро
62. Рудницький Тихін
63. Репенок Антін
64. Репенок Василь
65. Репенок Пилип
66. Репенок Андрій
67. Репенок Конон
68. Репенок Леонтій
69. Рубан Тиміх
70. Рубан Дем’ян
71. Савенко Роман
72. Савенко Федір
73. Савенко Авраам
74. Самусенко Тиміх
75. Свириденко Іван
76. Свириденко Михайло
77. Свириденко Єремій
78. Семеній Сава
79. Сенчук Родіон
80. Сергієнко Михайло
81. Сергієнко Федір
82. Сергієнко Яків
83. Сердюченко Василь
84. Скугар Гаврило
85. Смаглий Модест
86. Смаглий Михей
87. Смаглий Мусій
88. Смаглий Опанас
89. Сокоцький Іван
90. Сокоцький Ананій
91. Сокоцький Яків
92. Солоух Іван
93. Сом Кузьма
94. Сом Іван
95. Строгий Юхим
96. Строгий Яків Федорович
97. Строгий Михайло
98. Строгий Григорій
99. Субота Іван
100. Субота Сава
101. Троян Єсип
102. Хом’як Сергій
103. Хом’як Лаврентій
104. Чипель Григорій
105. Шавлина Юрко
106. Шавлина Семен
107. Шрамковський Андрій
108. Шрамковський Іван (сотенний писар)
109. Штатський Денис
110. Юскевич Пилип.

---
Вопросы по поиску, адресованные мне, пожалуйста, крепите в ТЕМУ дневника
ДНЕВНИК (Черниговская, Костромская губ., Алтайский край, Москва..)
Tasha56
Долгожитель форума

Tasha56

Россия. Москва
Сообщений: 10937
Регистрация: 14 июня 2008
Рейтинг: 16287 

Короткі довідки про села
Білоуської сотні.


Село Бобровиця на річці Немлі поблизу Десни (з 1973 р. – у межах м.Чернігів). Час заснування Бобровиці одні історики відносять до часів Київської Русі, інші – до 2-ої половини ХVІІ ст. Після вигнання поляків село належало на ранг чернігівських полковників, першим з яких був Іван Абрамович (1654-1657, 1661 – наказний). Полковник Дунін-Борковський Василь Андрійович у 1689 р. випросив на Бобровицю царську грамоту. Відтоді село належало його нащадкам. Були в селі і володіння сотника Чернігівського полку Михайла Булавки, що видно з актів, найдавніший з яких датовано 1688 роком. У 2-й половині ХVІІІ ст. Бобровиця – володіння підкоморія Михайла Дуніна-Борковського та сина бунчукового товариша Тимофія Скоропадського – Костянтина, придбані свого часу братом гетьмана Павлом Іллічем Скоропадським. В цей час тут жив сам підкоморій у будинку з 4-х покоїв, удова бунчукового товариша Лизогуба Агафія Лизогубівна у будинку з 8-ми покоїв, священик, церковник, козаків виборних 2-5, підпомічників 14-20, їхніх підсусідків бездворних –3; посполитих підкоморія Борковського 36-39, бездворних 4 хати. В селі був приїжджий двір сотників кропивнянських (Переяславський полк) Дараганів. На поч. ХVІІІ ст. в селі побудовано Георгіївську церкву.

Село Березанка на р.Свинці. Засноване не пізніше І пол. ХУІІ ст., оскільки в акті 1667 року гетьмана Брюховецького, даному військовому товаришу Прокопу Плоскині на підтвердження його володінь (греблі і млина), поселення вже називається селом. В той час воно називалося Березовкою Котячою. У ХVІІІ ст. село належало на уряд війта чернігівського магістрату. У різний час ним володіли войти Якимович, Отрохович, Болбаш, Шарий. У сер. ХVІІІ ст. в ньому налічувалося 19 козачих та 7 селянських дворів. Діяла церква в ім’я Різдва Богородиці.

Село Березівка (зараз - об’єднане з с. Рудка). За документами 1729-31 рр. на території Білоуської сотні не згадується, але вже в 1765-67 рр. значиться у складі сотні. В цей час у селі було 13 селянських дворів – володіння чернігівського П’ятницького монастиря. У 1781 р. в Березівці жила в будинку з 5-ма покоями вдова білоуського сотника Дзвонкевича Олена, посполитих чернігівського П’ятницького монастиря 15-21, посполитих сотничихи 6-6, була 1 бездворна хата.

Село Биховці (Биховець) з обох боків р.Білоус. Як і Березівка, згадується у складі сотні лише в 1765-67 рр. В цей час у селі було 5 козачих дворів, козаків виборних 3-3, підпомічників 2-3, підсусідків військового товариша Худолія 4-5, 4 бездворні хати.

Село Брусилів біля впадіння р. Снов у Десну. Вірогідно, засноване вихідцями з села Брусилів Київський після того, як воно було майже повністю знищене татарами у І пол. ХVІІ ст. Належало Адаму Григоровичу Киселю, українському магнату, з 1639 р. – чернігівському кастеляну, 1641 р. – київському воєводі. Після Визвольної війни Брусилів – володіння чернігівського полковника (1654-1657, 1661 – наказний) Івана Абрамовича та його нащадків.
У ХVІІІ ст. в селі були володіння бунчукового товариша Василя Дуніна-Борковського, які утворилися з пожалувань гетьманами Мазепою та Скоропадським генеральному обозному Василю Касперовичу Дуніну-Борковському.
На обох річках були перевози. В селі – церква дерев’яна в ім’я архистратига Михаїла. В 1765-67 рр. налічувалося 70 козацьких дворів, 14 – селянських, приїжджий дім Борковських. Жителями села були сотенний хорунжий, два священики, церковник, козаків виборних 10-20, підпомічників 39-50, поштарських 2-2, посполитих бунчукового товариша Василя Дуніна-Борковського 15-22, при перевозі – посполитих чернігівського П’ятницького монастиря 2 хати, підсусідків хорунжого Росохи 1-1.

Село Високинь на р. Високині. Вірогідно, засноване у І пол. ХVІІІ ст. У 1765-67 рр. в селі було 15 селянських дворів – володіння чернігівського полкового хорунжого Василя Комаровського.

Село Гучин (зараз – Ріпкинського району) по двох берегах р. Білоус. Село у складі Білоуської сотні згадується у 1729-31 рр. До цього було у складі полкової сотні. За розповідями старожилів, село засноване після вигнання поляків шляхтичем Станіславом Кохановським (Коханенком). Вперше згадується під 1658 роком. Цікавим є цей документ “…местъ отъ мене, Станислава Коханенка, сотника Черниговского, и от мене, Раины Станиславовой Коханенковой, малжонковъ, данной п.Карпу Мокріевичу и п. малжонць его Аннъ Станиславовнъ, а цорць нашой, на зречене маетности хутора Гучина зъ млиномъ и слободою въ посазъ деткамъ обейчу на виховане леговане, въ староствь Черниговскомъ лежачое, и южъ оное маетности мы, малжонкове в въчными часы зрекаемся и дьткам нашим въ посесію подаемъ”. Отже, село Гучин було подароване Коханенком своєму зятеві Карпу Мокрієвичу. За ним воно було закріплене указом гетьмана Ю. Хмельницького 1661р.
У ХVІІІ ст. селом володіли нащадки К.Мокрієвича Олександр, Василь, Павло, Іван Мокрієвичі. У 1781 р.в селі жила дружина Івана Мокрієвича Ганна та її син Іван, які мали будинок на чотири покої; прапорщик Василь Мокрієвич, військовий канцелярист Іван Мокрієвич, у якого – будинок на чотири покої, син військового товариша, священик, церковник, посполитих 21-32.
У середині ХVIІІ ст. в селі вже була церква в ім’я Святої Троїці.

Село Гущин на р. Білоус. На місці, де розташоване село, здавна селилися люди. На східній околиці села археологами відкрито курганний могильник X-XI ст., який нараховував 120 насипів. Серед поховань виділяється розмірами і інвентарем зрубна гробниця, в якій, крім людського скелета, було знайдено кістки коня та спорядження. Біля останків знайдено сокиру, спис, серп, ніж, брусок, кресало і кремінь, дерев’яне відро, глиняний горщик, елементи костюма. Все це говорить про те, що тут було поховано знатного воїна, можливо, з дружини київського князя.
На західній околиці села знаходиться городище XI-XIII ст. з залишками рову і валу. У минулому Гущинське городище було феодальним замком, одним з форпостів Чернігова на південному заході. У 1930-х роках поблизу городища знайдено скарб срібних прикрас.
Село засноване у ІІ пол. ХVІІ ст. Троїцьким монастирем на землях, куплених у козака Гущі. Офіційно закріплене за монастирем грамотою 1676 року. У 1765-67 рр. в ньому налічувалося 2 козацьких і 4 селянських двори, в 1781 р. – козаків-підпомічників 2-6, посполитих монастирських 4-5.

Село Жавинка (Жаввинка, Жолвинка) на одноіменній річці – притоці р. Білоус. Засноване, вірогідно, після вигнання поляків; володіння чернігівського Троїцького монастиря та бунчукового товариша Матвія Домонтовича. У 1678 р. царською грамотою віддане чернігівському соборному протопопу Петру Кричевському. Потім селом володів значковий козак Іван Синдаровський на підставі жалуваної грамоти, даної його батьку, чернігівському протопопу Миколі Синдаровському (1692 р.). У 1781 р. в селі вже багато володінь; налічується посполитих чернігівського Троїцького монастиря 7-7, протопопа чернігівського Левицького 4, капітана Петра Каневського 4-4, кафедрального чернігівського монастиря 1-1, удови бунчукового товариша Настасії Домонтовичевої 1-1.

Село Жукотки на р.Суха Рудка. Вперше село згадується під 1625 р. Після Визвольної війни було володінням шляхтича Костянтина Угровецького, у 1670-х роках – обозного Чернігівського полку, який помер без нащадків. Жалуваною грамотою царя 1694 р. дісталося знатному товаришу Чернігівського полку Семену Ялинському, а після нього – його сину Якову та онуку. У дружини Угровецького купив грунти і підданих полковник Павло Полуботок.
У 1736 р. в селі було підданих Полуботка – 33 двори. Під у 1781 р. Жукотки належали вдові бунчукового товариша Семена Полуботка Настасії Полуботковій, в селі був її приїжджий дім на 5 покоїв. У 1784 р. побудовано дерев’яну Миколаївську церкву. В селі жило 4 священики, 2 церковники, козаків-підпомічників 3-6, посполитих Н. Полуботкової 70-90.

Село Киселівка на р.Свинка біля озера Обиток. На території Киселівки здавна селилися люди. Тут виявлено археологами 4 поселення 5 тис. до н.е. – ХІІІ ст. Село засноване у І пол. ХVІІ ст. володарем Брусилова Адамом Григоровичем Киселем (1580-1653). У 1730 р. – володіння війта Чернігівського магістрату Лопати. У середині ХVІІІ ст. в селі було 18 козацьких дворів, були володіння чернігівського війта Лопати. У 1781 р. в селі виборних козаків 2-5, підпомічників 14-16.

Село Кошівка на р. Білоус, на шляху з Чернігова до Любеча. Вперше згадується в універсалі гетьмана Юрія Хмельницького на право володіння селом, виданому чернігівському П’ятницькому монастирю в 1660 р. У середині ХVІІІ ст. в селі були володіння нащадків полкового судді Василя Івановича Томари. В 1749 р. декретом Генеральної військової канцелярії його удова Пелагея, уроджена Болдаківська, передала свої володіння чоловіку своєї онуки, чернігівському полковому хорунжому Комаровському Василю Івановичу, брату чернігівського архімандрита Іраклія Комаровського. Цікавим штрихом до історії родини судді Томари є згадка його дружини Пелагеї, що коли Василь Іванович звільнився зі служби при дворі покійного гетьмана Івана Самойловича, він не мав нічого з пожитків, крім коня і декількох пар “суконь”.
У середині ХVІІІ ст. в селі налічувалося 5 козацьких дворів, 9 селянських, були володіння чернігівського П’ятницького монастиря. У 1781 р. – козаків виборних 1-2, підпомічників 4-5, посполитих П’ятницького монастиря 12-15, посполитих нащадків судді Томари 4-5, 1 бездвірна хата. На греблі через р. Білоус був млин монастиря на 5 кіл і 3 комори.

Село Лопатин на р.Замглай, на шляху з Чернігова в Стародуб.
Засноване не пізніше І пол. ХVІІ ст. Належало на ранг сотника білоуського. У сер. ХVІІІ ст. старожили згадували, що селом володіли білоуські сотники Павло Товстоліс (був сотником з 1669 р.), Юрій Затиркевич, Андрій Товстоліс, Клим Стефанович.
У 1730 р. в селі було 8 дворів генерального обозного Якова Євстафійовича Лизогуба, 8 – сотника білоуського Клима Стефановича, а по його смерті – його удови. У 1781 р. в селі козаків виборних 1-4, підпомічників 3-3, посполитих на ранг сотника білоуського 7-7, 1 бездвірна хата. У лісі на березі Замглаю, де гребля і млин на 2 кола і 2 комори, приїжджий двір власника млина ротмістра Василя Лизогуба.

Село Малий Листвен (зараз – Ріпкинського району) на р.Білоус.
На території села виявлено два городища, а також поселення, які є залишками літописного міста Листвена, біля стін якого 1024 р. відбулася битва між київським князем Ярославом Мудрим і його братом Мстиславом. Поблизу села – курган часів Київської Русі (Х-ХІ ст.).
Село Малий Листвен відоме з кінця ХV ст. В “Реестре границ черниговских” (складений на поч. 1520-х років, але відображає ситуацію в регіоні до 1500 р. – часу фактичного переходу Чернігівщини до складу Російської держави) значиться “Листвен Малий, село владики брянського, хат 20 було”. 1730 р. старожили села згадували, що село було у володінні Станіслава Кохановського. Першу згадку про Кохановського, як наказного полковника, знаходимо під 1659 роком. Після Станіслава Кохановського його володіння перейшли до онука – Самійла Мокрієвича, знатного бунчукового товариша, у 1690 р. – полкового сотника. Після його смерті їх отримали дружина і сини Карпо та Василь Мокрієвичі. Потім їхні володіння купив генеральний обозний Яків Євстафійович Лизогуб і передав своїм нащадкам. У середині ХVІІІ ст. в селі було 2 козацькі двори, селянські двори – володіння бунчукового товариша Григорія Лизогуба.
У 1781 р. селом володів князь Кейкуатов, одружений з дочкою бунчуковго товариша Якова Лизогуба. В цей час у селі жили священик церкви Різдва Богородиці, церковник, козаків виборних 2-3, посполитих князя 13-13, підсусідків військового товариша Соколовського 1-1. Був приїжджий будинок князя на 3 покої.

Село Мохнатин на р. Бичалці. Поблизу села виявлено поселення і кургани періоду Київської Русі (Х-ХІІІ ст.). Першу писемну згадку про Мохнатин було знайдено в універсалі гетьмана Юрія Хмельницького про пожалування села Мохнатин, Юр’ївка та Рудка чернігівському П’ятницькому монастирю під 1660 роком.
У 1736 р. в Мохнатині налічувалося 33 козацькі сім’ї та 6-у Мохнатинській слобідці, в сер. ХVІІІ ст. козацьких дворів – 11, селянських – 28. В селі володіння П’ятницького монастиря. Діяла Георгіївська церква.
В 1781 р. в Мохнатині був будинок на 3 покої військового товариша Петра Марковича, жив сотенний осавул, два священики, два церковники, козаків виборних 4-2, підпомічників 7-12, посполитих П’ятницького монастиря 36-61, посполитих Чернігівського кафедрального собору 3-3, посполитих удови сотника білоуського Дзвонкевича 9-9, підсусідків бездворних –2.

---
Вопросы по поиску, адресованные мне, пожалуйста, крепите в ТЕМУ дневника
ДНЕВНИК (Черниговская, Костромская губ., Алтайский край, Москва..)
Tasha56
Долгожитель форума

Tasha56

Россия. Москва
Сообщений: 10937
Регистрация: 14 июня 2008
Рейтинг: 16287 

Село Ольсохівка (Ольсох, Ольсовка) на р. Білоус. Засноване на поч. ХVІІІ ст. на куплених грунтах значковим товаришем Чернігівського полку Пантелеймоном Мокрієвичем. У 1765-67 рр. селом володів підсудок земський Василь Силич, в 1781 р. – жило 9-10 посполитих Силича .

Село Пижівка на р. Білоус, поряд з с. Рогоща. Перша згадка про село відноситься до 1675 р. У сер. ХVІІІ ст. в селі було козацьких дворів 2 і селянських – 2. Володіння П’ятницького монастиря.
У 1781 р. у Пижівці був приїжджий двір Єлецького монастиря. Жило виборних козаків 2-4, посполитих монастиря – 4-4.

Село Рижики на р. Білоус. Засноване не пізніше ІІ чв. ХVІІ ст. Належало чернігівському П’ятницькому монастирю за указом гетьмана Юрія Хмельницького 1660 р. У 1667 р. указом царя Олексія Михайловича підтверджено цю власність і віддано млин на 1 коло, що був у селі, та млин на 1 коло за селом Рижики на р. Білоус.
Універсалом гетьмана Івана Самойловича за 1673 р. млин на р. Білоус під селом Рижики було дозволено ставити дочці Івана Домонтовича, судді військового генерального. У 1781 р. у селі було посполитих чернігівського П’ятницького монастиря 3-4, посполитих любецького Антонієвського монастиря 2-2, синів хорунжого Івана Андрійовича Товстоліса (у 1725 р. – білоуський сотник) 9-12, жило козаків виборних 3-5, підпомічників 22-28, підсусідків підсудка чернігівського Силича 1-1. Хорунжий полковий Іван Товстоліс мав у селі приїжджий двір.

Село Рогоща на р. Білоус. Поселення давнє, при поляках належало до Любеча, у 1587 р. належало княгині Агаті Котурницькій. Чернігівський війт Якимович у 1680 р. розповідав про власників Рогощі, що ще перед війною Хмельницького держав село Рогощу між селом Рижиками та селом Ямищами пан Оранський, підсудок земський чернігівський.
Під час війни село належало шляхтичу Семену Болдаківському, за сином якого, козаком полку Чернігівського Василем Болдаківським (у 1671 р. – наказний полковник, у 1673 р. – суддя полковий, до 1660 р. – сотник білоуський) село це було підтверджене універсалом Юрія Хмельницького 1660 р. В універсалі написано: ”…ознаменуемъ иж Василь Семеновичъ Болдаковскій козакъ полку черньговского показовалъ намъ право полское 1587 году мъсяца марта 14 за рукою Миколая Лосятинского державци любецкого и другихъ руками виданное и грунта рогосские еще з за держави полской разграничаючое помежъ Събережъ и Хмельницею по отцу его на грунта рогоскіе доставшоеся, просячи собь на то нашого листу”.
У травні 1659 р. село Рогощу польський король Ян Казимір грамотою віддав Федору Сулимі, але ця грамота вже не мала юридичної сили. За твердженням Федора Сулими село на поч. ХVІІ ст. належало його батьку, Івану Сулимі, відомому розорителю Кодака, і називалося Городище. В акті короля село називається “Рогоща альбо Городище”. Урочище “Сулимівщина” згадується під 1587 роком.
Рогоща лишилася у володінні Василя Болдаківського та його синів Андрія, канцеляриста Генеральної військової канцелярії та значкового козака (ім’я невідоме). Оскільки сини Василя Болдаківського не згадуються серед козацької старшини, можливо, вони загинули або померли. З онукою В. Болдаківського Пелагеєю одружився дворянин гетьмана Івана Самойловича Василь Томара, після смерті якого Пелагея віддала свої володіння чоловіку своєї онуки, чернігівському полковому хорунжому Василю Івановичу Комаровському (після 1763 р. – бунчуковий товариш). У середині ХVІІІ ст. все село, крім 1-го козацького двору, належало йому. В цей час у селі діяла дерев’яна церква Успіння Богородиці. У 1781 р. в селі був будинок Василя Комаровського на дев’ять покоїв, в якому жив господар з родиною. Жили 1 церковник, козаків – підпомічників 2-2, посполитих Комаровського 18-20, бездвірних –3.

Село Рудка на р.Струга (притока р.Бичалки). Біля Рудки виявлено ряд поселень і курганів періоду Київської Русі (ІХ-ХІІІ ст.) та поселення VI-IV ст. до н.е.
Засноване село не пізніше ІІ чв. ХVІІ ст. Вперше згадується в універсалі гетьмана Юрія Хмельницького 1660 р. про пожалування сіл Мохнатина, Юр’ївки та Рудки чернігівському П’ятницькому монастирю.
У 1736 р. в селі Рудка з “деревнями” проживало 34 козацькі родини, у 1765-67 рр. – 11 козацьких родин і 28 селянських – підданих П’ятницького монастиря. В цей час (1759-64) тут збудовано дерев’яну Георгіївську церкву, існував приїжджий двір монастиря. Проживали священик, два церковники, козаків виборних 3-3, підпомічників 8-11, посполитих монастиря 38-49.

Село Рябці на р. Жабка. Засноване, вірогідно, близько сер.ХVІІ ст. Після закінчення війни Хмельницького в селі жили тільки козаки. Пізніше білоуський сотник Андрій Романович Товстоліс (сотн. в 1694, 1732 рр.) скупив частину козацьких земель, які передав своїм нащадкам. Один з них - полковий хорунжий Іван Товстоліс жив у Рябцях. У 1781 р. в селі був приїжджий двір на 4 хати судді полкового Івана Товстоліса (у книзі В.Кривошеї “Українська козацька старшина” серед суддів не згадується). Жили отаман сотенний, козаків виборних 2-5, підпомічників 4-11, підсусідків Товстоліса 1-2.

Село Свин (Свинь) на р. Мала Домаха біля озера Домаха.
Належало на уряд войта Чернігівського магістрату. Першим войтом, який володів селом, був Степан Отрохович. Село було віддане йому у 1661 р. Можна припустити, що село засноване не пізніше сер. ХVІІ ст. Згодом селом володіли війти Якимович, Болбаш, Никифор Шарий, Федір Лопата. У середині ХVІІІ ст. в селі було 13 козацьких та 13 селянських дворів, у 1781 р. – козаків виборних 1-3, підпомічників 10-20, посполитих на уряд війта 12-18, підсусідків військового товариша Михайла Доморки 1-1.

Село Слобідка на р. Суха Рудка. У 1765-67 рр. – володіння П’ятницького монастиря. В селі в цей час було 2 козацькі двори і 30 – селянських.

Село Старий Білоус на р. Білоус. Відоме з літопису під 1148 р. як Боловосъ. Під назвою Старий Білоус згадується в акті 1648 р., яким “Анастасия Ярославна, по первому браку Игната Савинкова, а по второму супруга Самуила Мощезинского, продала мельницу в Ст.Белоусе, называемую Демидовскою”. Гетьманськими універсалами 1661, 1672 рр. село затверджене за чернігівським Іллінським монастирем, як давня власність його. З 1701 р., крім монастиря, частиною села володів Іван Силич, частиною – чернігівський бурмистер.
У сер. ХVІІІ ст. в Старому Білоусі було 8 козацьких дворів. Селянські двори належали Троїцькому монастирю, бунчуковому товаришу Василю Лизогубу, що купив землі у війта Степана Отроховича, якому були дані грамотою 1690 р. Були тут і володіння військового товариша Антона Силича, які дісталися йому від Аникія Силича, полковника чернігівського (1657-1663).
У 1791 р. в Старому Білоусі жив бунчуковий товариш Антон Силич у будинку на 6 покоїв, священик (була Свято-Духівська церква), церковник, козаків виборних 2-3, підпомічників 3-5, посполитих Троїцького монастиря 11-12, посполитих бунчукового товариша Силича 10-10, посполитих надвірного радника Селецького 6-6, підсусідків різночинських 4-8. У 1790 р. в селі жили 381 чоловік та 372 жінки.

Село Суличівка на р. Глинянці. При поляках село перебувало у власності Яциничів, потім взяте у посаг ловчим новгород-сіверським Борисом Грязним. Універсалом 1657 р. гетьман Богдан Хмельницький затвердив Суличівку за удовою Грязного Катериною Борисівною Грязною, яка передала її дочці Марині при її одруженні з Костянтином Мазапетом. У них Суличівку відібрав чернігівський полковник Василь Андрійович Дунін-Борковський і віддав Павлу Товстолісу. Після смерті Товстоліса у 1682 р. село повернуте нащадку Яциничів, після смерті якого у 1696 р. полковником Яковом Лизогубом віддане зятю Яцинича, генеральному хорунжому Прокопу Семеновичу Якубенку. У 1709 р. гетьман Іван Скоропадський забрав володіння у вдови Якубенка і віддав своєму брату Павлу, але потім повернув.
У середині ХVІІІ ст. село належало Василю Добронизькому. В цей час у селі було 6 козацьких дворів, 13 бездворних хат, селян - 79 чоловік і 85 жінок.

Село Сядричі (зараз Деснянка) неподалік р.Титова Річка. Тут здавна селилися люди. Археологи відкрили у 1976 р. поселення ХІ-ХІІІ ст. на північно-східній околиці села, розрізане залізничною лінією Чернігів-Гомель на східну і західну частини. У північно-західній частині поселення відкрито 14 будівель і 10 господарських ям. Три будівлі мали виробничий характер. Тут виявлено металеві шлаки, крицю, сліди залізоплавильних горнів, ковальські зубила, пробійники, точильні бруски. Багато знайдено речового матеріалу.
Село засноване не пізніше І пол. ХVІІ ст. Після вигнання поляків знаходилося в ранговому володінні білоуських сотників Павла Товстоліса, Юрія Затиркевича, Андрія Товстоліса, від яких було відібране полковником чернігівським Яковом Лизогубом і було у його володінні до 1701 р. Цього року Сядричі були віддані гетьманом Мазепою Василю Івановичу Томарі, сотнику вибельському (у 1715-1726 рр. – суддя полковий). У 1749 р. удова Томари Пелагея (у дівоцтві – Болдаківська) передала володіння в Сядричах чоловікові своєї онуки Катерини, чернігівському полковому хорунжому Василю Комаровському.
У 1781 р. в селі жило: козаків виборних 6-16, підпомічників 14-22, посполитих Комаровських 14-19, володіння полкового обозного Тризни 2-3, монастиря Єлецького 1-1, підсусідків 2-2.

Село Терехівка на р.Свинці. Біля села виявлено поселення епохи бронзи, ранньозалізного віку (2 тис. до н.е. – VI-III ст. до н.е.) та періоду Київської Русі (XI-XIII ст.).
Терехівка заснована не пізніше І пол. ХVІІ ст., вірогідно, Адамом Киселем. Після Визвольної війни село було віддане на ранг білоуських сотників. Ним володіли сотники Павло Товстоліс, Юрій Затиркевич, Андрій Стахович, а також значковий козак Ісайя. Після Ісайї селом володів чернігівський полковник Яків Лизогуб, який віддав свої володіння Івану Силичу, чернігівському городовому отаману.
У середині ХVІІІ ст. в селі налічувалося 17 козацьких дворів і 4 селянські. Селянські належали Силичам, якими були поселені на скуплених козацьких землях. В цей час ними володів військовий товариш Антон Силич.
У 1781 р. як власник посполитих у кількості 5-5 вказується Антон Савич (можливо помилка). В цей час у селі жили сотенний хорунжий, козаків виборних 3-5, підпомічників 14-16, їх підсусідків бездворних 2 хати.

Село Товстоліси. Засноване не пізніше І пол. ХVІІ ст. Було у володінні сотників Білоуської сотні Павла Товстоліса, Юрія Затиркевича, Андрія Стаховича. У кінці ХVІІ ст. земельними угіддями заволодів протопоп чернігівський Микола Синдаровський, який передав їх своєму сину Івану, козаку значковому. Після смерті його землі перейшли до зятя, судді полкового Каневського – Оболонського Василя Васильовича (суддя у 1727-32 рр.). У середині ХVІІІ ст. у Товстолісах було 15 козацьких дворів, в 1781 р. в селі жили осавул сотенний, син значкового товариша, козаків виборних 6-17, підпомічників 6-10, їхніх підсусідків 1-1, артилерійських служителів – 2 хати, підсусідків купця Єнки 3-5, підсусідків капітана чернігівського гарнізону Григорія Курилова 7-2, його приїжджий двір і в ньому підсусідків бездворних 2 хати.

Село Томарівка. Вірогідно, засноване на поч. ХVІІІ ст. суддею полковим Василем Івановичем Томарою. У 1765-67 рр. в селі було 10 селянських дворів. З 1749 р. селом володів чернігівський полковий хорунжий Василь Комаровський.

Село Чернеча Слобода (з 1924 р. – Селянська Слобода). Володіння чернігівського П’ятницького монастиря. Засноване, вірогідно, у І пол. ХVІІІ ст. В 1765-67 рр. у володінні монастиря було 3 селянські двори, у 1781 р. посполитих 37-47, посполитих удови бунчукового товариша Семена Полуботка Настасії 4-4, нащадків померлого значкового товариша Дмитра Красовського 5-5, підсусідків значкового товариша Сокоцького 1-1, виборних козаків 1-1.

Село Чорторийка на р. Свинці (зараз – Малинівка). Засноване не пізніше І пол. ХVІІ ст. Після війни Хмельницького – володіння білоуських сотників Павла Товстоліса, Юрія Затиркевича, Андрія Стаховича, пізніше – чернігівського полковника Якова Лизогуба. Універсалом від 1710 р. гетьман Іван Скоропадський віддав село у володіння чернігівському городовому отаману Івану Силичу.
У 1765-67 рр. в селі налічувалося 15 козацьких дворів, у 1781 р. жили осавул сотенний, козаків виборних 3-3, підпомічників 10-12, їх підсусідків бездвірних 2 хати, артилерійських служителів 3-5, посполитих судді земського Василя Силича 12-12, осавула сотенного Силича 2-4, підсусідків канцеляриста полкового Григорія Малиновського 1-1.

Село Юріївка на р. Білоус. Засноване не пізніше І пол. ХVІІ ст. Універсалом гетьмана Юрія Хмельницького 1660 року віддане у володіння чернігівському П’ятницькому монастирю.
Цікаві свідчення про одну з мешканок Юріївки Євдокію Сиропарівну, яка була заміжня за священиком села Шибиринівка Семеном Івановичем Молявкою. Отримавши у спадок від чоловіка двори в Масанах, вона у 1726 р. подарувала їх чернігівському кафедральному монастирю, а сама стала черницею П’ятницького монастиря Єлизаветою, у 1744-46 рр. – намісницею монастиря.
У 1736 р. в селі налічувалося 28 козацьких дворів, у 1765-67 рр. – 23 козацькі двори і 18 – селянських, підданих П’ятницького монастиря. У 1781 р. – діяла церква в ім’я Воскресіння Христового, жили священик та два церковники, удова військового товариша, удова отамана сотенного, відставний прапорщик, козаків виборних 5-11, підпомічників 23-28, посполитих П’ятницького монастиря 16-19, судді земського Силича 2-4. На річці Білоус була гребля і млин на 4 кола з 2-ма коморами Любецького Антоніївського монастиря.

Село Ямище – по обох берегах р. Білоус. Засноване не пізніше І пол. ХVІІ ст. Царською грамотою 1661 р. село разом з Сибережжю і Слобідкою Роїською на основі універсалів гетьманів Богдана та Юрія Хмельницьких було віддане канцеляристу Карпу Івановичу Мокрієвичу (у 1688-1690 рр. – суддя полковий). На початку ХVІІІ ст. село перейшло до Василя Івановича Томари (у 1715-1726 рр. – суддя полковий). У 1749 р. дружиною Томари Пелагеєю (у дівоцітві – Болдаківською) Ямище передане чоловікові її онуки, чернігівському хорунжому Василю Комаровському. У 1765-67 рр. у селі було 19 дворів посполитих Комаровського, 1781 р. їх налічувалося 25-31. На річці була гребля і млин на 2 кола з 2-ма коморами.

Село Янівка на р. Білоус. Засноване не пізніше І пол. ХVІІ ст. Перша згадка про село – у поземельних актах гетьмана Юрія Хмельницького під 1659 р., володіння чернігівського П’ятницького монастиря. У 1765-67 рр. в селі 1 козацький та 3 селянські двори, у 1781 р. налічувалося виборних козаків 1-3, підданих монастиря – 33. Після закриття П’ятницького монастиря у 1786 р. село перейшло до казни, а у 1797 р. було пожалуване імператором Павлом Григорію Петровичу Милорадовичу. У ньому в цей час було 44 селян.

Село Яцова (Яцов, Яцев, тепер Новоселівка). Засноване не пізніше І пол. ХVІІ ст. Після вигнання поляків село належало на ранг чернігвським полковникам, першим з яких був Іван Абрамович (1654-1657, 1661 – наказний). У 1765-67 рр. у селі налічувалося 14 козацьких дворів, у 1781 р. жило козаків виборних 1-1, підпомічників 12-16, посполитих Михайла Дуніна-Борковського 15-16, підсусідок міщанина Бардарима 1-1.
Протягом ІІ пол. ХVІІ-ХVІІІ століть козацькою старшиною та можновладцями вздовж річок, особливо р. Білоус, було поставлено багато млинів, при яких працювали і жили посполиті власників. Таким чином, утворилися маленькі хутори. Переважна більшість їх були або об’єднані з більшими селами, або переселені в 1930-ті роки.
Подається список хуторів на території Білоуської сотні за “Обозрением румянцевской описи Малороссии” О.Лазаревського, (Ч., 1866 р.) Опис проводився з 1765 до 1767 р.

Протопопівка – хутір, поселений на куплених землях протопопом Миколою Синдаровським на поч. ХVІІІ ст. Після його смерті – власність сина Івана, значкового козака, а потім – зятя, полкового судді Василя Каневського, кошового обозного Андрія Тризни, вибельського сотника Петра Андрійовича Тризни. Хутір на відстані ½ версти від с. Рогоща на р. Білоус, на якій гребля з двома коморами, на 3 кола. Посполитих 4-4.

Костин хутір судді земського Василя Силича на р. Білоус за 2 версти вгору по річці від с. Кошівки – млинів 2 на 4 кола. Посполитих 1-1.

Остріївський хутір судді полкового Івана Товстоліса на р. Білоус за 1 версту від с. Кошівки, при греблі, на якій 2 комори на 3 кола. Посполитих 1-1.
Богданівка – хутір міщанина чернігівського Дем’яна Гриба, у лісі над р. Білоус поряд із с. Євтуховським Білоусом. У ньому 1 двір, 1 хата.

Кожуховський – хутір бурмистра магістрату Чернігівського, над р. Білоусом, у ньому 1 двір, 1 хата.

Погорільський – хутір магістрату Чернігівського, поряд з х. Кожуховським. На річці Білоус – магістратська гребля на 2 комори і 3 кола. В хуторі підданих магістратських 5-5, підсусідків підкоморія Борковського 1-1, священика Маляревського 1-1.

Хутір бунчукового товариша Матвія Домонтовича при греблі на р. Білоус за 1 версту від с. Н-Білоуса. з двома коморами на 2 кола, (одне коло – нащадків Василя Томари). На хуторі посполитих 1-1.

Подусівка – хутір чернігівського купця Григорія Єнки, за 3 версти від Євтухового Білоуса, під селом Старий Білоус, при млині Романівському Троїцького монастиря на р. Білоус. У хуторі підсусідків 3-3, підданих монастиря 2-2, 3 хати.

Чирвовка – хутір удови сотника Леонтія Бакуринського, на річці Свинка, гребля з 2-ма коморами на 3 кола. Посполитих 1-1.

Рашевка – хутір удови сотника Василя Дзвонкевича Олени, на річці Свинка, гребля з 2-ма коморами на 3 кола. Підсусідків 1-1.

Хутір на острові на р. Десні за ½ версти від Яцева. Належав підкоморію Михайлові Дуніну-Борковському. Посполитих 1-1.

Неданиця – хутір Василя Борковського на р. Десна за 1 версту від Брусилова. Посполитих 1-1.

Селиський – хутір Василя Борковського на р. Десна за 1 версту від Брусилова. Посполитих 1-1.

Хутір при греблі Плоскинній, на дорозі з Чернігова у Глухів, за 5 верст від Брусилова. На річці Замглай гребля з 2-ма коморами на 2 кола. Посполитих Василя Борковського 2-2.

Плоский – хутір Василя Борковського, за 1 версту від Бобровиці. 1 двір, 1 хата.
Кошелівка – хутір Троїцького монастиря, на дорозі з Чернігова до Києва. Посполитих 1-1.

(ИСТОЧНИК: Зайченко В.В. «Село Новий Білоус та його округа")

---
Вопросы по поиску, адресованные мне, пожалуйста, крепите в ТЕМУ дневника
ДНЕВНИК (Черниговская, Костромская губ., Алтайский край, Москва..)
Tasha56
Долгожитель форума

Tasha56

Россия. Москва
Сообщений: 10937
Регистрация: 14 июня 2008
Рейтинг: 16287 

Статистичні дані про села, які входили до складу Білоуської сотні, за 1924 р.

Назва села, центр с/Ради - Кількість госпо-дарств - Кількість мешканців -Кількість культурно-освітніх закладів
1 Бобровиця, с/Рада, Бобровицька слобода 250 115 1219 500 1. 1 шк., 1 сільбуд., 1 бібл.
2 Березанка 78 411 2. 1 шк.
3 Брусилів, с/Рада 260 1446 3. 1 шк.
4 Березівка 69 328 4. -
5 Биховець-Ольсохівка (Ольхівка) 98 538 5. -
6 Високинь 6. Відсутнє
7 Гучин, с/Рада 162 834 7. 1 шк., 1 лікнеп.
8 Гущин, с/Рада 56 247 8. -
9 Жавинка (Жолвинка) 109 609 9. 1 шк.
10 Жукотки. С/Рада 225 1043 10. -
11 Киселівка 117 550 11. 1 шк.
12 Кошівка 66 316 12. - Підпорядковане Рудківській с/Раді, Довжицького району
13 Лопатин 66 298 13. -
14 Малий Листвен, с/Рада 99 555 14. 1 шк.
15 Мохнатин, с/Рада 54 257 15. -
16 Новий Білоус, с/Рада 214 1010 16. 1 шк.,1 хата-чит., 1 лікнеп. Козлянський район
17 Пижівка 43 220 17.
18 Рижики 118 559 18.
19 Рогоща 25 128 19.
20 Рудка, с/Рада 186 1000 20.
21 Рябці 122 636 21.
22 Свинь 129 632 22.
23 Слобідка 288 1525 23.
24 Старий Білоус, с/Рада 188 867 24.
25 Суличівка, с/Рада 194 1059 25.
26 Сядричі 148 736 26. 1 шк. Підпорядковане Котівській с/Раді
27 Терехівка, с/Рада 105 534 27. 1 шк.
28 Товстоліси 104 540 28. 1 шк.
29 Томарівка 66 331 29. 1 шк.
30 Чернеча Слобода (Селянська Слобода), с/Рада 20 95 30. -
31 Чорторийка (Малинівка) 100 461 31. 1 шк, 1 колбуд, 32. 1 хата-чит.
32 Юр’ївка 135 680 33. 1 шк.,1 лікнеп, 34. 1 хата-чит.
33 Ямище 145 720 35. 1 шк., 1 лікнеп
34 Янівка (приєднане до Рудки) 44 720 36. -
35 Яцов (Яцеве) 85 381 37. 1 шк.

(ИСТОЧНИК: Зайченко В.В. «Село Новий Білоус та його округа")

---
Вопросы по поиску, адресованные мне, пожалуйста, крепите в ТЕМУ дневника
ДНЕВНИК (Черниговская, Костромская губ., Алтайский край, Москва..)
Мурзилка
Долгожитель форума

Мурзилка

Сообщений: 3832
Регистрация: 11 июля 2009
Рейтинг: 905 

Здравствуйте, уважаемые форумчане.
Не поможете ли мне узнать из какого источника может быть вот такая запись?

Черниговская губерния", Зеньковский уезд, село Зайчинец, 1782 год
Штей Ефросиния Ивановна, 40 лет удова
дети ее:
-Федор, 18 лет
-Ефросиния, 13 лет
-Сидор, 20 лет
его жена Стефанида Павловна, 18 лет
дети их:
-Пелагия, 3 года
-Евдокия. 1 год
К сожалению, уважаемый человек, который прислал мне эти сведения, не указал источник их и на мои просьбы об этом не откликается.
С уважением, Людмила
Naja
Почетный участник

Naja

Tallinn
Сообщений: 231
Регистрация: 23 нояб. 2008
Рейтинг: 88 

Metallist,

Эти вопросики надо понимать как нечитабельная фамилия?
ЛИХОПОВЕЦ(?) Павел(?) (Киселювская)

Может она быть производной для Лихопой? Как Вы думаете?

---
Лихопой (Лихопiй), Лихопой-Башевские (Черниговская и Полтавская губернии), Огиевские (г. Кролевец)
Naja
Почетный участник

Naja

Tallinn
Сообщений: 231
Регистрация: 23 нояб. 2008
Рейтинг: 88 

[q]
А откуда эти Лихопои?
[/q]


На 1697 год (это как бы первое официальное упоминание) из Гадяцкого полка, села Опошня (Опошне)


---
Лихопой (Лихопiй), Лихопой-Башевские (Черниговская и Полтавская губернии), Огиевские (г. Кролевец)
Tzipa
Долгожитель форума

Tzipa

Россия, Москва
Сообщений: 380
Регистрация: 22 дек. 2007
Рейтинг: 101 

Скорее, исповедка. В ревизках, насколько я знаю, женщин и мужчин учитывали отдельно и раскидывали по разным графам.

---
Все мои персональные данные размещены мной добровольно и сознательно для семейных нужд с целью поиска родственников. Ищу Шило, Гриценко (Черниговская губерния), Васильевых (Кубанская область, ОВД)
<<Назад  Вперед>>[ <<<<< ] Страницы: 1 2 3 4 5 6 ... 13 14 15 16 17 18 [ >>>>>> ]
Модератор: valcha
Генеалогический форум ВГД »   СТРАНЫ И РЕГИОНЫ »   Украина (Україна) »   Украина казацкая - полки реестровые и слободские »   Полки Гетманщины (Запорожское войско) »   Черниговский полк »   ЧЕРНИГОВСКИЙ ПОЛК (1648-1782)
RSS

Реклама от YouDo