Аня Каминская написал:
[q]
Даже и н е знаю! То что знала всё написала.[/q]
Я о нём узнал из книги:
Жадько В.О. Благословенне святим Миколаєм. - К.: Департамент, 2000.Информации не много. Феодосий Тимофеевич Каминский знал историка и композитора Николая Аркаса, был знаком с Лесей Украинкой. В 1908 году учился в Николаевском реальном училище. Погиб от рук воров. Вот, по большому счёту, и всё.
Поискал в сети и нашёл немного о нём.
Камінський Феодосій Тимофійович (14.08 [27.08] 1888 с. Богоявленське поблизу м. Миколаєва Херсонської губернії - 11.10.1978 м. Миколаїв) - краєзнавець, археолог, громадський діяч.
Походив із багатодітної родини міщан. Вчився в Миколаївському технічному училищі (1900-1906), потім у реальному училищі (1906-1909). Захоплювався історією, археологією. У 1907 здійснив подорож до Єгипту, приймав участь в роботі експедиції Картера. Освіту продовжив у військовій школі в Петербурзі та одночасно (1910-1912) був вільним слухачем Петербурзького археологічного інституту.
Учасник І світової війни, закінчив війну капітаном, демобілізований після 4-ох поранень. З січня 1920 служив в Миколаївському відділені Українського Народного Кооперативного Банку, займався громадською роботою: приймав участь в організації «Спілки учнів-українців «Зірка», виконував доручення товариства «Українська кооперативна книгарня», був членом товариства «Просвіта». В квітні 1920 його було вперше заарештовано (звинувачено в службі в лавах білогвардійців). На прохання членів Музейної секції Губвідділу Просвіти з нього було знято звинувачення (1921).
З березня 1921 працював завідуючим секції музейно-екскурсійної роботи Політпросвіту, а з травня 1923 по 29 вересня 1929 директором Миколаївського історико-археологічного музею. В цей період в музеї було створено товариство «Друзів музею», члени якого активно допомагали в екскурсійно-лекційній роботі, приймали участь в археологічних розвідках узбережжя Бузького лиману (1926-1927), розкопках в Ольвії.
Ф.Т. Камінський відіграв велику роль в створені археологічного заповідника «Ольвія», приймав участь в роботі Ольвійської експедиції Б.В. Фармаковського, після смерті вченого, Камінський Ф.Т. входив до складу Наукової ради Ольвійської експедиції. Проводив самостійні археологічні дослідження в районі Миколаївського торгівельного порту, Спаського урочища. Займався збереженням історичних пам’яток краю: залишків редуту війська Карла XII та Мазепи (1709), будинку в якому жив письменник В. Гаршин, Адміралтейського собору в Миколаєві та багатьох інших. Ф.Т. Камінський домігся переселення історико-археологічного музею в більше приміщення (1928 р. - в будинок колишньої гауптвахти) при якому була хімічна та фотолабораторія, бібліотека.
Плідна робота краєзнавця була і перервана у вересні 1929: його заарештували та звинуватили в причетності до «Спілки визволення України». 29 січня 1930 колегія ДПУ УРСР винесла рішення про п’ятирічне утримання Ф.Т. Камінського в концтаборі на Далекому Сході.
В 1933 він повернувся на Україну, поселився в Запоріжжі, працював в проектному відділі Запоріжсталі. В цей час він приймав участь в розкопках на о. Хортиці. В 1937 він знову опинився за ґратами НКВС. Покарання відбував у Нікополі (до 1949) потім перебував в м. Петропавловськ (Північний Казахстан). До Миколаєва повернувся лише після реабілітації в 1954 Працював старшим науковим співробітником Миколаївського краєзнавчого музею (1954-1958).
Після виходу на пенсію за віком та станом здоров’я, продовжував займатися краєзнавчою роботою: проводив екскурсії по пам’ятним місцям Миколаєва, читав лекції, написав понад 100 статей та нарисів, що були надруковані на сторінках місцевих газет «Бузька зоря» та «Південна правда». Трагічно загинув від грабіжників у 1978. Великий особистий архів з матеріалами історичних та краєзнавчих досліджень надійшов до Миколаївського обласного краєзнавчого музею.
Автор: Н. Гаркуша
